Інструкції

1.    Коли слухачі/слухачки прибудуть, не вітайте нікого та не відзначайте їх присутність. Ні­чого не говоріть про те, що буде відбуватися.
2.    Почекайте кілька хвилин від початку заняття, а потім роздайте копії «заяви про надання притулку» і ручки.
3.    Скажіть їм, що у них є п'ять хвилин, щоб заповнити форму, але більше нічого не кажіть. Ігноруйте всі питання і протести. Якщо буде необхідність спілкуватися, говоріть іншою мовою (або вигаданою мовою) і використовуйте жести. Зводьте всі комунікації до мініму­му. Пам'ятайте, що проблеми біженців не є вашою турботою, ваша робота полягає тільки в роздаванні форм і збиранні їх знову!
4.    Вітайте тих, хто запізнився коротко (наприклад, «Ви спізнилися. Візьміть цю форму і за­повніть її. У вас залишилося тільки кілька хвилин, щоб це зробити»).
5.    Коли пройде п'ять хвилин, зберіть форми без посмішки або будь-яких особистих кон­тактів.
6.    Викличте людину на ім'я із заповненою формою і скажіть їй вийти вперед. Подивіться на форму і вигадайте щось про те, як вона заповнила форму, наприклад, «Ви не відповіли на питання 8», або «Я бачу, ви відповіли «ні» на запитання 6. Клопотання відхилене». Ска­жіть людині, щоб вона пішла. Не вступайте ні в які дискусії. Строго викличте наступного учасника/наступну учасницю вийти вперед.
7.    Повторіть цю процедуру кілька разів. Не варто переглядати всі заявки, як і раніше, тільки стільки, скільки необхідно, щоб учасники/учасниці розуміли, що відбувається.
8.    Нарешті вийдіть зі своєї ролі і запросіть учасників/учасниць обговорити, що сталося.

Дебрифінг та оцінка

Для початку запитайте учасників/учасниць, що вони відчували під час заходу, а потім перей­діть до обговорення того, що сталося, що вони дізналися і про зв'язок із правами людини.

•    Як почувалися учасники/учасниці, заповнюючи нечітку форму?
•    Наскільки реальною була симуляція відчуттів особи, що шукає притулок?
•    Як ви думаєте, чи у вашій країні особи, що шукають притулку, отримують справедливе ставлення до себе під час їх клопотання про надання притулку? Чому?
•    Якими можуть бути наслідки для того, чиє клопотання про надання притулку буде відхилено?
•    Чи були учасники/учасниці коли-небудь у ситуації, коли вони не могли говорити тутеш­ньою мовою і зіткнулися з посадовою особою, наприклад, поліцейським/поліціянткою або контролером/контролеркою? Які були відчуття?
•    Які права людини перебувають під загрозою в цій діяльності?
•    Що може зробити особа, що шукає притулку, щоб вимагати захисту від порушення її прав?
•    Скільки осіб, які шукають притулку, налічується у вашій країні? На вашу думку, чи ваша країна займається своїми біженцями/біженками?
•    У яких правах особам, які шукають притулку, відмовлено у вашій країні?

Поради фасилітатору/фасилітаторці

Є досить легка вправа, щоб полегшити роботу: головне, що потрібно від вас, – бути «силь­ним», в ролі, серйозним, жорстким і бюрократичним. Тяжке становище прохачів притулку – не ваша турбота, ви тут, щоб виконувати свою роботу! Справа втім, що багато людей не хо­чуть бачити біженців/біженок у своїй країні. Співробітники/співробітниці міграційної служби прикривають деяких біженців/біженок і дозволяють в'їзд тільки для тих, хто має документи, що засвідчують особу, і хто заповнює заявки правильно. Біженці/біженки часто погано воло­діють мовою іншої країни і знайти правильно заповнену форму дуже важко. Крім того, вони перебувають у тяжкому становищі і емоційному стані. їм особливо важко зрозуміти, що відбу­вається, тому що їх заявки часто відхилені, та вони не розуміють причини.

«Заява про надання притулку» креольською мовою. Креольські мови почали існувати в ре­зультаті об'єднання двох народів, які не мають спільної мови, та намагаються спілкуватися один з одним. Результатом є їх суміш. Наприклад, ямайська креольська має в основному англійські слова з діалектною вимовою, накладені на граматику Західної Африки. Є декілька креольських мов, наприклад, на Гаїті, у Домініканській Республіці, на деяких островах Тихо­го й Індійського океану, таких як Папуа-Нової Гвінеї і на Сейшельських островах. Причина використання креольської мови в цій вправі у тому, що її знатиме відносно невелике число європейців. Якщо трапиться, що у вас є учасник/учасниця, який/яка говорить креольською мовою, ви можете попросити його/її взяти на себе роль прикордонної поліції або міграційної служби.

