Роль засобів масової інформації

«Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.»
Стаття 19, Загальна Декларація прав людини

Засоби масової інформації охоплюють «традиційні» мовні ЗМІ, на зразок телебачення, радіо, кіно, компакт-дисків або DVD-дисків; друковані ЗМІ та інші інформаційні ресурси, зокрема Інтернет разом з іншими віртуальними послугами на зразок World Wide Web. Засоби масової інформації є важливими і набули надзвичайної значущості в нашому суспільстві, тепер навіть важко уявити собі життя без телебачення, електронної пошти, сайтів обміну відео-інформацією, інтернет-порталів новин або блогів. Їх традиційна роль своєрідного вікна у світ постійно зростає. Засоби масової інформації набули нових функцій, вони виступають у якості форуму, що сприяє соціальній взаємодії та спілкуванню; завдяки ЗМІ можна купувати або продавати будь-які товари, ЗМІ дозволяють отримати доступ до будь-якої інформації, вони дозволяють розмістити власний медіа-контент.

Протягом довгого часу традиційні засоби масової інформації, відомі під назвою
«четверта влада» за аналогією з трьома традиційними гілками влади демократичного режиму (законодавчої, виконавчої та судової) союзниками держави, допомагали представникам громадськості отримати відповіді на питання політичного характеру. Проте, виступаючи на Всесвітньому соціальному форумі в Порту-Алегрі, Бразилія, в 2003 році Ігнасіо Рамоне, журналіст і професор університету, заявив, що, оскільки звичайні засоби масової інформації перебувають у володінні транснаціональних  компаній, вони перетворилася на ворога: ЗМІ дозволяють експлуатувати і пригнічувати людей, а не захищати їх.1 Деякі люди ставляться до Інтернету як до п’ятої влади, оскільки саме інтернет ресурси конкурують з традиційними засобами масової інформації в обговоренні проблем, виконуючи при цьому роль сторожового пса, а також канали створюють нову можливість для організації громадської діяльності.

Посилена влада ЗМІ, зокрема Інтернету, сприяє підвищенню обізнаності та залученості, а також розширенню доступу до інформації, але існує небезпека виникнення певних труднощів. ЗМІ посилюють співчуття та глобальну  активність  у сфері прав людини, але разом з тим виникає загроза появи ненависті, стереотипів та дезінформації. Особливо вразливими до онлайн-ризиків є діти та молодь.

Деякі виміри мінливого характеру ЗМІ:

•    Сьогодні з метою отримання необхідної інформації ми значно менше довіряюмо більш традиційним засобам масової інформації на зразок газет, телебачення і радіомовлення, більше, натомість, надаємо перевагу інтернет-виданням, супутниковому телебаченню, блогам та соціальним медіа. Ми навертаємось за інформацію до громадських журналістів та дикторів, і не лише тих, котрі працюють за фахом. Це впливає на нашу соціальну і політичну свідомість. Інформатизація спричинює зміни в тактиці, яку використовували репресивні уряди, адже вони боялися ймовірних наслідків інформаційної революції.

Вираження політичного протесту в засобах масової інформації

Під час Празької весни 1968 року, заклик до свободи преси та слова поширювався через передачі Чеського радіомовлення. Іранська революція 1979 року розвивалася за рахунок поширення запису виступів на контрабандних касетах. Звістка про масові протести, що проходили у 1989 році в Китаї на площі Тяньаньмень, поширилася факсом. Помаранчева революція, що відбувалася в Україні у 2004-2005 роках набула розголосу шляхом застосування Інтернету та мобільних телефонів. На кінець десятиліття, інструменти для соціального протесту перемістилися на сторінки Фейсбук та інші соціальні мережі, на зразок Ютуба (YouTube) і Твітера (Twitter). Яскравим прикладом цього виступають протести в Ірані після виборів 2009 року, революції в Тунісі та Єгипті в 2010 та 2011 роках, а також інші акції протесту в Північній Африці та арабському світі.

