Що таке активізм?

Слово «активізм» існує лише близько 100 років, принаймні, в його поточному вико­ристанні, і походить від дієслова діяти. Активіст/активістка – це той/та, хто активно агітує за зміни, зазвичай з політичних чи соціальних питань. Активізм – це те, що ро­блять активісти/активістки, тобто методи, які вони використовують для того, щоб домогтися змін.

Мирні протестувальники та право протестувати

Двоє мирних активістів організували публічне оголошення імен біля воріт Даунінг-стріт, де проживає прем'єр-міністр Великої Британії. Одна з них, Мая Еванс (23), читала імена кожного вбитого британського солдата, поки її колега продовжував читати довгий список іракців, кожен з яких, як відомо, втратив своє життя в результаті війни в Іраку. За акт Мая була заарештована, тому що не повідомила заздалегідь про протест поліцію. Подія набула національного висвітлення в засобах масової інформації та викликала дискусію щодо свободи слова і права на протест. У результаті цієї та багатьох інших подібних акцій уряд погодився переглянути закон, що забороняє акції протесту в центрі Лондона без попереднього узгодження з поліцією.

«Я не хотіла бути заарештованою, але я настільки була стурбована, я не думала, що роблю щось незаконне, стоячи там під дрібним дощем у ві­второк вранці з колегою та читаючи імена людей, які загинули у війні. Я не думаю, що це кримінальний злочин, і, на мою думку, мене не мали заареш­товувати за це», – Мая Еванс

Активізм, коли він застосовується до прав людини, означає захист прав людини там, де вони опинилися під загрозою або порушуються на будь-якому рівні. Таким чином, активізм у сфері прав людини є реакцією на несправедливість, жорстоке поводження, насильство або дискримінацію і намаганням це виправити. Він стосується готовності надати і продемонструвати солідарність з боротьбою інших людей, боротьбою з метою переконатися, що до них ставляться з повагою та гідністю, а також допомоги з метою надання рухові більшої гуманності, егалітаризму та поваги прав у суспільстві. Ефективні активісти/активістки мають наполегливість, творчість, зобов'язання, а часто і мужність але, перш за все, вони мають віру в людину та її права. Вони вважають, що світ, де права людини поважаються, є можливим, і вони хочуть, щоб так і було.

Чи відрізняються активісти/активістки від «нормальних» людей? Які якості активіста/активістки притаманні вам?

Активізм, безсумнівно, вимагає і залежить від прихильності справі або ідеалу та, зви­чайно, постійних і довгострокових зобов'язань. Наприклад:

•    Екологічні активісти виграють один бій, щоб зупинити будівництво вугільних електростанцій, і відразу ж починають наступний, агітацію за припинення роз­ширення злітно-посадкової смуги.
•    Борці за мир вели 30-річну боротьбу за розробку міжнародної конвенції про за­борону протипіхотних мін.
•    Місцеві активісти/активістки борються із закриттям лікарні або спортивного залу і розглядають проблему всебічно, а потім знаходять інший шлях, коли попередній не вдався.
 

Проте ми віримо, що кожна людина – це «мініактивіст»/«мініактивістка», коли він/ вона бере участь у боротьбі за різні цілі протягом усього свого життя, тому в цьому посібнику ми схиляємось не до активізму, а до «вживання дій». Активісти/активістки - у їх більш традиційному значенні – також «вживають дії», але вони це роблять постійно, використовуючи багато різних методів, і, скоріше за все, не зупиняться доти, доки їхні акції не матимуть певного впливу на проблему, яку вони намагаються вирішити. Молодь, з якою ви працюєте, найімовірніше, то стрибає, а то вистрибує з дії, інколи приєднуючись до інших активістів, а інколи працює над важливою для них проблемою самостійно.

Чи можете ви поміркувати про «справи», які ви розглядали та які захищали? Чи ви думаєте про освіту як «справу»?

Що таке «вживання дій»?

