Існує тісний зв’язок між бідністю і правами людини. Віденська декларація та Програма дій Всесвітньої конференції 1993 року з прав людини стверджує:
Широко розповсюджена крайня бідність перешкоджає повному та ефективному виконанню прав людини; її негайне скорочення і остаточна ліквідація мають залишатися першочерговим завданням для міжнародного суспільства.

Наш світ дуже нерівний. Згідно з даними, найбагатша людина в світі за статистикою 2010 року заробляє 15 мільярдів євро. Щоб зрозуміти, наскільки шокуючою цифрою є ця «зарплата», давайте розглянемо річний внутрішній валовий продукт (ВВП) деяких країн. У 2009 році ВВП Афганістану з населенням 29 млн становив 10 млрд євро; ВВП Грузії з населенням 4 млн склав 8 млрд євро.¹ Ми живемо в світі, в якому мільярдер заробляє за рік стільки, скільки становить річний ВВП цілої країни. Приголомшлива нерівність і бідність торкається не тільки регіонів, що розвиваються, а й багатих країн. У Європі все ще є багато безпритульних, які сплять на вулицях, сімей, які виселяють, тому що вони не можуть дозволити собі сплатити за оренду, дітей, які не отримують достатнього харчування, а також літніх людей, які намагаються зберегти тепло у своїх будинках взимку. Бідність — це проблема, яку все ж таки можна вирішити, це питання соціальної справедливості і дотримання прав людини.

Визначення і рівень бідності

Є ціла низка способів визначення і встановлення ступеня бідності. Використання різних способів збору та аналізу статистичних даних зумовлює не тільки відмінності у визначеннях і встановленні рівня бідності, але й приводить до визначення різних підходів у боротьбі з бідністю. Бідність, зазвичай, поділяється на абсолютну або відносну бідність. В обох випадках визначено поріг бідності, або межу бідності, а люди, які знаходяться нижче цієї межі, вважаються бідними.

Абсолютна бідність

Абсолютна бідність (також її називають крайньою бідністю) — це відсутність достатніх ресурсів для забезпечення основних життєвих потреб, в тому числі питної води, їжі або відсутність доступу до медичного обслуговування. Межа бідності часто встановлюється на основі доходів: коли дохід людини або сім’ї нижче певного рівня, який вважається прожитковим мінімумом, ця людина або сім’я вважаються бідними.

Світовий банк на сьогодні дає визначення абсолютної бідності як такої, при якій людина живе менш, ніж на 1,25 $ (приблизно 0,9 €) на день.³ За оцінками Світового банку, в 2005 році 1,4 млрд людей жили в умовах абсолютної бідності. Статистика абсолютної бідності, згідно з даними Світового банку, безсумнівно, найчастіше повідомляється засобами масової інформації, а також використовується при здійсненні діяльності урядів та НУО. Однак у той час як Світовий банк стверджує, що абсолютна бідність скоротилася з 1980-х років, багато науковців ⁴ критикують методику оцінки Банку і заявляють, що статистика абсолютної бідності недооцінена.

Селяни, які об’єдналися у міжнародний рух «La Via Campesina», щоб мобілізуватися проти розвитку бідності

У травні 2010 року представники міжнародного руху «La Via Campesina» з Європи та Латинської Америки приєдналися до демонстрантів у Мадриді    і вимагали відмови від переговорів щодо підписання угоди про вільну торгівлю між ЄС і країнами Латинської Америки. Активісти стверджували, що такі угоди укладаються на користь транснаціональних корпорацій, в той час як бідність розвиватиметься й далі. Міжнародна коаліція організацій «La Via Campesina» виступає проти неоліберальної політики Світового банку, Міжнародного Валютного фонду і Всесвітньої організації торгівлі та вважає, що тільки підхід, заснований на врахуванні і виконанні прав людини, може побороти голод, бідність і зміну клімату.

