Я знаю, що я не бачу речі такими, як вони є, я бачу їх такими, якою є я.

Лорел Лі (Laurel Lee)1

Опис

Це дуже проста вправа, що виконується за межами приміщення. Учасники виходять на вулицю, та вивчають місцевість очима іншої людини.

Відповідні права

Всі

Цілі
• Підвищити обізнаність про нерівність у суспільстві
• Розвити вміння спостерігати та творчо мислити
• Сприяти солідарності та мотивації працювати заради справедливості
Матеріали
• Окуляри. Старі окуляри з комісійного магазину або блошиного ринку, або просто оправа від окулярів
• Великі аркуші паперу та ручки
• Старі журнали, листівки, матеріал та вирізки для колажу, клей
• Стрічка для підвішування малюнків
• Цифрова камера або мобільний телефон, на який можна знімати; ідеально один для кожної особи, або декілька апаратів на всю групу
• Комп’ютер та принтер
Ключова дата
  • Другий четвер жовтняВсесвітній день зору

Інструкції

1У Лорел Лі (Laurel Lee), яка сказала: «Я знаю, що я не бачу речі такими, як вони
є, я бачу їх такими, якою є я», у віці в двадцять дев’ять років було діагностовано рак. Всупереч прогнозам лікарів, вона прожила наступні двадцять років, виховуючи трьох дітей, подорожуючи та пишучи.
У її випадку, відмова бачити речі такими, як вони є, була її натхненням. За інших обставин, це — безрозсудність.

1.    Колективно обговоріть у групі знедолених людей, які живуть на межі суспільства, наприклад, інвалідів або безхатченків.
2.    Попросить кожного з учасників обрати таку особу, про яку їм буде цікаво дізнатися, та поясніть, що зараз вони мають вийти на вулицю та дослідити світ очима тієї особи.
3.    Зверніть їх увагу, що важливо не виконувати роль, а вийти та представити, як це бути іншою людиною. Як це відчувати себе іншою людиною? Наприклад, чи зможуть вони скористатися усіма культурно-побутовими об’єктами? Де б вони купували хліб (якщо б змогли собі це дозволити)? Де б вони жили?
4.    Якщо ви маєте декілька окулярів, роздайте їх! Скажіть учасникам, що коли вони будуть ходити по місцевості, вони мають фотографувати на цифрову камеру або мобільні телефони, робити знімки-підтвердження. Домовтеся з кожним про час повернення.
5.    Після повернення, попросіть кожного учасника перенести свої фотокартки на комп’ютер, потім виберіть дві, три або чотири та роздрукуйте, прикріпіть до великого аркуша папера та закріпіть його клейкою стрічкою до стіни. Фотокартки мають бути неозаглавлені.
6.    Коли всі фотокартки будуть виставлені на огляд, запропонуйте кожному спробувати відгадати, яка група була представлена; потім, по черзі, запросіть кожного учасника презентувати свої фотокартки і пояснити, чому саме цю конкретну групу він обрав для своєї спроби «побачити».

Дебрифінг та оцінкаGoto top

Почніть  з  розгляду  виставки,  потім,  одного  за  одним,  запитайте  учасників,  що  вони відчувають, коли бачать ці фотокартки:

•    Що відбувалося? Чи сподобалась їм вправа? Чому?
•    Що з того, про що вони дізналися, здивувало їх найбільше?
•    Чому ви обрали саме цей приклад для фотографування?
•    Які упереджені думки або стереотипи ви мали про людей, яких ви обрали? Який вплив це мало на те, як ви виконували завдання і те, що ви «обрали побачити»?
•    Чи змусило вас завдання якоюсь мірою співчувати тій особі, яка перебуває на межі? Чому?
•    Що нового ви дізналися про себе?

Тепер переходьте до обговорення більш широких питань:

•    «Я знаю, що я не бачу речі такими, як вони є, я бачу їх такими, якою є я». Який вплив мають наші стереотипи та вірування на те, як ми бачимо світ довкола нас?
•    Звідки ми отримуємо інформацію про знедолених людей?
•    Наскільки сумнівно робити припущення про когось на підставі загальних уявлень про всю групу цілком?
•    Наскільки сумнівно робити узагальнення про групи людей на підставі одного чи двох прикладів?
•    Які права людини конкретно захищають різні приклади знедолених людей, що були виявлені учасниками?
•    Як найчастіше порушуються права таких людей?
•    Наскільки просто для них вимагати визнання їх прав?
•    Хто має відповідати за дотримання їх прав, з тим, щоб вони могли скористатися ними?

Поради фасилітаторуGoto top

Ви можете виконати цю вправу на початку, як ввідну або як основну. Під час тренінгу ця вправа може виступати як перерва, аби дати людям можливість вийти на свіже повітря. Також, вправу можна задати як позакласне завдання для виконання учасниками у вільний час.

