Тероризм ніколи не повинен бути прийнятним.

Ми повинні боротися з ним разом, тими методами, які не ставлять під загрозу нашу повагу до верховенства закону і прав людини або використовуватися як привід для інших діяти таким чином.

Анна Лінд

Опис

Використовуючи конкретні приклади, учасники обговорюють характер терористичного акту і формулюють визначення тероризму

Відповідні права
• Право на життя, свободу та особисту недоторканність
• Свобода від тортур та принижуючого гідність поводження
• Право на мир
Цілі
• Поглибити розуміння причин тероризму і способів боротьби з ним
• Розвинути навики аналізу інформацію і критичного мислення
• Заохотити осмислене відношення і незалежне мислення
Матеріали
• Ситуаційні картки
• «Питання до розгляду» як роздавальні матеріали
• Аркуш паперу А4 і олівець для кожної малої групи
• Фліпчарт і маркери
Підготовка
• Зробити копії та вирізати ситуаційні картки. Вам знадобиться один набір для кожній групі
• Зробити копію «питань до розгляду», по одній на кожну групу
Ключова дата
  • 21 травняВсесвітній день боротьби з тероризмом

Інструкції

1.    Запитайте у групи, що вони розуміють під словом «тероризм». Проведіть мозковий штурм і подивіться, чи зможе хто-небудь дійти робочого визначення. Напишіть пропозиції на фліпчарті.
2.    Скажіть учасникам, що, хоча є ряд міжнародних договорів про боротьбу з тероризмом, жоден з них насправді не визначає поняття «тероризм»! Однією з причин цього може бути те, що держави-члени Організації Об’єднаних Націй часто мають різні тлумачення триваючих конфліктів та різні інтереси у відношенні до певних «терористичних» дій.
3.    Припустіть, що для того, щоб створити таке визначення, необхідна група країн, що не є членами ООН, саме як ваша група учасників! Поясніть, що їх діяльність повинна допомогти їм прийти до свого власного визначення тероризму до кінця даної сесії.
4.    Розділіть учасників на групи по 4–5 чоловік і вручіть кожній групі набір ситуаційних карт й аркуш паперу. Попросіть їх послідовно обговорити кожне твердження і вирішити, чи справді певну ситуацію необхідно вважати прикладом тероризму, надаючи свої пояснення.
5.    Знову зберіть групи разом приблизно через 20 хвилин і зберіть результати. Спробуйте визначити основні причини відмови, щоб віднести конкретні ситуації до випадків тероризму.
6.    Коротко обговоріть будь-які відмінності між групами, надаючи кожній стороні можливість пояснити своє рішення. Запитайте учасників, які з ситуацій вони вважають найбільш важкими для оцінки.
7.    Попросіть учасників повернутися до своїх груп, щоб сформулювати своє власне визначення тероризму, на підставі рішень, які вони зробили раніше чи будь-яких міркувань, почутих під час дискусії.
8.    Через 10–15 хвилин попросіть групи представити свої пропозиції. Потім переходьте до дебрифінгу та оцінки.

Дебрифінг та оцінкаGoto top

•    Чи було важче або легше, ніж ви уявляли, дати визначення «тероризму»? Чому?
•    Чи відчували ви, що ситуації були реалістичними: чи «сприйняв» хто-небудь з учасників будь-яку з ситуацій такими, що пов’язані з реальними подіями? Якими саме подіями? Чи зіграло це роль при оцінці ситуації?
•    Чому ви вважаєте, що країнам-членам ООН важко досягти згоди у визначенні тероризму?
•    Яким чином — якщо ви так вважаєте — акти тероризму відрізняються від військових дій? Як ви думаєте, чи можливо одні дії вважати більш виправданими, ніж інші?
•    Як ви думаєте, чи повинні бути певні основні правила, які застосовуються для всіх сторін (у тому числі держав) у «війні з тероризмом»? Чи є речі, які жодна із сторін не має робити? Які?
•    Чи вважаєте ви, що дії в будь-яких ситуаціях можуть взагалі бути виправданими? Чому так або чому ні?
•    Які права людини, на вашу думку, мають відношення до ситуацій, які ви обговорювали?
•    Чи можуть будь-які з ситуацій бути виправдані з «точки зору застосування прав людини»?
•    Чому люди стають терористами? Чому люди скоюють злочини, де метою є викликати біль або страх у інших?
•    Чи можна сказати, які саме люди стають терористами? Чи можете ви уявити будь- які почуття, що за своєю силою могли б бути схожими на ті, що відчуває людина, що відбирає чуже життя?
•    Чи може взагалі коли-небудь бути виправданим позбавлення життя цивільних осіб? Терористів? Чи життя будь-кого?