Відносна бідність

У Європі бідність, як правило, вважається відносною, якщо людина або сім’я вважається бідною, а її дохід і ресурси нижчі за ті, що вважаються адекватними або соціально прийнятними для суспільства, в якому вони живуть. Бідні люди часто не можуть брати участь в економічних, соціальних і культурних заходах, які вважаються нормою для інших людей, а виконання їх основних прав може бути обмежене.⁵  Той факт, що європейські країни, як правило, враховують пороги відносної бідності при обговоренні проблем бідності, ще не означає, що немає людей, що живуть в умовах абсолютної бідності в цих суспільствах. Наприклад, 25% дітей живуть в умовах абсолютної бідності в Південно-Східній Європі та в країнах Співдружності Незалежних Держав.⁶

Життя в бідності може призвести до:

•  ізоляції від сім’ї та друзів;
•  почуття безсилля і неможливості приймати рішення, які впливають на щоденне життя;
•  відсутності знань про доступну підтримку і послуги;
•  проблем задоволення основних насущних потреб, в тому числі забезпечення гідним житлом, медичним обслуговуванням і навчанням у школі та можливістю отримувати освіту впродовж всього життя;
•  життя в небезпечному районі з високим рівнем злочинності та насильства, у несприятливих умовах навколишнього середовища або у віддаленому і ізольованому сільському районі;
•  відсутності можливості сплачувати за комунальні послуги та воду, тепло і електроенергію або купувати здорову їжу і новий одяг та користуватися громадським транспортом;
•  відсутності можливості дозволити купити собі ліки або відвідувати стоматолога;
•  життя без будь-яких заощаджень або резервів на випадок таких кризових ситуаціях, як безробіття або хвороба;
•  ризику незаконної експлуатації і примусової роботи;
•  ризику піддатися проявам расизму і дискримінації;
•. відсутності можливості брати участь у нормальному соціальному житті та дозволяти собі такий відпочинок та розваги, як, наприклад, піти до пабу, у кіно або в спортивний зал, відвідати своїх друзів або купити подарунки на день народження для членів родини.
За матеріалами Європейської мережі боротьби проти бідності (EAPN), Інтернет-сайт: http://www.eapn.eu

Розвиток людського потенціалу — новий підхід у боротьбі з бідністю

У 1980-х роках існувала точка зору, яка розглядала бідність як відсутність доходів, і стратегію боротьби з бідністю пов’язували з економічним розвитком. Але дана думка була суворо розкритикована багатьма науковцями, які вважали, що свобода від бідності набагато важливіше, ніж доступ до багатства. Новий підхід до боротьби з бідністю був запропонований разом з новим методом оцінки розвитку. Індекс розвитку людського потенціалу є порівняльним показником різних параметрів, що впливають на рівень життя в країні, наприклад, на тривалість життя, грамотність, освіту, стандарт життя, гендерну рівність і благополуччя дітей. Індекс розвитку людського потенціалу публікується в щорічних доповідях з розвитку людського потенціалу, розроблених в рамках Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй.

Права людини і бідність

Бідність може бути як причиною, так і наслідком порушень прав людини, а це означає, що не тільки невиконання прав людини може призвести до бідності, а й той факт, що бідність як така може спричинити ще більше порушення прав людини. Держави мають юридичні зобов’язання по відношенню до людей, які живуть у бідності; і всі ці зобов’язання виконуються згідно з соціальними, економічними, культурними, громадянськими і політичними правами людини. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права пояснює, що всі права мають виконуватися «в індивідуальному порядку за міжнародної підтримки та співробітництва». Це не лише державна, а й міжнародна відповідальність розвинених країн, а також інших держав, які «в змозі допомогти» у боротьбі з бідністю. Таким чином, ліквідація бідності — це не благодійність або добра воля з боку найбагатших держав, — це виконання зобов’язань у галузі прав людини.

Кампанія «Demand Dignity» («За поважне ставлення»)

У 2009 році «Amnesty International» започаткувала кампанію під назвою «За поважне ставлення». Кампанія, яку планувалося проводити протягом щонайменше шести років, мобілізувала людей до пошуку системи підзвітності національних та міжнародних чинників щодо порушення прав людини, які спричиняють бідність і позбавляють людей прав і свобод. Міжнародна та державна діяльність кампанії включає семінари, концерти, фотовиставки, конференції, петиції та багато іншого.
Дізнайтеся більше про цю кампанію і про те, які заходи необхідно здійснити, на www.amnesty.org або на місцевому сайті Amnesty International.

Чи потрібно притягнути до відповідальності розвинені країни, якщо вони не допомагають у боротьбі з бідністю?

