«Кожна особа і кожний орган суспільства … прагнули шляхом освіти сприяти поважанню  цих прав і свобод».
Преамбула до Загальної декларації прав людини, 1948 рік 

«Шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод» -  це основа освіти в області прав людини. Але перш ніж перевірити, що таке освіта в області прав людини і як вона застосовується, необхідно пояснити, що таке «ці права та свободи», котрими  займається освіта в області прав людини.

Що таке права людини?

Як можуть люди застосовувати та захищати права людини, якщо вони ніколи не вивчали їх?

Історія демонструє, що кожне суспільство розробило системи для забезпечення соціального згуртування за допомогою кодифікації прав та обов’язків своїх громадян. Нарешті у 1948 році міжнародна спільнота зібралася з метою узгодження кодексу цих прав, які повинні були стати обов’язковим для всіх держав; і це була Загальна декларація прав людини. З 1948 року були узгоджені й інші документи про права людини, включаючи Конвенцію про захист  прав людини і основоположних свобод 1950 року та Конвенцію про права дитини 1990 року.

Права людини відображають головні людські потреби; вони встановлюють основні стандарти, без яких люди не можуть гідно жити. Права людини стосуються рівності, гідності, поваги один до одного, свободи і справедливості. Прикладом таких прав є свобода від дискримінації, право на життя, право на особисту думку, права на шлюб і  створення сім’ї, а також право на освіту. (У додатках міститься резюме та повний текст Загальної декларації прав людини).

Правами людини володіють в однаковій мірі всі особи, в усьому світі та назавжди. Права людини є загальними, тобто вони є однаковими для всіх людей в кожній країні. Вони невід’ємними, неподільними і взаємозалежними, тобто їх неможливо позбавити – ніколи; всі права в однаковій мірі важливі, і вони доповнюють один одного, наприклад, право брати участь в керуванні і у вільних виборах залежить від свободи слова.

Як можуть люди використовувати права людини та захищати їх, якщо вони ніколи не вивчали їх? Загальна декларація прав людини визнає це у преамбулі, а у Статті 26 дає кожному право на освіту, яке повинно «збільшувати повагу до прав людини і основних свобод». Мета освіти в області прав людини – побудувати світ з культурою по відношенню до прав людини. Ця  культура, де поважають права кожного, так само, як  і права теж користуються повагою; культура, де люди усвідомлюють свої права та обов’язки, визнають порушення прав людини і докладають зусиль, щоб захищати права інших. Це культура, де права людини є  такою ж частиною життя індивідуумів, як і мова, традиції, мистецтва та зв’язок з рідною землею.

Підходи до освіти в області прав людини, викладені у Компасі. 

З 1948 року  проводилася та проводиться величезна кількість різноманітної роботи в цілях освіти в області прав людини. Є багато способів належним чином забезпечити освіту в області  прав людини, оскільки люди дивляться на світ по-різному, педагоги працюють у різних ситуаціях та організаціях, а  державні органи мають різні проблеми; таким чином, незважаючи на однакові принципи, практична діяльність може відрізнятися. Для того, щоб отримати уявлення про велику кількість навчальних програм та вправ, повчально розглянути ролі та інтереси різних «осіб та органів суспільства», щоб побачити, яким чином вони формують фокус і сферу своїх інтересів в освіті в області прав людини.

У 1993 році Всесвітня конференція з прав людини оголосила освіту в області прав людини «необхідністю для сприяння та досягнення стабільних та гармонійних відносин між громадами та зміцнення взаєморозуміння, терпимості і миру». У 1994 Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй (ООН)  оголосила Десятиліття ООН з освіти в області прав людини(1995-2004 роки) і наполегливо закликала всі держави-учасниці ООН сприяти «розповсюдженню навчання та інформації, спрямованої на побудову універсальної культури  прав людини». В результаті уряди доклали  більше зусиль для сприяння освіті в області прав людини, в основному через державні освітні програми. Оскільки уряди турбуються про міжнародні відносини, підтримку законності і порядку і загальне функціонування суспільства, вони схильні розглядати освіту в області прав людини, як засіб сприяння миру, демократії і соціальному порядку.

Освітні програми та вправи, спрямовані на забезпечення рівності людської гідності

Метою Ради Європи є створення спільної демократичної і законної зони на території всього європейського континенту, забезпечення поваги її фундаментальних цінностей: прав людини, демократії і верховенства права. Такий акцент на цінностях відображений в усіх визначеннях освіти в області прав людини. Наприклад, по відношенню до зобов’язання  Ради Європи щодо забезпечення активної участі молоді в процесі прийняття рішень і дій на місцевому та регіональному рівнях, Програма освіти в області прав людини для молоді Ради Європи визначає освіту в області прав людини як
«…освітні програми та діяльність, спрямовані на забезпечення рівності людської гідності1 , у поєднанні з іншими програмами, такими як програми, що сприяють міжкультурному навчанню, участі і розширення прав та можливостей меншин».

