Освіта — це процес, за допомогою якого суспільство передає акумульовані знання, вміння та цінності від одного покоління до іншого. В ширшому розумінні освіта включає в собі будь-яку дію чи досвід, які мають формотворчий вплив на спосіб мислення, характер чи фізичну спроможність людини. Вона має фундаментальний вплив на можливості і потенціали як окремих осіб, так і громад щодо забезпечення розвитку, а також соціально- економічних успіхів. Освіта — це один з ключових факторів розвитку, а також розширення можливостей людей. Освіта дає людям знання та інформацію, а також сприяє зміцненню почуття самоповаги і впевненості у собі, реалізації власного потенціалу.


Освіта одночасно є одним і правом людини і необхідним інструментом для реалізації її інших прав. Відкриваючи широкі можливості, право на освіту є головним інструментом, за допомогою якого економічно і соціально маргіналізовані групи дорослих і дітей можуть позбутися бідності і знайти можливість повноправно приймати участь в житті своїх громад. Освіта відіграє життєво важливу роль у розширенні можливостей жінок,  у захисті дітей від непосильної і небезпечної праці та сексуальної експлуатації, у заохоченні прав людини та демократії, у захисті навколишнього середовища та у контролі за зростанням чисельності населення.
Зауваження загального порядку 13 про право на освіту за Статтею 13 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права.1

Як освіта впливає на формування вашого мислення, почуття та дії сьогодення?

Освіта в усьому світі

Укладаючи Цілі розвитку тисячоліття у 2000 році, Організація Об’єднаних Націй мала на меті стимулювати розвиток шляхом поліпшення соціальних і економічних умов у найбідніших країнах світу. Ціллю №2 Цілей розвитку тисячоліття (далі — ЦРТ) є забезпечити до 2015 року дітей (як хлопчиків, так і дівчат) у всьому світі загального доступу до початкової шкільної освіти. Ціль №3 ЦРТ є сприяння гендерній рівності та розширенню прав та можливостей жінок шляхом усунення гендерної нерівності у сфері освіти. Щороку надається звіт, який демонструє всебічну оцінку прогресу на сьогоднішній день.

«Дайте волю потенціалу дитини, і ви зміните світ».
Марія Монтессорі

Відповідно до звіту ЦРТ 2010 року2:

•    Набір у початкові школи продовжує зростати, досягнувши 89% в країнах, що розвиваються і 96% — у розвинутих частинах світу.
•    Кількість дітей молодшого шкільного віку, які не відвідують школи знизилась з
106 млн у 1999 році до 69 млн у 2008 році.
•    Змінила загальна картина у гендерному плані щодо населення, яке не відвідує школу: частка дівчаток в цій групі знизилася з 57% до 53% у глобальному масштабі у період з 1999 по 2008 рік.
•    Дані 42 країн показують, що сільські діти не ходять до школи в два рази частіше, ніж діти, які проживають у міських районах.
•    Діти з обмеженими можливостями в усьому світі стикаються з більш обмеженими можливостями, ніж їх однолітки, які не є інвалідами. Навіть у деяких країнах, які ближчі в досягненні мети універсальної початкової освіти для всіх, діти-інваліди складають більшість тих, кого виключають.

Одна з найважливіших цілей освіти — навчити людей читати і писати. Як компонент базової освіти і основи для навчання грамотність сприяє підвищенню людських можливостей і надає переваги не тільки окремій людині, але і для родини, громади  і суспільства. Грамотність допомагає людині подолати бідність і розширити її участь у житті суспільства. Інститут статистики ЮНЕСКО (ЮІС) слідкує за поставленими цілями ЦРТ щодо досягнення грамотності людей. Згідно зі звітом ЮІС «Грамотність дорослих та молоді: Глобальні тенденції в гендерному паритеті»3, 796 млн дорослих (віком від 15 років і старше) в усьому світі не вміли читати і писати в 2008 році. З усієї кількості дорослого населення, яке не вміє читати та писати, приблизно три чверті проживає в Південній Азії та країнах Африки на південь від Сахари. Загальний рівень грамотності дорослого населення становить 83%, на відміну від 76% у 1990 році. Найбільший прогрес відбувся у Північній Африці та Східній та Південній Азії, із збільшенням на 20% і 15% відповідно.

