Кожна людина має право, окремо та спільно з іншими, заохочувати і прагнути до ре­алізації захисту прав людини та основних свобод на національному і міжнародному рівнях.
Декларації ООН про правозахисників, стаття1

Що таке НУО?

ТТермін «неурядовий» або «некомерційний» зазвичай використовують для позначення категорії організацій, які складають частину громадянського суспільства. Такі органі­зації, як правило, характеризуються тим, що метою їхнього існування є не фінансовий прибуток, а щось інше. Однак це «щось» може включати безліч цілей і найрізноманітніші ініціативи та дії. Коло неурядових організацій включає як невеликі ініціативні групи, які виникають, наприклад, у зв'язку з якимись природоохоронними проблемами або конкретними порушеннями прав людини, так і благодійні організації в області освіти, притулки для жінок, культурні асоціації, релігійні організації, юридичні фонди, про­грами гуманітарної допомоги (цей список можна продовжити) і, нарешті, величезні міжнародні організації із сотнями відділень і тисячами членів у різних частинах світу.
У цьому розділі ми коротко розглянемо ту суттєву роль, яку такі організації зіграли (і продовжують грати) у захисті прав людини в усьому світі. Фактично на будь-якому рівні, де здійснюються спроби захистити гідність окремих громадян від посягань державної влади, НУО відіграють вирішальну роль:

• борючись з окремими порушеннями прав людини, безпосередньо або за під­тримки окремих прецедентів у відповідних судах;
• надаючи пряму допомогу тим, чиї права було порушено;
• домагаючись змін у національному або міжнародному праві;
• сприяючи вдосконаленню змісту цих законів;
• поширюючи серед населення знання про права людини і культивуючи повагу до них.

Внесок неурядових організацій важливий не тільки з погляду досягнутих резуль­татів, і, відповідно, оптимізму, який вони вселяють щодо захисту прав людини в нашому світі, але також і тому, що НУО являють собою у прямому сенсі – засіб захисту, доступ­ний людям в усьому світі. Вони – як і багато інших організацій – керуються і координу­ються приватними особами, але, крім цього, їх сила значною мірою зумовлена добро­вільною підтримкою їхньої діяльності іншими членами суспільства. Цей факт надає їм особливої значущості в очах тих людей, які бажають зробити свій внесок у поліпшення ситуації з правами людини у світі.

Типи правозахисних НУО

На Всесвітній конференції з прав людини 1993 року, відомій як Віденська конференція, були присутні представники 841 неурядової організації з усього світу, кожна з яких ви­значила свою місію як роботу з правами людини. Хоча ця цифра вражає сама по собі, вона представляє лише незначну частину від загальної кількості світових правозахисних НУО.

Більшість організацій, які проголосили себе «правозахисними», як правило, займа­ються захистом громадянських і політичних прав. Мабуть, найбільш відомими серед таких організацій, принаймні, на міжнародній арені, є Amnesty International, Human Rights Watch, International Federation for Human Rights (Міжнародна федерація з прав людини), Human Rights First (Права людини в першу чергу) та Interights. Однак, як ми вже бачили, громадянські і політичні права є лише однією з багатьох категорій різних прав людини, визнаних міжнародним співтовариством. Крім того, нові права продов­жують виникати навіть сьогодні. Якщо ми візьмемо всі ці факти до уваги і включимо до цього переліку неурядові організації, які борються з бідністю, насильством, расиз­мом, проблемами охорони здоров'я, бездомністю та проблемами охорони природи, – і це лише деякі з питань, – то справжнє число неурядових організацій, зайнятих в об­ласті захисту прав людини в тій чи іншій формі, нараховуватиме сотні тисяч в усьому світі.

Чи знаєте ви інші НУО, які борються за права людини у вашій країні?

Як вони впливають на процес?

Неурядові організації можуть прагнути брати участь у захисті прав людини у багатьох різних напрямах та на різних рівнях і, відповідно до характеру їх цілей, змінюватимуть­ся стратегії, які вони застосовують: вони можуть бути більш загальними або більш конкретними, довгостроковими або короткостроковими, місцевого, загальнонаціо­нального або міжнародного масштабу і т. д.

