(Неофіційний стислий виклад)

Стаття 1. Мета

Мета Конвенції полягає в заохоченні, захисті й забезпеченні повного здійснення всіма людьми з інвалідністю всіх прав лю­дини й основоположних свобод. До людей з інвалідністю нале­жать особи зі стійкими фізичними, психічними, інтелектуаль­ними або сенсорними порушеннями, які під час взаємодії з різними бар'єрами можуть заважати їхній повній та ефектив­ній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

Стаття 2. Визначення

Ця стаття дає визначення деяким основним термінам, що вико­ристовуються у Конвенції, зокрема, «спілкування», «мова», «дискримінація за ознакою інвалідності», «розумне пристосу­вання» і «універсальний дизайн».

Стаття 3. Загальні принципи

Конвенція базується на принципах поваги до гідності; недискримінації; залучення та включення; поваги до особливостей; рівності можливостей; доступності; рівності між чоловіками і жінками і поваги до прав дитини.

Стаття 4. Загальні зобов'язання

Держави повинні вжити ряд заходів, активно залучаючи людей з інвалідністю, щоб забезпечити і заохотити повну реалізацію всіх прав людини й основоположних свобод всіма людьми з інвалідністю без будь-якої дискримінації.

Стаття 5. Рівність і недискримінація

Всі особи є рівними перед законом і за ним. Всі особи мають право на рівний захист закону й рівне користування ним без будь-якої дискримінації.

Стаття 6. Жінки з інвалідністю

Жінки з інвалідністю та дівчата з інвалідністю піддаються мно­жинній дискримінації. Держави повинні вжити всіх відповідних заходів для забезпечення повного здійснення жінками з інва­лідністю всіх прав людини й основоположних свобод, викладе­них у Конвенції.

Стаття 7. Діти з інвалідністю

Діти з інвалідністю мають ті ж самі права людини, що і всі інші діти. В усіх діях стосовно дітей з інвалідністю першочергова увага повинна приділятися вищим інтересам дитини. Діти з інвалід­ністю мають право вільно висловлювати свої погляди з усіх питань, що їх зачіпають.

Стаття 8. Просвітно-виховна робота

Держави повинні підвищувати освіченість у питаннях прав, здібностей і внеску людей з інвалідністю. Держави повинні боротися зі стереотипами і упередженістю стосовно людей з інвалідністю через проведення кампаній, освіту, органи ма­сової інформації і виховно-ознайомчі програми.

Стаття 9. Доступність

Люди з інвалідністю мають право мати доступ до всіх аспектів суспільного життя нарівні з іншими, зокрема, до фізичного оточення, до транспорту, до інформації та зв'язку і до інших об'єктів і послуг, що надаються населенню.

Стаття 10. Право на життя

Люди з інвалідністю мають право на життя. Держави повинні вживати всіх необхідних заходів для забезпечення ефективного здійснення цього права людьми з інвалідністю нарівні з іншими.

Стаття 11. Ситуація ризику та надзвичайні гуманітарні ситуації

Держави повинні вжити всіх необхідних заходів для забезпечен­ня захисту та безпеки всіх осіб з інвалідністю в ситуаціях ризику, включаючи збройні конфлікти, надзвичайні гуманітарні ситуації та стихійні лиха.

Стаття 12. Рівність перед законом

Люди з інвалідністю мають право на визнання в якості осіб перед законом. Люди з інвалідністю володіють правоздатністю нарівні з іншими в усіх аспектах життя. Держави повинні вжи­ти належних заходів для надання підтримки людям з інвалід­ністю, щоб вони могли ефективно здійснювати свою правоз­датність.

Стаття 13. Доступ до правосуддя

Люди з інвалідністю мають право на ефективний доступ до пра­восуддя нарівні з іншими, в тому числі шляхом надання відпо­відних приміщень.

Стаття 14. Свобода і особиста недоторканність

Люди з інвалідністю мають право на свободу та особисту недо­торканність нарівні з іншими. Існування інвалідності саме по собі не може бути використане як виправдання позбавлення волі.

Стаття 15. Свобода від катувань та жорстокого, нелюдського або принижуючого гідність поводження чи покарання

Люди з інвалідністю мають право на свободу від катувань та від жорстокого, нелюдського або принижуючого гідність поводжен­ня чи покарання. Ніхто не повинен піддаватися медичним або науковим дослідам без їхньої вільної згоди

Стаття 16. Свобода від експлуатації, насильства та наруги

Люди з інвалідністю мають право на захист від всіх форм експлу­атації, насильства і наруги, в тому числі на підставі статевих ас­пектів, в межах і за межами дому.

Стаття 17. Захист особистої цілісності

Кожна людина з інвалідністю має право на повагу на її фізичну чи психічну недоторканність нарівні з іншими.