Освіта і жінки

8 вересня проголошено Міжнародним днем грамотності ЮНЕСКО, рішення прийнято 17 листопада в 1965 року. Грамотність і розширення прав   і можливостей жінок було темою Міжнародного дня грамотності у 2010 році. В світі все ще нараховується більше, ніж половина дівчат з 67,4 млн. дітей, які не відвідують школу і дві третини з 796 млн дорослих жінок, які не вміють писати. «Інвестиції в грамотність жінок приносить дуже високі результати: поліпшує життєдіяльність, призводить до кращого здоров’я матері і дитини, сприяє доступу дівчаток до освіти. Коротко кажучи, грамотність жінок має позитивний хвильовий ефект на всі показники розвитку», — зазначає генеральний директор ЮНЕСКО Ірина Бокова у своєму посланні з нагоди Міжнародного дня грамотності у 2010 році.

Як ви думаєте, чому неграмотних жінок вдвічі більше ніж чоловіків?

Освіта як право людини

Право на освіту є основою самої ідеї прав людини. У 1948 році в Загальній декларації прав людини було проголошено, що безкоштовна і обов’язкова початкова освіта є одним з основних прав людини. Однак освіта розглядається не тільки як право, але є інструментом для повної і ефективної реалізації інших прав людини. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, який набув чинності у 1976 році і був ратифікований 160 країнами4, підтвердив право на освіту в якості юридично обов’язкового зобов’язання. Стаття 13 є найдовшою з положень Пакту й найширшою та найгрунтовнішею статтею про право на освіту в міжнародному праві в галузі прав людини.

Якщо ви плануєте на рік - сійте рис; якщо ви плануєте на десять років - садіть дерева; якщо плануєте на все життя - навчайте людей.
Китайське прислів’я

Стаття 13

1.    Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на освіту. Вони погоджуються, що освіта повинна спрямовуватись на повний розвиток людської особи та усвідомлення її гідності і повинна зміцнювати повагу до прав людини і основних свобод. Вони, далі, погоджуються в тому, що освіта повинна дати можливість усім бути корисними учасниками вільного суспільства, сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма націями і всіма расовими, етнічними та релігійними групами і сприяти роботі Організації Об’єднаних Націй по підтриманню миру.
2.    Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають, що для повного здійснення цього права:
(а) початкова освіта повинна бути обов’язкова і безплатна для всіх;
(b) середня освіта в її різних формах, включаючи професійно-технічну середню освіту, повинна бути відкрита і зроблена доступною для всіх шляхом вжиття всіх необхідних заходів і, зокрема, поступового запровадження безплатної освіти;
(с) вища освіта повинна бути зроблена однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного шляхом вжиття всіх необхідних заходів і, зокрема, поступового запровадження безплатної освіти;
(d) елементарна освіта повинна заохочуватися або впроваджуватися по можливості для тих, хто не проходив чи не закінчив повного курсу початкової освіти;
(е) має активно проводитися розвиток мережі шкіл усіх ступенів, повинна бути встановлена задовільна система стипендій і повинні постійно поліпшуватися матеріальні умови викладацького персоналу.
3.    Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються поважати свободу батьків і у відповідних  випадках  законних  опікунів  обирати  для  своїх  дітей не тільки запроваджені державними властями школи, а й інші школи, що відповідають тому мінімуму вимог щодо освіти, який може бути встановлено чи затверджено державою, і забезпечувати релігійне та моральне виховання своїх дітей відповідно до власних переконань.
4.    Жодна частина цієї статті не повинна тлумачитись у розумінні приниження свободи окремих осіб та установ створювати навчальні заклади і керувати ними при незмінній умові додержання принципів, викладених у пункті 1 цієї статті, і вимоги, щоб освіта, яку дають у таких закладах, відповідала тому мінімуму вимог, що його може бути встановлено державою.