Хартія Ради Європи «Освіта для демократичного громадянства та освіта з прав людини» (2010 рік)2   визначає освіту в області прав людини як освіту, навчання, підвищення рівня обізнаності, інформацію, методи та вправи, метою яких є,  шляхом надання учням знань, навичок і розуміння і розвитку їх ставлення та поведінки, розширення можливостей учнів зробити свій внесок у створення  та захист загальної культури прав людини в суспільстві, задля сприяння і захисту прав та основних свобод людини.

Існують й інші визначення освіти в області прав людини, як, наприклад, визначення організації Amnesty International:
Освіта  в області прав людини представляє собою процес, за допомогою якого люди дізнаються про свої права та права інших в рамках участі та інтерактивного навчання.

Азіатсько-Тихоокеанський регіональний ресурсний центр освіти  в області прав людини робить особливий наголос на зв'язок між правами людини і життям людей, діяльність яких пов’язана з освітою в області прав людини.
Освіта  в області прав людини – це процес участі, який містить свідомі, обдумані комплекси  освітньої діяльності з використанням знань про права людини, цінності та навички, спрямований на широку громадськість, з метою усвідомлення отриманого досвіду та контролю над власним життям.

Всесвітня програма ООН освіти в області прав людини визначає  освіту в області прав людини  як: освіта, навчання та інформація, спрямовані на формування загальної культури прав людини. Всебічна освіта в області прав людини забезпечує не тільки  знання про права людини та способи їх захисту, а й надає  навички,  необхідні для сприяння, захисту та застосування прав людини у повсякденному житті. Освіта  в області прав людини сприяє ставленню та поведінці, що є необхідними для підтримки прав людини всіх членів суспільства.

Культура, де права людини вивчаються, живуть за ними і впроваджують їх.

Народний рух за вивчення прав людини надає перевагу вивченню прав людини перед освітою в області прав людини і звертає особливу увагу на права людини як спосіб життя. Акцент на вивченні,  замість освіти, також означає запозичення індивідуального процесу відкриття  прав людини та їх застосовування у повсякденному житті людини.

Інші органи суспільства включають неурядові та локальні організації, які зазвичай працюють, щоб підтримати вразливі групи населення, захистити навколишнє середовище, перевірити роботу урядів органів влади, підприємств та установ і сприяти соціальним змінам. Кожна неурядова організація приносить своє бачення в освіту  в області прав людини. Так, наприклад, Amnesty International вважає, що «освіта  в області прав людини має основоположне значення для усунення основних причин та запобігання порушенням прав людини, боротьби з дискримінацією, сприяння рівності та розширення участі населення в демократичному процесі прийняття рішень».3 

Освіта в області прав людини повинна включати гендерну свідомість, а
також сферу міжкультурного навчання.

На форумі з питань освіти в області прав людини для молоді «Жити, навчатися, діяти заради  прав людини», що відбувся в Будапешті у жовтні 2009 року, стан молоді в Європі був представлений сьогодні як стан «ненадійності і нестабільності, який серйозно перешкоджає рівності можливостей багатьох молодих людей відігравати вагому роль у суспільстві [...] права людини, особливо соціальні права та свобода від дискримінації, звучать як порожні слова, якщо не як неправдиві обіцянки. Стійкі ситуації дискримінації та соціальної ізоляції є неприйнятними і недозволеними». Таким чином, учасники форуму,  які займалися питаннями рівності та дискримінації, погодилися, що «Освіта в області прав людини повинна систематично включати головні питання щодо  гендерної  свідомості та гендерної рівності. Крім того, вона повинна включати також сферу  міжкультурного навчання; [...] Ми очікуємо, що Рада Європи [...] включить головні питання меншин до своїх програм з освіти  в області прав людини, а саме гендерну рівність, етнічну приналежність, релігію або віросповідання, здібності і  питання сексуальної орієнтації».

Уряди і неурядові організації схильні розглядати освіту в області прав людини з точки зору результатів у вигляді бажаних прав і свобод, у той час як викладачі з освіти, навпаки, здебільшого зосереджуються  на цінностях, принципах і можливостях морального вибору. Бетті Рирдон у своїй роботі «Виховання заради людської гідності», 1995 рік, заявляє, що «структура освіти в області прав людини сприймається як соціальна освіта, заснована на принципах і стандартах [...],з метою культивації можливості морального вибору, прийняття принципових позицій з питань, - іншими словами, з метою розвитку моральної та інтелектуальної чесності».4
Інструктори, фасилітатори, викладачі та інші фахівці – практики освіти в області прав людини, - які працюють безпосередньо з молоддю, схильні мислити в термінах компетенцій та методології.

