Конвенція Організації Об’єднаних Націй про права людей з інвалідіністю (неофіційний стислий виклад)
(Неофіційний стислий виклад)
Стаття 1. Мета
Мета Конвенції полягає в заохоченні, захисті й забезпеченні повного здійснення всіма людьми з інвалідністю всіх прав людини й основоположних свобод. До людей з інвалідністю належать особи зі стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які під час взаємодії з різними бар'єрами можуть заважати їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.
Стаття 2. Визначення
Ця стаття дає визначення деяким основним термінам, що використовуються у Конвенції, зокрема, «спілкування», «мова», «дискримінація за ознакою інвалідності», «розумне пристосування» і «універсальний дизайн».
Стаття 3. Загальні принципи
Конвенція базується на принципах поваги до гідності; недискримінації; залучення та включення; поваги до особливостей; рівності можливостей; доступності; рівності між чоловіками і жінками і поваги до прав дитини.
Стаття 4. Загальні зобов'язання
Держави повинні вжити ряд заходів, активно залучаючи людей з інвалідністю, щоб забезпечити і заохотити повну реалізацію всіх прав людини й основоположних свобод всіма людьми з інвалідністю без будь-якої дискримінації.
Стаття 5. Рівність і недискримінація
Всі особи є рівними перед законом і за ним. Всі особи мають право на рівний захист закону й рівне користування ним без будь-якої дискримінації.
Стаття 6. Жінки з інвалідністю
Жінки з інвалідністю та дівчата з інвалідністю піддаються множинній дискримінації. Держави повинні вжити всіх відповідних заходів для забезпечення повного здійснення жінками з інвалідністю всіх прав людини й основоположних свобод, викладених у Конвенції.
Стаття 7. Діти з інвалідністю
Діти з інвалідністю мають ті ж самі права людини, що і всі інші діти. В усіх діях стосовно дітей з інвалідністю першочергова увага повинна приділятися вищим інтересам дитини. Діти з інвалідністю мають право вільно висловлювати свої погляди з усіх питань, що їх зачіпають.
Стаття 8. Просвітно-виховна робота
Держави повинні підвищувати освіченість у питаннях прав, здібностей і внеску людей з інвалідністю. Держави повинні боротися зі стереотипами і упередженістю стосовно людей з інвалідністю через проведення кампаній, освіту, органи масової інформації і виховно-ознайомчі програми.
Стаття 9. Доступність
Люди з інвалідністю мають право мати доступ до всіх аспектів суспільного життя нарівні з іншими, зокрема, до фізичного оточення, до транспорту, до інформації та зв'язку і до інших об'єктів і послуг, що надаються населенню.
Стаття 10. Право на життя
Люди з інвалідністю мають право на життя. Держави повинні вживати всіх необхідних заходів для забезпечення ефективного здійснення цього права людьми з інвалідністю нарівні з іншими.
Стаття 11. Ситуація ризику та надзвичайні гуманітарні ситуації
Держави повинні вжити всіх необхідних заходів для забезпечення захисту та безпеки всіх осіб з інвалідністю в ситуаціях ризику, включаючи збройні конфлікти, надзвичайні гуманітарні ситуації та стихійні лиха.
Стаття 12. Рівність перед законом
Люди з інвалідністю мають право на визнання в якості осіб перед законом. Люди з інвалідністю володіють правоздатністю нарівні з іншими в усіх аспектах життя. Держави повинні вжити належних заходів для надання підтримки людям з інвалідністю, щоб вони могли ефективно здійснювати свою правоздатність.
Стаття 13. Доступ до правосуддя
Люди з інвалідністю мають право на ефективний доступ до правосуддя нарівні з іншими, в тому числі шляхом надання відповідних приміщень.
Стаття 14. Свобода і особиста недоторканність
Люди з інвалідністю мають право на свободу та особисту недоторканність нарівні з іншими. Існування інвалідності саме по собі не може бути використане як виправдання позбавлення волі.
Стаття 15. Свобода від катувань та жорстокого, нелюдського або принижуючого гідність поводження чи покарання
Люди з інвалідністю мають право на свободу від катувань та від жорстокого, нелюдського або принижуючого гідність поводження чи покарання. Ніхто не повинен піддаватися медичним або науковим дослідам без їхньої вільної згоди
Стаття 16. Свобода від експлуатації, насильства та наруги
Люди з інвалідністю мають право на захист від всіх форм експлуатації, насильства і наруги, в тому числі на підставі статевих аспектів, в межах і за межами дому.
Стаття 17. Захист особистої цілісності
Кожна людина з інвалідністю має право на повагу на її фізичну чи психічну недоторканність нарівні з іншими.