«Той, хто відчиняє двері в школу, зачиняє двері
у в’язницю».
Віктор Гюго

Право на освіту закріплено в багатьох інших документах з прав людини, в тому числі Конвенції про права дитини, а також в різних регіональних договорах (наприклад, Європейська соціальна хартія, або Африканська хартія  прав  людини  і  прав  народів, або переглянута Арабська хартія) у конвенціях, спрямованих на конкретні групи людей (наприклад, Конвенції про права інвалідів або Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок).

Всі інструменти з прав людини в значній мірі ґрунтуються на знаннях та освіті людини щодо її стандартів і цілей. У преамбулі Загальної декларації прав людини визнано це, там де сказано, що «загальне розуміння цих прав і свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов’язання» і це сприяє загальній повазі і дотриманню прав людини. Це означає, що освіта в галузі прав людини має важливе значення для побудови світу, в якому поважають права людини. 

Освіта повинна бути наявною, доступною, прийнятною (зрозумілою) та адаптованою. Концепція цих чотирьох принципів була розроблена Катаріною Томашевські, спеціальним доповідачем ООН з питань освіти.
 

•    Наявність: освіта є безкоштовною і оплачується урядом; наявна відповідна інфраструктура, в тому числі і штат підготовлених вчителів.
•    Доступність: система повинна бути не дискримінаційна і доступна для всіх, необхідно вжити певних заходів, щоб незахищені категорії громадян також мали доступ до освіти.
•    Прийнятність: зміст освіти повинен бути актуальним, недискримінаційним і враховувати культурні особливості, також повинна гарантуватися якість.
•    Можливість адаптації: освіта може розвиватися відповідно до мінливих потреб суспільства, і система повинна бути адаптована до місцевих умов.

Уряди повинні поважати, захищати і реалізовувати право на освіту, зробивши освіту наявною, доступною, прийнятною та адаптованою. Проте, існують й інші суб’єкти в освітньому процесі, у тому числі й діти, які отримують користь від прав на освіту і, як передбачається, повинні відповідати обов’язковим вимогам освіти це — батьки дитини, які є «першими педагогами» і несуть відповідальність за забезпечення контролю над дитиною та процесом її навчання.

Чи є освіта доступною для всіх у вашій країні?

Освіта і дискримінація

«Якщо дискримінація неповністю викрита, їй не можливо ефективно протистояти».
Катаріна Томашевськи

Принцип недискримінації щодо освіти відноситься до ряду проблемних питань.
1.    По-перше, освіта, на всіх рівнях, повинна бути наявною і доступною для всіх без дискримінації.
2.    По-друге, надання освіти, її якість і зміст має підтримувати недискримінацію.
3.    По-третє, сама система освіти має бути спрямована на виховання поваги та терпимості.

Стосовно першого питання Загальна декларація прав людини встановлює такі цілі, що початкова освіта повинна бути безкоштовною і обов’язковою. Технічна і професійна освіта повинна бути загальнодоступною, а вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного. Комітет ООН з економічних, соціальних і культурних прав підтвердив, що зобов’язання недискримінації щодо освіти  поширюється  на  всіх осіб, що проживають на території держав-учасниць, включаючи і негромадян, і заявив, що «здійснення права на елементарну освіту не обмежується за віком або статтю, вона поширюється на дітей, на молодь та дорослих, у тому числі літніх людей»5. Комітет визнав право доступу до державної освіти на недискримінаційній основі в якості мінімального основного зобов’язання держав щодо права на освіту. Забезпечення недискримінації з точки зору доступу до освіти вимагає, щоб стереотипні перспективи, наприклад ті, що перешкоджають праву дівчаток або знедолених груп населення на доступ до освіти, були подолані.
Друга проблема пов’язана з ідеєю, що сама освіта має працювати в недискримінаційній формі. Комітет з економічних, соціальних і культурних прав підкреслює «прийнятність» як найважливішого аспекту здійснення права на отримання освіти. Важливо, щоб якість освіти була еквівалентною в усіх державних навчальних закладах того ж рівня. В окремих навчальних закладах, де навчаються певні групи людей (наприклад, двох статей або релігійні чи етнічні групи), якість викладацького складу, а також шкільні приміщення та обладнання мають бути еквівалентними.

