Через дев’ять місяців із дня початку війни в Україні ми читаємо все більше повідомлень про ймовірні військові злочини, включно з сексуальним насильством щодо жінок і дівчат. На жаль, історія повторюється. Зґвалтування та інші форми сексуального насильства, скоєні комбатантами під час збройного конфлікту, такі ж давні, як сама війна.

Тому ми відзначаємо цьогорічний Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок (25 листопада) у похмурий час. Однак величезна допомога, яку пропонують багато наших держав-членів мільйонам вимушено переміщених людей, також дає нам надію. Підтримка з боку національних, місцевих органів влади та окремих людей надихає. Серед понад семи мільйонів біженців наразі 90% складають жінки, дівчата та діти, які особливо вразливі до сексуального насильства та торгівлі людьми. Для тих, хто вже постраждав від таких злочинів, ми повинні подвоїти наші зусилля, щоб покращити допомогу, яка їм надається. І ми повинні бути готові до надання допомоги в майбутньому.

Постраждалі стикаються з жахливим приниженням і різними ризиками, від небажаної вагітності та інфекцій, що передаються статевим шляхом, до психологічних і фізичних травм. Лікарні та лікарі повинні бути обладнані та споряджені для реагування на зґвалтування в рамках скоординованої міжвідомчої відповіді на таку ситуацію. Також повинні бути забезпечені медичні та судово-медичні експертизи, так само як і негайна та довгострокова допомога при травмах. Біженці, які пережили гендерне насильство, потребують доступу до такого типу підтримки та консультування мовою, яку вони розуміють і спілкування якою є для них комфортним.

Як видно з попередніх конфліктів, спеціалізоване консультування буде необхідним для усунення тривалої травми, щоб зменшити стигму та вторинну віктимізацію, яка може розвинутися з часом. Дійсно, сексуальне насильство в зонах конфлікту має як негайні, так і віддалені наслідки, про що свідчать, наприклад, опубліковані цього місяця звіти GREVIO, незалежного експертного органу Ради Європи, відповідального за моніторинг виконання Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (також відома як Стамбульська конвенція).

За даними УВКБ ООН, жінки, дівчата та діти стикаються з ризиком торгівлі людьми, що підтверджується інформацією, отриманою від громадських організацій, які працюють з біженцями на місцях.

У звітах про свої ознайомчі візити до країн, які найбільше відчули масовий приплив людей з України, моя Спеціальна представниця з питань міграції та біженців наголосила на необхідності виявлення осіб, що перебувають у вразливому становищі, особливо жінок і дітей, які постраждали від сексуального насильства. Вона також відстоювала необхідність активізації зусиль для підтримки біженців, які постраждали від сексуального насильства, зокрема шляхом створення спеціальних центрів первинної допомоги, які пропонують медичну допомогу та консультації кваліфікованих фахівців для підтримки постраждалих. Аналізуючи інформацію у звітах, вона зараз організовує заходи для підтримки держав-членів у вирішенні цих викликів.

Нарешті, ми повинні покарати винних. Доповідь аналітичної групи високого рівня Ради Європи, що була опублікована минулого місяця, містить рекомендацію щодо вирішення питань захисту прав людини в зонах конфлікту шляхом створення офісу, який буде інформувати Організацію щодо ситуації з дотриманням прав людини. Це може включати інформацію про випадки сексуального насильства щодо жінок і дівчат внаслідок російської агресії проти України. У цьому контексті я високо оцінюю крок, зроблений українською владою щодо ратифікації Стамбульської конвенції, незважаючи на надзвичайно складні обставини. Це свідчить про її відданість зобов’язанню не тільки гарантувати захист і підтримку постраждалим, але й забезпечити необхідне притягнення винних до відповідальності.

Те, що сексуальне насильство в зонах конфлікту є глобальною проблемою, проілюстровано сучасними повідомленнями про погрози зґвалтуванням жінкам, які протестують, наприклад, в Ірані. Відкрита для країн світу Стамбульська конвенція Ради Європи визнає це насильство як порушення основних прав людини, а також як форму дискримінації жінок. Надаючи рекомендації щодо захисту постраждалих і покарання кривдників, у тому числі під час війни, Стамбульська конвенція стала ще більш важливою, ніж будь-коли, і я закликаю країни світу приєднатися до неї.

 Повна заява (оригінальний текст англійською)