Освіта  в області прав людини стосується вивчення прав людини

Ми сподіваємося, що ми чітко пояснили, що різні організації, постачальники послуг у сфері освіти та діячі в області прав людини використовують різні визначення у відповідності до своєї філософії,  мети, цільових груп або членства. Існує, проте, очевидне розуміння того, що  освіта  в області прав людини включає в себе три аспекти:

• Вивчення про права людини, знання про права людини, що вони собою представляють і як вони охороняються та захищаються;
• Навчання через права людини, визнання того що контекст і спосіб організації та передачі знань людини, мають бути сумісними з людськими цінностями (наприклад, участь, свобода думки і слова, і т.д.) і, що в освіті  в області прав людини процес навчання не менш важливий, ніж сам зміст навчання;
• Навчання задля прав людини, за допомогою розвитку навичок, позицій і цінностей для тих, хто навчається з метою застосування цінностей прав людини в їхньому житті і виконання дій самостійно або разом з іншими, для сприяння та захисту прав людини.

Звідси випливає, що коли ми думаємо про те, як забезпечити освіту в області прав людини, про те, як допомогти людям отримати необхідні знання, навички і ставлення  так, щоб вони могли відіграти свою роль в рамках  культури прав людини,  ми бачимо,  що ми не можемо «навчити» освіті  в області прав людини, її необхідно вивчати через досвід. Таким чином, освіта  в області прав людини є також освітою через розкриття прав людини на практиці. Це означає, що те, як і де  проводиться освіта  в області прав людини, повинно відображати цінності прав людини (навчання щодо прав людини); контекст і діяльність повинні бути такими, щоб гідність і рівність були невід'ємною частиною практики.

В КОМПАСі, ми спеціально потурбувались про те, щоб переконатися, що незалежно від того, наскільки цікавими і грайливими можуть бути методи і вправи, посилання на права людини є необхідними, щоб вивчення прав людини викликали довіру. Існують також різні пропозиції щодо дій.

Освіта в галузі прав людини — фундаменальне право людини

«Освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особистості і збільшення поваги до прав людини і основних свобод».
Стаття 26, Загальна декларація прав людини

Права людини важливі, тому що жодна людина не може вижити поодинці, а несправедливість зменшує якість життя на особистому, місцевому та глобальному рівнях. Те, що ми робимо в Європі, впливає на події, які відбуваються ще де-небудь у світі. Наприклад, одяг, який ми носимо, може бути виготовлений за допомогою дитячої праці в Азії, в той час як спадщина європейської колоніальної історії сприяє політичному та релігійному безладу в Іраку, Сомалі та Афганістані, що змушує доведених до розпачу осіб шукати притулок, стукати в наші двері. Аналогічно, мільйони людей в Африці та Азії змінюють місце проживання у зв’язку із наслідками змін клімату, спричиненими здебільшого діяльністю промислово розвинених країн.  Однак, це відбувається не лише тому, що порушення прав людини в різних частинах світу відображаються на нас; обов'язок піклуватися про інших є основною мораллю серед усіх культур та релігій. Порушення прав людини трапляються всюди, не лише в інших країнах, а також і вдома, саме тому освіта в області прав людини є такою важливою. Лише при повному усвідомленні, розумінні та повазі прав людини ми можемо сподіватися на розвиток культури, що буде сприяти більшій повазі до них, аніж їх порушенню. Внаслідок цього право на отримання освіти в області прав людини все частіше визнається як право людини саме по собі.

Освіта в області прав людини – не лише моральне право, а також легальне право визнане міжнародним правом. Стаття 26 Загальної декларації прав людини зазначає, що кожна людина має право на освіту, і що «Освіта має бути спрямована на повний розвиток людської особистості і збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Вона повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими або релігійними групами і повинна сприяти діяльності Організації Об’єднаних Націй з підтримання миру». Більше того, у Статті 28 Конвенції про права дитини зазначається, що «Шкільна дисципліна повинна бути забезпечена методами, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини. Освіта повинна бути спрямована на розвиток особистості дитини, її талантів і здібностей, поваги до прав людини і основних свобод, відповідального життя у вільному суспільстві, розуміння, толерантності та рівності, виховання поваги до навколишнього природного середовища».

«Права людини – це більше, ніж просто натхнення».

Освіта в області прав людини – це також законна політична вимога. У повідомленні на Форумі з питань освіти в області прав людини «Жити, навчатися, діяти заради прав людини» визнається, що «цінності, якими керується в своїй діяльності Рада Європи, є універсальними цінностями для всіх нас, які зосереджені на невід'ємній гідності кожної людини». Повідомлення продовжується нагадуванням, що права людини – це більше, ніж просто натхнення: вони також є моральними і політичними командами, які поширюються на відносини між державами і народами, як всередині держав, так і серед людей. 