Поради фасилітаторуGoto top

Це питання, очевидно, вельми чутливе і суперечливе, і те, як ви вирішите підійти до нього, може залежати значною мірою від конкретних особливостей вашого регіону або вашої групи. Ви маєте право відкласти будь-які з карток, які можуть бути недоречними, і те ж саме стосується запитань під час аналізу. Ви також можете включити інші ситуації, які більше відносяться до повсякденної реальності вашої групи.

Якщо діяльність має бути плідною, учасники повинні відчувати, що вони можуть висловити свою справжню думку без осуду вами або іншими членами групи. Можливо, вам доведеться сказати про це з самого початку і від кожного отримати згоду щодо конфіденційності. Скажіть їм, що метою заходу є опрацювання важких питаннь, коли наші емоції можуть конфліктувати з тими питаннями, які люди відчуватимуть «вірними».

Якщо ви хочете навести деякі факти та цифри для стимулювання інтересу учасників на початку вправи, ви можете знайти цікаві статистичні дані про тероризм на www.nationmaster.com.

На етапі 6, коли групи намагаються розробити свої власні визначення тероризму, може буде корисним дати деякі поради, що стосуються попередніх ситуацій для того, щоб прояснити деякі загальні висновки. Учасникам можуть бути надані «питання до розгляду» перед початком формування ними визначень, або ви можете використати питання в кінці для того, щоб перевірити різні визначення.

При обговоренні аспектів прав людини в рамках тероризму, переконайтеся, що учасникам відомі наступні питання:
a) право на життя надається кожному, це гарантовано статтею 3 Загальної декла- рації про права  людини,  статтею  2  Європейської  конвенції  з  прав  людини та іншими міжнародними документами.
b) навіть  під  час  війни  —  коли  правила застосування збройної  сили  керуються міжнародним гуманітарним правом (МГП) — навмисні напади на цивільні об’єкти не допускаються. МГП встановлює певні основні правила, яких повинні дотри-
муватися будь-яка із сторін під час збройного конфлікту. (Див. подробиці нижче).

 

Пропозиції щодо виконання подальших дійGoto top

Заохотьте групу дізнатися більше про ситуації з прикладів або подумати про інші історичні приклади тероризму, а також про те, чим закінчилися ці кампанії.
Якщо група бажає розглянути причини того, чому люди вдаються до насильницьких дій, зверніться до вправи під назвою «Кидання каміння». Якщо ви бажаєте вивчити інші проблеми насильства, вам може сподобатися вправа «Насильство в моєму житті».

Додаткова інформаціяGoto top

Відповідні статті у міжнародному праві про права людини і міжнародному гуманітарному праві:

Закон про права людини: право на життя
Загальна декларація прав людини:
«Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність». (Стаття 3 )
Європейська конвенція з прав людини:
«Право кожного на життя охороняється законом (...)» (Стаття 2)

Міжнародне гуманітарне право: принцип відмінності
Міжнародне гуманітарне право (МГП) є органом міжнародного права, яке застосовується в періоди збройних конфліктів. МГП застосовується до всіх сторін у збройному конфлікті, незалежно від того, чи діє така сторона з метою самооборони. Воно також застосовується до міжнародних конфліктів і конфліктів неміжнародного характеру, а також в рівній мірі застосовується до збройних груп, що борються проти держави й самих держав.
Одним з найважливіших принципів МГП є «принцип відмінності», в якому говориться, що воюючі сторони повинні проводити розмежування між цивільним населенням і військовими, а також між цивільними об’єктами і військовими цілями.
Протокол I до Женевських конвенцій:
«Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об’єктом атак. Акти насильства або погрози насильством, головною метою яких є посіяти страх серед цивільного населення, забороняються». (Стаття 51.2)

Міжнародне гуманітарне право: заборона актів тероризму
Четверта Женевська конвенція:
«Колективні покарання так само, як і всякі заходи залякування чи терору, забороняються» (Стаття 33)
Протоколи 1 та 2 до Женевських конвенцій:
Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об’єктом нападу. Акти насильства або погрози насильством, головною метою якого є посіяти страх серед цивільного населення, забороняються. (Стаття 51.2, Протокол 1; і Стаття 13.2, Протокол 2)

Інші статті МГП забороняють взяття заручників та напади на місця богослужіння.

