(Резюме)

Конвенція є першим юридично обов'язковим багатостороннім документом, що стосується захисту національних меншин у цілому. Її метою є захищати існування національних меншин у рамках відповідних територій Сторін. Конвенція спрямована на сприяння повній та реальній рівності національних меншин шляхом створення належних умов, що дозволяють їм зберігати і розвивати свою культуру і зберігати свою самобутність. 

Конвенція встановлює принципи, що стосуються осіб, які належать до національних меншин, у сферах суспільного життя, таких як:

• Недискримінація
• Просування ефективної рівності
• Сприяння та збереження культури, релігії, мови і традицій
• Свобода мирних зібрань
• Свобода асоціацій
• Свобода вираження думок
• Свобода думки, совісті і релігії
• Право на доступ і використання засобів масової інформації
• Свобод, що стосуються мови та освіти
• Транскордонні контакти і співробітництво
• Участь в економічному, культурному та суспільному житті
• Заборона примусової асиміляції

Механізм моніторингу Конвенції базується на звітах, які держави-учасниці зобов'язані надавати. Остаточна відповідальність за роз­гляд доповідей покладається на Комітет міністрів Ради Європи, але Консультативний комітет експертів допомагає Комітету Міністрів.

Консультативний комітет складається з членів у кількості до 18 осіб, що обираються Комітетом Міністрів з кандидатів, запропонованих державами-сторонами. Не всі держави можуть мати одного зі своїх кандидатів у Комітеті. Ті кандидати, які не обрані, розміщуються в резервному списку додаткових членів. Консультативний комітет уповноважений отримувати інформацію з інших джерел, ніж доповіді держав. Наприклад, він може також організувати зустрічі з представниками влади і незалежних джерел. Консультативний комітет може також проводити поїздки в держави при розгляді їхніх доповідей, в ході якого Комітет проводить зустрічі з представ­никами уряду, неурядових організацій, національних меншинам, науковцями та іншими зацікавленими сторонами.