Єдина річ, яку ми вчимо з історії — те, що ми нічого не вчимо з історії.

Гегель

Опис

Під час виконання цієї вправи учасники/учасниці планують і здійснюють проект, метою якого є підвищення рівня обізнаності про жертви Голокосту ромів

Відповідні права
• Право на відсутність дискримінації
• Право на життя
• Культурнi права
Цілі
• Бути обiзнаним з жертвами нацистського Голокосту – особливо з ромами/ромками
• Практикувати навички вибору, планування та здiйснення публiчних акцiй
• Розвивати вiдчуття людської гiдностi та вiдчуття справедливостi
Матерiали
•  Папір для фліпчарту та маркери
• Копії роздаткового матеріалу «Коротка історія переслідування X» (вибiрково)
• Для частини 2: вибір і планування дій може бути корисним з доступом до мережi Інтернет або друкованих довідкових матеріалів
• Копії прикладу схеми дії проекту в розділі 3 (вибiрково)
Підготовка
•  Повідомте групу перед сесією, що ви плануєте говорити про Голокост, і порозмовляйте окремо з кожним, хто вважає цю тему важкою
• Зробіть копії роздаткових матеріалів, один примірник для кожної маленької групи
• Зверніться до КОМПАСу, а саме – розділу 3 «Вживання дій для прав людини»
Ключова дата
  • 8 квітняМіжнародний день ромів
  • 2 серпняДень пам’яті геноциду ромів та сінті

Інструкції

Частина 1. Підготовка групи (90 хвилин)

1.    Запропонуйте учасникам/учасницям розбитися на невеликі групи від двох до трьох осіб, які мають однакові відчуття та погляди. Це може бути пов'язано з їх етнічним походжен­ням або громадянством, із різними соціальними чи релігійними групами. Дайте їм кілька хвилин обмінятися своїми почуттями стосовно схожості в поглядах у малих групах.
2.    Дайте роздатковий матеріал «Коротка історія переслідування X» або виберіть інформа­цію, щоб дати учасникам/учасницям змогу відчути жорстоке поводження, що випало на долю X, але не розкривайте їм назву групи (роми).
3.    Коротко обговоріть їх реакцію, потім, як і раніше в їх малих групах, дайте їм 15 хвилин, щоб відповісти на запропоновані питання.

•    Що б ви відчули, якщо б із «вашою» людиною поводилися схожим чином в сучасній історії? (Попросіть учасників/учасниць сконцентруватися на групі, що вони вибрали, за номером 1)
•    Що було б найбільш складним для спільноти, яка пережила це, і що було б корисним чи необхідним – наприклад, акти підтримки від членів/членкинь інших громад – місцеві, національні чи міжнародні?

4.    Тепер попросіть малі групи розбитись на пари, щоб поділитися свої відповідями. Дайте цим групам 15 хвилин, спонукайте їх створити список спеціальних пропозицій, які допомогли б членам громади, що пережили подібне.
5.    Зберіть усі пропозиції разом. Поясніть, що частина 2 роботи буде включати в себе вибір однієї з пропозицій групи, яка по-справжньому працюватиме. Проте перш ніж іти далі, запитайте учасників/учасниць:

•    Чи можете ви вгадати, про яких людей з роздрукiвки йде мова?
•    Які інші групи нацисти прагнули знищити?
•    Що сталося з цими групами у вашій країні під час Другої світової війни?

6.    Запитайте учасників/учасниць, що вони знають про становище ромського населення сьогодні. Які права людини порушуються?
7.    Розкажіть групі про кампанію Dosta! і запропонуйте учасникам/учасницям скласти проєкт дій на підтримку кампанії.

