Що таке права людини?

Права людини — це моральні права, якими володіє кожна особа у світі просто лише завдяки тому, що він або вона є людиною. Вимагаючи дотримання наших прав людини, ми морально вимагаємо, зазвичай від уряду нашої країни, не робити чогось, тому що це є втручанням у мою особисту сферу, попрання моєї особистої гідності. Ані інша людина, ані будь-який уряд не можуть позбавити нас наших прав людини.

Звідки вони виникли?

Вони виникають не лише тому, що ми є фізичними істотами, ми — це моральні і духовні людські істоти. Права людини необхідні для захисту та збереження кожного людського роду, для забезпечення, аби кожна особа могли вести життя, достойне людини.

Чому кожному «слід» поважати їх?

Перш за все тому, що кожен є людиною і, відповідно, моральною істотою. Більшість осіб, якщо їм показати, що вони зневажають чиюсь особисту гідність, будуть намагатися утриматися від цього у майбутньому. Взагалі, людям не притаманно ображати інших людей. Проте, на додачу до морального схвалення від своєї або чужої совісті, у більшості країн світу не існує законів, які б змусили уряди поважати основні права людини їх громадян, навіть якщо вони не бажають цього робити.

Хто має права людини?

Абсолютно кожний. Злочинці, керівники держави, діти, чоловіки, жінки, африканці, американці, європейці, біженці, особи без громадянства, безробітні, ті, хто працює, банкіри, особи, звинувачені в звершенні терористичного акту, працівники благодійних організацій, вчителі, танцюристи, астронавти...

Навіть злочинці та керівники держави?

Абсолютно кожний. Злочинці та керівники держави також є людьми. Сила прав людини полягає саме в тому, що до кожного має бути однакове ставлення щодо його володіння людською гідністю. Деякі люди можуть порушувати права інших, або можуть представляти погрозу для суспільства, внаслідок чого вони мають якимось чином бути обмежені у своїх правах для того, щоб захистити інших, але це має відбуватися у визначених межах. Ці межі визначаються як мінімум, необхідний для життя людської гідності.

Чому деякі групи потребують спеціальні права людини? Чи не означає це, що вони мають більше прав, ніж інші?

Ні, деякі групи, такі як цигані в Європі або даліти та каста недоторканих в Індії, довгий час страждали від дискримінації в наших суспільствах, що зараз необхід- ні спеціальні заходи аби надати їм можливість доступу до стандартів загальних прав людини, на однаковому з усіма рівні. Після років узаконеної дискримінації та стереотипів, неприкритої ненависті та перешкод просте проголошення застосування загальних прав і до них та очікування, що цього достатньо для встановлення рівності, було б фарсом. 

Чому ми говоримо про права людини, а не обов’язки?

Не зважаючи на той факт, що деякі філософи та НДО висувають вагомі аргументи щодо необхідності обов’язків людини, та навіть складають про таке кодекси та декларації, спільнота з прав людини в основному відмовчується у цих дебатах. Причина полягає в тому, що уряди зроблять «надання» прав людини залежним від якихось «обов’язків», встановлених державою або правителем. У такому випадку вся ідея виникнення прав за правом народження втратить своє значення. Проте, зрозуміло, що ми повинні діяти відповідально (як окремі особи, так і в групі) у відношенні до прав інших осіб, не зневажати права людини та не надавати перевагу своїм або чужим правам. Насправді, у статті 29 ЗДПЛ визнається, що: «1.Кожна людина має обов’язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний i повний розвиток її особи. 2. При здiйсненнi своїх прав i свобод кожна людина повинна зазнавати тiльки таких обмежень, якi встановленi законом виключно з метою забезпечення належного визнання i поваги прав i свобод iнших та забезпечення справедливих вимог моралi, громадського порядку i загального добробуту в демократичному суспiльствi».

Хто стежить за правами людини?

Ми всі повинні. На національному та міжнародному рівнях існує законодавство, що накладає обмеження щодо того, що уряди можуть ставитися до своїх громадян, проте, якщо жодна особа не вкаже, що їх дії порушують міжнародні норми, уряди можуть безкарно продовжувати їх порушувати. Як окремі індивідууми ми маємо не лише поважати права інших осіб у повсякденному житті, а й пильно стежити за нашим урядом та іншими. Захисні системи існують для всіх нас, лише якщо ми користуємось ними.

