Як  ми  можемо  казати,  що  права  людини  універсальні,  коли  у  світі  ще  залишається  багато  людей,  які  страждають  від порушення їх прав?

Все одно ці люди мають свої права. Сам факт, що до них ставляться таким чином, суперечить не лише моральним нормам, а й міжнародно визнаним нормам. Їх державні представники винні перед міжнародним законом, і деякі країни насправді «покарані» міжнародною спільнотою санкціями або навіть воєнними засобами. Однак, часто такі процеси  мають  вибірковий  характер,  коли  рішення  залежить від інтересів інших країн, а не ступеня порушення. Виникнення Міжнародного Кримінального Суду якоюсь мірою зменшило цю невідповідність. Як перший постійний міжнародний кримінальний суд, заснований на основі договору — Римського Статуту — цей суд вповноважений надавати допомогу у припиненні безкарності тих, хото здійснив тяжкі злочини, що стосуються міжнародної спільноти, а саме: геноцид, злочини проти людства та воєнні злочини.

Яка користь з ЄДПЛ/UDHR, якщо вона не має юридичної сили? 

Навіть якщо й не має (поки що) такого міжнародного суду, у якому б судили державу за статтями ЄДПЛ/UDHR, ця декларація мала величезне історичне значення і навіть сьогодні продовжує залишатися критерієм, за яким судять держави на міжнародній арені. Сьогодні уряди вже знають, що якщо вони умисно порушують права, вказані у цьому документі, то їх можуть засудити інші уряди, і навіть ввести санкції. Процес не завжди цілком об’єктивний (!), але це лише початок. ЄДПЛ /UDHR також є основою для практично усіх міжнародних угод, які були заключні і (більшою чи меншою мірою) мають юридичну силу.

Яка користь мені з «прав людини», якщо мій уряд щоденно  порушує права звичайних людей і не боїться осуду міжнародної спільноти?

Повторюємо: права людини — лише початок; і це краще, ніж нічого, і, при відповідних умовах і правильному підході, вони зможуть впливати на уряд, аби змінити деякі, якщо не всі, його методи роботи. Іноді це здається дуже далекою мрією, особливо коли порушення уряду суворі й часті, але історія підтверджує, що, час від часу, це можливо. Крім того, можливості, що існують сьогодні, набагато кращі, ніж колись раніше. Сприяння змінам може бути довгим процесом, проте сам факт, що особи мають свої права і вони значною мірою визнаються у всьому світові — і, таким чином, деякою мірою визнаються державами — дає нам потужну зброю і цінну перевагу ще на старті.

  Якщо я поважаю права інших людей, чи не означає це, що вони можуть робити, що їм заманеться?

Ні, не означає, якщо вони не мають навмисного наміру зневажати ваші права або права інших осіб. Проте вам необхідно не бути надмірно вибагливим у питаннях, що стосуються ваших прав: можливо, поведінка інших людей і здається вам занадто дратівливою та помилковою, проте це не обов’язково є посяганням на ваші права. Отже, якщо ви бажаєте, аби інші дозволяли вам поводитися, як ви того бажаєте, вам необхідно розвинути в собі почуття толерантності до поведінки інших!

Чи можу я робити будь-що, в тому числі застосовувати силу  проти інших, аби захистити мої права?

Взагалі, ні. Проте, якщо це безперечний випадок самозахисту, тоді дозволяється законне застосування сили, у мірі, відповідній до ступені існуючої погрози. Застосування сили не дозволяється у якості «відплати» за зло, від якого вам довелося страждати, це має відбуватися лише як особистий захист від подальшого заподіяння шкоди. Тортури не дозволяються ніколи.

Чому  я  маю  поважати  права  інших  осіб,  якщо  вони  не поважають мої права?

Частково тому, що, якщо ви не будете поважати права інших осіб, у вас у самого виникнуть неприємності з законом; частково тому, що інші заслуговують вашої поваги, просто лише тому що вони люди; і частково тому, що ви особисто можете бути прикладом для інших, що ще більш змусить інших поважати вас. Врешті-решт, це залежить лише від вас, від того типу особи, якою ви бажаєте стати або світу, у якому ви хочете жити. Тому ви маєте порозмислити над тим, що можна було б про вас сказати, якщо ви б робили теж саме, що вам не подобається в інших. Або подумайте про то яким би був світ, у якому кожен порушував права іншого, живучі за порядком «зуб за зуб».

Чому ті, хто порушує права інших людей найбільш негуманним способом, мають вважатися суб’єктами «людського» права?