Чи ставляться до хлопців і дівчат однаково в освітніх  установах вашої країни? Якщо ні, то в чому полягає відмінність у відношенні?

«Чому суспільство відчуває відповідальність тільки за виховання дітей, а не за виховання всіх дорослих будь-якого віку?»
Еріх Фромм
 

Якщо ви думаєте, що освіта коштує дорого, купуйте невігластво.
Анонім

Питання щодо інтегрованого роздільного навчання гаряче обговорюється в останні роки. Право інклюзивної освіти визнається в міжнародному праві прав людини. У Конвенції ООН про права інвалідів прямо говориться, що освіта дітей-інвалідів має бути інклюзивна. Проте, інклюзивна освіта не повинна обмежувати учнів з обмеженими можливостями або особливими потребами, а також маргінальних людей, в тому числі етнічні меншини. Освітнє середовище з різноманітними людьми йде на користь усім, також це допомагає розвивати чутливість до потреб інших тим самим підвищує соціальну інтеграцію та терпимість.

Чи існують у вашому суспільстві ізольовані школи? Для кого?

Стосовно третього питання Загальна декларація прав людини свідчить, що освіта повинна бути направлена на повний розвиток людської особистості, прав людини  і миру. Конвенції про права дитини додає поваги до навколишньої природи. Грамотність, як компонент базової освіти та основи для навчання впродовж життя, є ключем до підвищення людського потенціалу, однак право на освіту охоплює набагато більше. Освіта є підготовкою людини до «свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння, миру, терпимості, рівноправності чоловіків і жінок та дружби між усіма народами, етнічними, національними і релігійними групами і особами з корінного населення»6. ЇЇ ключова роль полягає у боротьбі з екстремізмом і радикалізацією, а також у сприянні соціальній згуртованості подолання гендерних та інших стереотипів, розвиток поваги до плюралізму і зміцнення здатності людей ефективно брати участь у демократичних і плюралістичних суспільствах. Така роль освіти набирає все більшого і більшого визнання.

Ми всі маємо право на освіту, яка спрямована на формування і підтримку культурних прав людини. Ми маємо бути в змозі дізнаватися про права людини і вчитися у середовищі, де поважають права людини. Це саме те, чим є освіта в галузі прав. Таким чином, ми можемо підсумувати, що право на освіту включає в себе право на освіту в галузі прав людини також.

Право на освіту включає в себе право на освіту в галузі прав людини

Як вже говорилося вище, документи з прав людини гарантують право на освіту для всіх, але це не є представляється можливим без забезпечення рівності можливостей. На додаток до вільного доступу до освіти і для всіх без дискримінації може знадобитися прийняття тимчасових спеціальних заходів для підтримки вразливих груп або окремих осіб в отриманні рівних можливостей. Наприклад, додаткова допомога може бути необхідна людям з розумовими чи фізичними вадами, або просто з труднощами у навчанні, а також для членів соціально незахищених або маргінальних груп чи етнічних меншин, що стикаються з мовними чи культурними бар’єрами.

Освіта та вразливі групи людей в Європі

Хоча в багатьох документах з прав людини набирає обов’язкової сили право кожного на освіту без будь-якої дискримінації, насправді ж реальність така, що не всі можуть користуватися цим правом в однаковій мірі. Є деякі соціальні групи, право на освіту яких порушується частіше, ніж інших людей. Експерти Ради Європи виділили три основні групи молодих людей, які особливо вразливі в системах освіти:
1.    вихідці з малозабезпечених сімей
2.    ті, чиї батьки малоосвічені
3.    етнічні меншини, іммігранти і люди без місця проживання (так звані «мандрівники»).