Стаття 18. Свобода пересування та громадянство

Люди з інвалідністю мають право на національность. Діти з інва­лідністю мають право мати ім'я, знати своїх батьків та бути до­глянутими.

Стаття 19. Самостійний спосіб життя та залученість до міс­цевої спільноти

Люди з інвалідністю мають право жити самостійно в громаді. Держави мусять забезпечити, щоб люди з інвалідністю мали можливість вибирати, де їм жити і з ким, і що їм надається все необхідне, щоб це зробити.

Стаття 20. Індивідуальна мобільність

Держави повинні вжити ефективних і належних заходів для за­безпечення персональної мобільності для людей з інвалідністю в порядку і строки, за своїм вибором і за доступною ціною. Люди з інвалідністю також мають право на доступ до якісних засобів, що полегшують мобільність, допоміжні технології та різні види послуг помічників і посередників.

Стаття 21. Свобода висловлення думки та переконань і до­ступ до інформації

Люди з інвалідністю мають право висловлювати свою думку, включаючи свободу давати і отримувати інформацію та ідеї всіх форм спілкування, в тому числі шляхом створення доступних форматів і технологій, жестові мови, абетки Брайля, підсилю­вальних і альтернативних способів спілкування, ЗМІ та всі інші доступні засоби спілкування.

Стаття 22. Недоторканність приватного життя

Люди з інвалідністю мають право на недоторканність приватно­го життя. Інформація про людей з інвалідністю, включаючи осо­бисту інформацію та інформацію про своє здоров'я, повинні бути захищені.

Стаття 23. Повага до дому та сім'ї

Люди з інвалідністю мають право одружуватися і створювати сім'ю. Держави повинні забезпечити ефективну і відповідну підтримку для людей з інвалідністю у вихованні дітей і надавати альтернативний догляд для дітей з інвалідністю, де найближчі родичі не в змозі піклуватися про них.

Стаття 24. Освіта

Люди з інвалідністю мають право на освіту без дискримінації. Держави повинні забезпечити, щоб люди з інвалідністю могли отримати доступ до інклюзивної, якісної та безкоштовної почат­кової і середньої освіти у власній громаді. Держави повинні та­кож надати відповідне житло й індивідуальну підтримку, щоб максимізувати знання і соціальний розвиток.

Стаття 25. Здоров'я

Люди з інвалідністю мають право на найвищий досяжний рівень здоров'я без дискримінації. Держави повинні прийняти всі на­лежні заходи, у тому числі заходи, які є гендерно чутливими, щоб люди з інвалідністю мали доступ до того ж набору якості і рівня медичного обслуговування, який доступний для всіх інших, і які близькі до власної громади.

Стаття 26. Абілітація та реабілітація

Держави повинні вжити ефективних і належних заходів для того, щоб люди з інвалідністю мали право розвивати, досягати і збе­рігати максимальні здатності, незалежність і участь шляхом на­дання житлових та реабілітаційних послуг і програм.

Стаття 27. Праця та зайнятість

Люди з інвалідністю мають електронну право на працю, в тому числі права на працю в середовищі, що є відкритим, всеохоплюючим і доступним. Держави повинні вжити належних заходів з розширення можливостей зайнятості і просування по службі для людей з інвалідністю.

Стаття 28. Достатній життєвий рівень та соціальний захист

Люди з інвалідністю мають право на достатній життєвий рівень, включаючи харчування, воду, одяг і житло, і на ефективний со­ціальний захист, включаючи зменшення масштабів бідності, і громадські житлові програми.

Стаття 29. Участь у політичному та суспільному житті

Люди з інвалідністю мають право на участь у політичному і сус­пільному житті, а також голосувати і бути обраними.

Стаття 30. Участь у культурному житті, проведенні дозвілля й відпочинку та заняттях спортом

Люди з інвалідністю мають право на участь у культурному житті нарівні з іншими, в тому числі доступ до культурних цінностей, спектаклів і послуг, а також рекреаційних, відпочинкових та спортивних заходів.

Стаття 31. Статистика та збирання даних

Держави повинні зібрати інформацію про людей з інвалідністю, за активної участі людей з інвалідністю, щоб вони могли краще зрозуміти бар'єри, які вони відчувають, і реально імплементувати Конвенцію прав.

Статті 32–50

Статті 32–50 пояснюють, яким чином держави, що пов'язані Кон­венцією, повинні забезпечити її повне здійснення. Вони також пояснюють відповідальність країн за те, щоб доповісти Комітету Організації Об'єднаних Націй про імплементацію Конвенції.

Джерело: Centre on Human Rights for People with Disabilities www.disabilityhumanrights.org