Освіта в області прав людини в Організації Об'єднаних Націй

Організація Об'єднаних Націй відіграє незамінну роль по відношенню до освіти в області прав людини у світі. Всесвітня конференція з прав людини, що відбулася у Відні в 1993 році, підтвердила невід’ємну роль освіти в області прав людини, підготовки та громадського інформування стосовно розвитку прав людини. У 1994 році Генеральною Асамблеєю  було проголошено десятиліття Організації Об'єднаних Націй освіти в області прав людини, на період з 1 січня 1995 року по 31 грудня 2004 року.

«Всесвітня програма з освіти в області прав людини була заснована в 2004 році з метою сприяння розвитку культури прав людини».

Результатом аналізу даного десятиліття у 2004 році стало створення Всесвітньої програми з освіти  в області прав людини. Перший етап програми був спрямований на освіту в області прав людини в системах початкової і середньої шкіл. Всі держави закликали розробити ініціативи в рамках Всесвітньої програми та відповідно до її Плану Дій. Рада з прав людини вирішила зосередити увагу  під час  другого етапу (2010-2014 роки) на  вищій освіті  в області прав людини і тренінгових програм з питань прав людини для вчителів і викладачів, державних службовців, співробітників правоохоронних органів і військовослужбовців на всіх рівнях. Таким чином, у вересні 2010 року був прийнятий План дій для другого етапу, підготовлений Управлінням Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини. План також закликав держави-учасниці продовжувати впровадження освіти  в області прав людини у системах початкової та середньої освіти. Необмежена в часі Всесвітня програма залишається спільною колективною базою дій, а також платформою для співпраці між урядами і всіма іншими зацікавленими сторонами.

«Кожна особа і кожний орган суспільства повинні прагнути шляхом освіти сприяти поважанню основних прав людини і основних свобод».
Преамбула Декларації ООН з освіти та виховання в області прав людини

У грудні 2011 року Генеральна Асамблея прийняла Декларацію Організації Об’єднаних Націй з освіти та підготовки в області прав людини. Декларація вважається новаторською, оскільки це перший документ, спеціально присвячений освіті в області прав людини, і таким чином, він є дуже цінним документом для підвищення інформованості та обізнаності про важливість освіти в галузі прав людини. Декларація визнає, що «Кожна людина має право знати, шукати та отримувати інформацію про всі права людини і основні свободи та повинна мати доступ до освіти та підготовки в області прав людини» і, що «Освіта та підготовка в області прав людини мають важливе значення для дотримання загальної поваги і дотримання всіх прав та основних свобод людини для всіх, відповідно до принципів універсальності, неподільності і взаємозалежності прав людини». У Декларації також міститься широке визначення освіти та підготовки в області прав людини, яке включає в себе освіту про, через та задля прав людини.
Декларація покладає на держави основну відповідальність «сприяти та забезпечувати освіту та підготовку в області прав людини» (Стаття 7).

У рамках системи Організації Об’єднаних Націй освіта в області прав людини координується Управлінням Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини в Женеві під керівництвом Ради з прав людини. 

Освіта в області прав людини в Європі

Рада Європи

«Зобов’язання щодо прав людини – це також зобов’язання щодо освіти в області прав людини. Інвестиції в освіту в області прав людини забезпечують кожному майбутнє; короткострокові скорочення асигнувань на освіту призводять до довгострокових втрат».
Повідомлення на Форумі «Жити, навчатися, діяти заради прав людини», 2009 рік

Для країн-членів Ради Європи права людини – це більше, ніж просто декларація: права людини – це компонент їхньої правової системи, а отже, вони мають бути невід’ємною частиною освіти молоді. Європейські країни зробили значний внесок у найважливіше проголошення прав людини, яке відбулося в двадцятому сторіччі, а саме - Загальну декларацію прав людини, яка була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року. Європейська Конвенція про захист прав та основних свобод людини, яка має юридичну силу для всіх країн-членів Ради Європи, була прийнята двома роками пізніше, запозичивши принципи та ідею з документу ООН. Виникнення прав людини такими, якими ми знаємо їх сьогодні, багато в чому стало наслідком масових порушень прав людини під час Другої світової війни в Європі та за її межами.

У 1985 році Комітет Міністрів видав Рекомендацію № R(85)7 країнам-членам Ради Європи, яка стосується викладання та вивчення прав людини в школах. У цьому документі підкреслюється, що всі молоді люди повинні отримати освіту в області прав людини в рамках підготовки до життя в плюралістичному демократичному суспільстві.

Рекомендація була підкріплена на Другому Саміті Ради Європи (у 1997 році), коли глави держав і урядів країн-членів вирішили «розпочати  ініціативу стосовно освіти для демократичного суспільства з метою підвищення обізнаності громадян про свої права та обов'язки в демократичному суспільстві». Проект Освіта для демократичного громадянства, який був наступним, зіграв важливу роль у сприянні та підтримці включення освіти для демократичного громадянства та освіти в область прав людини до шкільних систем.
Створення Програми з освіти в області прав людини для молоді, а також публікації та переклади КОМПАСу і, пізніше, КОМПАСІТО, сприяли подальшому визнанню освіти в області прав людини, зокрема в рамках неформальної освіти та роботи з молоддю.