У Європі, згідно з офіційними статистичними даними, опублікованими Євростатом,8 відсоток тих, хто кинув навчання серед молодих людей у віці від 18 до 24 років склав 14,4% у 2009 році. Це означає, що більше шести мільйонів чоловік, або кожен сьомий закінчує школу і має лише неповну середню освіту або навіть менше. У 14 держав-членів, однак, цей показник перевищує середній європейський. Найбільш високі темпи росту відсотку тих, хто кинув навчання на Мальті (36,8%), в Португалії (31,2%) та в Іспанії (31,2%). Як найбільша етнічна меншина в Європі, цигани є особливо уразливими до порушень прав людини в галузі освіти. Соціальні обмеження, злидні, мовні труднощі та культурні відмінності можуть перешкодити їм повною мірою скористатися освітою юридично доступною для всіх. У деяких країнах циганських дітей часто зараховують в «особливі» класи або школи, незважаючи на відсутність будь-яких психічних чи навчальних відмінностей. Відповідно до звіту ЮНЕСКО9 50% циганських дітей не можуть отримати початкову освіту. Початкова освіта є обов’язкова згідно з міжнародним правом, тому зацікавлені сторони повинні докласти всіх зусиль для забезпечення дотримання цього.

Чи  можете  ви  назвати  інші  групи,  не  перераховані  в  цьому списку, які особливо вразливі у вашій місцевості?

Сьогоднішні вимоги до освіти

Що робити, якщо ми виявимо, що наш нинішній спосіб життя несумісний з нашим покликанням стати повноцінною людиною?
Пауло Фрейре

У 1996 році комісія ЮНЕСКО назвала сім головних видів протиріч, які існують в світі і впливають на рівень освіти в 21 сторіччі10:
1.    Протиріччя у відносинах між глобальним і місцевим
2.    Протиріччя у відносинах між універсальним і індивідуальним
3.    Протиріччя у відносинах між традицією і сучасністю
4.    Протиріччя у відносинах між духовним і матеріальним
5.    Протиріччя між довгостроковими і короткостроковими міркуваннями
6.    Протиріччя між конкуренцією та рівністю можливостей
7.    Протиріччя між неймовірним розширенням знань і можливістю людини засвоїти їх. Як стратегію, яка може допомогти вирішити ці проблеми, ЮНЕСКО виділило «чотири стовпи» навчання:
1.    Навчитися жити разом: Зокрема це означає, що освіта має зміцнювати у студентів навички та здібності, необхідні для їхнього життя і взаємопорозуміння з іншими людьми; для вирішення конфліктів; для колективної праці і планування з іншими загальних цілей і спільного майбутнього; для поваги плюралізму і різноманітності (наприклад, гендерна, етнічна приналежність, релігія і культура), а також для активної участі у житті суспільства.
2.    Навчитися пізнавати: Це означає, що освіта має допомогти студентам оволодіти мето- дами пізнання: основними засобами навчання комунікації та усного мовлення, грамотності, постановці і вирішенню задач; щоб отримати як загальні, так і глибинні знання в кількох областях; щоб зрозуміти права та обов’язки, а найголовніше, щоб навчитися вчитися.
3.    Навчитися діяти: Освіта повинна допомогти студентам здобути професійні навички та знання в соціальній та психологічній сферах, які дозволять їм приймати обґрунтовані рішення в різних життєвих ситуаціях, працювати у сфері соціальних і трудових відносин, брати участь у місцевих і глобальних ринках праці, застосовувати технічні інструменти для задово-лення основних потреб, а також поліпшити якість свого життя та життя інших людей.
4.    Навчитися бути: Освіта повинна сприяти розвитку особистості і щоб люди могли діяти з більшою самостійністю, тверезим судженням, з критичним мисленням та особистою відповідальністю. Ціль навчання повинна бути спрямована на розвиток всіх аспектів людського потенціалу: до них відносяться пам’ять, мислення, естетичний смак, духовні цінності, фізичні можливості та навички спілкування; здоровий спосіб життя, включаючи заняття спортом і правильний відпочинок, шанування власної культури; володіння етичними та моральними норми; здатність говорити і захищати себе, життєву стійкість.