Коли ми говоримо про групу яка діє, ми маємо на увазі щось більше, ніж «формальні» заходи – такі як у підрозділі 3.2 – і щось, що, ймовірно, включає ширше об'єднання, ніж сама група. Концепція «вжиття дій» як частина освіти з прав людини створена для того, щоб приносити результати не тільки з освітньої точки зору, але також і за межами освіти. Наприклад:

•    Візит до місцевого притулку для безхатченків або центру допомоги може допо­могти зруйнувати бар'єри чи упередженість і стати джерелом підтримки для тих, кого відвідують.
•    Лист до преси молодих людей, які страждають від расизму та нетолерантного ставлення, може викликати занепокоєння засобів масової інформації щодо суджень молодого покоління та може змусити журналістів протистояти їх влас­ним упередженням.
•    Фотовиставка у місцевій громаді, що зображає вплив забруднення на околиці, може відкрити їхні очі та допомогти започаткувати рух щодо вирішення цього питання.

Кожна із цих дій переслідує певну мету і має вплив за межами групи, але кожна також є розширеною та привабливою для самих молодих людей. Практична дія може надати життєвий урок: може сприяти розумінню прав людини та перетворити їх на щось позитивне. Бачити, що ваші дії можуть принести користь комусь та вам осо­бисто, – це потужний урок, вмотивована сила і стимул того, що щось може змінитись, якщо ми захочемо це змінити.

Якщо ви працювали з групою, залученою до дій, які були основні результати з точки зору впливу і навчання?

Освіта з прав людини, вживання дій та активізм: яка між ними різниця?

•    Навчальні заходи підрозділу 3.2, головним чином, направлені всередину групи: метою є навчання окремих учасників/учасниць.
•    Вживання дій у зовнішньому світі має навчальне значення для групи, але також має зовнішнє фокусування на реальній проблемі у світі.
•    Для активістів/активісток – як для професійних, так і для «частково зайнятих» - єдиною реальною метою є проблема та зовнішній світ. Активісти/активістки будуть працювати і проводити кампанії доти, доки не досягнуть своєї мети.

«Діти, які ростуть» (Putos que a ta cria)

Група молодих людей, яка проживає у віддаленому районі Лісабона, всі африканського походження, використовувала музику для боротьби з відчуттям виключення з суспільства, та для того, щоб навчити інших проявляти повагу до культурної різноманітності. Як група пояснює на своїй вебсторінці, друге покоління мігрантів/мігранток часто відчуває себе «виключеним» із суспільства в країні, де вони народилися та живуть, та вигнаним із суспільства країни, де народилися та проживали їхні батьки. Єдиним шляхом вираження цієї дилеми та фрустрацій, які вона породжує, завжди була музика.

Тому молоді артисти/артистки вирішили використовувати реп та іншу музику у формі соціального навчання для мотивації і соціальної згуртованості молоді. Вони використовували ритм та поезію, щоб доносити свої повідомлення, і підтримували інших реперів, щоб заохотити їх використовувати музику як інструмент соціальної трансформації. Після числених курсів та за підтримки молодіжної програми Європейського Союзу група Putos que a ta cria записала два диски та DVD, брала участь у різних публічних заходах, організувала молодіжний фестиваль з прав людини, чим мотивувала інших реперів/реперок. «Хіп-Хоп – це класно, але це також втручання».
Джерело: http://www.myspace.com/putosquiatacria

Коли група вживає дії?

Коротка відповідь – це «будь-коли». Громадські дії, відображені у підрозділі 3.2 цього розділу, можна використовувати як до, так і після навчальних заходів у клубі чи класі. Перевагою дії після навчання є те, що група має мати глибше розуміння проблеми та здатна бути більш креативною щодо ефективності форми діяльності. Перевагою того, що спочатку вживаються дії, є те, що група може бути більше залучена до діяльності, визначивши для себе важливість цієї проблеми.

Викладачі/викладачки, які працюють регулярно над освітою з прав людини, завжди переходитимуть від однієї моделі до іншої, залежно від певної теми, рівня зацікавленості або обізнаності групи, а також, мабуть, від своїх власних стосунків з групою. Ми намага­лись зв'язати багато запропонованих дій цього підрозділу з певними заходами підроз­ділу 3.2. Вони були визначені на полях, і багато з них у кінці завдань були переповнені «ідеями для роботи». Майже всі дії можна класифікувати як вступ – і до початку діяль­ності, і після, як метод надання практичного значення вже дослідженій проблемі.