А. Безпосередня допомога

Загальною відмінною рисою неурядових організацій, які діють у сфері соціальних та економічних прав, є надання прямої допомоги жертвам порушень прав людини в тій чи іншій формі. Це може бути гуманітарна допомога, захист або навчання новій професії. Якщо право захищене законом, це може бути юридична допомога чи консультації з питань подачі позову. Однак у багатьох випадках пряма допомога жертві є або неможливою, або не найкращим варіантом використання ресурсів організації. У таких випадках, а їх, мабуть, більшість, неурядовим організаціям потрібно мислити перспективно та шукати інші шляхи, щоб або виправити ситуа­цію, або запобігти прояву схожих ситуацій у майбутньому.

Б. Збір достовірної інформації

Якщо існує якась базова стратегія, на якій ґрунтуються різні форми діяльності НУО, то це, мабуть, прагнення «затаврувати» тих, хто творить несправедливість. Дуже часто уряди можуть ухилятися від зобов'язань за підписаними ними міжнародними угодами, оскільки результати їхньої політики просто не відомі широкій публіці. Збір такої інформації та її використання з метою просування прозорості урядових документів із захисту прав людини необхідні для притягнення винних до відпові­дальності і тому часто застосовуються неурядовими організаціями. НУО намага­ються чинити тиск на громадськість і на уряди, виявляючи випадки, що закликають до людського почуття справедливості, і роблять їх надбанням громадськості. Дві найвідоміші організації, що добре зарекомендували себе точністю моніторингу та складання доповідей, – Amnesty International і Міжнародний комітет Червоного Хреста. Обидві організації мають авторитет не тільки серед широкої публіки, а й в ООН, де їхні доповіді розглядають як частину офіційного моніторингу діяльності урядів, які погодилися вважати себе зв'язаними умовами міжнародних угод.

В. Проведення кампаній та лобіювання

Учасники міжнародних відносин часто вдаються до проведення кампаній та лобіювання, щоб викликати зміни в політиці. І знову ми бачимо різноманіття форм, з яких НУО прагнуть вибрати найбільш придатні, залежно від поставлених завдань, характеру «об'єкта» і, звичайно ж, наявних ресурсів. Нижче наведено деякі поши­рені методи тиску:

• Кампанії з відправки листів – метод, яким користуються ефективно Amnesty International та інші НУО. Організації «бомбардують» урядових поса­дових осіб листами від тисяч своїх членів у всьому світі.
• Вуличні акції або демонстрації з висвітленням у ЗМІ, яких до таких заходів за­звичай залучають, можуть використовуватися, коли організації хочуть заручи­тися громадською підтримкою або привернути до чогось увагу громадськості з метою «присоромити» уряд.
• Засоби інформації часто відіграють важливу роль у практиці лобіювання, а за­раз все важливішої ролі набуває інтернет.
• До органів моніторингу прав людини ООН надсилаються тіньові звіти з метою надання НУО інформації про реальний стан стосовно використання прав лю­дини в окремій країні.

Крім демонстрацій підтримки або громадського обурення, НУО також можуть проводити неофіційні зустрічі або брифінги для посадових осіб. Іноді простої загрози зробити що-небудь надбанням гласності буває достатньо, щоб домогтися змін у полі­тиці або практиці, як показано у наведеній нижче історії. Колись засоби такого типу застосовувалися через магнітофонні записи, плакати, факси, а зараз їм на зміну при­йшли кампанії електронних повідомлень, електронні петиції, інтернет-сайти, блоги та електронні соціальні мережі.

Взагалі, чим ширша підтримка з боку громадськості або якихось інших впливових інститутів (наприклад, іншого уряду), тим більша вірогідність, що кампанія досягне своїх цілей. Навіть якщо НУО не завжди безпосередньо вдаються до такої підтримки, можливості мобілізації проти уряду широкого народного руху буває достатньо, щоб прислухалися до їхнього голосу.

Чи проводилися у вашій країні які-небудь помітні кампанії громадськості? Який був результат?

Г. Освіта з прав людини

Багато правозахисних неурядових організацій займаються також (принаймні це один із напрямів їх діяльності) інформуванням громадськості або освітньою діяль­ністю. Розуміючи, що основу їх підтримки складає широка громадськість, неурядові організації намагаються донести до окремих людей якомога більше інформації про проблеми прав людини. Чим краще люди обізнані із цими проблемами, а також із методами захисту прав людини, тим більша вірогідність їх дотримання, що, у свою чергу, дає більше можливостей мобілізувати підтримку в разі конкретних порушень прав людини. Саме ця підтримка, реальна чи потенційна, лежить в основі успіхів неурядових організацій у справі дотримання прав людини.

