31 травня, у рамках  проєкту Ради Європи "Посилення захисту національних меншин, включаючи ромів та мов меншин в Україні" відбулася консультативна онлайн-зустріч.

Учасники та учасниці заходу обговорили потреби та становище  національних спільнот в умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

У зустрічі взяли участь: голова Офісу Ради Європи в Україні Стен Ньорлов та керівник відділу програм інклюзії та боротьби з дискримінацією Ради Європи Торестен Афлебах.

Долучилися також урядовці – голова Комітету ВРУ з питань прав людини Дмитро Лубінець та  Уповноважена з прав людини Людмила Денісова.

Приєдналися й представники/ці освітнього та культурного фронтів - голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Олена Богдан, керівник Управління загальної середньої та дошкільної освіти МОН України Юрій Кононенко. Крім цього, у онлайн-заході взяв участь заступник міського голови Мелітополя Михайло Семикін.

Інші учасники/ці - представники/ці державних інституцій та НУО національних меншин Закарпатської, Запорізької, Одеської, Кіровоградської, Волинської та Чернігівської областей. Тож загалом до заходу долучилися 60 людей.

Що кажуть урядовці?

Голос етнічних спільнот лунає весь час з самого початку повномасштабного вторгнення. Національні спільноти включилися в міжнародну комунікацію і почали розповідати правду мовами меншин.

Голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Олена Богдан зазначила, що нині українці мають унікальний шанс більше взаємодіяти одне з одним та бачити фантастичну солідарність українського суспільства.

«22 лютого етноспільноти України ініціювали звернення «Україна – наш спільний дім». Ми бачили, як Росія акумулювала свої війська на кордоні, тому спробували сказати українською та англійською мовами, що Україна є мирним домом для всіх національних спільнот, і будь-які спроби нападу не можуть бути виправданими. Ми знаємо, що РФ активно використовує тему нацменшин у своїх компаніях дезінформації», – розповіла Богдан.

У своєму виступі Дмитро Лубінець, голова Верховної Ради України з прав людини розповів, що близько Маріуполя був населений пункт під назвою Сартана. Декілька днів його розбивали авіацією, зкидали на нього бомби вагою 500 або 1000 кг. У цьому селищі проживало 90% етнічних російськомовних греків.

«Це показник того, як Росія відноситься до національних меншин. Їй байдуже на те, хто і до якої національності належить. Якщо людина є громадянином України та проживає на території цієї країни, то РФ автоматично вважає, що це бандерівець, якого треба вбити. Тому те, що відбувається зараз, окрім як геноцид української нації, не можна назвати ніяк інакше», – зазначив голова ВРУ з прав людини.

Екс-омбудсман Людмила Денісова, своєю чергою, наголосила, що український народ – багатонаціональний. Наразі понад 130 національностей протистоять ворогу: боронять країну на фронті, беруть участь у мирних протестах, партизанському русі на тимчасово окупованих територіях тощо. Об’єднання національних меншин та корінних народів займається волонтерством.

«Кількість людей, які звертаються до Уповноваженого, зросла в рази. Є повідомлення і від представників національних меншин. Вони скаржаться, що не можуть отримати соціальну допомогу, зокрема допомогу малозабезпеченим сім’ям. Також вони не мають можливості працевлаштуватися через національну приналежність, а це призводить до втрати засобів для існування. Частина дітей також втратила можливість навчатися», – розповіла Денісова.

Також вона наголосила, що попри війну, держава повинна забезпечувати якнайбільшу підтримку всіх національних спільнот. Це важливо для того, щоб вони не стали невидимими для суспільства.

«Переслідування корінних народів продовжується в умовах воєнних дій на тимчасово окупованих територіях. У активістів незаконно влаштовують обшуки, кримських татар вивозять до місць несвободи. Незаконним затриманням піддаються навіть адвокати, які вже 8 років захищають кримчан від утисків РФ», – поділилася Денісова.

Консультативний комітет Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин (РКНМ) найрішучіше засудив агресію Російської Федерації проти України і «вважає негожим, що російська влада використала питання прав меншин як привід для вторгнення».