Частина 2. Підготовка до дій
Ця частина діяльності основана на розділі 3 КОМПАСу «Вживання дій для прав людини», її ви можете здійснити більш детально.
1.    Поясніть, що дія проєкту, який вони організовують, не має на меті повністю вирішити питання, зазначені в попередній сесії, але відображає, що слід робити для досягнення конкретних і видимих результатів, які будуть мати певну користь для ромської громади.
2.    Попросіть учасників/учасниць зазначити будь-які пропозиції на фліпчарті, які, як вони відчувають, можуть бути досягнуті групою. Можна прибрати деякі з пропозицій або додати інші.
3.    Обговорiть пропозиції і прийдіть до консенсусу стосовно подальших дій у групі в цілому. Використовуйте проєкт плану дій у розділі 3. Переконайтеся, що:

•    дії, які вони визначили, стануть внеском у вирішення проблеми;
•    дія цілком реальна, враховуючи ресурси групи і перешкоди, з якими вони можуть зіткнутися;
•    «рішення» є досить конкретним, тож вони будуть знати, чи можуть вони досягнути цього чи ні.

4.    Складіть лист розподілу обов'язків так, щоб кожен/кожна знав/знала, що має робити і коли.
5.    Розпочинайте роботу!

Частина 3. Проведення проекту

Дебрифінг та оцінкаGoto top

Запитання стосовно вживаних дій:

•    Чи задоволені ви діями в цілому? Чому? Чому ні?
•    Що ви думаєте про власний внесок, а також про роботу групи?
•    На вашу думку, якими були основні досягнення в проєкті? Чи збігаються вони з цілями, запланованими на початку?
•    Як ви думаєте, ви могли б зробити що-небудь по-іншому, так, щоб дії були більш ефек­тивними? Будь ласка, поясніть вашу думку.
•    Ви припустились би якихось помилок?
•    Що б ви зазначили як основні «освітні моменти», якби вам довелося організовувати інші дії (або працювати над іншою темою)?

Питання щодо процесу навчання:

1.    Якi результати виявились найбiльш важливими для вас? Ви вiдчуваєте якiсь змiни в собi? Будь ласка пояснiть.
2.    Що було найважчим впродовж всієї роботи, починаючи з першоi сесiї і до кінця?
3.    Що принесло найбiльше задоволення?
4.    Як ви думаете, чи можливо втiлити те, що ви спланували? Ви достатньо вмотивованi, щоб зробити це?
5.    Що ви вивчили про права людини в рамках цієї вправи?
6.    Чи важко проводити кампанію з прав людини? Після цих вправ ви б приєдналися до кампанії з прав людини?
7.    Чи вважають права ромів «винятковими» чи вони належать й до інших маргінальних груп та переслідуваня людей? Поясніть свою думку.
8.    Чому робота зi спогадами важлива для навчання щодо прав права людини?
9.    Який підхід для вивчення теми Голокосту застосовують у вашій країні?

 

Поради фасилітатору/фасилітаторціGoto top

Дайте 90 хвилин для частини 1 «Підготовка групи», 90 хвилин для частини 2 «Підготовка до дій» та 60 хвилин для частини 4, дебрифінгу та оцінки. Скільки ж займає частина 3, сам проєкт – усе залежить від дій, які планується здійснити! Різні частини можуть виконуватись послідовно та навіть за декілька днів.

Є кілька елементів, які роблять цю діяльність комплексною не тільки з точки зору організації, але і з точки зору змісту.
Ви маєте заздалегідь знати склад групи та можливу реакцію учасників/учасниць на цей вид діяльності. Якщо будь-яка з груп має родичів, які були причетними до Голокосту або стали жертвами інших подібних злочинів, ви можете обговорити діяльність із ними заздалегідь, так щоб у них була можливість підготуватись або не брати участь, якщо вони не відчувають себе готовими.
Вам також необхідно підходити до кожного етапу своєї діяльності з чутливістю і гнучкістю, безумовно, не поспішайте з обговоренням, якщо ви відчуваєте, що учасникам/учасницям потрібно більше часу, щоб висловити свої почуття. Якщо група вперше зіткнулася з такими питанням, може бути більш ефективним розпочати частину 1 як повноцінну 90–120-хвилинну сесію, а потім залишити певний час, перш ніж розпочати частини 2–4.