•    Швидкий розвиток телекомунікаційних та інформаційних технологій змінив саму природу ЗМІ, вони стають невід’ємною частиною подій, що відбуваються. Пряма трансляція перетворилася в нову подію. Ми можемо бачити в реальному часі не тільки футбольні матчі, але й інциденти з проявами насильства, які відбуваються по сусідству або у віддаленому куточку світу.
•    Комерціалізація придушує різноманіття програм, а також програм, що стосуються меншин, альтернативної культури та субкультур. Гонитва за високими рейтингами глядачів і слухачів проявляється в манері викладу новин і поточних подій. Новини, відбір документальних матеріалів, пропонованих засобами інформації своїй аудиторії, часто характеризуються  як тривіальні, дивні і скандальні. Існує менше бажання покривати витрати суспільних дикторів інформаційних мереж, які тепер змушені переходити до комерціалізації.
•    Глобальні мережі телекомунікацій служать не тільки як засоби для надання та отримання інформації, але й перетворюють інформацію на одну з найбільш дорогоцінних активів і базу нової глобальної інформаційної економіки. Ті, хто володіють більшим обсягом цих активів разом із відповідною інфраструктурою, мають величезні економічні важелі, які можуть бути перетворені в політичний, а також дипломатичний вплив.
•    Розвиток комунікаційних технологій і далекосяжні мережі ЗМІ змінив наш спосіб життя. Люди витрачають значну частину свого робочого і вільного часу сидячи перед моніторами. Дистанційне працевлаштування та електронне навчання поширюється швидкими темпами в усьому світі. Батьки переймаються за своїх дітей, в яких зростає пристрасть до телевізора, відео-ігор, мобільних телефонів або соціальних мереж, але в той самий час дорослі так само відчувають залежність від ЗМІ, хоча й вид ЗМІ, яким надається первага, може відрізнятися.

Європейські підлітки у віці 12-17 років
проводять по 9,1 години на тиждень в Інтернеті, на відміну від 11,4 годин, проведених людьми віком 18 років і старше, не рахуючи професійного чи академічного використання. 2

Як змінилося ваше медіа-споживання відтоді, як ви були дитиною?

Засоби  масової  інформації  та  права  людини 

Свобода самовираження

Одним з прав людини, яке найтісніше пов’язане із ЗМІ, ймовірно, вважається право на свободу переконань та їх вираження.
Свобода вираження думки, як підтверджено у документах з прав людини, охоплює право  на  отримання  або  поширювання  інформації,  право  на  мовчання,  право  на формування власних думок, скажімо право на вибір власного одягу, головних уборів, музики, літератури і кіно; воно охоплює художнє вираження, політичну та комерційну мову, академічну свободу та право на свободу слова журналістів. Цей спектр дає чітко зрозуміти, наскільки важливим це право є для людей, що дозволяє досягти самореалізації та гідності, знайти сенс життя, сприяє  розвитку  індивідуальності.  Ця  свобода  також має важливе значення для громад і спільнот, що мають на меті досягнення прогресу, впровадження рівності, демократії та самоврядування. Свобода вираження думки важлива сама по собі і є передумовою для здійснення цілого ряду інших прав і свобод. 

Уряд завжди намагався здійснювати певний контроль над засобами масової інформації та / або над доступом до засобів масової інформації з метою впливу на маси, щоб отримати їх підтримку або зупинити опозицію від певних дій. Однак, в значній мірі контрольовані ЗМІ забирають у людей соціальну обізнаність, знання про глобальні події, достовірний аналіз, а також інформацію про стан економіки, політичні події та соціальні факти.

Державний контроль за ЗМІ може здійснюватися дуже цілеспрямовано, наприклад, шляхом сканування інтернет-трафіку або телефонних розмов в ім’я національної безпеки. В інших випадках, уряди намагаються повністю закрити доступ до конкретної інформації. Свідченням цього виступають наступні події: закриття мережі мобільного зв’язку в Ірані в середині 2009 року та в Єгипті наприкінці 2010 року, глушіння радіостанцій, супутникового телебачення і видворення журналістів із зон конфліктів. Скажімо, в 2009 році журналістам було наказано залишити північно-західну провінцію Сіньцзян в Китаї, з метою уникнення висвітлення в ЗМІ проявів етнічного насильства там.

ЮНЕСКО веде підрахунок журналістів, убитих при виконанні ними своїх професійних обов’язків. Наприклад, у 2011 році 56 журналістів було вбито на роботі під час виконання професійних обов’язків 4.

