Стаття 41 Європейської конвенції з прав людини
Справедлива компенсація: Якщо Суд встановлює, що сталося порушення Конвенції або протоколів до неї, і якщо внутрішнє законодавство відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування цього порушення, Суд, у разі необхідності, надає справедливу компенсацію потерпілій стороні.
Після набуття чинності Протоколу № 14 1 червня 2010 року Комітет міністрів також здійснює контроль за виконанням умов мирових угод, схвалених Судом (стаття 39 Конвенції), включаючи будь-які суми, що держава погодилася виплатити заявнику відповідно до умов такого врегулювання.
Коли Суд виносить рішення проти держави, і зазначає, що заявник зазнав шкоди, він присуджує заявнику справедливу компенсацію, тобто суму грошових коштів в якості компенсації за такий збиток. Слід розрізняти наступні види збитків:
Збиток в цілому
Має бути встановлений чіткий причинно-наслідковий зв’язок між заявленим збитком і порушенням, на яке скаржиться заявник. Суд не буде задоволений лише слабким зв’язком між таким порушенням та шкодою та простим припущенням щодо того, що могло б бути. Відшкодування збитку може бути присуджено, якщо заподіяна шкода була результатом встановленого порушення. Відшкодування не може бути присуджене для шкоди, заподіяної подіями або ситуаціями, які не являють собою порушення Конвенції, а також для шкоди, пов’язаної зі скаргами, визнаними неприйнятними на більш ранній стадії судового розгляду. Метою призначення Суду стосовно шкоди є відшкодування заявнику фактичних шкідливих наслідків порушення. Воно не призначено для покарання відповідальної Договірної Сторони. Суд, до цих пір, вважає недоречним приймати позови про відшкодування шкоди з такими помітками, як «каральний», «кваліфікований» або «зразковий».
1. Матеріальні збитки
Принцип щодо матеріальної шкоди є таким, що заявник повинен бути повернутий, наскільки це можливо, в положення, в якому він або вона не зазнали б порушення, іншими словами, відновлення в первісному положенні. Це може включати компенсацію за фактично понесені втрати (позитивний збиток), а також втрату чи зменшення прибутку, які слід очікувати в майбутньому (упущена вигода). Заявник має показати, що моральна шкода сталася внаслідок порушень або оскаржуваних порушень. Заявник повинен подати відповідні документи, що підтверджують, наскільки це можливо, не тільки існування, але й суми або розмір збитку. Звичайно, рішення Суду повинно відображати всю розраховану суму збитку. Однак, якщо фактичний збиток не може бути точно розраховано, Суд зробить оцінку, засновану на фактах, що знаходяться в його розпорядженні.
2. Моральні збитки
Рішення суду щодо моральної шкоди призначено для забезпечення фінансової компенсації за нематеріальну шкоду, наприклад, психічні або фізичні страждання.
Втім, характер моральної шкоди не піддається точному розрахунку. Якщо існування такого збитку встановлюється, і якщо Суд вважає, що грошова компенсація необхідна, він робить оцінку на справедливій основі, з урахуванням стандартів, які випливають з його прецедентного права.
3. Судові витрати
Суд може прийняти рішення про відшкодування заявнику судових витрат і витрат, які він чи вона понесла, спочатку на національному рівні, а згодом у ході розгляду самим Судом, у спробі запобігти виникненню порушень, або в спробі отримати їх відшкодування. Такі витрати, як правило, включають в себе вартість правової допомоги, витрати на судову реєстрацію тощо. Вони можуть також включати шляхові витрати та добові, зокрема, якщо вони були, понесені через участь у слуханнях Суду.
Секретаріат Департаменту з виконання постанов Суду реєструє інформацію, отриману від урядів-відповідачів або від заявників, що стосується виплати справедливої компенсації або можливого внутрішнього боргу і контролює цю інформацію у разі виникнення спору зі сторони заявника. Комітет міністрів забезпечує, у разі необхідності, щоб сума, присуджена Судом, була дійсно виплачена заявнику.