Агресія порушує не лише зобов’язання Росії за Статутом Ради Європи, а й суперечить принципам Рамкової конвенції, і ця суперечність «не може бути гострішою», підкреслюють у комітеті. Згідно з Рамковою конвенцією, захист національних меншин є невід’ємною частиною міжнародного захисту прав людини, і положення Конвенції «застосовуються сумлінно, у дусі розуміння та терпимості і відповідно до принципів добросусідства, дружніх відносин і співробітництва між державами».

Освіта

Війна – це значний виклик для системи освіти. Мільйони дітей вимушені були переїхати до інших регіонів або навіть країн. Перед Міністерством освіті і науки України постало завдання: як продовжити навчання в умовах війни. Усі діти, незалежно від того, де вони опинилися, можуть продовжити дистанційне навчання в своїй або будь-якій іншій українській школі. Те саме стосується передвищих та вищих закладів освіти. Органи управління освітою, Міністерство закордонних справ та керівництво шкіл працює над тим, щоб усі учні отримали оцінки та документи про освіту.

«Питання навчання національних спільнот та розвитку мов нацменшин ми не відкладаємо на другий план. Вже визначено склад робочих груп, які оновлюватимуть навчання, зокрема, мовами національних меншин. Ми продовжуємо роботу над держстандартами старшої профільної школи, де це питання також урахують. Також планується створення та запущення онлайн-уроків кримськотатарської мови», – поділився Юрій Кононенко, керівник Управління загальної середньої та дошкільної освіти МОН України.

В Україні значна увага приділяється вивченню мов національних меншин та культурного розмаїття цих народів. Хоч під час війни повноцінне навчання змінилося дистанційним, підручники з усіх дисциплін є в електронному вигляді, методичні програми є на сайті МОН, а також незабаром будуть і онлайн-уроки.

«З початку війни ми призупинили співпрацю з Радою Європи над підручниками з навчання ромської мови та культури, програму яких ми мали презентувати 24 лютого. Ми хочемо створити для 1-2 класів і буквар, і читанку. Культура і мова тих народів, які зараз опинилися знаходяться на тимчасово окупованій території – під загрозою. Тому тут у пригоді стає програма з розвитку ромських громад», – пояснила Наталя Богданець-Білоскаленко, завідувачка відділу навчання мов національних меншин та зарубіжної літератури Інституту педагогіки НАПН України.

Елеонора Кулчар, директорка Закарпатського обласного благодійного фонду "Благо", зауважила, що її діяльність з 24 лютого перемкнулася на прийом ВПО та розселення їх у шелтери, адже Закарпатська область прийняла понад 46 тисяч ВПО. У шелтері може мешкати 100 людей з різних регіонів. Там з дітьми різного віку займаються вчителі та волонтери.

Марина Бублик, керівниця Ніжинської асоціації ромів «ЗОР», наголосила, що ромські жінки з дітьми, які виїхали за кордон, мають мовний бар’єр, тому є ізольованими від світу. Вони також занепокоєні тим, що через це діти перестануть спілкуватися ромською мовою.

«Треба завжди пам’ятати про минуле. Ромська та єврейська громади за часів Другої світової війни пережили геноцид. Більшість національних громад за етнічними ознаками загинули. 27 січня ми завжди ходили на пам’ятник Бабин Яр, і казали, що таке не має повторитися ніколи знову. А 24 лютого над Україною та національними меншинами, які тут мешкають, почався другий геноцид. Усі європейські країни мають це зрозуміти», – зазначила вона.

Запоріжжя

Запорізький регіон - поліконфесійний та мультинаціональний. Там живуть представники понад 130 спільнот, а також існує близько 100 громадських організацій, заснованих ними. Сьогодні дві третини Запорізької області окуповані. Як зазначає Павло Мяло, начальник управління міжнаціональних відносин та релігій, саме на тих територіях, які зараз є окупованими, проживало найбільше нацспільнот.

«Діяльність національних спільнот та органів державної влади, з культурно мистецької змінилася на практичну. З перших днів повномасштабного вторгнення нацспільноти почали сприяти завезенню та наданню гуманітарної допомоги, брали участь у волонтерській діяльності, допомагали евакуювати представників меншин, а також доносили правду до європейських країн саме з позиції національних громад», – розповів Мяло.

Мелітополь

Детальніше про долю окупованих територій, а саме Мелітополя, розповів заступник міського голови Михайло Семикін.

