Інструкції

Ця вправа складається з двох частин: у першій частині проводиться аналіз нашого розуміння поняття «расизм»; у другій частині спільними зусиллями розробляється політика протидії проявам расизму у вашій школі, клубі чи організації.

Частина 1. Аналіз: Що ми розуміємо під терміном «расизм»?

1.    Розпочніть вправу з мозкового штурму на тему «Расизм».
2.    Випадки прояву расизму та потенційні міжкультурні непорозуміння трапляються щодня. Перейдіть до мозкового штурму на тему того, які щоденні ситуації та яку поведінку люди вважають расистськими.
3.    Попросіть чотирьох волонтерів/волонтерок розіграти рольову гру. Видайте їм рольові картки та копії з описом проблемної ситуації і дайте їм 15 хвилин на підготовку.
4.    Поясніть решті учасників/учасниць, що вони будуть глядацькою аудиторією. Видайте аркуші паперу та ручки і поясніть, що вони побачать три коротких сценки. Між ними будуть короткі перерви, під час яких усі ті, хто утворюють глядацьку аудиторію, мають записати ключові слова, які стануть тезами для їхніх відповідей.
5.    Попросіть волонтерів/волонтерок зіграти рольову гру.
6.    Наприкінці проведіть короткий дебрифінг коментарів учасників/учасниць:
       • Що вони записали після першої сценки? Що навело їх на такі висновки?
       • Що учасники/учасниці записали після другої сценки? Що навело їх на такі висновки?
       • Що учасники зрозуміли в кінці рольової гри? Які припущення вони робили до того?
7.    Продовжіть обговорення того, як, на думку учасників/учасниць, учительський колектив, батько Гюли та директор/директорка школи могли та мусили б учинити, щоб зрештою перемогла справедливість?

Частина 2. Розробка політики протидії проявам расизму

1.    Поясніть, що метою цієї частини вправи є вироблення вказівок щодо того, як необхідно діяти в ситуації прояву расизму, а також розроблення принципів цієї політики для шкіл.
2.    Проведіть короткий мозковий штурм щодо різних груп людей у школі, наприклад, уч­нівства, студентства, вчительства, директора/директорки, прибиральників/прибиральниць, бібліотекарів/бібліотекарок, водіїв/водійок шкільних автобусів, а також контролю­ючого персоналу, наприклад, наглядачів/наглядачок гральних майданчиків.
3.    Далі попросіть усіх присутніх розділитись на малі групи по чотири або п'ять осіб для обговорення обов'язків та відповідальності різних людей, що задіяні в роботі школи, стосовно ситуацій прояву расизму. Дайте групам 30 хвилин для обговорення та підготовки звіту за ключовими запитаннями, записаними на великому аркуші паперу.
4.    Запросіть учасників/учасниць знову зібратися разом та відзвітувати про свою роботу. Фасилітатору/фасилітаторці слід робити короткі записи до кожного запитання на фліп-чарті або на дошці.
5.    Попросіть учасників/учасниць продивитися правила поведінки або вказівки, що вже існують у їхній школі. Які пункти необхідно вдосконалити?
6.    Тепер слід заохотити учасників/учасниць до розробки політики. Нехай кожна маленька група попрацює над одним аспектом (кроком або заходом). Наприклад, якщо необхідно внести до правил поведінки школи загальне положення про расизм та дискримінацію, нехай одна з груп візьметься за його складання. Групи також мають обговорити те, як вони будуть представляти результати своєї роботи на пленумі, наприклад, використовуючи не тільки те, що вони написали, а й картинки, колажі, живі статуї тощо для кращої передачі своїх почуттів.
7.    Усією групою обговоріть результати роботи і шляхи реалізації ідей учасників/учасниць.

