Інструкції

Ця вправа складається з чотирьох частин: частина 1 «Вступ», частина 2 «Прогулянка із зав'язаними очима», частина 3 «Підписання» і частина 4 «Перегони з перешкодами у візках».

Частина 1. Вступ (10 хвилин )
1.    Поясніть, що вправа зосереджена на трьох особливих нозологіях: за зором, за слухом і за рухом.
2.    Запросіть учасників/учасниць трохи поміркувати, як би їм хотілося і не хотілося, щоб до них ставилися, якщо б вони були недієздатними. Хай вони запишуть декілька ключових слів.
3.    Тепер попросіть написати, чого б вони найбільше боялися в разі недієздатності.
4.    Після виконання цього попросіть учасників/учасниць перевернути свої аркуші і підготу­ватися до «зустрічі з реальністю».

Частина 2. Прогулянка із зав’язаними очима
1.    Попросіть усіх стати в пари. Візьміть пов'язки. Одна людина з пари – недієздатний/недієз- датна, друга – її поводир/поводирка. Саме на поводиря/поводирку лягає відповідальність забезпечувати весь час безпеку партнера/партнерки. Вони можуть задавати тільки прості запитання «так» чи «ні», що пов'язані з безпекою.
2.    Попросіть поводиря/поводирку прогулятись з партнером п'ять хвилин поблизу, включаю­чи східці вверх та вниз, або, якщо можливо, вулицею.
3.    Повернувшись у кімнату, хай поводирі/поводирки відведуть партнерів/партнерок на свої місця. Але на стільцях – сюрприз! Сумка! Що в ній?
4.    Незрячі гравці/гравчині мають визначити вміст. Завдання поводирів/поводирок – записати їх здогадки.
5.    Потім дозвольте «незрячим» зняти пов'язки і розгледіти предмети. Нехай поділяться своїм досвідом з партнерами/партнерками.
6.    Дайте учасникам/учасницям декілька хвилин вийти з ролі і перейти до наступної частини.

Частина 3. Підписання
1.    Скажіть парам помінятися; тепер поводирі/поводирки мають бути недієздатними, на цей раз німими (не можуть розмовляти), а партнери/партнерки – поводирями/поводирками.
2.    Роздайте ситуативні картки кожному недієздатному гравцю/кожній недієздатній гравчині. Вони не мають показувати картки своїм партнерам/партнеркам. Дайте шматок паперу і ручку поводирям/поводиркам.
3.    Поясніть, що німі гравці/гравчині мають донести проблему своїм поводирям/поводиркам. Вони не можуть розмовляти, писати або малювати. Поводирі/поводирки мають записати, що вони зрозуміли з повідомлення.
4.    Коли німий гравець/німа гравчиня повідомив/повідомила все, що міг/могла, він/вона відкриває поводирю/поводирці рольову картку. Попросіть пари швидко проаналізувати результати.

Частина 4. Перегони з перешкодами у візках
1.    Покажіть учасникам/учасницям лінію перешкод. Поясніть, що переможе той, хто пройде її найшвидше. За зіткнення з перешкодою на своєму шляху – штраф.
2.    Запишіть результат на великому шматку паперу.
3.    Коли всі охочі пройшли, перепочиньте і переходьте до дебрифінгу та оцінки.

Дебрифінг та оцінка

Проведіть засідання. Почніть з перегляду частин 2, 3 і 4, а потім переходьте до розміркову­вань із приводу того, що люди знали на початку і що вони дізналися в результаті отриманного досвіду.
1.    Почніть з прогулянки із зав'язаними очима. Хай і ті, хто були незрячі, і ті, хто були поводирями/поводирками, поділяться своїми враженнями:
•    Як ви почувалися під час вправи?
•    Що було найважчим? Кумедним? Лякаючим?
•    Важко було довіряти і бути надійним?
2.    Потім переходьте до перегляду частини 2.
•    Як почувався кожний/кожна під час вправи?
•    Що було найважчим? Кумедним? Лякаючим?
•    Чи було розчаруванням подавати знаки та не бути зрозумілим?
•    Чи розчаровує та бентежить нездатність бути зрозумілим?
3.    Далі аналізуємо перегони з перешкодами у візках.
•    Як почувалися ті, що перестали рухатися?
•    Що було найважчим? Кумедним? Лякаючим?
4.    Тепер перегляньте страхи та сподівання учасників/учасниць на початку вправи. Попросіть продивитися записані ними ключові слова.
•    Чи підтвердилися деякі з їх страхів під час вправи?
•    Як ви намагалися допомогти своєму партнерові/партнерці?
•    Як була сприйнята допомога?
•    Чи легко оцінити міру допомоги?
5.    Чого люди бояться з приводу своєї недієздатності? На чому ґрунтуються їхні страхи? Чи вони коли-небудь боялися стати недієздатними в результаті хвороби або нещасного випадку?
6.    Що найбільше здивувало під час вправи?
7.    Чи знають вони когось незрячого/незрячу, глухого/глуху або у візку? Чи соціалізовані ці особи? Яку вони викликають реакцію в інших?
8.    Подивіться на приміщення, у якому перебуваєте на вулиці поблизу, чи придатні вони для людей з інвалідністю?
9.    Що можна і необхідно зробити для забезпечення рівності і гідності недієздатних людей?
10.    Чи права недієздатних стосуються прав людини? Які права в Загальній декларації прав людини особливо доречні?
11.    Що може зробити ваша школа, спілка або місцева молодіжна організація для сприяння рівності і гідності недієздатних людей?