Інструкцією рекомендується індивідуальне виконання вправи, проте її можна виконувати і малими групами. На рішення, як організувати виконання вправи, скоріш за все, вплинуть практичні міркування щодо розміру групи в залежності від кількості наявних фотоапаратів. Пам’ятайте, що людям знадобиться деякий час, щоб ознайомити із своїми фотокартками, тому, в залежності від розміру групи, обмежте кількість фотокарток, які кожен обере для демонстрації.

Приклади людей, занедбаних суспільством, можуть включати одиноку матір з маленькими дітьми, пенсіонера, іммігранта, людину у інвалідному візку або хворого на ВІЛ/СНІД. Приклади людей, які перебувають на межі суспільства, можуть включати безхатченків, незаконних іммігрантів, безграмотних, розумово хворих або ромів. Це приклади груп людей, які не мають можливостей, доступних для більшості. Всі такі люди бідні та страждають від упередженості і стереотипів, їх часто дискримінують у тому чи іншому вигляді, наприклад, відмовляють у доступі до прийнятного житла та роботи, лише тому, що вони опинилися у цій ситуації.

Дуже важливо, щоб учасники розуміли, що вони не можуть запобігти тому, на що вони дивляться своїми очима, і лише уявляють, як це існувати на межі суспільства. Тому вони мають намагатися не привносити свої існуючі стереотипи та почуття жалю до цієї вправи, тому що вони ризикують закріпити уявлення та переконання, які можуть бути спотвореними або невірними.
Вони також мають розуміти, що стереотипи — це (корисні) узагальнення про групи людей, проте їх потрібно використовувати з обережно, тому що усередині групи можуть бути значні відмінності, і узагальнення не застосовуються до кожної особи. Для отримання додаткової інформації про стереотипи перегляньте довідкову інформацію з теми розділу «Дискримінація та нетолерантність».

Варіації

Goto top

Інструкцією рекомендується індивідуальне виконання вправи, проте її можна також виконувати і малими групами або всією групою залежно від кількості наявних фотоапаратів.

Замість індивідуальних постерів можна з усіх фотокарток зробити виставку або показ слайдів під назвою «Життя на межі».

Замість фотознімків запропонуйте учасникам, коли вони повернуться, вигадати історію про особу, та показати її як пантоміму.

Якщо ви бажаєте, щоб учасники спробували себе на місці іншої особи (в чужому взутті — англ.), тоді дайте учасникам нове взуття та нові окуляри! Різні мови мають різни вислови для позначення процесу, коли люди намагаються представити себе на місці іншого та співчувати разом з ним.

Описана вправа пропонує учасникам представити, як живуть знедолені та занедбані, а потім вийти на вулицю та поглянути на світ їх очима. Альтернативний варіант: вийти на вулицю, спостерігати, а потім, за допомогою творчої уяві, збудувати картину. Поясніть, що, зазвичай, у нашому щоденному житті ми дуже зайняті і не звертаємо уваги на інших людей. Цього разу вони мають дивитися дуже уважно! Скажіть учасникам вийти на вулицю в місто і через 5 хвилин вони повинні обрати когось, за ким будуть слідкувати. Зверніть їх увагу, що вони мають пристойно вести себе та не бентежити свій об’єкт спостереження. Це може бути будь-хто, кого учасники вважатимуть «цікавим», бажано, щоб це була людина, чиє життя дуже відрізняється від їхнього. Скажіть учасникам, що вони мають постаратися запам’ятати своє перше враження та причини, які змусили їх обрати конкретно цю особу. Тепер вони мають слідувати за своїм об’єктом та уважно спостерігати і намагатися уявити, хто вони є, та створити картину їхнього життя, наприклад:

•    Як їх можуть звати?
•    Скільки їм років?
•    Чим вони займаються?
•    Куди вони йдуть?
•    Де вони живуть?
•    Чи є в них партнер або родина, може, вони одинокі?
•    Чи є в них робота? Яка це робота? Може вони безробітні?
•    Що могло би зробити їх щасливими?
•    Чи є в них хобі? Яке?
•    Які їхні улюблені страви та напій?

Домовтеся, що, наприклад, через 30 хвилин всі повертаються та діляться враженнями. Вони можуть розповісти, або проілюструвати життя їхнього об’єкта за допомогою слів та малюнків.

Ви можете використати ролі, вказані в вправі «Зробіть крок вперед». Це може бути як корисна ввідна вправ, так і відповідна додаткова вправа.