Стаття 18. Свобода пересування та громадянство
Люди з інвалідністю мають право на національность. Діти з інвалідністю мають право мати ім'я, знати своїх батьків та бути доглянутими.
Стаття 19. Самостійний спосіб життя та залученість до місцевої спільноти
Люди з інвалідністю мають право жити самостійно в громаді. Держави мусять забезпечити, щоб люди з інвалідністю мали можливість вибирати, де їм жити і з ким, і що їм надається все необхідне, щоб це зробити.
Стаття 20. Індивідуальна мобільність
Держави повинні вжити ефективних і належних заходів для забезпечення персональної мобільності для людей з інвалідністю в порядку і строки, за своїм вибором і за доступною ціною. Люди з інвалідністю також мають право на доступ до якісних засобів, що полегшують мобільність, допоміжні технології та різні види послуг помічників і посередників.
Стаття 21. Свобода висловлення думки та переконань і доступ до інформації
Люди з інвалідністю мають право висловлювати свою думку, включаючи свободу давати і отримувати інформацію та ідеї всіх форм спілкування, в тому числі шляхом створення доступних форматів і технологій, жестові мови, абетки Брайля, підсилювальних і альтернативних способів спілкування, ЗМІ та всі інші доступні засоби спілкування.
Стаття 22. Недоторканність приватного життя
Люди з інвалідністю мають право на недоторканність приватного життя. Інформація про людей з інвалідністю, включаючи особисту інформацію та інформацію про своє здоров'я, повинні бути захищені.
Стаття 23. Повага до дому та сім'ї
Люди з інвалідністю мають право одружуватися і створювати сім'ю. Держави повинні забезпечити ефективну і відповідну підтримку для людей з інвалідністю у вихованні дітей і надавати альтернативний догляд для дітей з інвалідністю, де найближчі родичі не в змозі піклуватися про них.
Стаття 24. Освіта
Люди з інвалідністю мають право на освіту без дискримінації. Держави повинні забезпечити, щоб люди з інвалідністю могли отримати доступ до інклюзивної, якісної та безкоштовної початкової і середньої освіти у власній громаді. Держави повинні також надати відповідне житло й індивідуальну підтримку, щоб максимізувати знання і соціальний розвиток.
Стаття 25. Здоров'я
Люди з інвалідністю мають право на найвищий досяжний рівень здоров'я без дискримінації. Держави повинні прийняти всі належні заходи, у тому числі заходи, які є гендерно чутливими, щоб люди з інвалідністю мали доступ до того ж набору якості і рівня медичного обслуговування, який доступний для всіх інших, і які близькі до власної громади.
Стаття 26. Абілітація та реабілітація
Держави повинні вжити ефективних і належних заходів для того, щоб люди з інвалідністю мали право розвивати, досягати і зберігати максимальні здатності, незалежність і участь шляхом надання житлових та реабілітаційних послуг і програм.
Стаття 27. Праця та зайнятість
Люди з інвалідністю мають електронну право на працю, в тому числі права на працю в середовищі, що є відкритим, всеохоплюючим і доступним. Держави повинні вжити належних заходів з розширення можливостей зайнятості і просування по службі для людей з інвалідністю.
Стаття 28. Достатній життєвий рівень та соціальний захист
Люди з інвалідністю мають право на достатній життєвий рівень, включаючи харчування, воду, одяг і житло, і на ефективний соціальний захист, включаючи зменшення масштабів бідності, і громадські житлові програми.
Стаття 29. Участь у політичному та суспільному житті
Люди з інвалідністю мають право на участь у політичному і суспільному житті, а також голосувати і бути обраними.
Стаття 30. Участь у культурному житті, проведенні дозвілля й відпочинку та заняттях спортом
Люди з інвалідністю мають право на участь у культурному житті нарівні з іншими, в тому числі доступ до культурних цінностей, спектаклів і послуг, а також рекреаційних, відпочинкових та спортивних заходів.
Стаття 31. Статистика та збирання даних
Держави повинні зібрати інформацію про людей з інвалідністю, за активної участі людей з інвалідністю, щоб вони могли краще зрозуміти бар'єри, які вони відчувають, і реально імплементувати Конвенцію прав.
Статті 32–50
Статті 32–50 пояснюють, яким чином держави, що пов'язані Конвенцією, повинні забезпечити її повне здійснення. Вони також пояснюють відповідальність країн за те, щоб доповісти Комітету Організації Об'єднаних Націй про імплементацію Конвенції.
Джерело: Centre on Human Rights for People with Disabilities www.disabilityhumanrights.org