«Країни-члени повинні прагнути забезпечити «кожній людині на своїй території можливості освіти для демократичного громадянства і освіти в області прав людини».
Хартія Ради Європи з виховання в дусі демократичного громадянства і освіти в галузі прав людини

У 2010 році Хартія Ради Європи з виховання в дусі демократичного громадянства і освіти в галузі прав людини була прийнята Комітетом міністрів у рамках Рекомендації CM/Rec (2010) 7. Хартія закликає країни-члени включати освіту для демократичного громадянства і освіту з прав людини до навчальних програм в сфері формальної освіти на рівнях дошкільних, початкових і середніх шкіл, як в цілому, так і для професійної освіти та навчання.  Хартія також закликає країни-члени «сприяти ролі неурядових та молодіжних організацій в освіті для демократичного громадянства та в освіті з прав людини, особливо в сфері неформальної освіти. Вони повинні визнати їх та їхню діяльність як цінну частину системи освіти, забезпечити їх, де це можливо, підтримкою, якої вони потребують, і повною мірою використовувати досвід, який може стати корисним для усіх форм навчання».
Згідно з Хартією, «Забезпечення для кожної людини на своїй території можливості отримати освіту для демократичного громадянства і освіту з прав людини» має бути метою державної політики та законодавства, яке стосується освіти в області прав людини». Хартія встановлює завдання і принципи освіти в області прав людини і рекомендує дії в галузі моніторингу, аналізу та дослідження. Хартія супроводжується пояснювальною запискою, в якій містяться детальна інформація та приклади щодо змісту та практичного використання Хартії.

Роль освіти в області прав людини у зв'язку із захистом і просуванням прав людини в Раді Європи отримала подальший розвиток зі створенням у 1999 році посади Комісара з прав людини. На Комісара з прав людини було покладено завдання «сприяння освіті та обізнаності про права людини», а також надання допомоги країнам-членам у впровадженні стандартів в області прав людини, виявленні можливих недоліків у законодавстві і практичній діяльності та консультуванні з питань захисту прав людини в Європі.
В рамках повноважень мандату, Комісар приділяє особливу увагу освіті в області прав людини і вважає, що права людини можуть бути успішно реалізованими лише за умови, що люди будуть поінформовані про свої права і знатимуть, як їх використовувати. Таким чином, освіта в області прав людини є найважливішим фактором ефективного впровадження європейських стандартів. У ряді доповідей Комісар з прав людини закликав національні органи влади зміцнювати освіту в області прав людини. Школярі та молодь, а також вчителі та чиновники повинні бути освіченими для того, щоб доносити цінності толерантності та взаємоповаги до інших. У своїй заяві під назвою «Освіта в області прав людини – це пріоритет, потрібно більше конкретних дій» 5, він зазначив, що «більший акцент робиться на підготовці учнів до ринку праці, ніж на розвитку життєвих навичок,  які включають в себе цінності прав людини». Повинні бути включені обидва пункти: «права людини через галузь освіти» та «права людини в галузі освіти».

Таким чином, розвиток права на освіту в області прав людини в Раді Європи  носить міжсекторальний та міждисциплінарний характер.
Рада Європи підтримує зв'язок і координує свою роботу з  питань освіти в області прав людини з іншими міжнародними організаціями, в тому числі з ЮНЕСКО, Верховним комісаром ООН з прав людини, ОБСЄ (Організацією з безпеки та співробітництва в Європі) та Агентством Європейського Союзу з фундаментальних прав людини. Рада Європи також виступила в якості регіонального координатора Всесвітньої програми ООН з освіти в області прав людини.

Європейський центр Вергеланд

Європейський центр ім. Вергеланда, розташований в Осло, Норвегія, – це ресурсний центр, що займається освітою в області міжкультурного порозуміння, прав людини і демократичного громадянства. Центр був створений у 2008 році як спільний проект Норвегії та Ради Європи.  Основними цільовими групами є фахівці в галузі освіти, дослідники, керівники та інші  громадські діячі.
Діяльність Центру Вергеланд включає в себе:

• навчання для викладачів навчальних педагогічних закладів, вчителів та інших педагогів;
• науково-дослідну і розробницьку діяльність;
• конференції та мережеві послуги, у тому числі інтерактивні експертні бази даних;
• електронну платформу для поширення інформації, навчальних матеріалів та кращих практик.

Європейський Союз

У 2007 році в якості консультативного органу було створено Агентство Європейського Союзу з фундаментальних прав людини (АФП), з метою допомагати забезпечувати захист фундаментальних прав людей, які живуть в ЄС. АФП, зі штаб-квартирою у Відні, Австрія – це незалежний орган Європейського Союзу (ЄС), створений для надання допомоги та експертних знань Європейському Союзу та його членам щодо виконання ними законодавства Європейського співтовариства з основних прав людини. АФП також має завдання підвищувати рівень обізнаності громадян щодо основних прав, у тому числі прав людини, гарантованих Європейською конвенцією з прав людини і тих прав, які гарантує Хартія основних прав Європейського Союзу. 