Пропозиції щодо виконання подальших дій

Якщо ви хочете поглянути на аргументи для прийняття або відхилення заяв біженців у країні, подивіться на вправу «Можна увійти?».

Багато осіб, які шукають притулку в Європі, відчувають труднощі з інтеграцією, тому що вони мали дуже погану освіту в рідних країнах. Якщо ви хотіли б дізнатися більше про не­рівності освітніх послуг по всьому світу, можете використовувати вправу «Освіта для всіх».

Ідеї для вправ

Дізнайтеся більше про процедури, що насправді відбуваються у вашій країні, коли особи, які шукають притулку, доходять до кордону. Де і коли вони заповнять перші форми? Чи є в них право на перекладача/перекладачку з самого початку? Подивіться інформацію в інтернеті, на офіційному сайті урядової інформації, запросіть співробітника/співробітницю мі­граційної служби прийти і поговорити про труднощі роботи та візьміть інтерв'ю в шукачів/ шукачок притулку, щоб дізнатися їхню думку про ситуацію, про справедливість системи, про труднощі, з якими вони стикаються, особливо щодо процедури початкового заповне­ння форм. Інформація може бути використана інформаційними кампаніями біженців/біженок або подається назад у відділи міграції чи організації, такі як Управління Верховного ко­місара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців (УВКБ ООН) і Amnesty International.

Діти, особливо ті, хто шукають притулку без супроводу батьків або дорослої людини, який є близьким членом сім'ї, потребують особливого захисту. Дізнайтеся, які процедури існують для неповнолітніх без супроводу і подивіться, якими практичними способами мог­ли б допомогти, наприклад, надаючи допомогу з перекладом документів, переданих орга­нам, або ставши опікуном дитини (див. подробиці нижче).

Додаткова інформація

Біженці/біженки
Слово «біженець»/«біженка» вживається в загальному сенсі та означає людину, яка біжить зі своєї країни і шукає захисту. Воно також має точне, правове значення як людина, що офіційно визнана як та, що потребує захисту відповідно до Женевської конвенції 1951 року. Особа, яка шукає притулку, – це така особа, що прагне стати юридично визнаною як біженець/біженка. Формальні визначення термінів дано у глосарії, більше пояснень та інформації можна знайти у вправі «Можна увійти?».

ІІнформація взята з Європейської ради у справах біженців та вигнанців (ECRE), www.ecre.org.

Шанси біженця/біженки на отримання захисту значною мірою залежать від процедур, які використовуються для оцінки справ про надання притулку. Навіть найпереконливі­ші клопотання про надання міжнародного захисту можуть зазнати невдачі, якщо вони вважаються справедливими не повною мірою. Прикордонна і міграційна влада мають розуміти зобов'язання приймати осіб, які шукають притулку, та в той же час мають бути доступні юридична допомога та інтерпретація для осіб, які шукають притулку.
Першого грудня 2005 року набула чинності Директива ЄС процедури надання притул­ку, вона встановлює мінімальні стандарти процедур для держав-членів щодо надання та позбавлення статусу біженця. Ідеться про такі питання, як доступ до процедур (у тому числі прикордонних процедур), утримання під вартою, розгляду заяв, особистих інтерв'ю та правової допомоги. На думку Європейської ради у справах біженців та ви­гнанців, Директива «не дотягує до стандартів сприяння повному і справедливому розгляду клопотання про надання притулку. ...Проблеми включають... санкціонування прикордонних процедур відступу від принципів і гарантій самої Директиви». У 2009 році Директива була змінена для забезпечення кращої гармонізації системи надання притулку в Європі.

Діти, що шукають притулок

Комісар Ради Європи з прав людини написав 20 квітня 2010 року: «У нас є обов'язок захи­щати цих дітей (неповнолітніх без супроводу дорослих). Головне те, що вони мають право на захист. Отож, не можна першим кроком автоматично прийняти рішення про їх повернен­ня, а скоріше - швидкого призначення опікуна, який буде представляти інтереси дитини. Це кращий захист від будь-яких зловживань із боку тих, хто торгує людьми, та й від можливої недбалості влади в країні перебування» (http://commissioner.cws.coe.int).

Матеріал для розповсюдження

PDF