Виконання прав людини особливо важливе для боротьби з бідністю

Враховуючи неподільність, взаємопов’язаність і взаємозалежність прав людини, всі права людини є важливими для подолання бідності. Однак деякі права визначені як такі, що особливо важливі в цьому контексті. Проєкт керівництв публікації ООН: згідно з підходами прав людини щодо стратегій подолання бідності⁷ необхідно приділяти особливу увагу таким правам людини при плануванні політики, спрямованої на подолання бідності:

Право на охорону здоров’я. Поганий стан здоров’я може бути причиною і наслідком бідності. Поганий стан здоров’я може вплинути на успішність дитини в школі, продуктивність праці, може призвести до безробіття і позбавити можливості брати участь у громадському та культурному житті. Водночас життя в бідності може призвести до недостатнього харчування, посилення впливу шкідливих умов середовища на здоров’я і обмеженого доступу до медичного обслуговування, що може значно погіршити здоров’я.

Право на освіту. Надання можливості отримати освіту є одним з найефективніших завдань у боротьбі з бідністю. Маючи освіту, бідні діти і дорослі можуть розвинути свої можливості, які допоможуть їм вийти із бідності.

Вуличні бібліотеки

У 2007 році благодійна організація «ATD Fourth World» розпочала проєкт «Вулична бібліотека» в Польщі. Щотижня аніматорська група йде в центр чеченських біженців/біженок у Варшаві, де близько 350 сімей зупинилися в багатоквартирному будинку в очікуванні рішення про те, чи буде їм дозволено перебування в Польщі, чи вони будуть депортовані назад до Чечні. Деякі діти не ходять до школи, тому аніматорська група відкрила вуличну бібліотеку в їх районі.
Ви можете дізнатися більше про цей проект на www.atd-fourthworld.org

Право на гідну працю. Для бідності характерні неадекватні і небезпечні засоби для існування. Через те, що бідні люди мають обмежені можливості у пошуку роботи, вони часто  працюють  на тимчасових, низькооплачуваних, нелегальних робочих місцях і виконують роботу в небезпечних і шкідливих для здоров’я умовах. Вони більш ризикують зазнати жорстокого поводження і переслідування з боку співробітників і мають менше можливостей домогтися відшкодування, ніж інші. Багато з них опинилися в пастці і працювали в небезпечних умовах та були залучені до таких нелегальних робіт, як секс-індустрія, експлуатація дитячої праці, підневільна праця й інші роботи, умови яких подібні до рабства.

Чи мінімальна зарплата у вашій країні достатня, щоб жити гідно?

Право на достатнє харчування. Життя в бідності може призвести до голоду і недоїдання, що впливає на здатність дітей та дорослих бути успішними в школі або на роботі. Фізичні та психологічні наслідки позбавлення права на якісну їжу ще більше посилюють бідність.

Час мислити глобально, а діяти локально

Розвинені країни не захищені від голоду і недоїдання. У 2009 році 115 мільйонів людей були на межі бідності в Європейському Союзі.¹⁰ Однією з ініціатив, спрямованих на боротьбу з голодом і недоїданням, є Європейська федерація продовольчих банків (FEBA), яка об’єднує 240 продовольчих банків у Європі. У 2010 році європейські продовольчі банки зібрали 359 960 тонн продовольчих товарів та у співпраці з іншими організаціями і соціальними службами роздали їх 4,9 млн людей. Продовольчі банки співпрацюють у боротьбі з продовольчою бідністю, соціальною ізоляцією і витратою грошей і закликають до солідарності. Всі члени команди з FEBA — добровольці, які до цього часу виконували різні обов’язки в наданні ділових, соціальних послуг, працюючи в співтовариствах.
Знайдіть ваш місцевий продовольчий банк на www.eurofoodbank.eu

Чи є у вашому суспільстві люди, які не можуть дозволити собі трьохразове харчування?