Протягом багатьох років молодіжні програми Європейського Союзу  приділяли особливу увагу  рівності, активній громадянській позиції та освіті в області прав людини. Наприклад, програма «Молодь в дії» (2007-2013 роки) охоплювала наступні пріоритетні завдання, тісно пов'язані з питаннями щодо прав людини: 

• Європейське громадянство, підвищення рівня обізнаності молодих людей про те, що вони є громадянами Європи так само, як і громадянами своїх рідних країн;
• Участь молодих людей, підтримка участі молоді в демократичному житті суспільства;
• Культурне різноманіття: повага до культурного походження людей та боротьба з расизмом та ксенофобією;
• Включення: забезпечення того, щоб молоді люди з обмеженими можливостями отримували доступ до молодіжних програм Європейського Союзу.

Багато молодіжних проектів, які проводяться в рамках молодіжних програм, базуються на неформальному навчанні і створюють широкі можливості для молодих людей з метою виявлення ними цінностей прав людини та освіти в області прав людини. 

Молодіжна політика і освіта в області прав людини

Рада Європи має багаторічний досвід залучення молодих людей до процесу будівництва Європи і розглядає молодіжну політику, як невід'ємну частину цієї роботи. Перші вправи для молодіжних лідерів були проведені у 1967 році, а у 1972 році були створені Європейський молодіжний центр та Європейський молодіжний фонд. З того моменту відносини між Радою Європи та молоддю послідовно розвивалися, оскільки  молодь та молодіжні організації є важливими учасниками та партнерами у ключових визначальних моментах для Ради Європи і Європи в цілому. Будь то в процесах демократизації колишніх комуністичних країн, в мирному будівництві та трансформації конфліктів у зонах конфлікту або у боротьбі з расизмом, антисемітизмом, ксенофобією та нетерпимістю, молодь та молодіжні організації завжди розраховували на Раду Європи, і, в свою чергу, Рада Європи теж могла покладатися на них. Спокійна та глибинна безпека на європейському континенті неможлива без вкладу освіти в області прав людини і демократичної участі.

Заявлена мета молодіжної політики Ради Європи є наступною: «забезпечити молодих людей, тобто дівчаток і хлопчиків, дівчат і юнаків, рівними можливостями та досвідом, які дозволять їм розвивати знання, навички та вміння, щоб повною мірою брати участь в усіх аспектах життя суспільства»6.

«Забезпечити для молодих людей рівні можливості та досвід, які дозволять їм стати повноцінними членами суспільства».

Роль молоді, молодіжних організацій та молодіжної політики в розвитку права на освіту в області прав людини також чітко прописана в пріоритетах молодіжної політики Ради Європи, одним з яких є права людини та демократія, що реалізуються за допомогою особливого наголосу на наступному:

• забезпечення для молоді всебічного здійснення прав людини та людської гідності, а також заохочення її до відданості цим принципам;
• сприяння активній участі молоді в демократичних процесах і структурах;
• забезпечення рівних можливостей для участі всіх молодих людей в усіх аспектах їхнього повсякденного життя;
• ефективна реалізація гендерної рівності та запобігання всім формам гендерного насильства;
• сприяння поінформованості та діям стосовно навколишнього середовища та сталого розвитку серед молоді;
• полегшення доступу до інформації та консультаційних послуг для всіх молодих людей.

Два інших тематичних пріоритети – Життя разом у різноманітних суспільствах і Соціальне включення молодих людей – також  тісно пов'язані з діяльністю освіти в області прав людини.
Молодіжна політика Ради Європи також передбачає тісну співпрацю між дитячою та молодіжною політиками, оскільки ці дві групи – діти та молодь – в значній мірі переплітаються.

У 2000 році з нагоди 50-річчя Європейської конвенції з прав людини Директорат з питань молоді та спорту почав впроваджувати свою Програму з освіти в області прав людини для молоді. Програма забезпечила широке впровадження освіти в області прав людини в роботу Ради Європи з молоддю та у молодіжну політику і роботу молоді зокрема. Молодь і молодіжні організації взяли на себе центральну роль у програмі в якості викладачів та захисників прав людини і зробили значний внесок в роботу Ради Європи.

