Інструкції

1.    Поясніть, що мета цієї вправи – скласти «карту» взаємовідносин між чотирма «акторами» в (ідеальному) демократичному суспільстві.
2.    Поділіть учасників/учасниць на чотири рівні групи, які представляють чотирьох «акторів» у демократичному суспільстві: уряд, НУО, ЗМІ і громадян/громадянок.
3.    Видайте кожній групі олівець та аркуш паперу А4 для записів і попросіть їх, щоб протягом 10 хвилин вони разом визначили роль, яку відіграє в демократичному суспільстві їхній «актор», його природу, головні функції, які він виконує. Під кінець обговорення їм слід визначитися з п'ятьма найважливішими функціями.
4.    Потім вони мають підготувати свої «листки для запису». Видайте кожній групі великий аркуш паперу (А3 або папір для фліпчарту) і червоний маркер, попросіть їх написати вгорі аркуша «актора», якого вони представляють, а нижче – його п'ять найважливіших функцій.
5.    Об'єднайте групи, щоб вони представили свої «листки для запису». Нехай групи обміня­ються своїми думками. Спитайте їх, чи згодні вони щодо основних функцій цих чотирьох «акторів». За бажанням під час обговорення групи можуть доповнити відповідні списки.
6.    Потім знову кожній групі видайте зелений маркер. Дайте їм 15 хвилин, щоб визначити, що їм потрібно одне від одного для виконання своїх функцій. Коли час буде добігати кінця, попросіть групи визначити дві найбільш важливі вимоги, які вони висунуть іншим «акто­рам», і перелічити їх в окремому списку під заголовком, зробленим зеленим кольором.
7.    Роздайте копії «правил гри», продивіться їх та з'ясуйте, що повинен робити кожен учасник/ кожна учасниця. Потім зберіть «листки для запису» та розкладіть їх у середині кімнати у формі квадрата на відстані близько 1 м (див. діаграму). Попросіть кожну групу зайняти місце біля свого «кутка».
8.    Роздайте кожній групі шість ниток з клубка або пряжі, скотч та синій маркер.
9.    Тепер почніть переговори. Кожен раунд переговорів повинен тривати 10 хвилин. Нагадай­те учасникам/учасницям, що їхня мета – створити «мапу» відносин між різними «акторами», і при досягненні згоди одна нитка з'єднує за допомогою скотча два листки, що означає приймання на себе відповідальності.
10.    Переходьте до дебрифінгу та оцінки, коли учасники/учасниці сидітимуть навколо мапи.

Дебрифінг та оцінка

Попросіть учасників подивитися на створену ними карту та замислитися:
•    Чи важко було визначити функції, які в демократичному суспільстві виконують уряд, НУО, ЗМІ та громадяни/громадянки?
•    Чи були розбіжності в учасників/учасниць групи щодо того, які вимоги слід прийняти, а які відхилити?
•    Які вимоги, висунуті іншими групами, вони не згодні визнати своєю сферою відповідаль­ності? Чому? Ви вважаєте, що такі випадки можуть створити труднощі в реальній ситу­ації?
•    Чи визнала група сферою своєї відповідальності ту, яку раніше відхиляла? Що вони думають про це зараз?
•    Чи виконання цієї вправи відкрило учасникам/учасницям про демократичне суспільство щось нове, чого вони раніше не знали? Чи були якісь несподіванки?
•    Про які права йшлося в цій вправі?
•    У статті 29 Загальної декларації прав людини зазначається: «Кожна людина має обов'яз­ки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи». Які ваші обов'язки на цей момент є найбільш важливими?
•    Яку роль відіграють різні актори в забезпеченні дотримання прав кожного?
•    Яку роль відіграють різні «актори» в забезпеченні доступу кожного до освіти з прав людини?

Поради фасилітатору/фасилітаторці

Використання різних кольорів (один колір – один «актор») зробить карту більш привабливою та спростить задачу встановлення зв'язків, наприклад, усі вимоги громадян/громадянок мож­на виділяти жовтим, а ЗМІ – чорним.
Під час виконання етапу 5 інструкцій після того, як групи складають перелік функцій, не витрачайте занадто багато часу для обговорення питань усією групою. Ви маєте використо­вувати цей етап як підказку для наступної роботи, яку вони будуть виконувати в малих групах. Групи можуть висловити бажання занотувати функції інших груп.

Якщо групи не можуть визначитися з функціями, спробуйте їх запитати, що робить їхній «актор» і чого б не вистачало, якби його не існувало! Ви можете навести деякі приклади, щоб допомогти групам почати:
•    Уряди розроблюють законодавство, вирішують питання загальної політики та забезпе­чують виконання бюджету країни.
•    НУО лобіюють інтереси меншин, розглядають питання, які уряд (або опозиція) не підні­мають, та організовують заходи на підтримку змін до законодавства.
•    ЗМІ повідомляють про політику уряду, вивчають проблеми, роблять аналіз та коментарі.
•    До «функцій» громадян/громадянок входить усе, що має значення для демократичного суспільства: ідеї можуть стосуватися пропозицій створення парламенту, участі у право- захисній діяльності, заснування організацій для захисту окремих груп, опитування та участі в політичному житті тощо.