Дебрифінг та оцінка

Почніть з аналізу самої вправи та порушених прав людини, які в ній розглядалися, а потім перейдіть до того, чому учасники/учасниці навчилися і якими мають бути їхні подальші дії у зв'язку із цим.
•    Наскільки расизм розповсюджений у вашій школі та в суспільстві в цілому?
•    Чи ви знаєте про якісь випадки прояву расизму у вашій школі або громаді?
•    Чи якісь групи людей зазнають расистських утисків частіше, ніж інші? Які саме групи? Чому? Чи ці самі групи зазнавали таких самих утисків 20 чи 50 років тому?
•    Яке ставлення до ромів переважає у вашій країні та в інших країнах Європи?
•    Які стереотипи ви маєте стосовно ромів/ромок? Звідки беруться ці стереотипи? Як можна боротися з ними?
•    Які права людини порушуються в розглянутій проблемній ситуації?
•    Чи змінилося в результаті вправи ставлення учасників до того, що являють собою прояви расизму? Яким чином? Виділіть окремі приклади.
•    Хто несе відповідальність за те, щоб ситуації прояву расизму не виникали у вашій школі чи організації?
•    Мати політику протидії проявам расизму – це важливо, але не було б краще, якщо б у цьому насамперед не було потреби. Що можна і треба робити, щоб вплинути на прояви расистської поведінки і в школі, і в суспільстві в цілому?

Поради фасилітатору/фасилітаторці

Ви маєте бути проінформовані щодо етнічного походження членів/членкинь групи і за потреби адаптувати вправу відповідно до цього. Учасники/учасниці братимуть у вправі більш активну участь, якщо йтиметься про проблеми, що є близькими для групи. З іншого боку, ви маєте бути готові до проявів певних емоцій у ході виконання вправи. Важливо враховувати почуття тих учасників/учасниць, які самі зазнавали дискримінаційного ставлення стосовно себе у школі.

Мозковий штурм – це класичний спосіб розпочати вправу, але ви можете підняти настрій та пробудити зацікавленість учасників/учасниць, розповівши якийсь расистський жарт. Але виберіть такий жарт, об'єктом якого є група, яка не представлена у вашому класі або молодіжній групі. У кожній країні є традиційні жарти над представниками інших націй. Ви можете розпочати дискусію, попросивши учасників/учасниць розповісти пару таких жартів. Потім ви можете перейти до відмежування расистських жартів від нерасистських. Наприклад, чиє жарти про ромів/ромок чи євреїв/єврейок націоналістичними чи расистськими? Це може при­вести групу до визначення расистського жарту та випадку прояву расизму (див. далі у розділі «Додаткова інформація»).

У частині 1 пункт 5 ви можете віддати перевагу форум-театру або техніці живих статуй.

У частині 1 пункт 6 реакція учасників/учасниць може бути дуже емоційною. Це може мати своє відображення у записах, які учасники/учасниці робитимуть у кінці кожної сценки, і вам може бути складно контролювати процес. Краще буде, якщо ви чітко дасте зрозуміти «акторам/акторкам», що вони мають робити.
Може статися, що у кінці частини 2 пункт 4 висновки учасників/учасниць будуть недостатніми для виконання наступного кроку. У такому разі ви можете видати матеріал для розповсюдження «Деякі практичні тези для розгляду» та заохотити групи розробити перші чотири кроки.

Варіації

Вправа може бути адаптована під таку тему, як булінг. Якщо ви обираєте темою булінг, ви можете спочатку використати вправу «А які в нас альтернативи?» перед розробкою політики протидії булінгу. 

Пропозиції щодо виконання подальших дій

Здійснюйте моніторинг ситуації та регулярно переглядайте вироблену політику, наприклад, один або два рази на рік. Політику в окремій сфері треба час від часу переглядати, щоб упевню­ватися, що вона дійсно відповідає поставленим цілям. У міру того, як змінюється суспільство, так необхідно вдосконалювати і політику поведінки, щоб забезпечити її відповідність новим викликам.

Якщо ви хочете провести агітаційну роботу, вправа «Доста!» допоможе вам розробити акцію.

Ще одна вправа, що розглядає проблему упередження та дискримінації, це «Моє життя – не шоу». Тема цієї вправи – кібербулінг. Якщо група хоче розглянути проблему дискримінації стосовно людей з інвалідністю, ви можете використати вправу «Спорт для всіх».