Право на забезпеченість житлом. Право на забезпеченість житлом є правом кожної людини отримати безпечне і надійне житло, в якому вона могла б жити в мирі та гідності. Найбідніші люди живуть у бідних районах у невідповідних житлових умовах або є безпритульними. Вони можуть зіштовхнутися із проблемами переповненості людьми, забруднення, шуму, і можуть не мати доступу до питної води, медичних послуг або можливості опалення. Бідні люди часто живуть у віддалених і небезпечних районах, які, як правило, не подобаються іншим. Незадовільні житлові умови та безпритульність є результатом бідності і можуть призвести до ще більшого розвитку бідності і ізоляції від суспільства.

Залучення безпритульних до кримінальної діяльності

У 2011 році угорський парламент затвердив закон, який дозволяє позбавляти волі тих осіб, які визнані винними за те, що сплять у громадських місцях двічі за півроку. В своєму інтерв’ю угорський міністр внутрішніх справ заявив, що уряд буде розчищати громадські місця від жебраків і всіх тих, хто може погіршити вам настрій...»¹¹ Новий закон, згідно з яким періодичне проживання в громадських місцях є правопорушенням, був прийнятий незважаючи на те, що відповідні послуги недоступні для людей, які не мають належного житла в багатьох містах Угорщини.

Як питання безпритульних вирішується у вашій громаді?

Право на особисту безпеку. Бідні люди, як правило, стикаються з численними формами небезпеки. На додаток до фінансової, економічної та соціальної незахищеності, вони часто піддаються смертельним загрозам, домаганням, залякуванню, дискримінації та фізичному насильству з боку держави та неурядових суб’єктів. Як правило, вони живуть в районах з найбільш високим рівнем злочинності і є менш захищеними з боку поліції.

Право з’являтися в публічних місцях без сорому.  Право з’являтися у суспільстві без сорому встановлено на основі таких декількох інших прав людини, як право на недоторканність приватного життя, на достатній одяг, право брати участь у культурному житті і жити гідно. Бідних людей часто відсторонюють та ізолюють. Життя в бідності може негативно вплинути на самооцінку людини і не дозволяє з’являтися в громадських місцях без сорому і брати активну участь у громадському та культурному житті.

Банк, який кредитує тільки бідних

У 2006 році Нобелівська премія миру була спільно присуджена Мухаммаду Юнусу і Гремін Банку «за їхні зусилля, спрямовані на економічний і соціальний розвиток з самих низин».
Гремін Банк був заснований Юнусом у м. Бангладеш у 1976 році. Банк працює виключно для бідних, і більшість з його позичальників становлять жінки. Це дозволяє давати мікрокредити на довгий строк, не вимагаючи застави. Метою цієї програми є надання фінансових послуг для бідних верств населення, щоб допомогти їм досягти гідного життя і надати освіту своїм дітям. Навіть жебраки/жебрачки можуть отримати невеликі суми кредитів без будь-яких процентних платежів.

Право рівного доступу до правосуддя. Бідні особливо вразливі до дискримінації в правосудді. Бідні люди часто не можуть отримати захист у суді, оскільки вони не мають достатньо грошей, щоб оплатити послуги адвоката. І навіть у випадках, якщо доступна безкоштовна юридична допомога, бідні люди все одно можуть бути недостатньо поінформованими і впевненими в тому, що вони знайдуть справедливість через суд. На додаток до цього, досвід показує, що бідних людей частіше звинувачують у злочинній поведінці, а їх гарантії бути визнаними невинними, швидше за все, будуть зневажатися.

Як ви думаєте, бідні і багаті користуються рівним правом захисту в судах у вашій країні? Якщо ні, яким чином можливо забезпечити рівний захист?

Політичні права і свободи. В результаті дискримінації бідні люди часто не мають інформації, можливості та досвіду, які необхідні для активної участі в прийнятті політичних рішень. Вони або повністю ізольовані, або мають дуже обмежений доступ до політичних органів. Виконання політичних прав і свобод бідних людей має важливе значення для боротьби із соціальною ізоляцією та бідністю.

Як інтереси бідних людей представлені при прийнятті рішень у вашій громаді?