Поради фасилітатору/фасилітаторці

Не робіть дуже довгою лінію перешкод у частині 4. Плануйте так, щоб учасники/учасниці могли її подолати за 2-3 хвилини, особливо якщо у вас тільки два чи три візки, адже інші будуть вимушені чекати, а це може набриднути. Спробуйте позичити візки в місцевій лікарні або організації, що надає допомогу людям, які потребують візків тимчасово. Ви також можете ім­провізувати, вигадуючи учасникам інші фізичні порушення. Наприклад, взути величезні гумо­ві чоботи не на ті ноги!

Організація вашої діяльності дуже залежить від групи. Переконайтеся, що кожен/кожна усвідомлює, що вони збираються пройти через різні «симуляції реальності», під час яких у них буде можливість випробувати свої відчуття і реакції з приводу того, як це – бути недієздатним/ недієздатною. Поясніть, що метою не є насміхання над кимось або спричинення несвоєчас­ного стресу чи збентеження. Слід діяти «природно» і не перегравати. Заспокойте людей, іноді вони можуть почуватися незручно і невпевнено, але нічого шкідливого або небезпеч­ного з ними не трапиться.

Якщо вам не вистачає часу виконати всі вправи на «симуляцію реальності», тоді зробіть лише одну чи дві. Досвід особистої незрячості, можливо, найскладніший і найзворушливіший з усіх представлених у завданні. Тому серед запропонованих частин рекомендовано обирати саме цю. Хай учасники/учасниці міняються так, щоб усі спробували себе в ролі недієздатних. Не забудьте в такому випадку підготувати другий набір предметів.

Ця вправа серйозна, але будьте готові до багатьох кумедних ситуацій. Нехай. Ви маєте втрутитися чи завантажити лише в разі, якщо люди роблять щось небезпечне або коментують чи глузують з недієздатних людей. Ви можете також за бажанням звернути увагу на це під час дебрифінгу та оцінки за допомогою таких запитань: коли люди глузують з недієздатних? Хто так чинить і чому? У якому разі глузувати над інвалідністю людей нормально? Як не перейти межу між влучним гумором та образою?

Варіації

Ви можете зімітувати багато інших нозологій, включаючи менш помітні, такі як розумові пору­шення або мовні труднощі, відповідно до того, що ближче вашій групі. Також можливо кон­струювати ситуації недієздатності за віком; це може сприяти підвищенню усвідомлення серед молоді необхідності створення умов для гідного життя людей похилого віку.

Пропозиції щодо виконання подальших дій

Якщо ви працюєте з дітьми, можливо, у вас з'явиться бажання переглянути статтю 23 Конвенції про права дитини, згідно з якою недієздатні діти мають право на особливий догляд, освіту і навчання, які допоможуть вести нормальне і пристойне життя. Ви можете дати групам завдання дізнатися в їхньому соціальному середовищі (включаючи сім'ї) про людей, які мають певну інва­лідність, або навіть дослідити, до яких послуг та сервісів вони мають доступ. Чи є діти з інвалід­ністю у вашій молодіжній групі, або організації, або школі? Чи можуть вони діяти, як і інші? Якщо ні, то чому?

Якщо групі подобаються рольові ігри, можливо використати вправу «Я хочу працювати» для дослідження перешкод, з якими стикаються недієздатні при пошуку роботи.
Якщо група бажала б дізнатися, як реагувати на «щоденні» проблеми дискримінації іншої форми – дискримінації на расовому підґрунті, вони могли б виконати вправу  «Відповідь расизму».

Ідеї для вправ

За бажанням можете обрати вразливу групу і вирішити, що можна або слід зробити для її підтримки. Зверніться до розділу посібника «Вживання заходів» за порадою та ідеями. Важли­во працювати разом з організаціями, які працюють з недієздатними, і починати з потреб не­дієздатних, як і зазначено ними самими. 

Додаткова інформація

Рівень піклування та гарантії прав для людей з інвалідністю сильно варіює від країни до краї­ни, офіційно – з економічних причин, але в дійсності – з причин, які, можливо, більше стосу­ються серйозного ставлення до рівності і соціальної солідарності, ніж чогось іншого. Ситуація різниться від країни до країни. Наприклад, оплата слухових апаратів в якихось країнах може бути складовою соціального забезпечення. Так само і додаткове телекомунікаційне облад­нання для глухих. Якщо комусь потрібен електричний візок, то іноді громада чи держава сплачує за нього.

Інформацію щодо дискримінації недієздатних осіб можна знайти в додатковому матеріалі «Інвалідність та стигматизація у зв’язку з інвалідністю».

Матеріал для розповсюдження

PDF

Рольові картки

Ситуація 1

Без слів спробуйте пояснити другові/подрузі, що ви стали жертвою насильства. Група малолітніх злочинців/злочинниць напала на вас у парку, вкрала вашу сумку і побила вас. Вам необхідно дізнатися, де розташоване поліцейське відділення.
Ви не можете розмовляти, пишіть будь-які слова або малюйте на папері.

Ситуація 2

Ви в кафетерії; можливо, у школі або в одному з європейських молодіжних центрів. Поясніть кухареві/кухарці, що ви не можете їсти спагеті із соусом болоньєз, тому що ви вегетаріанець, який не їсть не тільки м’ясо, а й молочні продукти (наприклад, молоко, яйця або сир).
Ви не можете розмовляти, пишіть або малюйте на папері.