Для отримання інформації про роботу Ради Європи у боротьбі з тероризмом, в тому числі рекомендації боротьби з тероризмом і дотримання прав людини, див. загальну інформацію в частині "Війна і тероризм".

Матеріал для розповсюдження

Goto top

PDFPDF

Ситуаційні картки

Ситуація 1: Група веде збройну кампанію для того, щоб позбутися тоталітарного уряду. Вони заклали бомбу в Міністерстві оборони, яка вибухнула. Убиті 12 осіб. Ситуація 2: Особа спрямовує свої дії на одиноких матерів, які отримують листи з погрозами їх дітям. Жодного випадку насильства не надходило, але жінки занадто налякані, щоб випускати своїх дітей на вулицю.
Ситуація 3: У війні між двома країнами, одна скидає ядерну бомбу на іншу, під час чого гине близько 100 тисяч мирних жителів. Ситуація 4: Бомба в конверті відправляється на адресу директора крупної косметичної компанії і важко ранить його. Анонімний бомбардувальник звинувачує компанію в експлуатації тварин.
Ситуація 5: Група веде тривалу кампанію проти військових об’єктів, в тому числі регулярно використовує вибухові речовини. Значна кількість членів збройних сил вбита. Ситуація 6: У боротьбі за незалежність, члени етнічної меншини регулярно бомблять громадські місця. Вони попереджають заздалегідь, щоб люди могли евакуюватися з будівель, але мирні жителі гинуть.
Ситуація 7: У країни є хімічна зброя і вона заявляє про те, що готова використати її, якщо відчує загрозу з боку будь-якої іншої країни. Ситуація  8:   Група   злочинців   захоплює   банк,   бере в заручники членів персоналу, а потім розстрілює заручників, щоб замести сліди.
Ситуація 9: Націоналістичні групи патрулюють і контролюють основні міста і регулярно б’ють або залякують людей з інших етнічних груп. Ситуація 10: Тоталітарна держава керує через залякування свого населення: усі, хто виступає проти, заарештовуються; людей регулярно арештовують, катують і навіть страчують.
Ситуація 11: Група організованих злочинців вимагає гроші у місцевих підприємців. Ті, хто відмовляється дотримуватися вимог, втрачає своє майно через підпали, а іноді їх навіть вбивають. Ситуація 12: В ході війни проти повстанців окупаційна армія атакує села безпілотними літаками. Надходить інформація про декілька жертв серед цивільного населення, а деякі навіть загинули цілими сім’ями.
Ситуація 13: Робітники з країни «А» мають кожного дня перетинати  територію  країни  «B».  Прикордонники  країни «В» завжди турбують громадян з країни «А», ретельно перевіряють посвідчення осіб, часто обшукуючи їх. Вони часто свавільно затримують людей з країни «A». Ситуація 14: Під час десятирічної громадянської війни, 19-річна дівчина стикається з групою з 10 повстанців. Спочатку її ґвалтує лідер групи, а потім наказує зробити те ж саме своїм людям.
Ситуація 15: В місті існує Міжнародна конференція. Поліція  отримує  повноваження  заарештовувати  будь-кого і утримувати протягом 12 годин без будь-яких звинувачень. Вони попереджають людей, щоб ті не виходили на демонстрації. Ситуація 16: «Ви повинні працювати важче, могили не повні», — закликав голос на радіо Руанди.

Питання до розгляду

Питання для розгляду під час вашого обговорення:
•    Чи має терористичний акт завжди на меті викликати страх (терор) серед населення?
•    Чи вважається будь-яка дія, яке змушує людей боятися, терористичним актом?
•    Чи може держава (уряд) займатися тероризмом, або тероризм — це завжди дії проти формальних інститутів країни?
•    Чи має тероризм завжди на меті завдавати шкоди цивільному населенню, або він може бути спрямований проти військових цілей чи проти власності?
•    Чи може теракт коли-небудь бути виправдано?