Ідеї для вправ

Продовжуйте працювати над розробкою політики у вашій школі чи організації та сприяйте її впровадженню. Група може також приєднатися до антирасистських проектів в інших країнах. Наприклад, можна взяти участь у проекті «Schools Without Racism» («Школи без расизму») – програмі, яка передбачає, що принаймні 60% шкільного населення підпишуть та впровадять антидискримінаційну постанову: http://members.multimania.nl/astrada/szr/swr.html

Додаткова інформація

Визначення расизму

Расизм, у загальних рисах, полягає у вчинках, словах або стилі поведінки, що підносить або принижує людей через їхній колір шкіри, культуру або етнічне походження. Його малопомітні прояви мають такий самий руйнівний ефект, що й очевидні.
Інституціоналізований расизм можна визначити як загальну неспроможність певної організації надати повноцінні професійні послуги людям через їхній колір шкіри, культуру або етнічне походження. Таке явище проявляється у діях, ставленні та поведінці, що прирівнюються до дискримінації, у вигляді несвідомих упереджень, невігластва, неуваги та ра­систських стереотипів, що принижують представників/представниць національних меншин. Прояви расизму та утиски можуть мати місце у будь-якому навчальному закладі, незалежно від кількості учнів/учениць із різним етнічним походженням.
Випадок прояву расизму – це будь-який випадок, що може класифікуватися як расистський стосовно жертви або будь-якої іншої особи. Наприклад:
Фізичний утиск: включає в себе найбільш очевидні приклади насильства або фізичного залякування як дітей, так і дорослих з національних меншин, а також випадки «незначного» залякування, які можуть мати кумулятивний ефект.
Вербальний утиск: найбільш яскраві приклади – це лайка в бік представників/представниць національних меншин або глузування з приводу походження або культурних зви­чок особи (наприклад, музики, одягу, кулінарних звичок). Це можуть бути й інші форми менш очевидної словесної образи за участю вчительства, учнівства та інших дорослих, зокрема спонтанні зауваження расистського змісту, що завдають кривди.
Небажання співпрацювати, неповага: відмова співпрацювати або неповага до учнівства, студентства, вчительського кола, тренерства та інших людей, що є представниками/представницями національних меншин, у шкільному/освітньому середовищі можуть стати підґрунтям для прояву расизму, якщо є підтвердження расистської мотивації або якщо «жертва» визнає мотивом конфлікту расизм. Неповага також може бути несвідомою, наприклад, якщо вчитель/вчителька або тренер/тренерка проявляє необізнаність щодо культурних норм, прийнятних для певного учня/певної учениці, таким чином, що жертва почувається збентежено і некомфортно.
Інші прояви: расистські жарти і використання специфічної расистської лексики, расистські значки, беджі, футболки тощо, расистські графіті, розповсюдження расистської літерату­ри або плакатів, наявність расистських або фашистських організацій у школі чи біля неї або ж створення дорослими стереотипів, які можуть призвести до дискримінації.
Багато випадків проявів расизму будуть мати менш очевидну форму. Такі підступні дії найбільш складно вирізнити і протидіяти їм. Багато таких випадків за участю школярства або студентства відбуваються за відсутності вчителів/вчительок або інших дорослих. Таким чином, дуже важливо, щоб школи розробляли стратегії, які б допомагали усім членам/членкиням шкільної громади проявляти небайдужість, відчувати відповідальність щодо таких ви­падків, а також повідомляти про них і протидіяти їм.

Подальшу інформацію щодо расизму, антисемітизму, неприязні стосовно ромів/ромок, ромофобії ви можете знайти в підрозділі «Дискримінація та нетерпимість» розділу 5.

Матеріал для розповсюдження

PDF

Рольові картки

Рольова картка – директор/директорка школи
Для тебе найважливіше – це репутація школи стосовно безпеки та крадіжок.

Рольова картка – учитель/учителька 1
Ти помічаєш, що, окрім грошей, у школі зникають й інші речі. Ти звернув/звернула увагу, що минулого тижня Гюла прийшов до школи з мобільним телефоном.

Рольова картка – учитель/учителька 2
Ти – класний керівник/класна керівниця Гюли. Ти знаєш його досить добре, і він тобі подобається. Він хороший, уважний хлопець. Він старанно вчиться, але не має друзів. 