Наступним кроком у програмі стала публікація КОМПАСУ в 2002 році та його подальший переклад на більш ніж 30 мов. Програма європейських і національних навчальних курсів для викладачів і діячів зробила свій внесок у появу формальних і неформальних мереж педагогів і захисників освіти в області прав людини, що демонструє очевидні результати, хоча й вони принципово відрізняються у різних країнах. Успіх Програми з освіти в області прав людини для молоді також побудований на наступних засадах:

• підтримка ключових регіональних і національних навчальних вправ для тренерів вчителів та молодіжних робітників у країнах-членах, організованих у співпраці з національними організаціями та установами;
• розвиток формальних і неформальних мереж, організацій і педагогів з навчання правам людини в рамках неформального підходу до навчання на європейському та національному рівнях;
• включення підходів і методів освіти в області прав людини до загальної програми діяльності молодіжного сектора Ради Європи;
• розвиток інноваційного навчання і підходів до навчання та стандартів якості освіти в області прав людини та неформального навчання, таких як впровадження дистанційного навчання  за допомогою Поглибленого курсу КОМПАСу – посібника з освіти в області прав людини за участі молоді;
• надання освітніх підходів і ресурсів для європейської молодіжної кампанії «Усі різні – всі рівні» за Різноманіття, Права людини та Участь Молоді;
• поширення Живої Бібліотеки в якості методології для міжкультурного навчання, боротьби зі стереотипами і упередженнями;
• забезпечення політичної та освітньої основи для міжкультурних діалогів, таких як програми в контексті європейсько-середземноморських, європейсько-арабських і азійсько-європейських молодіжних проектів, а також тих, які проходять в рамках партнерства Європейської Комісії та Ради Європи з питань молоді.

Програма також мобілізувала тисячі молодих людей по всій Європі завдяки підтримці пілотних проектів з освіти в області прав людини, що впроваджуються Європейським молодіжним фондом.

У 2009 році з нагоди 60-річчя Ради Європи Молодіжний форум з питань освіти в області прав людини «Жити, навчатися, діяти заради  прав людини» участі зібрав більше ніж 250 учасників  у європейських молодіжних центрах в Будапешті і Страсбурзі.
Учасники форуму виступили із зверненням до Комітету міністрів Ради Європи. Повідомлення підкреслює принципи і потреби освіти в області прав людини в Європі через:

забезпечення адекватного рівня поширення і ретрансляції через проекти та партнерів на національному та місцевому рівнях, а також шляхом розвитку оптимального зв’язку між європейським, національним і місцевим рівнями діяльності;
• пошук союзників між представниками формальної та неформальної освіти і між установами з прав людини задля створення національних програм освіти в області прав людини;
• розвиток потенціалу неурядових партнерів з метою пошуку та залучення більшої кількості урядових молодіжних партнерів; 
• підтримка транснаціонального співробітництва та мереж з освіти в області прав людини;
• поглиблення обізнаності про конкретні питання щодо прав людини, які впливають на молодь (наприклад, насильство, виключення);
• включення проблем гендерної свідомості та міжкультурного виміру, як взаємопов'язаних з концепцією рівності в людській гідності;
• тісний зв'язок навчання в області прав людини з реаліями молоді, роботи з молоддю, молодіжною політикою та неформальним навчанням;
• розгляд необхідності дублювання і взаємодоповнюючий характер освіти в області прав людини з дітьми і з молоддю;
• визнання і пропагування освіти в області прав людини, як права людини, і підвищення обізнаності про це;
• урахування захисту свободи і безпеки правозахисників і педагогів, які працюють в області прав людини;
• звернення першочергової уваги на питання меншин, включаючи питання гендерної, етнічної приналежності, релігії або віросповідання, здібностей та сексуальної орієнтації;
• підтримка активної участі молоді та дітей в освітньому процесі;
• підвищення обізнаності про відповідальність держави і органів державної влади у забезпеченні та підтримці освіти в області прав людини в системах формальної та неформальної освіти.

Освіта в області прав людини за участі молоді

Здається очевидним, що молодь має цікавитися освітою в області прав людини, але насправді більшість молодих людей у Європі мають обмежений доступ до такої освіти. КОМПАС був розроблений з метою змінити це.

Освіта в області прав людини за участі молоді корисна не тільки для суспільства, але й для самої молоді. У сучасних суспільствах молодь все більше стикається з проблемами соціальної ізоляції, релігійними, етнічними та національними відмінностями, а також із недоліками та перевагами глобалізації. Освіта в області прав людини розглядає дані питання і може допомогти людям розібратися в різних переконаннях, поглядах та цінностях, а також в очевидних протиріччях сучасних мультикультурних суспільств, в яких вони живуть.

У спеціальному звіті Eurobarometer, датованим від березня 2008 року, під назвою «Ставлення європейських громадян до навколишнього середовища» зазначається, що європейці приділяють надзвичайно важливе значення захисту навколишнього середовища, і що 96% стверджують, що це або дуже важливо, або досить важливо для них. Зокрема, молоді люди мають велике бажання присвятити власні енергію та ентузіазм питанням, які їх хвилюють. Наприклад, 100 000 осіб вийшли на демонстрацію, вимагаючи вжити заходів щодо запобігання зміні клімату, що мало місце у Копенгагені у грудні 2009 року. Як просвітяни з питань прав людини, ми повинні спрямувати дану енергію у потрібне русло. Те, що вони перейматимуть ідеї і діятимуть відповідно до них, видно із багатьох програм, що вже розроблені для молоді – починаючи із вправ малого масштабу, які здійснюються на основі радше конкретного випадку в окремих молодіжних клубах чи школах, до великих міжнародних програм, які реалізовуються Радою Європи та Європейським Союзом.