Контроль над ЗМІ з боку урядів викликає занепокоєння в Європі. В 2011 році в Угорщині був прийнятий закон про ЗМІ, що уповноважував державний орган наглядати за всіма ЗМІ, включаючи приватних постачальників контенту, накладати штрафи і припиняти діяльність або закривати ЗМІ напідставі певних нечітко визначених принципів. У ряді інших європейських країн дифамація досі є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності. Журналістів можуть посадити до в’язниці, якщо вони опубліковують або говорять про факти або думки, які можуть будь-кого образити. У своїх рішеннях, пов’язаних зі справами про дифамацію, Європейський суд з прав людини неодноразово заявляв, що «...винесення вироку про тюремне ув’язнення представників преси суперечить правам на свободу слова журналістів... у якості винятку виступають випадки, в яких спостерігається порушення основоположних прав людини, наприклад, у випадках ненависті, вираженої агресії або закликів до насильства ...»3

Якщо ми не віримо в свободу вираження думки людей, яких ми зневажаємо, то ми не віримо в неї взагалі.
Ноам Хомський

Європейський суд з прав людини доклав чимало зусиль на шляху до закріплення рамкових засад щодо ступеня вираження свободи слова відповідно до статті 10 (2). Суд визнав, що це право є «однією з головних передумов створення демократичного суспільства»5 5 і що журналістська свобода слова дозволяє застосовувати «ступені перебільшення або навіть провокації»6, навіть, якщо це може «ображати, шокувати або викликати занепокоєння у населення».

Десять загроз свободи слова

Чотири міжнародні спеціальні доповідачі з питань свободи вираження думки щороку оприлюднюють спільну декларацію. У своїй декларації за
2010 рік вони визначили наступні десять ключових загроз для свободи вираження думки7:

1.    Механізми державного контролю над ЗМІ.
2.    Кримінальна відповідальність за наклеп.
3.    Насильство над журналістами.
4.    Обмеження прав на інформацію.
5.    Дискримінація права на свободу вираження поглядів та думок.
6.    Комерційний тиск.
7.    Виклики, які стосуються підтримки публічних і громадських ЗМІ.
8.    Безпека і свобода вираження думки.
9.    Свобода вираження думки в Інтернеті.
10.    Доступ до інформаційно-комунікаційних технологій.

Право на інформацію

Право на інформацію або право знати означає говорити про те, що широка громадськість повинна мати можливість брати участь у вільному потоці інформації і знати, що відбувається навкруги. Відповідно до Міжнародного пакту громадянського і політичного права, право на свободу висловлювання думок «передбачає свободу пошуку, отримання і поширення інформації та будь-яких ідей, незалежно від кордонів ...». Пошук та доступ до необхідної інформації свідчить про право людини на інформацію.

Засоби масової інформації, газети і журнали (друковані або віртуальні) та програми новин на телебаченні вважаються одними з основних джерел отримання інформації. Засоби масової інформації можуть надавати достовірну інформацію власній аудиторії за умови, якщо є гарантія безперешкодного доступу до всієї інформації. Люди повинні мати вільний доступ до інформації, якою володіє влада. Крім того, в сучасному інформаційному суспільстві рівноправний доступ до освіти, професійної підготовки, науки, техніки та зайнятості може бути забезпечений, за умови виключення нерівності у доступі до інформації.

Як ви розумієте право на знання?

Суперечливі права людини, пов’язані зі ЗМІ

Свобода буде позбавлена будь-якої ефективності, якщо люди не матимуть доступу до інформації. Доступ до інформації є основоположним в рамках демократичних засад.
Спеціальний доповідач ООН Абід Хуссейн

Свобода вираження думки може вступити в конфлікт з іншими правами людини. До однієї групи прав людини належить право на конфіденційність, яке включає свободу від втручання в особисте і сімейне життя, житло і особисту кореспонденцію, а також право на захист честі та репутації. Так, ЗМІ часто звинувачують у порушенні приватного життя знаменитостей завдяки публікації їхніх особистих фотографій та оприлюднення інформації про їх приватне життя без отриманої на це згоди.

Крім того, існує ризик виникнення конфлікту між свободою вираження думки і забороною дискримінації у випадках, де реалізація прав свободи спрямована для розпал агресії і містить прояви мовної ворожнечі. Мовна ворожнеча може мати значний і більш руйнівний вплив при поширенні через засоби масової інформації. Існує міжнародний консенсус, відповідно до якого мовна агресіяповинна бути заборонена законом, такі заборони мають переважати гарантії свободи вираження думки.