Право людини на розвиток

Декларація про право на розвиток, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1986 році, була першим міжнародним інструментом, в якому йдеться виключно про право на розвиток. У цьому документі пропонується підхід, розроблений на основі прав людини, спрямований на розвиток людини і боротьбу з бідністю. Незалежний експерт ООН з питань захисту прав на розвиток, д-р Арджун Сенгупта, заявив, що ліквідація бідності є важливим елементом у просуванні та реалізації розвитку людини, як одного з прав людини, а також наголосив на необхідності надання доступу до таких сфер обслуговування, як охорона здоров’я, освіта, житло та харчування для бідних з метою підвищення їх потенціалу, щоб вийти з бідності.
Сенгупта далі пояснює, що право на розвиток (R+D) можна розглядати як вектор різних прав, включаючи право на харчування, право на доступ до медичних послуг, право на освіту, право на забезпечення житлом та інших економічних, соціальних, культурних, громадянських і політичних прав разом з економічним розвитком (G). Право на розвиток буде виконуватися тільки у випадку, якщо всі права людини (HR) будуть виконуватися або якщо принаймні одне право буде виконуватися, а інші права не будуть порушуватися. Якщо деякі права виконуються в той час, як окреме право порушується, не може бути й мови про повне виконання прав людини на розвиток.¹⁶

Право людини на розвиток

 1. Право на розвиток є невід’ємним правом людини, в силу якого кожна людина, як і всі інші, має право брати участь в, робити свій внесок до,  і користуватися правом на економічний, соціальний, культурний і політичний розвиток, причому всі права людини та основні свободи мають повністю виконуватися.
Стаття 1 Декларації про право на розвиток ¹⁵

Бідність і цілі розвитку тисячоліття ООН

У вересні 2000 року керівники світових країн прийняли Декларацію цілей розвитку тисячоліття Організації Об’єднаних Націй, закликаючи нації до міжнародного партнерства з метою ліквідації крайньої бідності до 2015 року, і встановили низку цілей, які стали називатися «Цілі розвитку тисячоліття» (ЦРТ). Перша ціль спрямована безпосередньо на подолання бідності, а інші сім цілей також тісно пов’язані з бідністю та її усуненням.
Цілі розвитку тисячоліття такі:

•    Ціль 1: Подолання бідності і голоду
•    Ціль 2: Забезпечення доступу до загальної початкової освіти
•    Ціль 3: Забезпечення гендерної рівності і виконання прав жінок
•    Ціль 4: Зменшення дитячої смертності
•    Ціль 5: Поліпшення здоров’я матерів
•    Ціль 6: Боротьба з ВІЛ/СНІДом, малярією та іншими захворюваннями
•    Ціль 7: Сталий розвиток довкілля
•    Ціль 8: Глобальне партнерство для розвитку

Спеціалісти з питань захисту прав людини на розвиток стверджують, що для виконання ЦРТ уряд має враховувати всі принципи прав людини (наприклад, недискримінації, участі, підзвітності і прозорості) в національній стратегії розвитку. Саміт з питань ЦРТ проводився в 2010 році для аналізу виконання ЦРТ. У Рішенні, прийнятому Генеральною Асамблеєю, ще раз підтверджено, що «загальні основоположні цінності, включаючи свободу, рівність, солідарність, толерантність, повагу до всіх прав людини, повагу до природи і спільну відповідальність, мають найважливіше значення для досягнення Цілей розвитку тисячоліття».¹⁷

Молодь і бідність

Згідно зі статистикою багатьох країн, молодь, яка виросла у бідності, як правило, більш уразлива: така молодь, швидше за все, має поганий стан здоров’я, не отримала освіту, має незадовільну поведінку, успішність у школі була поганою, молоді дівчата з бідних сімей часто рано вагітніють, не мають досвіду і амбіцій, їх робота низькооплачувана, багато з них безробітні і залежать від організацій соціального забезпечення. Бідність безпосередньо зумовлює невиконання прав людей: бідність спричиняє позбавлення прав на освіту, на участь у прийнятті суспільних рішень, на відпочинок і дозвілля, на участь у громадському житті, а також на інші громадянські і політичні права.