Взаємодоповнюючі значення формальної та неформальної  освіти

Оскільки наш світ змінюється все швидше, набуття нових навичок і вмінь стає дуже важливим і це дозволяє нам більш ефективно реагувати на нові вимоги. Існує два ключових поняття, які включені в європейську освітню політику: «навчання впродовж всього життя» і «навчання суспільства». Ідея полягає в створенні суспільства, де людям відкриваються можливості для розвитку та вдосконалення їхніх вмінь протягом усього життя. З одного боку, формальнісистеми освіти повинні стати більш відкритими і гнучкими, щоб задовольнити цей попит. З іншого — неформальна освіта, з її широким спектром методик і гнучких підходів, може адаптуватися швидше і легше, як до мінливих потреб суспільства так і окремих учнів.

Яким  чином  неформальна  освіта  використовується  у  вашій громаді?

Проте неформальну освіту рідко визнають на тому ж рівні, як формальну шкільну освіту, як то в адміністративному відношенні, так і в сприйнятті людей. Дві ключові проблеми неформальної освіти полягають у забезпеченні її якості та перевірки компетентності. Визнання та затвердження неформального навчання стало проблемою в європейських політичних ініціативах також. На сьогодні існує більш широке визнання не тільки ролі формальної освіти, а й значення багатьох можливостей, пропонованих неформальною освітою, тобто програм за межами формальної системи освіти. Такі програми часто менджують неурядові організації, в тому числі молодіжні.
У 1998 році Європейська конференція міністрів, відповідальних за питання молоді визнала нефор-мальну освіту пріоритетом Ради Європи і підкреслила  важливість визнання і валоризації вмінь, набутих в рамках неформального навчання. Партнерство між Європейською комісією та Радою Європи у сфері молоді координує стратегії цих двох організацій та їхніх партнерів для визнання неформальної освіти, зокрема за допомогою загальних паперових «шляхів визнання»11.

Експерти у сфері освіти говорять про важливість «кордонів перетину» між формальною і неформальною освітою, сприяння комунікації та співпраці, яка допоможе синхронізації освітньої діяльності, а також створення середовища навчання, яке забезпечить учням ряд можливостей.

Роль Ради Європи

Рада Європи підтримує співпрацю між її 47 державами-членами у багатьох сферах, включаючи і освіту. Загальна мета полягає у розробці узгодженого бачення ролі освіти, з особливим акцентом на захисті та заохоченні прав людини, демократії та верховенства закону, а також можливості освітніх товариств брати участь у міжкультурному діалозі. Програма базується на широкому баченні освіти, яке охоплює обидва ключові поняття цінності і вміння. Загальні проблеми визначені, рішення запропоновані і приклади кращих практик поширені.

Програма Ради Європи Песталоцці відкриває можливості для професійного розвитку, обміну та співробітництва для вчителів, шкільних адміністраторів та представників організацій
громадянського суспільства.

Держави-члени затвердили кілька важливих текстів, які забезпечують спрямованість і стимул для дій на національному рівні та шляхи поширення досвіду кращих практик та підвищення стандартів по всій Європі. До них відносяться Хартії Ради Європи з освіти для демократичного громадянства і освіті з прав людини (CM/Rec (2010) 7), Рекомендація про сприяння і визнання неформальної освіти / навчання молодих людей (CM/Rec (2003) 8), Рекомендація Комітету міністрів державами-членами про виховання циган і кочівників в Європі (CM/Rec (2009) 4), рекомендація про громадську відповідальність за вищу освіту та дослідження (CM/Rec (2007) 6) та Рекомендація з міжкультурного діалогу і різноманіття у викладанні історії (CM/Rec (2011) 6E). 

Ще однією сферою співпраці є право на якісну освіту, розвиток політики та практики щодо права на освіту для кожної людини, як права, що робить якісну освіту передумовою для повного використання інших прав людини. Ця робота включає в себе визначення громадської відповідальності щодо права на якісну освіту, усвідомлення, захист та заохочення до різноманітності за допомогою здійснення права на якісну освіту.

Роль неурядових організацій

Роль неурядових організацій має вирішальне значення у поширенні права на освіту та інших прав, що пов’язані з освітою. Серед них — профспілки, союзи студентів, вчителів та батьків, які мають незамінні функції, особливо на місцевому та національному рівні.