Свобода вираження думки не є абсолютним правом. Відповідно до статті 29 Загальної декларації права людини, реалізація прав і свобод може бути обмежена, якщо вони загрожують належному визнанню і повазі до прав і свобод інших осіб. Відповідно до статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини (ЄКПЛ) реалізація права на свободу вираження думки з огляду на те, що вони відповідають основним обов’язкам і відповідальності громадян, може підлягати встановленими законом формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету та неупередженості правосуддя.

Як і вільні ринки, свобода слова може мати шкідливі наслідки, якщо вона абсолютно необмежена.
Лорд Паттен9

За даними Комітету Міністрів Ради Європи, мова ворожнечі охоплює всі форми самовираження, які поширюються, підбурюють, сприяють або виправдовують расову ненависть, ксенофобію, антисемітизм або інші форми агресії, що призводять до нетерпимості і відсутності толерантності.10

Питання, яке привернуло суттєву увагу за останні роки — є питання обмеження висловлювання власних думок з релігійних питань, всупереч правам людини на свободу думки, совісті і релігії. Вони звернули увагу на важливість принципів, належну практику та етику у сфері журналістики. Численні організації, у тому числі міжурядові, на зразок Ради Європи чи ЮНЕСКО, мережі по типу Альянсу незалежної преси Ради Європи, а також НУО, а саме «Стаття 19», розробилили етичні принципи та професійні посібники щодо звітності, які б відповідали стандартам в галузі прав людини або закликали б зацікавлені сторони до обговорення таких стандартів. Тим не менше, з іншого боку спостерігається певне побоювання, адже немає впевненості у тому, що уряди не зловживають анти-екстремістським законодавством з метою обмеження законних способів вираження думок.11

Вільні, незалежні і плюралістичні ЗМІ, що мають право на вільне поширення інформації та вираження думки, є одним з основних елементів будь-якої функціонуючої демократії.
Томас Хаммарберг12

Іншим ключовим питанням, яке часто піднімається активістами з питань свободи слова — є важливість плюралізму ЗМІ. Медіа-плюралізм відрізняється від поняття «баланс» у ЗМІ, яке іноді може суперечити правам людини. Розглядаючи питання порушення прав людини, чи маємо ми звертатися до порушника прав людини заради того, щоб бути неупередженим? Повідомляючи про зміну клімату чи обов’язково повинні «враховувати» думки тих, хто вважає це проявом багатої уяви?
Однак, медіа плюралізм виступає проти централізованого права власності на засоби масової інформації небагатьма, що спричинює масове занепокоєння в результаті «незбалансованого» висвітлення подій, політичних компромісів та заперечення права голосу інших. Крім того, плюралістичні ЗМІ можуть протистояти трьом основним спокусам: маніпуляції ЗМІ з боку політиків в обмін на хороше прикриття, медіа маніпуляції кращих фінансових установ і банків в обмін на менш суворий контроль їх діяльності та інформаційні маніпуляції ЗМІ під час виборів.

Як  виглядає  медіа  платформа  у  вашій  країні?  Хто  володіє  основними  засобами  масової  інформації?  Чи  спостерігаються прояви плюралізму ЗМІ?

Управління Інтернетом і Рада Європи

Інтернет являє собою глобальну систему взаємопов’язаних комп’ютерних мереж, робота яких не є централізованою. Це робить Інтернет глобальним форумом для свободи вираження, але в той самий час виникає питання щодо відповідальності та управління.
У результаті постійного розвитку інформаційного суспільства, перед міжнародними організаціями постає виклик захисту і підтримки принципів прав людини в онлайн середовищі. Для вирішення цих питань Рада Європи розробила різні конвенції та рекомендації. Одним з таких документів є Конвенція про інтернет-злочинність (2001 року), що спрямована на захист інтернет мережі від несанкціанованих та традиційних злочинів за допомогою нових технологій. Додатковий протокол до цієї Конвенції закликає до притягнення до кримінальної відповідальності за виявлення проявів расистського та ксенофобського характеру, вчинених через комп’ютерні системи. 