Приклади успішних акцій

Центр із житлових прав і виселення (ЦЖПВ)

Ця організація із захисту прав людини була створена у 1994 році з метою захисту житлових прав і запобігання примусовим виселенням по всьому світу. ЦЖПВ вико­ристовує поняття міжнародного закону про права людини на «житло» як існування чогось більшого, аніж просто дах над головою. ЦЖПВ підкреслює, що «приблизно половина населення світу в цей час не має доступу до задовільного житла, яке гаран­тується згідно з міжнародними правами людини». У забезпеченні захисту права на за­довільне житло ЦЖПВ та його партнери по всьому світу надають аналіз, підтримку, освіту, навчальну і судову підтримку у зв'язку з такими питаннями:

• примусові виселення;
• забезпечення проживання;
• доступ до землі;
• вода і санітарія;
• жінки та їх житлові права;
• судова практика і правовий захист;
• відновлення в правах і повернення;
• вплив великих подій на житлові права.

У недавньому історичному рішенні в листопаді 2010 року «ЦЖПВ проти Італії» Комітет соціальних прав Ради Європи (який здійснює контроль над переглянутою Європейською соціальною хартією) визнав, що Італія порушила права її населення – ромського насе­лення – у зв'язку з руйнуванням ромських таборів і виселенням та вигнанням ромів/ромок з Італії. Ці масові висилки ромів/ромок, громадян/громадянок інших країн ЄС, різко зросла після 2008 року. Порушення було виявлено стосовно: дискримінації і по­рушень прав ромів/ромок на достатнє житло; соціального, правового і економічного захисту; захисту проти бідності і соціальної ізоляції; права працюючих ромських сімей на захист і допомогу. Критики також зазнали політики та практики Італії, які залишають тутешніх ромів/ромок у сегрегації і в явно незадовільних житлових умовах.

Стаття 31. Право на житло

З метою забезпечення ефективного здійснення права на житло Сторони зобов'язуються вживати заходи, спрямовані на те, щоб:

1.    Сприяти доступу до житла, яке відповідає належним вимогам;
2.    Запобігти бездомності та скоротити її з метою її поступової ліквідації;
3.    Зробити ціни на житло доступними для тих людей, які не мають достатніх коштів.

Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 рік

Питання стосовно навколишнього середовища у Швейцарії

З 1961 по 1976 роки кілька великих хімічних заводів скинули більше 114 000 тонн токсичних відходів хімічного виробництва у колишній глиняний кар'єр у м. Бонфол, Швейцарія. Сьогодні скидати відходи було б протизаконно, але у 1961 році, коли по­чалося заповнення кар'єру, закон подібних звалищ не забороняв. Токсичне сміття так і залишилося там, продовжуючи отруювати місцевість і навколишнє середовище су­мішшю органічних та неорганічних забруднювачів.
14 травня 2000 року близько 100 активістів/активісток організації «Грінпіс» зайняли територію хімічного звалища в м. Бонфол біля Базеля, Швейцарія і вимагали, щоб хімічні компанії, які скидали туди токсичні відходи, взяли на себе всю відповідальність за його очищення. Активісти/активістки заявили, що вони будуть залишатися на території звалища до тих пір, поки хімічні компанії не зобов'яжуться очистити цю територію так, щоб вона більше не становила небезпеки ні для здоров'я людей, ні для навколишнього середовища.

Захоплення території звалища змусило хімічні підприємства піти назустріч пред- ставникам/представницям місцевих громад і «Грінпісу», і в результаті вони нарешті підписали угоду, за якою підготовка техніко-економічного обґрунтування очищення має бути завершена до лютого 2001 року і в цьому ж році мають початися очисні ро­боти. Підприємства також погодилися на участь місцевих громад та екологічних ор­ганізацій у процесі очищення і зобов'язалися інформувати місцеві органи влади про рівень забруднення ґрунтових вод та питної води в результаті скидання відходів; 7 липня 2001 року «Грінпіс» припинив свою акцію на території звалища.

