За різними оцінками в Україні станом на початок 2019 року проживало від 20 до 40 тисяч осіб ромів, які з тих чи інших причин не мають ідентифікаційних (паспортних) документів.

Людина без документів не спроможна легально працювати, забезпечувати гідне життя собі та своїй родині, не має доступу до реалізації права на освіту, охорону здоров’я, працю та багатьох інших базових прав людини і є фактично невидимою для держави.

Незважаючи на спільні зусилля відповідних органів влади, медіаторів, неурядових та міжнародних організацій, істотного зменшення кількості осіб, які проживають без документів не спостерігається, що зумовлює гостру необхідність у збільшенні суспільної уваги до цієї проблеми та зусиль, насамперед, органів місцевого самоврядування та органів влади, відповідальних за оформлення та видачу свідоцтв про народження, паспортів громадянина України, посвідчень особи без громадянства, а також інших документів.

Значним резервом для покращення ситуації залишаються удосконалення законодавства та збільшення рівня залученості керівників територіальних громад, які не лише мають повну інформацію про осіб, які проживають без документів, але й в умовах процесів децентралізації в останні роки отримують дедалі більше ресурсів для сприяння у вирішенні проблем доступу до ідентифікаційних документів.

В рамках проекту було підготовлено Дорожню карту, яка покликана сприяти зусиллям керівників органів місцевого самоврядування, волонтерів, медіаторів та неурядових організацій у первинній оцінці індивідуальних особливостей історії особи та визначенню алгоритмів дій, які послідовно мають призвести до документування особи.

Також учасники зустрічі підготували певні рекомендації, щодо вдосконалення процедур та законодавства.