На європейському рівні молодіжні організації знайшли способи бути почутими стосовно питань освіти. Отож, студентські організації, такі як AEGEE — Європейський студентський форум, Європейський студентський союз (ESIB) і Організаційне бюро європейських студентських спілок (OBESSU), є європейською платформою національних шкіл студентських організацій та об’єднань, що діють в системі загальної середньої освіти та середньої професійної освіти. Ці організації докладають зусилль для сприяння обміну інформацією, досвідом і знаннями між студентськими організаціями і вони відіграють важливу роль у представлені думки студентів у Європі. Як і інші молодіжні та студентські організації, вони працюють безпосередньо межі задля припинення дискримінації в європейських освітніх системах, з метою сприяння підвищенню якості та доступності надання освіти в Європі.

Європейський молодіжний форум, основна платформа молодіжних організацій в Європі, яка визначає освіту, як стратегічний пріоритет молодіжної політики. Він закликає до цілісних підходів в системі освіти, які є зрозумілими і до підтримки якості формальної освіти, неформальної освіти та позаформального навчання. Основна увага форуму акцентується на «побудові реального безперевного навчання для життя та впродовж життя суспільства, в якому цінуються всі форми навчання, де молоді люди можуть взяти на себе відповідальність за свій освітній шлях і де молодіжні організації визнаються як найбільш важливі провайдери якості неформальної освіти для молодих людей»12.

СД мережа — Демократія та освіта з прав людини в Європі — це загальноєвропейська мережа неурядових організацій та інших організацій, покликана підвищувати авторитет освіти з питань демократичного громадянства і освіти в галузі прав людини, сприяти транскультурному і транснаціональному співробітництву та підвищенню якості освіти в цих сферах. Однією з їхніх ініціатив є Дні синхронізованої дії (SynAct), які проходять щороку поруч з Днем прав людини (10 грудня).

Асоціація з навчання прав людини (HREA) є міжнародною неурядовою організацією, яка підтримує навчання в галузі прав людини, підготовку активістів і професіоналів, розробку навчальних матеріалів та програм, творчі спільноти за допомогою онлайн технологій (наприклад, список розсилки HREA). 

Посилання

1 Зауваження 13 загального порядку про право на освіту в Статті 13 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, 08/12/99. E/C.12/1999/10, пункт. 1 ;http://www.unhchr.ch
2 Звіт 2010 Цілей розвитку тисячоліття, www.un.org/millenniumgoals/pdf/MDG Report 2010 En r15 -low res 20100615 -.pdf
3 Грамотність дорослих та молоді: Глобальні тенденції в гендерному паритеті, УІС факти, від вересня 2010, № 3, виданий Інститутом статистики ЮНЕСКОwww.unesco.org/education/ild2010/FactSheet2010_Lit_EN.pdf
4 Станом на серпень 2011
5 Загального порядок № 13 статті 13 ICECSR, 08/12/99. E/C.12/1999/10, пункт. 24.
6 Конвенція про права дитини, документ ООН A/44/49 (1989), пункт. 29(1)(г)
7 Заохочення рівності можливостей в галузі освіти, Доповідь Спеціального доповідача з питання про право на освіту, Кішоре Сінгх, GE.11 — 12940, 18 квітня 2011: www2.ohchr.org/english/bodies/hrcouncil/docs/17session/A-HRC-17-29.pdf
8 Звіт засідання Комісії Європейського Парламенту, Ради Європейського економічного та соціального комітетів та Комітету по регіонах; Курс з раннього закінчення школи: Ключовий внесок до плану програми у Європі до 2020 року,ec.europa.eu/education/school-education/doc/earlycom_en.pdf
9 Дошкільне виховання та освіта — регіональна доповідь — Європа і Північна Америка, ЮНЕСКО, WCECCE/Ref.4, 27 серпня 2010;unesdoc.unesco.org/images/0018/001892/189211e.pdf
10Освіта: прихований скарб, ЮНЕСКО, Париж, 1996 рік. www.see-educoop.net/education_in/pdf/15_62.pdf
11 http://youth-partnership-eu.coe.int
12 www.youthforum.org