Ще одним важливим інструментом є Конвенція про доступ до офіційних документів (2008 року), яка гарантує право кожного, без дискримінації за будь-якою ознакою, за запитом мати доступ до офіційних документів, які знаходяться у розпорядженні органів державної влади.

Влада ЗМІ може бути неправильною, особливо контексті за умови надзвичайної зосередженості засобів масової інформації на заваді плюралізму і демократії.
Комітет Міністрів, Рада Європи13

З метою захисту свободи слова та інших прав і принципів людини в нових умовах ЗМІ, Рада Європи працює разом з іншими зацікавленими сторонами над управлінням Інтернетом. Комітет Міністрів ухвалив 10 принципів для управління Інтернетом14 і запропонував нове бачення ЗМІ 15 15, відповідно до якого сайти соціальних мереж, онлайн ігор або інформаційні сайти, отримали право на свободу ЗМІ та обов’язки, відповідно до статті 10 ЄКПЛ, і запропонував рамки співпраці для держав-членів з метою збереження глобального, стабільного та відкритого Інтернету, як засобу захисту свободи вираження думки і доступу до інформації 16. Важливість свободи слова засобів масової інформації заради встановлення демократії було підтверджено в «Декларації про захист і свободу зібрань та асоціацій з питань управління приватними інтернет-платформами та провайдерами Інтернет-послуг».17

Десять принципів управління Інтернетом

Значний відсоток Інтернет контенту є незаконним, або завдає шкоди, або підриває саму основу прав людини та людської гідності.
Довідник грамотності в Інтернеті 18

Принципи, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 21 вересня 2011 року:

1.    Захист усіх основоположних прав і свобод та затвердження їх універсальності, неподільності, взаємозалежності та взаємозв’язку.
2.    Забезпечення всебічної участі урядів, представників приватного сектора, громадянського суспільства, технічного співтовариства та користувачів.
3.    Підтвердження обов’язків держав у відповідності до міжнародних питань державної політики, пов’язаних з Інтернетом.
4.    Розширення прав і можливостей користувачів Інтернету з метою реалізації основних прав і свобод та забезпечення участі у заходах з питань управління Інтернетом.
5.    Універсальність   Інтернету,   визнана   глобальним   характером   Інтернету   та можливістю загального доступу.
6.    Цілісність Інтернету його завдяки забезпеченню безпеки, стабільності, надійності та стійкості.
7.    Збереження   децентралізованого   характеру   відповідальності   за   щоденне управління Інтернетом.
8.    Збереження відкритих стандартів та інтероперабельності Інтернету, а також його завершеної природи.
9.    Забезпечення максимально можливого доступу до інтернет-контенту, програм та послуг.
10.    Збереження культурної та мовної різноманітності Інтернету.

Засоби масової інформації та молодь

Я б хотіла виглядати як Сінді Кроуфорд.
Сінді Кроуфорд, «супермодель»

Засоби масової інформації та інформаційно-комунікаційні технології відіграють важливу роль в житті молоді і виступають у якості одних з основних чинників, які сформували нинішнє покоління молодих людей. Багато дітей вважаються цифровими аборигенами: вони зростають у середовищі, де ІТ-технології є частиною повсякденного життя і вони навчаються використовувати  цифрові  пристрої  перш,  ніж  вони  починають  ходити  або  говорити. В результаті чого виявилося, що навіть їх структура мозку відрізняється від структури мозку представників попередніх поколінь! Проте існування такого цифрового розриву між молоддю та поколінням їх батьків було поставлене під сумнів19Деякі дослідження показали, що цифровий розрив не залежить від віку, а від доступу та можливостей.20

Мир — це не просто віддалена мета, яку ми шукаємо, а засіб, за допомогою якого ми приходимо до цієї мети.
Мартін Лютер Кінг молодший

Молоді люди, як правило, витрачають години кожного дня, дивлячись телевізор, граючи в онлайн ігри, спілкуючись в чатах, блогах, слухаючи музику, відправляючи свої світлини і шукаючи друзів, людей, з якими можна спілкуватися в онлайн. Цей віртуальний світ може запропонувати, як нові можливості, так і підводні камені. Використання електронних, цифрових та інтернет-ЗМІ мають численні позитивні наслідки: вони розважають, виховують і розвивають навички спілкування. Тим не менш, вони також можуть нашкодити молодим людям і спільнотам, залежно від їх способу використання Інтернету. Вплив засобів масової інформації, будь-то передача чи прямий ефір є спірним, однак дослідники помітили такі побічні ефекти:

•    Час, проведений перед телевізором: існує думка, що надмірне проведення часу перед екранами телевізорів призводить до проблем із сном та незадовільної успішності в школі.
•    Насильство: існує очевидний взаємозв’язок між насильством, висвітленим у ЗМІ та подальшою агресивною та насильницькою поведінкою.
•    Стимулювання споживчого інтересу: реклама в її різних формах була звинувачена у маніпулюванні аудиторією.
•    Цінності: спостерігається тенденція для молодих людей менше думати про себе і дотримуватися цінностей, встановлених засобами масової інформації.
•    Стереотипи: ЗМІ були звинувачені у збереженні шкідливих або нереалістичних соціальних стереотипів, особливо гендерних ролей та національних характеристик.
•  Самооцінка: розважальні ЗМІ мають зростаючий вплив на стиль, ідентичність та індивідуальність молоді. Ідеали, пов’язані з рольовими моделями, запропоновані ЗМІ, спричинюють розчарування у молодих людей і знижують їх рівень самооцінки, оскільки практично неможливо відповідати таким ідеалам. Тиск бути «ідеальним» часто призводить до проблем зі здоров’ям, зокрема до розладів харчування.

Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій відкриває величезні можливості, але в той самий час становить загрозу для дітей та молоді. Наприклад, вони можуть бути байдужими до розкриття власних персональних даних, які можуть бути використані для небажаної реклами та надання приміщення для інтернет-«хижаків». Сучасні інформаційні технології, як і будь-які інші технології, можуть бути використані для образливих цілей, на зразок сексуальних домагань, сексуальних залякувань, гомофобних нападів та інших форм гендерного насильства, спричинених словесними нападами або зловживанням фото або відео. Самі молоді люди іноді використовують неконтрольований інтерактивний простір для відправки жорстоких повідомлень і принизливих фотографій своїх однолітків.

«Вбивають нас тихо» — це серіал, створений Жан Кільбурн, прихильницею медіаосвіти, демонструє, як рекламні носії сприяють спотворенню та руйнуванню ідеалу
жіночності. 21

Бути критичним до джерел в епоху інформаційного достатку — це одна з найважливіших навичок, яку необхідно розвивати. Проте з приходом «Web 2.0» (веб- додатків, які полегшують обмін інформацією і дозволяють користувачам взаємодіяти та співпрацювати один з одним у ролі творців контенту, що створюється користувачами) необхідно розробити кодекс норм та правил поведінки для користувачів Інтернету та повідомити про небажані наслідки наших онлайн-дій. Цілком зрозуміло, що коли справа доходить до обміну особистою інформацією про себе або інших, багато людей не знають про те, наскільки публічним і довговічним є все, що викладається в Інтернет.
Одна з відповідей на ці питання полягає в тому, щоб навчити людей стати більш критичними та досвідченими користувачами ЗМІ. Медіаосвіта спрямована на те, щоб зробити усіх громадян, особливо молодь, обізнаними про силу засобів масової інформації і забезпечити для них можливості розрізняти інформацію хорошої та поганої якості, визначати щирі та ненависні повідомленнями. Медіаосвіта може допомогти аудиторії навчитися бути вибірковими, а не уразливими для реклами, а також підтримувати он-лайн безпеку та належний рівень конфіденційності.

Захист і розширення прав і можливостей дітей є пріоритетним завданням на порядку денному Ради Європи. В Рекомендаціях щодо розширення можливостей дітей у новому інформаційному та комунікаційному середовищі» (2006 р.) говориться про те, що держави- члени повинні мати узгоджені стратегії інформаційної грамотності і навчання, які б сприяли розширенню прав і можливостей дітей та їх педагогів і допомогли краще використовувати інформаційні та комунікаційні послуги і технології. Важливість до заохочення навчання інтернет-навичкам  та  грамотності  підтверджена  в  іншій  Рекомендації  (2009  року), в якій міститься заклик до держав-членів щодо розвитку та сприяння, у співпраці з представниками приватного сектора та громадянського суспільства, розробленню стратегії для захисту дітей від змісту і поведінки, що несе ризик завдання шкоди, і одночасно оберігає їх активну участь у новому інформаційно-комунікаційному середовищі.