Рольова картка – батько 
Гюла – хороший хлопець. Ти знаєш, наскільки важливим є навчання, і завжди перевіряєш, чи Гюла зробив домашнє завдання, перед тим, як відпустити його пограти у футбол. Минулого тижня був його день народження.

Проблемна ситуація
Усі сценки відбуваються в кабінеті директора/директорки.

Сценка 1: Директор/директорка, вчитель/вчителька 1 і вчитель/вчителька 2
Директор/директорка, вчитель/учителька 1 і вчитель/учителька 2 обговорюють нещодавній бум кишенькових крадіжок у школі та свою реакцію на цю проблему. Було кілька випадків: наприклад, усе почалося зі зникнення ручки, а після цього пропало ще кілька речей, в основному гроші.
З’явилися різні чутки щодо того, хто це міг би бути, і найпоширенішою є версія, що винуватцем є ромський хлопчик Гюла.
Час: 3–5 хвилин

Сценка 2: Директор/директорка, батько Гюли і вчитель/вчителька 1
Директор/директорка тисне на батька, щоб той визнав, що саме його син чинив крадіжки. Батько стверджує, що Гюла не став би такого робити. Все ж таки він просить вибачення і пропонує відшкодувати вкрадену суму.
Вчителям/вчителькам незручно через цю ситуацію, і вони обіцяють тримати все в таємниці. Гюла може залишитися в школі, але батько має краще слідкувати за сином.
Час: 3–5 хвилин

Сценка 3: Директор/директорка і вчитель/вчителька 2
Директор/директорка і вчитель/вчителька 1 обговорюють покращення атмосфери в школі. Вони радіють – проблему,здається, розв’язано. Заходить вчитель/вчителька 2: він/вона повідомляє, що поліція щойно заарештувала біля шкільних воріт учня (не Гюлу) за кишенькові крадіжки. Очевидно, цей учень зізнався у тому, що вкрав усі гроші.
Вони діляться враженнями від почутої новини. Час: 3–5 хвилин

Методичні рекомендації для фасилітатора/фасилітаторки

Нехай волонтери/волонтерки розіграють рольову гру. У перервах між сценками вам слід поставити глядацькій аудиторії запитання, а вона записуватиме ключові слова, які резюмуватимуть її відповідь на цій стадії презентації.
Перша перерва. Перше запитання до глядацької аудиторії: Якщо б ви були директором/директоркою, що б ви зробили?
Друга перерва. Друге запитання до глядацької аудиторії: Чи важаєте ви, що проблема була вирішена справедливо?
Третя перерва. Третє запитання до глядацької аудиторії: Що ви тепер думаєте?
Деякі практичні тези для розгляду стосовно розробки антирасистської політики.
У справі протидії расовим утискам та проявам расизму необхідно, щоб уся школа (організація) брала участь у розробці та впровадженні антирасистської політики. Важливо також, щоб підходи до вирішення проблеми проявів расизму вписувались у загальну політику і встановлений порядок роботи. Проблеми мають розглядатися як «особливі, але не окремі».
Деякі практичні тези для розгляду:
•    Необхідно розробити чіткі положення, які б давали зрозуміти, що не може бути допущено жодного прояву расизму або расового утиску.
•    Обов’язково має бути чітко визначена процедура, яка буде застосовуватися у разі прояву расизму.
•    Загальний шкільний підхід, у тому числі процедури та узгоджені дії щодо протидії проявам расизму, має розповсюджуватися на всіх членів/членкинь шкільної громади: завідувачів/завідувачок, персонал (учительський та неучительський), батьків, учнівство, студентство та відвідувачів/відвідувачок.
•    Повинно бути чітке розуміння, що кожен член/членкиня шкільного колективу має бути відповідальним і уважним у плані расизму, а також запобігати його проявам.
•    Підхід у цій справі має бути послідовним, тобто таким, щоб кожен усвідомлював, що від нього очікується.
•    Усім слід розуміти, що реакція на прояв расизму має бути миттєвою, як тільки випадок стався або коли про нього повідомили.
•    Будь-яка подальша реакція на випадок має надійти протягом визначеного строку.
Джерело: http://www.northants-ecl.gov.uk/apps/IPS/msc/rig/hme.asp