Як я можу захистити свої права?

Спробуйте звернути увагу на той факт, що права було порушено; вимагайте визнання ваших прав. Дайте іншій особі зрозуміти, що визнаєте, що вона не має права поводитися з вами таким чином. Вкажіть на відповідні статті в Загальній декларації прав людини (UDHR), Європейській Конвенції про захист прав людини і основних свобод (ECHR) та інших міжнародних документах. Якщо в вашій країні також є відповідне законодавство, нагадайте й про нього. Розкажіть про це іншим: повідомте пресу, напишіть члену парламенту або голові держави, проінформуйте будь-які НДО, які займаються правозахисною діяльністю. Попросіть у них допомоги. Якщо маєте можливість, то проконсультуйтесь у юриста. Пересвідчіться, що ваш уряд знає про ваші дії. Дайте їм зрозуміти, що ви не збираєтесь здаватися. Покажіть їм допомогу, яку ви можете отримати. В решті-решт, якщо нічого не вийде, ви можете звернутися до суду.

Як мені звернутися до Європейського суду з прав людини?

У Європейській Конвенції про захист прав людини і основних свобод визначено процедуру подання індивідуальних скарг. Проте, існують суворі вимоги щодо допустимості справи до розгляду. Наприклад, ви маєте пересвідчитися, що ваша скарга була розглянута в національних судах вашої країни (навіть у Верховному Суді!)  перед  тим,  як  подати  її  до  Європейського  суду.  Якщо  ви  бажаєте спробувати і вважаєте, що виконаєте усі допустимі вимоги, тоді ви можете подавати скаргу. Проте, аби бути впевненим, що ваш позов має реальні шанси на успіх, ми наполегливо радимо вам звернутися за допомогою до юриста або НДО, які займаються правозахисною діяльністю. Майте на увазі, що це може бути тривалий та складний процес, поки не буде винесено заключної ухвали!

Від кого я можу вимагати моїх прав?

Практично всі основні права  людини,  вказані  в  міжнародних  документах, це вимоги до вашого уряду або державних діячів. Права людини захищают ваші інтереси від держави, тому й ви маєте захищати їх від уряду та його представників. Якщо ви вважаєте, що ваші права порушуються, наприклад, вашим роботодавцем або сусідом, ви не можете відразу звернутися до міжнародного законодавства з прав людини, доки не скористаєтеся усіма можливими варіантами, які ваша держава має виконати, аби зашкодити подібній поведінці роботодавця чи сусіда.

Чи зобов’язаний хтось захищати мої права?

Так. Само по собі право не має ніякого значення без відповідної відповідальності чи зобов’язань з чиєїсь іншої сторони. Кожен індивідуум має моральне зобов’язання не порушувати вашої особистої гідності, а уряд, який підписав міжнародні угоди, має не лише моральні, а й юридичні зобов’язання.

Проблема   дотримання   прав   людини   актуальна   лише   для недемократичних  країн?

Навіть сьогодні у світі не існує жодної країни, яка б мала бездоганну репутацію щодо дотримання прав людини. Випадки порушень можуть відбуватися у одній країні частіше, ніж у іншій, або вони мають негативний вплив на більшу кількість населення, але навіть єдине незначне порушення — це проблема, якої не повинно бути, і яку необхідно вирішити. Індивідуум, чиї права порушуються в одній із встановлених демократій, навряд чи почуває себе комфортніше від того, що, взагалі-то, його країна має «кращу» репутацію щодо ситуації з правами людини, ніж інші країни світу!

Чи досягли ми якогось успіху у зменшенні випадків порушення  прав людини?

Величезний успіх — навіть якщо інколи він виглядає, як крапля в морі. Згадайте про відміну рабства, надання виборчого права жінкам, країни, які відминили смертну кару, звільнення в’язнів совісті у результаті міжнародного тиску, кінець режиму апартеїду в Південній Африці, справи, які після розглядання Європейським судом, вплинули на зміни в законодавстві. Згадайте й про те, що поступові зміни в міжнародній культурі означають, що навіть найбільш авторитарні режими зараз змушені поважати права людини, аби їх визнавали на міжнародній арені. Відбулося багато позитивних змін, особливо за останні 50 років, проте багато чого ще потребує виконання.