«Молодим людям часто кажуть, що ми — майбутнє. Однак багатьом із нас важко довіряти цьому майбутньому». Це перші рядки маніфесту «Бачення молоді щодо європейської демократії у 2049 році», який був розроблений 120 учасниками молодіжного заходу «Нового демократичного пакту для Європи», проведеного Радою Європи у червні 2026 року у Страсбурзі. Цей маніфест представляє спільне бачення молоді щодо демократії на континенті у 2049 році, коли Рада Європи святкуватиме своє 100-річчя.
Оскільки до сторіччя ще майже чверть століття, давайте розглянемо, як Рада Європи займається молоддю з моменту свого заснування у 1949 році.
Робота з молоддю: віхи
Відправною точкою для взаємодії Ради Європи з молоддю та молодіжними організаціями з метою сприяння європейській співпраці та підтримки позашкільного досвіду стала Європейська культурна конвенція 1954 року.
У 1960-х роках поблизу Страсбурга було відкрито експериментальний Європейський молодіжний центр. Це призвело до створення унікальних ресурсів для молоді на міжнародному рівні: Європейського молодіжного фонду (1972) та постійних Європейських молодіжних центрів у Страсбурзі (1972) та Будапешті (1995).
Далі було багато інших досягнень у молодіжній політиці: перша Європейська конференція міністрів, відповідальних за молодь (1985), Європейська хартія про участь молоді в місцевому та регіональному житті (1993, оновлена у 2026 році), започаткування руху «Без мови ворожнечі» (2013), участь молодіжних делегатів у Конгресі місцевих та регіональних влад (2014) та Рейк'явікська декларація (2023) посилили роль молоді у формуванні демократичного майбутнього Європи.
На своїй 10-й конференції, що відбулася на Мальті в жовтні 2025 року, міністри, відповідальні за молодь, підтвердили, що Рада Європи є важливим партнером у розширенні можливостей молоді реагувати на спільні виклики, захищати права людини та повноцінно брати участь у демократичному житті. Вони закликали Раду Європи залишатися провідним гравцем молодіжної політики в рамках ширшої архітектури міжнародних організацій та європейських інституцій.
В основі роботи Ради Європи: участь молоді
З 1972 року Рада Європи надає молодіжним організаціям та урядам рівні права голосу в процесі прийняття рішень. У системі спільного управління зі Спільною радою з питань молоді 30 молодих людей та представники молодіжних міністерств з 48 країн колективно приймають рішення щодо молодіжної політики та програм. Ця система розроблена для того, щоб гарантувати, що потреби та інтереси молоді відображаються в пріоритетах Ради Європи.
На 2024-2027 роки ці стратегічні пріоритети, викладені в Молодіжній стратегії 2030, такі:
- Відродження плюралістичної демократії
- Доступ молоді до прав
- Спільне проживання в мирних та інклюзивних суспільствах
- Молодіжна робота
- Розробка та зміцнення молодіжної політики на основі стандартів Ради Європи
Кінцева мета полягає в тому, щоб молодь з усіх спектрів європейських суспільств – сільська молодь, молодь з міграційним бекграундом, роми та мандрівники, ті, хто належить до національних та інших меншин, включаючи ЛГБТКІ-молодь, молодь з неблагополучних районів, молодь з інвалідністю – могла брати участь у плюралістичній демократії, а також щоб європейські уряди створювали та впроваджували молодіжну політику, яка сприяє доступу молоді до прав.
Європейський молодіжний центр, який має два майданчики у Страсбурзі та Будапешті, сьогодні фізично об’єднує молодих людей для зустрічей, неформальної освіти та навчання. Через Європейський молодіжний фонд Рада Європи підтримує молодіжну співпрацю, надаючи фінансову підтримку молодіжним заходам, до яких залучаються щонайменше сім держав-членів.
Чого хочуть молоді люди до 2049 року?
«Від нас очікують підготовки до майбутнього, яке ще не сформувалося, до робочих місць, яких ще не існує, до технологій, наслідки яких все ще розкриваються», – зазначають молоді люди у своєму маніфесті 2049. У документі перелічено 15 заходів, які мають вжити уряди, міжнародні організації, включаючи Раду Європи, та громадянське суспільство. Ці заходи стосуються всіх питань, які турбують молодь, включаючи участь місцевої молоді, демократичну підзвітність, освіту, охорону здоров’я, ринок праці та базовий дохід, інклюзивну демократичну участь, розподіл влади між поколіннями та житло.
Молодь продовжує вірити, що за демократію варто боротися, а не відмовлятися від неї, що є центральним кредо авторів маніфесту. Вони чітко зазначають це у своєму вступному заголовку: «Дорога демократіє, наша молодь — твоя».
