(Неофіційний стислий виклад) 

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966) разом із Загальною декларацією прав людини (1948) і Між­народним пактом про громадянські і політичні права (1966) становить Міжнародний Білль про права людини. Згідно із За­гальною Декларацією прав людини Пакти визнають, що «... Іде­ал вільної людської особи, яка користується громадянською і політичною свободою і свободою від страху та нужди, можна здійснити, тільки якщо будуть створені такі умови, за яких кожен може користуватися своїми економічними, соціальними і культурними правами, так само, як і своїми громадянськими та політичними правами».

Пакт набрав чинності у 1976 році і станом на травень 2012 року його ратифікували 160 країн.

Стаття 1

Всі народи мають право на са­мовизначення, зокрема право вільно встановлювати свій полі­тичний статус і вільно забезпе­чувати свій економічний, соці­альний і культурний розвиток.

Стаття 2

Кожна країна, яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується вжити в максимальних межах наявних ресурсів заходів для того, щоб забезпечити поступо­во повне здійснення визнаних у цьому Пакті прав. Права, прого­лошені в цьому Пакті, здійсню­ватимуться без будь-якої дис­кримінації.

Стаття 3

Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов'язуються за­безпечити рівне для чоловіків і жінок право користування всіма правами, передбаченими в цьо­му Пакті.

Стаття 4

Обмеження цих прав можуть встановлюватися лише остіль­ки, оскільки це є сумісним з при­родою зазначених прав, і ви­ключно з метою сприяти загаль­ному добробуту в демократич­ному суспільстві.

Стаття 5

Жодна особа, група чи держава не мають права знищувати будь-які права, передбачені у цьому Пакті.

Стаття 6

Кожна людина має право на пра­цю, що включає право заробля­ти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується.

Стаття 7

Кожен має право на справедли­ві умови праці; справедливу зарплату, що забезпечує задо­вільне існування для них самих та їхніх сімей; рівну винагороду за працю рівної цінності; умови праці, що відповідають вимогам безпеки та гігієни; однакову для всіх можливість просуватися по роботі; відпочинок і дозвілля.

Стаття 8

Кожен має право створювати професійні спілки і вступати до них, також як і право на страйки.

Стаття 9

Кожен має право на соціальне забезпечення, включаючи соці­альне страхування.

Стаття 10

Сім'ї повинні надаватися охоро­на і допомога. Шлюб повинен укладатися за вільною згодою тих, хто одружується. Особлива охорона повинна надаватися матерям. Особливих заходів має вживатися щодо дітей, без будь- якої дискримінації. Дітей і підліт­ків має бути захищено від еко­номічної експлуатації. Застосу­вання їх праці в галузі, шкідливій чи небезпечній для життя по­винно бути заборонене. Крім того, держави повинні встано­вити межі віку, нижче яких ко­ристування дитячою працею забороняється.

Стаття 11

Кожен має право на достатній життєвий рівень для нього і його сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло. Кожен має право на свободу від голоду.

Стаття 12

Кожен має право на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я.

Стаття 13

Кожен має право на освіту. По­чаткова освіта повинна бути обов'язкова і безплатна для всіх.

Стаття 14

Ті країни, що не мають обо­в'язкової безплатної освіти для всіх, зобов'язуються виробити план заходів, щоб забезпечити таку освіту.

Стаття 15

Кожен має право на участь у культурному житті; право на користування результатами наукового прогресу. 

За виконанням Пакту стежить Комітет з економічних, соціальних і культурних прав Організації Об'єднаних Націй. 

Джерело: Ресурсний центр з прав людини Університету штату Міннесота, заснований на базі Центру ООН з прав людини, Міжнародний Білль про права людини, Інформа­ційний бюлетень №2.