Боротьба з дискримінацією – Європейський центр захисту прав прав ромів (ЄЦПНР)

Мета роботи ЄЦЗПР – щоб питання прав людини, які стоять перед ромськими грома­дами, займали окреме місце на політичному порядку денному в Європі і за її межами. Прискіпливі дослідження ЄЦЗПР постійно надають детальну інформацію про ситуацію рома з правами людини, особливо стосовно насильства, з яким вони зіштовхуються, структурних форм дискримінації, відмови в доступі до економічних і соціальних прав для ромів/ромок. ЄЦЗПР прагне сприяти дотриманню прав людини у ситуації з ромськими громадами через усвідомлення обізнаності, розробку політики і стратегічних судових процесів. Кампанії зробили надбанням громадськості інформацію про насиль­ство і ворожі висловлювання стосовно рома/ромки, сегрегацію в школі, примусові виселення та примусову стерилізацію.
Шляхом своєї виховної роботи з прав людини ЄЦЗПР, перш за все, працює над роз­ширенням можливостей ромських активістів/активісток у боротьбі за свою рівноправ­ність. Цього досягають за допомогою стажування, дослідницьких стипендій, семінарів і публікацій посібників, таких як «Знай по свої права та борись за них: посібник для ромських активістів».

У ході досліджень ЄЦЗПР у Болгарії, Угорщині, Чехії, Словаччині та Румунії, які були проведені на початку 2010 року із залученням поліції, НУО та експерти з заходів щодо протидії торгівлі людьми, виявили, що роми/ромки представляють 50-80 % потерпілих [у торгівлі людьми] у Болгарії, 40-80 % – в Угорщині, 70 % – у Словаччині та до 70 % – у деяких районах Чехії.
З Інформаційного бюлетня про права ромів, Звіти Європейського суду з прав людини

Алмазні війни

«Глобал Уітнес» – організація, яка працює над виявленням зв'язків між експлуатацією довкілля та порушеннями прав людини, а також над виявленням випадків жорстокості з метою притягнення винних до відповідальності.
Один з них стосувався кривавих алмазів, або конфліктних алмазів, тобто дорого­цінного каміння, яке видобувають у районах, контрольованих силами або угрупуваннями, які міжнародний уряд визнає протизаконними, і використовують для фінансу­вання військових дій проти цих урядів чи проти рішень Ради Безпеки ООН. Докази, надані «Глобал Уітнес», підтверджують, що такі ресурси було використано для фінан­сування конфліктів в Африці, що призвело до загибелі і переміщення мільйонів людей. Алмази також було використано терористичними групами, такими як Аль-Каїда, для фінансування своєї діяльності і з метою «відмивання» грошей. Вони співпрацювали з іншими НУО і проводили безперервне лобіювання, поки не з'явилася глобальна кампанія, здатна чинити вплив на світову промисловість.
У травні 2000 року основні країни-видобувачі та продавці алмазів, представники/ представниці алмазної промисловості, а також НУО, включаючи «Глобал Уітнес», зу­стрілися в м. Кімберлі, Південна Африка, і створили міжнародну систему сертифікації алмазів у 2003 році, що увійшло в історію під назвою Кімберлійського процесу. За схе­мою всі алмази, якими торгують країни-члени, сертифікують таким чином, що покупці можуть бути впевнені: ці коштовності безконфліктні. «Глобал Уітнес» є офіційним спо­стерігачем за цією схемою і продовжує кампанію за зміцнення й ефективне здійснення своїх правил, щоб допомогти гарантувати, що алмази більше не будуть використані в цілях розгортання конфлікту, а замість цього вони отримають шанс стати позитивним фактором для розвитку.
«Глобал Уітнес» отримала спільну номінацію на Нобелівську премію світу 2003 року за свою роботу у боротьбі з конфліктними алмазами.

Пандуси у Тузлі

У 1996 році неурядова організація в Тузлі (Боснія і Герцеговина), яка займається пробле­мами людей з інвалідністю, вирішила провести кампанію з інформування громадськості про проблеми людей з інвалідністю з транспортом. Ця організація під назвою «Лотос» поставила за мету привернути увагу людей до цих проблем і намітила конкретні завдан­ня, включаючи створення спеціальних стоянок для інвалідних візків, полегшений доступ до громадського транспорту, зручний в'їзд на тротуари і на дороги. Заходи проводили протягом тижня, якраз напередодні виборчої кампанії. У результаті обізнаність громад­ськості підвищилася, а всі тротуари в Тузлі були оснащені пандусами!