У завданні 1.1 вам порадять заздалегідь думати про те, що, ймовірно, будуть якісь труднощі. У таких випадках ви могли б надати список категорій і попросити учасників/учасниць визначити себе як одну з категорій, наприклад, як прихильник/прихильниця конкретної футбольної команди, як французький оратор/ораторка, як людина, що вивчає іспанську, або як людина, яка має пристрасть до хіп-хопу, гри в теніс чи плавання. Ви також можете просто попросити учасників/учасниць розділитися на пари, як «чоловіки» і «жінки».
Якщо можливо, намгайтеся виконати завдання 1.2 та 1.3 без обговорення про групу X. Варто спробувати спонукати учасників/учасниць до обурення стосовно несправедливості, і цей вплив можна зменшити, якщо хтось знає, що X – це роми. Це через те, що забобони стосовно ромів настільки сильні, що деякі учасники/учасниці можуть підсвідомо (чи свідомо) виправдати таке ставлення до них.
У короткій хронології Голокосту ромів (нижче) будь-яке посилання на ромів або «циган» замінене X. При використанні цієї інформації ви можете звернутися до «групи» або навіть по­просити учасників/учасниць припустити, що це їх групи.

Мета – запропонувати учасникам/учасницям вибрати образ, для них важливо спробувати «відчути», як це – бути жертвою. Однак їм усе ще може буде важко зрозуміти проблеми ромів, ураховуючи сильні забобони стосовно останніх. Ви, безумовно, маєте допомогти вирішити цю проблему, якщо це так, то вам необхідно залишити більше часу на завдання 1.3 для учасників/учасниць з метою обговорення їхніх проблем. Скажіть їм, що, за оцінками, від 75 до 80 % ромів/ромок в Європі були вбиті під час Голокосту, а в деяких країнах цей показник перевищив 90 %. Ви можете попросити їх уявити собі, що означало б для них утратити 90 % їхнього населення або 90 % людей у цій групі: в групі з 20 осіб лишилися б тільки двоє.

Наполегливо рекомендується, якщо це взагалі можливо, на стадії планування і до початку реальних дій, спробувати залучити членів ромської громади. Принаймні, ви маєте узгодити з членами/членкинями цієї громади, що дії вашої групи будуть сприйняті позитивно. Або зверніться до місцевої групи, яка працює з ромами або підтримує їх.
Якщо вам не вистачає часу або якщо учасникам/учасницям важко продумати планування процесу, можна використовувати приклад плану з розділу 3.

ВаріаціїGoto top

Один очевидний варіант полягає у зміні ромів на іншу групу, яка стала жертвою Голокосту. Ви знайдете сайт: День пам'яті жертв Голокосту, www.hmd.org.uа. Тут є інформація, зокрема матеріали для шкіл, про всі групи переслідування з боку нацистів, у тому числі євреїв, геїв, людей з інвалідністю, ромів та сінті, африканської і змішаної раси європейців, неєврейських поляків та інших слов'янських народів, комуністів/комуністок, соціалістів/соціалісток і членів/членкинь профспілок. На сайті також є інформація про останні геноциди в Камбоджі, Боснії і Герцеговині, Руанді і Дарфурі/Судані.
Іншою альтернативою є спостереження за людьми, групами чи спільнотами, доля яких систематично ігнорується.

Пропозиції щодо виконання подальших дій

Goto top

Якщо учасники/учасниці матимуть бажання побачити на власні очі життя знедолених людей, що живуть на задвірках суспільства, тоді стане у нагоді вправа «Змініть свої окуляри».
Крім того, якщо групі подобається грати за ролями і всі зацікавлені у вивченні причин, чому люди вдаються до насильницьких дій, то зверніть увагу на вправу «Кидання каміння».

Додаткова інформація

Goto top

«Dosta»  – це ромське слово, що означає «достатньо», це назва інформаційно-пропаган­дистської кампанії, яка спрямована на об'єднання спільнот неромського походження, але близьких до них. Ви можете знайти інформацію про Доста! на сайті: http://dosta.org. Це може бути корисним, якщо у вас є доступ до інтернету, тому що учасники/учасниці можуть провести деякий час на сайті для його вивчення. Є й інші сайти, які містять інформацію про Голокост, яку вони могли б використовувати для дослідження: http://isurvived.org; http://www.preventgenodde.org.