Пропозиції щодо виконання подальших дій

Goto top


У вправі «Зробіть крок вперед» ви зможете відчути, як нерівність можли- востей впливає на життя людей.
У вправі «Повість про два міста» ви можете дослідити, як наш вибір щодо фінансування соціального забезпечення впливає на життя громади.
Аби вибратися з околиць суспільного життя, людям потрібна робота з пристойною зарплатою. Це може бути непросто, якщо ви, наприклад, інвалід або іммігрант. Деякі з цих питань ви можете дослідити, виконуючи вправу «Я хочу працювати».

Ідеї для вправGoto top

Виконайте цю вправу разом з родиною, друзями або колегами та почніть дискусію про права людини.

Свої припущення щодо знедолених людей ви можете перевірити, організувавши зустріч з деякими з них за допомогою проекту «Жива бібліотека (Living Library)» або, якщо вас цікавлять безхатченки чи біженці, відвідайте притулок або центр для біженців. Інший варіант — зв’язатися з молодіжним або соціальним робітником, який працює зі знедоленими людьми, та запросити його розповісти вам про реалії людей, з якими він працює.

Додаткова інформація

Goto top

У контексті цієї вправи ми використовуємо  термін  «знедолені»  для  позначення  осіб, або групи людей, які не можуть утримувати себе, не є економічно самостійними та не мають справжньої фінансової підтримки. Тому вони бідні. Прикладами можуть бути мати-одиначка, іммігрант або інвалід. Люди часто «знедолені», тому що основна частина суспільства діє таким чином, що «знедолює» їх, тобто лишає сприятливих умов. Такі люди та групи вважають себе знедоленими у разі відмови їм у отриманні лікування, освіти, інформації та роботи, на відміну від тих, хто належить до основної частини суспільства. Також, знедолені люди можуть відчувати брак незалежності, відсутність стимулу, відповідальності та самоповаги. Перепони на шляху до економічної самостійності можуть включати відсутність ресурсів, наприклад, безробіття, відсутність капіталу або доступності суспільного транспорту для фізично обмежених людей. Ще один бар’єр — недоступність (ціна, поганий дизайн, відстань, відсутність публічності та уваги суспільства до групи). Ресурс також може бути недоступним у зв’язку з тим, що він може бути образливим та неприємним для визначеної групи, або йти всупереч їх особистих цінностей. «Знедолені» люди можуть проживати за «межами суспільства».

Коли ми використовуємо термін «межа суспільства», ми маємо на увазі принципове, а не фізичне місцезнаходження. По суті люди, які проживають за межею суспільства, виключені з участі у громадському житті. Прикладами людей, які проживають за межею суспільства, можуть бути ув’язнені, безхатченки, невиліковно розумово хворі або визначені групи, наприклад, роми. Так бездомна людина не може зареєструватися для голосування, тому що не може надати поштової адреси. Це може означати, що під час голосування вони втрачають голоси на важливих для них питаннях, які могли б вплинути на їх положення; вони залишаються зовні суспільства, тому що вони не мають голосу сказати, як ними управляють або які послуги їм надають. Ще одним прикладом може бути безграмотна особа, яка опинилася на задвірках, тому що не може заповнити бланк заявки на інвестиційну підтримку або заяву про вступ на роботу.

Жива бібліотека (Living Library) — ідея, розпочата в Данії у 2000 році, і зараз підтримується Радою Європи за допомогою книги «Не судіть про книгу за її обкладинкою! (Don’t judge a book by its cover!» Жива бібліотека працює так само, як і звичайна бібліотека
—    читачі приходять і позичають «книгу» на визначений час. Після прочитання вони повертають книгу до бібліотеки, і — якщо бажають — вони можуть позичити іншу книгу. Існує лише єдина різниця: книги у Живій бібліотеці — це люди, і такі книги вступають з людьми в персональний діалог. Книги у Живій бібліотеці — це люди, які представляють групи, що часто зустрічаються із упередженостю та стереотипами, і, зазвичай, бувають жертвами дискримінації та соціального відчуження.

Більш детально про шаблон для опису відсутності переваг та питань соціальних дій ви можете прочитати у книзі к.н. Стівена І.Мейера «Що означає «:соціально незахищений?» (What is a «Disadvantaged Group?» Steven E. Mayer, Ph.D) www.effectivecommunities.com/articles

Примітка 

Цю вправу адаптовано з іншої, створеної та перевіреної учасниками тренінг-курсу «Освіта з прав людини та недотримання формальностей: як ви дієте у неформальній час та моменти з точки зору освіти з прав людини?» — Асоціація Інтеркультура, Дінан, Франція, травень 2009р. (Human Rights Education and Informality: How you act in informal times and moments in a Human Rights Education perspective? As¬sociation Intercultura, Dinan, France, May 2009). Варіант був розроблений з досвіду теоріі Blast/ висловлювання велосипедиста (Blast The- ory / Rider Spoke). http://www.blasttheory.co.uk

Goto top