Посилання

1 Сеневіратне Калінгі, «Глобал Медіа — Час для створення п’ятої влади,» TerraViva онлайн, 2003: http://ipsnews.net/fsm2003/27.01.2003/nota26.shtml
2  Ерік Пфаннер, «ТВ досі тримає підлітків», The New York Times, 13 грудня 2009, з посиланням на дослідження, проведеного Forrester,дослідницькою фірмою: www.nytimes.com/2009/12/14/business/media/14iht-cache14.html
3 Наприклад Справа Cumpănă і Мазар проти Румунії, скарга №. 33348/96, постанова, Страсбург, 2004: www.5rb.com/docs/Cumpana%20and%20Mazare-v-Romania%20ECHR%2017%20Dec%202004.pdf
4 Для отримання додаткової інформації див. «ЮНЕСКО пам’ятає убитих журналістів»: http://portal.unesco.org
5 Хендісайд проти Великобританії, 1979
6 Прага і Обершлік проти Австрії, 1995
7 «Десята річниця, Спільна декларація: Десять Основних завдань на свободу вираження думки в наступному десятилітті»: www.article19.org/data/files/pdfs/standards/tenth-anniversary-joint-declaration-ten-key-challenges-to-freedom-of-express.pdf
8 «Право суспільства знати: принципи зі свободи інформації законодавства», стаття 19, Лондон, 1999, с. 1: www.article19.org  
9 Кріс Паттен, лорд Барнс, голова BBC Цільова мова на суспільство редакторів, щорічна конференції, «Етика і журналістика після Ньюс оф зе уорлд, 13 листопада 2011: www.bbc.co.uk/bbctrust/news/speeches/2011/ethics_journalism.shtml
10 Вебер Анна, Посібник по ненависті, видавництво Ради Європи, 2009 рік
11 Дізнайтеся більше на СОВА Центру інформації та аналізу, Неправомірне антиекстремістське законодавство у лютому 2011:  http://www.sova-center.ru/en/misuse
12 Права людини і зміна медіаландшафту, Видавництво Ради Європи, 2011
13 Рада Європи, Комітет міністрів, «Рекомендація CM / Rec (2011) 7 Комітету Міністрів державам-членам про нове поняття ЗМІ, 21 вересня 2011»
14 Заява Комітету міністрів про принципи, що стосуються управління Інтернетом, 21 вересня 2011
15 Рекомендація на нове поняття ЗМІ, 21 вересня 2011
16 Рекомендація щодо захисту і заохочення універсальності, цілісності та відкритості Інтернету, 21 вересня 2011
17 Декларація про захист свободи вираження думок і свободи зборів і асоціацій щодо приватних компаній інтернет-платформ та інтернет- сервіс-провайдерів, 7 грудня 2011
18 Джанет Річардсон та ін.., Посібник про інтернет-грамотність, Рада Європи, 2006
19 Докладніше: Ван  Слайко  Тимофія, цифрові  аборигени, цифрові  іммігранти: Деякі  думки  від  Generation Gap; http://technologysource.org/?view=article&id=77
20 Наприклад Браун С. і Черневіц Л., Розвінчання цифрового аборигену: за цифровий апартеїд, до цифрової демократії, журнал Computer As- sisted Learning, том 26, випуск 5, сторінки 357-369, жовтень 2010
21 Дізнатися більше про «Вбивайте нас м’яко 4», останню частину на www.mediaed.org/cgi-bin/commerce.cgi?preadd=action&key=241#filmmaker-about
22 Рекомендація про заходи щодо захисту дітей від шкідливого змісту та поведінки, а також сприяння їх активній участі у інформаційно- комунікаційному середовищі, 8 липня 2009.

КОМПАС

Посібник з освіти в області прав людини за участі молоді

Відображення мережевого вмісту

Ключова дата
  • 8 лютогоДень безпечного Інтернету
  • 12 березняВсесвітній день боротьби з цензурою в інтернеті
  • 3 травняВсесвітній день свободи преси
  • 28 вересняМіжнародний день права знати
  • 21 листопадаВсесвітній день телебачення