Серед організацій, що займаються Голокостом, – Фундація Пам'яті, Відповідальність і Май­бутнє (німецька абревіатура EVZ), www.stiftung-evz.de. Її напрями діяльності і завдання: критич­ний розгляд історії, питання прав людини та прихильності жертвам націонал-соціалізму. На цій веб-сторінці ви можете прочитати публікації з прав людини та історії, виклик для освіти.
Інша організація, що займається питаннями Голокосту, – це Фундація Анни Франк (ФАФ), www.annefrank.ch. Метою ФАФ є: сприяти благодійній діяльності, відігравати соціальну та культурну роль у дусі Анни Франк, із метою подальшого поліпшення взаєморозуміння між різними релігіями, щоб служити справі миру між людьми, а також заохочувати міжнародні контакти між молоддю. У них є проєкти по всьому світу, наприклад, як для далітів в Індії, так і для дітей та сімей у запущених міських нетрях і в сільських громадах у Перу.

Європейський інформаційний офіс ромів регулярно надає інформацію стосовно становища ромів/ромок у Європі. http://www.erionet.org

Європейський центр з прав ромів є громадською правозахисною організацією, яка покликана боротися з расизмом проти ромів/ромок і порушенням прав ромів/ ромок. http://www.errc.org

Матеріал для розповсюдженняGoto top

PDFPDF

Дуже коротка історія X переслiдувань

1890 Конференція, організована в Німеччині стовно «Х». Військове право регулювати рух X.
1909 Проводилася політична конференція на тему «Питання X». Рекомендується, щоб всі X були зареєстровані.
1920 Двоє вчених увели поняття «негідне життя», припускаючи, що X мають бути стерилізовані і ліквідовані як спільнота.
1922 Усіх X на німецькій території сфотографували і взяли відбитки пальців.
1926 У Німеччині був прийнятий закон, щоб управляти «X-чумою». (Це лікування є прямим порушенням умов Веймарської конституції, прийнятої в Німеччині).
1927 У Баварії, Німеччині будують спеціальні табори для ув'язнення Х. Вісім тисяч X поміщають у цих таборах.
1928 Усі X під постійним наглядом поліції. Ще більше таборів побудовано для ізоляції Х.
1934 X прийняті для стерилізації шляхом ін'єкцій та кастрації і відправлені в табори Дахау, Франкфурт, Заксенхаузен та в інші місця. Два закони прийнято в цьому році: німці забороняють вступати в шлюб з представниками інших рас.
1938 Між 12 та 18 червня сотні X по всій Німеччині та Австрії заарештовані, побиті та ув'язнені. X – це перша цільова група населення, якій було заборонено відвідувати школу.
1939 Управлінню з питань расової гігієни подали заяву проте, що «всіх X слід розглядати як спадково хворих, прийняте рішення щодо ліквідації. (Ціль має бути ліквідована без сумнівів, як несправний елемент в популяції)».
1940 Перший масовий геноцид Голокосту: 250 дітей X використовуються в ролі «піддослідних кроликів» для тес­тування газу ціоніду в концтаборі в Бухенвальді. Працевлаштовувати будь-кого зі спільноти Х заборонено цього ж року.
1941 У липні нацистське остаточне рішення «вбити всіх євреїв, X і психічно хворих уведено в дію». Голокост почи­нається. 800 X убито в ніч на 24 грудня в Криму.
1944 1 серпня 4000 X отруєні газом і спалені в Aушвiтц-Біркенау в одній масовій акції.
1945 До кінця війни 70-80 % населення X були знищені нацистами. Не було X, які були викликані для свідчення на Нюрнберзькому процесі, ніхто не свідчив від їх імені. Ніяких репарацій за військові злочини не було виплачено X.
1950 Перший з багатьох звітів за попередні роки свідчив, що уряд Німеччини декларує, що нічим не зобов'язаний X.
1992 Німеччина «продає» шукачів притулку – X – назад до Румунії за $21 млн і починає вантажити їх у наручниках 1 листопада. Деякі Х вирішили покінчити життя самогубством, але не їхати. Німецьке агентство преси просить західних журналістів/журналісток не використовувати слово «депортація», тому що це слово має «незручні історичні асоціації».
1992 Президент Франції пов'язав Х зі злочинністю, назвав їх табори джерелами проституції і дитячої експлуатації. Французька влада знищила понад 100 таборів і депортувала більше 1000 X, в основному до Румунії.