Це, можливо, найбільш важка, але й суттєва частина теорії прав людини, яку необхідно сприйняти. Іноді може здаватися, що деякі індивідууми втратили всі людські характеристики, і тільки сліпа віра допомагає нам розгледіти в них людину. Можливо, найбільш важливіші аргументи це:

•    По-перше, незважаючи на явну не людяність таких людей, кожен індивідуум має щось людське. Злодіє люблять своїх матерей, дітей, чоловік та жінок — або ще когось. Злодії відчувають біль, відразу, відчай, страждання та ревнощі; вони хочуть щоб їх поважали, цінили, підтримували, кохали та розуміли. Всі вони, кожен з них, має деякі, якщо не всі, емоції, притаманні виключно людині. Ці робить їх людьми достойними нашої поваги.
•    По-друге, ми особисто не робимо добра, бажаючи завдати болю злодієві тим же чином, як він завдавав іншим. Крім цього, такі почуття лише роблять нас менш достойними поваги.
•    По-третє, навіть якщо, якимось чином,  злодії  б  мали  «вигляд  людини»,  але без якихось людських характеристик (і хоч таких ніколи й не було), хто серед нас міг би сказати з абсолютною вірогідністю, що він або вона НЕ ЛЮДИНА? За яким критерієм? Можливо, на підставі того, що вони не можуть кохати або бути коханими? А що буде, якщо виявиться, що ми помиляємось у своїх поглядах?

Третій аргумент нагадує нам, що необхідно враховувати ризики для людства цілком, дозволяючи одним людям судити інших, особливо коли наслідки такого суду будуть жахливими і безповоротними. Чи справді ми хочемо жити в світі де робляться такі вироки, і де деяких людей лишають прав людини, тому що їх визнали нелюдями? Ось такий світ ми можемо отримати, якщо не визнаємо абсолютної універсальності всіх прав людини.

Посилання

«Europe, Youth, Human Rights, Report of the Human Rights Week», Yael Ohana (ред.), Європейський молодіжний центр, Будапешт, 2000 р.
Garzon Valdes, E., «Confusiones acerca de la relevancia moral de la diversidad cultural», CLAVES de Razon Practica, No.74, Мадрид, липень/серпень, 1997.
Права людини, основоположне керівництво для членів ООН, Управління Комісії з прав людини, ООН, Женева. 2001.
Детальна інформація на сайті http://www.ohchr.org/Documents/Publications/HRhandbooken.pdf
Л. Левін, Права людини, питання і відповіді, ЮНЕСКО, Париж, 1996
Donnelly, Jack, Universal Human Rights in theory and practice, Видавництво Корнельського Університету, 1989. Freeman, Michael, Human Rights: Key Concepts, Видавництво Polity, Лондон, 2002.
Ishay, Micheline R. ред., The Human Rights Reader, британський видавничий дім Routledge, Лондон, 1997.
Rishmawi, M., The Arab Charter on Human Rights and the League of Arab States: An Update, Human Rights Law Review, 10.1,
стор. 169-178

Symonides, Janusz ред., Human Rights: New Dimensions and Challenges, Manual on Human Rights, Видавництво ЮНЕСКО/ Дартмут, Париж, 1998.
Robertson A. та Merrills J, Human rights in the world, Видавництво Манчестерського Університету, 1996. Вебсайт з Комітету з біоетики в Раді Європи: www.legal.coe.int/bioethics
http://www.udhr.org/history/biographies/bioer.htm на замовлення Елеонори Рузвельт.
Hanski, R., Suksi, M. (ред.), An introduction to the international protection of human rights: a textbook, Університет Академії Або, Інститут прав людини, 1999.
Інформаційний лист № 2 (ред. 1), «Міжнародний Білль про права людини», Управління Верховного Комісара ООН з прав людини, www.unhchr.ch/html/menu6/2/fs2.htm.
Верховний Комісар ООН з прав людини, www.unhchr.ch.

Стисле керівництво до Європейської Конвенції з прав людини, Видавництво Ради Європи. Європейський суд з прав людини,  www.echr.coe.int.
Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК), www.cpt.coe.int.
Сайт Ради Європи з гендерної рівності, www.coe.int/t/dghl/standardsetting/equality/default_en.asp
Європейська соціальна хартія, www.coe.int/T/DGHL/Monitoring/SocialCharter.
Рамкова конвенція з питань захисту національних меншин, www. coe.int/t/dghl/monitoring/minorities.
Сайт  Європейської  комісії  проти  расизму  і  нетерпимості, www.coe.int/t/dghl/monitoring/ecri.  

Управління  Верховного Комісара ООН з прав людини, www.ohchr.org.
Комісар ООН з прав людини, www.coe.int/t/commissioner
Risse T., Ropp S., Sikkink K., The Power of human rights, Видавництво Кембриджського університету, 1999 р.
Forsythe, D., Human rights in International Relations, Видавництво Кембриджського університету, 2000 р.  www.speaktruth.org

Hijab, Nadia, Human Rights and Human Development: Learning from Those Who Act, Довідковий матеріал Управління звітів з людського розвитку, 2000 р.