(Неофіційний стислий виклад)

Основою Міжнародної конвенції Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (КЛРД) є Декларація про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1963 року. Декларація відмічає чотири основні моменти:

• Будь-яка теорія переваги, яка ґрунтується на расовій відмінності чи перевазі, в науковому відношенні хибна, в моральному – недозволенна і в соціальному – несправедлива та небезпечна і не має жодного виправдання ні в теорії, ні на практиці.
• Расова дискримінація, більш того, політика уряду, що базується на расовій перевазі чи ненависті, порушує фундаментальні права людини, може призвести до порушення дружніх відносин між народами, співробітництва між націями і миру та безпеки у світі.
• Расова дискримінація шкодить не лише тим, на кого вона спрямована, але також і тим, хто її використовує.
• Головною метою Організації Об'єднаних Націй є світове суспільство, вільне від расової сегрегації і дискримінації, факторів, що породжують ненависть та розподіл.

Стаття 1

Расова дискримінація – це будь-яке розрізнення, виняток, обме­ження чи перевага, основані на ознаках раси, кольору шкіри, родового, національного чи етнічного походження, метою або наслідком яких є применшення використання на рівних засадах прав людини. Політика і заходи рівних можливостей не вважа­ються расовою дискримінацією.

Стаття 2

Держави-учасниці осуджують расову дискримінацію і зобов'язу­ються невідкладно всіма можливими способами проводити полі­тику ліквідації всіх форм расової дискримінації. Держави-учасниці зобов'язуються не чинити ніяких актів чи дій, пов'язаних з расовою дискримінацією, і гарантувати, що всі державні органи і державні установи діятимуть відповідно до цього зобов'язання. Держави-учасниці зобов'язуються не заохочувати, не захищати і не підтримувати расову дискримінацію, здійснювану будь-якими особами чи організаціями. Держави-учасниці повинні перегляну­ти політику уряду в національному і місцевому масштабі, а також виправити або анулювати будь-які закони і постанови, що ведуть до виникнення або увічнення расової дискримінації. Держави-учасниці повинні заборонити расову дискримінацію, що її прово­дять будь-які особи, групи чи організації, і покласти їй кінець. Держави-учасниці повинні вживати, коли обставини цього вима­гають, спеціальних і конкретних заходів з метою забезпечення потрібного розвитку і захисту деяких расових груп чи осіб, що до них належать, з тим, щоб гарантувати їм повне і рівне вико­ристання прав людини.

Стаття 3

Держави-учасниці осуджують апартеїд і зобов'язуються відвер­тати, забороняти і викорінювати всяку практику такого характе­ру на своїх територіях.

Стаття 4

Держави-учасниці осуджують всяку пропаганду і всі організації, які ґрунтуються на ідеях расової переваги. Держави-учасниці зобов'язуються вживати заходів, спрямованих на викоренення всякого підбурювання до дискримінації, і забороняють всяке поширення ідей, основаних на расовій перевазі, і акти насиль­ства або підбурювання до таких актів, спрямовані проти будь-якої раси.

Стаття 5

Держави-учасниці зобов'язуються заборонити і ліквідувати ра­сову дискримінацію і забезпечити рівноправність кожної люди­ни перед законом, без розрізнення, особливо щодо здійснення прав на рівність перед судом; прав на політичну безпеку; полі­тичних прав, зокрема права голосувати і виставляти свою кан­дидатуру, права брати участь в управлінні країною, так само як і в керівництві державними справами, а також права рівного доступу до державної служби; права на свободу пересування і проживання; права залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися в свою країну; права на громадянство; права на одруження і на обрання подружжя; права на володіння майном; права спадкоємства; права на свободу думки, совісті і релігії; права на свободу переконань і на вільне вираження їх; права на свободу мирних зборів та асоціацій; прав в економічній, соціальній і культурній галузях, зокрема: права на працю, віль­ний вибір роботи, рівну плату за рівну працю, справедливу і задовільну винагороду; права створювати професійні спілки і вступати до них; права на житло; права на охорону здоров'я, медичну допомогу, соціальне забезпечення і соціальне обслу­говування; права на освіту і професійну підготовку; права на рів­ну участь у культурному житті; права на доступ до всякого місця або всякого виду обслуговування, призначеного для громад­ського користування.

Стаття 6

Держави-учасниці забезпечують кожній людині, на яку поширю­ється їх юрисдикція, ефективний захист і засоби захисту через компетентні національні суди в разі будь-яких актів расової дискримінації.

Стаття 7

Держави-учасниці зобов'язуються вжити заходів в галузях ви­кладання, виховання та інших, в цілях боротьби з упередженістю, що веде до расової дискримінації.