За даними «Євростат» — статистичної бази даних Європейського Союзу за 2010 рік — більше 20% дітей і молоді віком до 24 років живуть на межі бідності в ЄС. Це означає, що кожна п’ята молода людина живе в сім’ї, дохід якої складає менше 60% від середнього показника доходів у державі.¹⁸

У 2010 році Європейський Молодіжний Форум у своєму стратегічному документі з питань молоді і бідності вказав, що однією з основних причин бідності молоді в Європі є важкий перехід до самостійного дорослого життя. В цьому стратегічному документі зазначено, що молодь, яка залишає домівки своїх батьків, більш імовірно зазнає бідності.¹⁹. Ті, хто живуть зі своїми батьками або сімейні пари без дітей, менше зазнають ризику жити у бідності, ніж молодь, що живе поодинці, матері-одиначки або батьки-одинаки. Згідно з опитуванням організації «Євробарометр», яка проводила опитування населення серед людей 15–30 років,²⁰ більшість опитаних вказала, що молодь залишається зі своїми сім’ями довше, ніж раніше, через фінансові причини.

ENTER! — Доступ до соціальних прав для всієї молоді

Молодіжний сектор Ради Європи започаткував проєкт «Enter!» у 2009 році для сприяння соціальній інтеграції молоді. Цей проєкт передбачав довгостроковий навчальний курс, який надав 33 керівникам з питань молоді та працівникам у справах молоді компетенції для підтримки молоді  з неблагополучних районів і захисту їх соціальних прав. Слухачі цього курсу також розробили спеціальні проєкти для молоді в рамках їх громад, включаючи розвиток потенціалу, боротьбу з дискримінацією в школах та ініціативи, що спрямовані на боротьбу з геттоізацією та насильством. Дізнайтеся більше на www.coe.int/enter

Що ви можете особисто зробити, щоб скоротити бідність у вашій громаді?

Діяльність Ради Європи, спрямована на подолання бідності

Рада Європи бореться з бідністю шляхом зміцнення соціальної згуртованості, а також запобігає та протидіє соціальній ізоляції. Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує громадянські і політичні права людини, доповнюється Європейською соціальною хартією (ESC), прийнятою в 1961 році і переглянутою в 1996 році, яка гарантує соціальні та економічні права людини. Відповідно до статті 30 «кожна людина має право на захист від бідності та соціального відчуження».

Порушення права на житло

У 2006 році Європейська федерація національних організацій, що працюють з безпритульними (FEANTSA), подала позов до суду проти Франції (Колективний позов № 39/2006), стверджуючи, що Франція не забезпечила права на житло для всіх людей, зокрема, для тих, хто найбільше того потребує. Європейський Комітет з питань захисту соціальних прав прийняв рішення, що Франція порушила права на житло, передбачені статтею 31 переглянутої Європейської соціальної хартії. Комітет прийняв своє рішення²¹ на основі шести причин, в тому числі «невиконання існуючих заходів, пов’язаних з таким: невідповідні житлові умови; запобігання виселенню; скорочення кількості безпритульних, надання соціального житла найбільш бідним верствам населення; розподіл соціального житла, а також дискримінація туристів».²²

Доповідач Лука Волонте повідомив Парламентську Асамблею в 2011 році, що бідність і соціальна ізоляція за останній час значно зросла в державах — членах Ради Європи. Це ставить під загрозу повне виконання основоположних прав людини для зростаючої кількості людей, а також соціальну згуртованість європейських суспільств. Він нагадав, що бідність можна подолати тільки шляхом розширення можливостей для бідних верств населення.²³ На основі цього звіту Асамблея прийняла резолюцію і закликала країни-члени «враховувати думки людей, що живуть у бідності: розробити нові форми управління та брати участь в об’єднанні і розширенні прав і можливостей людей і суспільства, які страждають від бідності, а також сприяти соціальній інтеграції всіх людей...».²⁴ У Порядку денному 2020,²⁵ — заключне рішення Ради Європи з молодіжної політики — наголошується, що отримання освіти, роботи, забезпечення гідних умов життя, участь в культурних, спортивних та творчих заходах, а також ведення діалогу між поколіннями і солідарність є основними засобами соціальної інтеграції.