«25 лютого місто окупували, і самоназвана влада руйнує всі культурні цінності та здобутки, які Мелітополь активно розвивав в останні роки. У нашому краєзнавчому музеї створюють нові експонати, які перекручують справжню історію та культуру міста, називаючи наш край «Таврійською губернією». Окупанти намагалися вивезти з Мелітополя скіфське золото. Державна мова та мови національних меншин там сьогодні заборонені. Медіа – російські», – поділився Семикін.

Він також розповів, що зараз у місті розвернулися фізичні репресії. У полоні знаходиться більше 200 чоловіків, доля яких наразі невідома.

Проте попри тиск, мешканці Мелітополя допомагають Україні визволяти місто. З перших днів мешканці виходили на акції протесту, а сьогодні місцевих партизанський рух вже відомий на всю Україну.

Ганна Стеценко, голова ради ГО “Мелітопольська міська єврейська община” розповіла, що їхня громада допомогла виїхати за кордон 180 представникам національної спільноти, а болгарська – біля 300.

«Ми підіймаємо питання війни та місця нацспільнот у ній на міжнародному рівні. У травні Лейла Ібрагімова та Олена Рабаджи виступили на сесії Постійно діючого форуму корінних народів світу при ООН. Вони розповіли про порушення прав людини та військові злочини, які вчиняє проти корінних народів РФ у Мелітополі», – повідомила Ганна.

Крім того, вона зазначила, що Мелітополь пропонує започаткувати на всеукраїнському рівні видання книги – підручника, у якому кожен етнос поділиться своєю історію.

Одещина

Однією з особливостей Красносільської територіальної громади, що на Одещині, є її полінаціональність. Найчисленнішими є болгарська, грецька та ромська меншини. До 24 лютого там діяли програми підтримки та розвитку національних спільнот, планувалося багато заходів – графік був практично розписаний на найближчі 5 років. Але все змінилося з початком повномасштабного вторгнення.

«Час жорстокий, але ситуація контрольована. З перших днів ми провели роботу щодо виявлення потреб населення та внутрішньо переміщених осіб. Зараз ми систематично проводимо роз’яснювальну роботу, інформуємо населення в соцмережах», – розповіла Тетяна, представниця Красносільської територіальної громади.

Красносільська громада прийняла понад 450 ВПО з Херсонської, Миколаївської, Харківської та інших областей. 17 з них – роми. Переселенцям надається психологічна допомога, речі та продуктові набори.

«Роми також входять до лав ЗСУ та проводять волонтерську діяльність. Громадські організації надають гуманітарну допомогу, пропонують житлові приміщення та готують продуктові набори для ВПО. А також вони сприяють оформленню документів та надають правову підтримку», – підсумувала Тетяна.

Максим Джум, представник фонду “Планета добрих людей”, зазначив, що Одеська область стала своєрідним хабом, через який прямують українці перед тим, як виїхати за кордон. Міжнародний жіночий фонд «Чіріклі» надає нужденним гарячі обіди. Також переселенці мають можливість переночувати, оформити необхідні документи та виїхати у більш безпечне місце.

Луцьк

Своєю чергою, єврейська громада також приймає переселенців, годує їх гарячими обідами, а згодом допомагає орендувати житло чи поїхати до іншої країни. Представники єврейської громади проводять для ВПО комп’ютерні курси, а також залучають дітей до навчання у літній період.

«Ми приймаємо всіх, без прив’язки до національності, бо ми всі – єдина Україна. Влітку на території нашого укриття буде зона відпочинку, зараз ми закуповуємо матеріали для майстер-класів, арт-терапії під відкритим небом», – поділився Андрій Ломага, представник Луцької міської ради.

Ніжин

Місто Ніжин під час повномасштабного вторгнення зазнало значних бомбардувань, але громадяни проявили свою згуртованість та єдність. Усі нацспільноти спрямували всі свої зусилля на допомогу ЗСУ. У місті усього 6 громадських організацій, які пов’язані з меншинами – польська, грецька, ассирійська, єврейська, ромська та вірменська.

