Експерти проєкту Ради Європи «Подальша підтримка розвитку соціальних прав людини в Україні» долучились до розробки законопроєкту №5344-д «Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю». Зокрема консультанти надали рекомендації щодо увідповіднення норм законопроєкту до стандартів Ради Європи та найкращих європейських практик.

«Україна, ратифікувавши Європейську соціальну хартію, зобов’язалась створити умови для працевлаштування осіб з інвалідністю. Саме тому розвиток інклюзивного ринку праці має бути серед пріоритетів державної політики, що сприятиме підвищенню рівня забезпечення соціальних прав та розвитку економічного добробуту держави», - підкреслила Сюзанна Мнацаканян, керівниця проєкту Ради Європи «Подальша підтримка розвитку соціальних прав людини в Україні».

За даними Державної служби статистики та Фонду соціального захисту інвалідів, лише 16,2% людей з інвалідністю в Україні працевлаштовані, водночас кожен другий серед осіб з інвалідністю є в працездатному віці, потребує реабілітації та подальшого працевлаштування.

«Законопроєктом пропонується створити сприятливі умови для працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі шляхом впровадження апробованих в інших країнах підходів до розвитку стимулюючих механізмів для роботодавців, розширення можливостей для осіб з інвалідністю», – йдеться у пояснювальній записці до законопроєкту.

Зокрема серед основних інновацій законопроєкту – запровадження сплати цільового внеску замість адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування. Внесок передбачається у меншому розмірі, порівняно із розміром адміністративно-господарських санкцій, але обов’язок із його сплати встановлюється для усіх категорій роботодавців як приватного, так і публічного сектору.

Окрім того, законопроєкт передбачає:

• однакове законодавче зобов’язання з працевлаштування осіб з інвалідністю для роботодавців приватного та публічного секторів;
• створення спеціального фонду державного бюджету для підтримки працевлаштування осіб з інвалідністю;
• гарантоване для працівника збереження трудових відносин з роботодавцем, де з працівником трапився нещасний випадок на виробництві/професійне захворювання;
• відповідальність роботодавця за нецільове використання коштів фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у подвійному розмірі;
• право роботодавця на гарантії, передбачені ЗУ “про зайнятість населення” у випадку працевлаштування особи з інвалідністю, незалежно від реєстрації її безробітною;
• залучення до механізму сприяння зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю приватних агенцій працевлаштування.

Передбачається, що законопроєкт сприятиме

• визначенню можливості працевлаштування особи з інвалідністю за дозвільним принципом – «дозволено всі види трудової діяльності, крім тих, які прямо заборонені за висновком МСЕК»;
• формуванню престижу роботодавця як представника соціально-відповідального бізнесу;
• формуванню нової культури сприйняття осіб з інвалідністю зі зміщенням акценту із обмежень на здібності;
• співзалученості держави і бізнесу до забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю;
• зростанню кількості зайнятого населення шляхом підвищення рівня зайнятості осіб з інвалідністю та рівня їх заробітних плат.

У законопроєкті використано позитивний досвід Республіки Польща, який для України є особливо цікавий та корисний, адже кожна з країн у свій час постала перед подібними викликами та мала на початку схожі умови формування політики зайнятості осіб з інвалідністю. Свого часу реформування системи працевлаштування осіб з інвалідністю Республіка Польща розпочинала саме на етапі шляху до членства в ЄС.

«Реалізація норм законопроєкту забезпечить виконання Україною стандартів Ради Європи та Європейського Союзу щодо заборони дискримінації особи, зокрема через стан її здоров’я/непрацездатність (ст. Е Європейської соціальної Хартії (переглянутої) та ст. 21 Хартії Європейського Союзу про основоположні права), а також щодо реалізації права осіб з інвалідністю на самостійність, соціальну та професійну інтеграцію, участь у житті суспільства (ст. 15 Європейської соціальної Хартії (переглянутої) та ст. 26 Хартії Європейського Союзу про основоположні права). Засада “рівної можливості та доступу до ринку праці”, закріплена Директивою Ради 2000/78/ЄС від 27 листопада 2000 р. “Про встановлення загальних правил рівного ставлення у сфері зайнятості та професійної діяльності”, також слугувала орієнтиром для визначення нового механізму працевлаштування осіб з інвалідністю в Україні», - зауважила Світлана Синчук, консультантка проєкту Ради Європи «Подальша підтримка розвитку соціальних прав людини в Україні»

Проєкт Ради Європи "Розвиток соціальних прав людини як ключовий чинник сталої демократії в Україні" впроваджується Офісом Ради Європи в Україні в межах Плану дій Ради Європи для України на 2018-2022 роки. Проєкт має на меті зміцнити сталість демократії в Україні через розширення соціальних прав відповідно до європейських стандартів.

Слідкуйте за новинами Проєкту на Facebook.