Одним із прикладів внеску молодих людей, освічених в області прав людини в Європі, є підготовка доповідей країн міжнародній організації Групи захисту прав меншин. Ці звіти, використовуються урядами, неурядовими організаціями, журналістами та вченими і пропонують аналіз питань меншин, включають в себе голоси цих громад і дають практичні рекомендації та поради стосовно шляхів їх подальшого розвитку. Таким чином, освіта в області прав людини може розглядатися як доповнення до роботи Європейського суду з прав людини у чіткій констатації того, що порушення допускатися не будуть. Проте  освіта в області прав людини пропонує більше: це, в першу чергу, і позитивний шлях запобігання порушенням, і забезпечення кращих механізмів функціонування та більш ефективних механізмів запобігання та санкціонування. Люди, які набули цінності поваги і рівності, які здатні до співчуття та є відповідальними, які розвинули навички кооперації й критичного мислення, будуть навряд чи готові першими порушувати права інших осіб. Молоді люди також можуть виступати просвітянами та фасилітаторами  процесу освіти в області прав людини, і тому вони є важливим елементом підтримки та ресурсом для планів розвитку освіти в області прав людини на національному та місцевому рівнях.

На шляху до культури прав людини

«Ви можете зрізати всі квіти, але Ви не можете втримати прихід весни».
Пабло Неруда

«Всі дороги ведуть до Риму» - загальновідома ідіома, яка означає, що є багато способів досягнення своєї мети. Так само, як всі дороги ведуть до Риму, так є і багато різних способів впровадження освіти в області прав людини. Таким чином, освіта в області прав людини, мабуть, найкраще пояснюється через призму того, чого вона бажає досягти: створення культури, де права людини є зрозумілими, захищеними і де їх поважають, або, перефразовуючи учасників Молодіжного форуму з питань освіти в області прав людини «Жити, навчатися, діяти заради  прав людини», 2009 року, «культури, в якій права людини вивчають, живуть за ними та вживають заходи щодо їх захисту».

Культура прав людини – це не просто культура, де кожен знає свої права, тому що знання не обов'язково означають повагу, а без поваги ми завжди будемо мати порушення. Отже, як ми можемо описати культуру прав людини і які якості мають її прихильники? Автори даного посібника працювали над цими питаннями і сформулювали деякі (але не вичерпні) відповіді. Культура прав людини – це та культура, де люди:

• Володіють знаннями про права людини та поважання їх і про основні свободи;
• Мають почуття власної самоповаги і поваги до інших людей, цінують гідність людини;
• Демонструють ставлення та поведінку поваги до прав інших осіб;
• Практикують справжню гендерну рівність в усіх сферах;
• Виявляють повагу, розуміння і визнання культурного різноманіття, особливо щодо різних національних, етнічних, релігійних, мовних та інших меншин та громад;
• Є уповноваженими та активними громадянами;
• Сприяють демократії, соціальній справедливості, гармонії у суспільстві, солідарності і дружбі між народами та націями; 
• Беруть активну участь у поглибленні діяльності міжнародних організацій, спрямованій на формування культури миру, заснованої на загальних цінностях прав людини, міжнародному взаєморозумінні, терпимості і ненасильстві.

Ці ідеали будуть проявлятися по-різному в різних суспільствах, зважаючи на відмінні соціальні, економічні, історичні та політичні традиції і реалії. Звідси випливає, що також існуватимуть різні підходи до освіти в області прав людини. Можуть існувати різні погляди на кращий або найбільш придатний спосіб руху в напрямку культури прав людини, але саме так і повинно бути. Окремі особи, групи осіб, громади та культури мають різні точки відліку та проблеми. Культура прав людини повинна враховувати і поважати ці відмінності.

Примітки

1 Слова, які мають особливе значення, на думку редакторів
2 Рекомендації Комітету Міністрів з питання виховання у дусі демократії та захисту прав людини (2010)
3 http://www.amnesty.org/en/human-rights-education
4 Бетті А. Рідон: «Виховання людської честі» — «Вчення про права та обов’язки», Видавництво Університету Пенсільванії, 1995 рік/ Вetty A. Reardon: Educating for Human Dignity — Learning about rights and responsi- bilities, University of Pennsylvania Press, 1995
5 www.fra.europa.eu (стартував 13 жовтня 2010 р.)
6 Постанова Комітету Міністрів з молодіжної політики Ради Європи, ООН, План дій за Світовою програмою освіти в галузі прав людини — Перша фаза, Женева, 2006 рік