«Громадські організацій з першого дня ініціювали видачу гуманітарної допомоги. Радники Ради Європи також надавали допомогу не лише ромам, а й усім мешканцям Ніжина. Місто прийняло понад 2500 ВПО, але інформації про кількість представників національних спільнот немає», – повідомила Тетяна Басак, начальниця управління культури і туризму.

Кропивницький

Кропивницький прийняв понад 63 тисячі переселенців, і якщо на початку повномасштабного вторгнення національним спільнотам допомагали виїхати на Закарпаття, то зараз місто саме приймає ВПО.

«У нас є 10 гуманітарних центрів, ми інформуємо представників нацменшин про їхнє розташування, допомагаємо відновити документи та отримати паспорт, надаємо тимчасовий притулок. У критичних випадках забираємо людей до себе додому. Представники нацменщин сьогодні потребують трьох речей: їжі, житла, безпеки», – зазначила Людмила Дорохіна, представниця Кропивницької міської адміністрації.

Микола Ільїн, голова ГО «Товариство ромської інтелігенції», також розповів, що намагався вступити до лав ЗСУ чи ТрО, але йому відмовили через його поважний вік – чоловікові вже 70 років. Тож він займається волонтерством, готує обіди для ТрО та розвозить гуманітарну допомогу. А ще – пише вірші про війну та читає їх нашим солдатам, щоб підтримати бойовий дух.

У такій співпраці ГО та міської ради Людмила Дорохіна та Микола Ільїн намагаються зробити якомога більше корисних справ, щоб наблизити перемогу України, а також обмінюються інформацією та можливостями.

Автономна Республіка Крим

Представниця кримісько-татарської громади також звернула увагу на те, що до повномасштабної війни кожна національна меншина займалася своєю справою, а зараз всі вони об’єдналися для найкращого результату.

«Україна потребує міжнародної підтримки, тому що ворог великий і має багато сил, тому ми зможемо подолати його тільки тоді, коли об’єднаємо наші зусилля. Східні та південні регіони України окуповані, і активісти, які відстоювали свою проукраїнську позицію під час анексії Криму, наразі у значній небезпеці. Їх зараз розшукують, над ними знущаються та вбивають. Не всі кримські татари виїхали з окупованих територій. Вони, як і всі інші, дуже чекають на допомогу міжнародної спільноти», – підсумувала Ніяра. 

Нагадаємо, що Комітет експертів Європейської хартії регіональних мов або мов меншин у заяві, прийнятій на останньому пленарному засіданні, найрішучішим чином засудив агресію Російської Федерації проти України та висловив свою солідарність з усім народом України. Комітет експертів вважає неприйнятним те, що Російська Федерація продовжує використовувати становище російської мови в Україні як мови меншини у якості підстави для агресії.

Росія не ратифікувала Хартію, але підписала її в 2001 році. Як сторона, яка підписала Хартію, Російська Федерація зберігає зобов’язання не заперечувати об’єкт і мету договору, як це передбачено Віденською конвенцією про право міжнародних договорів. Комітет експертів нагадує, що відповідно до статті 5 Хартії «ніщо у цій Хартії не може тлумачитися як таке, що передбачає будь-яке право займатися будь-якою діяльністю або здійснювати будь-які дії, що суперечать цілям Статуту Організації Об'єднаних Націй або іншим зобов'язанням за міжнародним правом, включаючи принцип суверенітету і територіальної цілісності держав».

У контексті поточного моніторингу України Комітет експертів здійснив візит до країни в липні 2021 року. Комітет відзначив зусилля української влади, але також визначив сфери, де необхідні заходи для забезпечення належного захисту всіх мов меншин. Комітет готовий продовжувати надавати підтримку українській владі в імплементації Хартії та знов наголошує, що Рада Європи є належним форумом для вирішення будь-яких питань, пов’язаних із захистом і популяризацією мов меншин, шляхом діалогу та співпраці.

* Інформаційний матеріал підготовлено в рамках проєкту «Посилення захисту національних меншин, включаючи ромів та мови меншин в Україні», який базується на конкретних рекомендаціях двох органів моніторингу Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин. Проєкт розпочався у березні 2018 року та є частиною Плану дій Ради Європи для України на 2018-2022 роки.

Думки та позиції, викладені у публікації, не обов’язково відображають офіційну позицію Ради Європи.

Авторка: Яна Радченко