Коли вони складатимуть свої переліки вимог (етап 5), попросіть висувати реальні вимоги до інших «акторів»! Відповідальність має бути прийнятою, отже, вони не мають висувати не­справедливі або нерозумні вимоги.

Під час проведення етапу 9 переговори не мають представлятися як змагання, а також займати занадто часу. Підкресліть, що учасники/учасниці групи мають дивитися одне на од­ного, як на партнерів/партнерок: мета - створити суспільство, у якому всі актори співпрацюють заради загального блага. Отже, раунди мають проходити швидко: групи мають приймати ви­моги, якщо вони здаються розумними, а в іншому випадку, навпаки, відхиляти їх, обговорюю­чи суперечності пізніше.
Якщо групам потрібна допомога в обмірковуванні вимог та відповідальності, ви можете навести приклад ЗМІ та громадян/громадянок: журналісти/журналістки зобов'язані повідом­ляти про місця подій, а громадяни/громадянки мають повідомляти ЗМІ та надавати докази.

Варіації

Використовуючи різну кількість «акторів» суспільства, вправу можна зробити більш або менш складною: наприклад, ви можете додати «бізнесменів», «меншини» або соціально-неблагополучні групи. Хоча це ускладнить процес переговорів, і можливо, ви не захочете, щоб групи обмінювалися вимогами. Ви також може використовувати категорії, які більше стосуються жит­тя молоді, наприклад, замініть «громадян» на «молодих людей» і «уряд» на «школу».

Вправу можна спростити, виключивши одну або більше груп: наприклад, працюючи лише з «громадянами»/«громадянками» та «урядом». Такий прийом переважно використовують під час роботи з малими групами.

Ви хочете виконати вправу без використання «листків для записів»: під час переговорів хтось із першої групи повинен/повинна тримати один кінець нитки і запропонувати тримати другий кінець комусь з іншої групи. Якщо всі учасники/учасниці будуть тримати свої кінці, то під кінець переговорів все «суспільство» має фізично об'єднатися!

Пропозиції щодо виконання подальших дій

Група може продовжити розробляти карту, додаючи до переліку учасників/учасниць різні групи суспільства (див. Варіації). Для кращого розуміння вони можуть замінити карту іншим аркушем паперу. Розміркуйте, які зв'язки у вашому суспільстві не встановлено, що можна зро­бити, щоб змінити це.

Якщо група хоче поміркувати над шляхом, яким рухається суспільство, особливо над тим, як вона хотіла б його розвивати, можна виконати вправу «Наше майбутнє».

Ідеї для вправ

Знову виконайте вправу, але цього разу як метод аналізу того, як взаємодіють одне з одним ваш уряд, ЗМІ, НУО та громадяни/громадянки. З'ясуйте, які зв'язки могли б бути кращими, і зверніть на це увагу «акторів» за допомогою листів, блогу або статті у місцевих ЗМІ. Ви фак­тично могли б почати покращувати зв'язки між вашою організацією, школою, коледжем або клубом та іншими «акторами».

Матеріал для розповсюдження

PDF

Правила гри

1.    Мета вправи полягає в тому, щоб кожний «актор» змусив інших «акторів» прийняти свої вимоги.
2.    Переговори між парами «акторів» проходять у три раунди таким чином:
•    Раунд 1: переговори відбуваються між громадянами/громадянками та НУО і між ЗМІ та урядом.
•    Раунд 2: переговори відбуваються між громадянами/громадянками та ЗМІ і між НУО та урядом.
•    Раунд 3: переговори відбуваються між громадянами/громадянками та урядом і між ЗМІ та НУО.
3.    Під час кожного раунду учасники/учасниці переговорів самостійно вирішують, хто починає, і по черзі висувають один одному вимоги.
4.    Висуваючи вимоги, учасники/учасниці мають робити це чітко і стисло. Вони також мають пояснити, що ці вимоги пе­редбачають і чому вони висувають саме цю конкретну вимогу, чому важливо бути здатним виконувати свої функції.
5.    Під час вирішення питання про прийняття вимоги або її відхилення учасники/учасниці груп мають вирішити, чи те, що від них вимагається, є справедливим, і чи зможуть вони виконати це.
6.    Якщо згоди досягнуто, то групи використовують одну з ниток «заявника вимоги» і зв'язує ними два «листки для за­пису», що означає досягнуту згоду. Група, яка погоджується, має зробити синім маркером короткий запис у своєму «листку для запису», що нагадуватиме їм про відповідальність, на яку вони погодилися.
7.    Якщо друга група відхилить вимогу, то нитка не використовується.
8.    Проводьте переговори, поки не обговорите всіх вимог.
9.    Під час кожного раунду процедура повторюється, поки не буде встановлено зв'язки між усіма чотирма «акторами».
10.    Під кінець цього процесу буде створено карту, яка відображає відносини між різними акторами у демократичному суспільстві. Кожен актор матиме «листок для запису» з переліком своїх функцій (червоний маркер), переліком вимог інших «акторів» (зелений маркер) та переліком дій, які вони погодилися здійснити, щоб відповідати вимогам інших «акторів» (синій маркер). Вимоги та дії позначають кольоровою ниткою.