Посилання

1 Порівняльний аналіз на основі даних, отриманих з Forbes.com і Світового банку data.worldbank.org
2  Бідність і Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права,  Е/С.12/2001/10., www.unhchr.ch/tbs/doc.nsf/%28Symbol%29/E.C.12.2001.10.En
3 Ця сума визначається на основі «паритету купівельної спроможності», що означає, скільки грошей у цій державі необхідно, щоб купити той же самий набір товарів, які можна придбати в США за 1,25 доларів.
4 Див. Редді Санджай Г. і Погге Томас У., 2005 рік, як не враховувати інтереси бідних верств населення, Колумбійський університет, видання 6.2.3 від 29 жовтня.
5 На підставі визначення поняття бідності Єврокомісії, опублікованого в Спільній доповіді з питань соціальної ізоляції, 2004 рік.
6 Cетхи Дінеш та  ін., Європейська доповідь з запобігання дитячого травматизму, 2009 рік, www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0003/83757/E92049.pdf 
7 Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй з питань захисту прав людини, принципи і керівництва з правозахисного підходу для Стратегій боротьби з бідністю, HR/PUB/06/12
8 Нараян Дипа та інші, Заклик до змін, Голоси бідних, Том II, 2000 р., Світовий банк, стаття 34; http://siteresources.worldbank.org/INTPOVERTY/Resources/335642-1124115102975/1555199-1124115201387/cry.pdf  
9 Кнайт Ліндсі (ред.) доповідь про стихійні лиха світу, 2011 рік, Міжнародна федерація товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця www.ifrc.org/PageFiles/89755/Photos/307000-WDR-2011-FINAL-email-1.pdf
10 На основі даних Євростат
11Хут Гергей, Пінтер Шандор: Nem ismerek tabutémát, Magyar Hírlap онлайн, 27 липня 2010 року (угорською мовою) www.magyarhirlap.hu/interju/pinter_sandor_nem_ismerek_tabutemat.html
12 Заклик до змін, див. вище, стор. 236
13 Заклик до змін, див. вище, стор. 152
14 Хто-небудь чує нас? Див. вище, стор. 6
15 www.un.org/documents/ga/res/41/a41r128.htm
16 Сенгупта Арджун, право людини на розвиток, Доповідь незалежного експерта з питань захисту прав людини на розвиток www.unhchr.ch/Huridocda/Huridoca.nsf/0/78e0cb0e6e6ea624c1256961004f7a98/$FILE/G0015327.pdf
17 Виконання обіцянки: об’єднання для досягнення Цілей розвитку тисячоліття, 2010 рік, Резолюція Генеральної Асамблеї ООН; www.un.org/en/mdg/summit2010/pdf/outcome_documentN1051260.pdf
18 Євростат http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/portal/income_social_inclusion_living_conditions/data/main_tables
19 Стратегічний документ Європейського молодіжного форуму, 2010 рік, з питань молоді і бідності;
www.endpoverty.eu/IMG/pdf/eyf-young-people-poverty-en.pdf
20 Опитування серед молодих людей у віці 15–30 років в Європейському Союзі — Резюме, Flash EB № 202, 2007р., http://ec.europa.eu/public_opinion/flash/fl_202_sum_en.pdf
21 Резолюція РМ/ResChS (2008)8 Комітету Міністрів Ради Європи, https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?Ref=CM/ResChS%282008%298&Language=lanEnglish&Ver=original&Site=CM&BackColorInternet=C3C3C3&BackColorIntranet=EDB021&BackColorLogged=F5D383
22 Права на житло: Нова постанова Ради Європи, прес-реліз, 5 червня 2008 року, FEANTSA, www.feantsa.org/files/housing_rights/Instruments_and_mechanisms_relating_to_the_right_to_housing/Collective%20complaints/2008June_PR_FEANTSAvsFrance.pdf
23 Волонте Лука, Боротьба з бідністю, док. 12555; http://assembly.coe.int/Main.asp?link=/Documents/WorkingDocs/Doc11/EDOC12555.htm#P18_58
24 Боротьба з бідністю, Резолюція 1800 (2011 рік) Парламентської Асамблеї
http://assembly.coe.int/Main.asp?link=/Documents/AdoptedText/ta11/ERES1800.htm http://assembly.coe.int/Main.asp?link=/Documents/AdoptedText/ta11/ERES1800.htm - P7_33
25 Майбутнє молодіжної політики Ради Європи: Порядок денний 2020, декларація 8—ї конференції міністрів Ради Європи у справах молоді, 2008 рік; www.coe.int/t/dg4/youth/Source/IG_Coop/Min_Conferences/2008_Kyiv_CEMRY_Declaration_en.pdf