Як міжнародне право може забезпечити притягнення до відповідальності за кібероперації та дедалі ширше використання штучного інтелекту (ШІ) у збройних конфліктах?

Це питання стало центральним для воркшопу «Кримінальне переслідування міжнародних злочинів, учинених із використанням кіберзасобів», який відбувся 15 жовтня 2026 року в рамках Конференції Octopus 2026 у Страсбурзі. Науковці-міжнародники, юристи-експерти, прокурори та фахівці-практики у сфері правосуддя обговорили, як чинні правові механізми можуть відповідати на нові технологічні виклики та сприяти розслідуванню й переслідуванню міжнародних злочинів.

Професор Марко Міланович, спеціальний радник з питань злочинів, пов’язаних із використанням кіберзасобів, при Офісі прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС), поділився міркуваннями щодо застосування чинного міжнародного кримінального права до кібероперацій, зокрема в контексті роботи над Талліннським посібником 3.0. Він наголосив, що ключовий виклик полягає не обов’язково у запровадженні нових категорій правопорушень, а в тому, щоб чинні правові норми можна було ефективно застосовувати до діянь із використанням кіберзасобів на національному та міжнародному рівнях. Експерти також розглянули відмінність між нападом у розумінні міжнародного гуманітарного права та збройним нападом у значенні статті 51 Статуту ООН.

Агнес Каспер, керівниця юридичного відділу Об’єднаного центру передового досвіду НАТО з питань кібероборони (CCDCOE), зосередилася на складнощах визначення юридично значущої поведінки в межах комплексних багатодоменних операцій. Вона зазначила, що взаємопов’язаність кібероперацій і кінетичних дій, які часто відбуваються на різних етапах і за участю багатьох суб’єктів, ускладнює правову оцінку окремих дій та їхніх наслідків. Пані Каспер підкреслила, що зростання операційної та технологічної складності може ускладнити ефективне застосування чинного права.

Практичний вимір цих правових викликів розглянули на прикладі збройної агресії російської федерації проти України, де кібероперації можуть бути тісно пов’язані з кінетичними атаками, що створює складну доказову базу, розпорошену між різними юрисдикціями та технічними системами.

Мирослава Красноборова, прокурор зі зв'язку для Євроюсту від України, розповіла, як українські прокурори оцінюють кібероперації, пов’язані з кінетичними атаками, зокрема в контексті злочину агресії. Вона розмежувала операції, спрямовані проти законних військових цілей, операції, що впливають на цивільні об’єкти та потенційно можуть становити воєнні злочини, а також операції, що спричиняють негативні наслідки, наприклад порушення функціонування критичної інфраструктури.

Учасники наголосили на важливості механізмів міжнародного співробітництва, зокрема спільних слідчих груп, взаємної правової допомоги та Будапештської конвенції, особливо її Другого додаткового протоколу.

Завершальне обговорення було присвячене дедалі ширшому використанню ШІ у військових операціях і викликам, які воно створює для індивідуальної кримінальної відповідальності.

Учасники дискусії дійшли висновку, що ефективність міжнародного права у кіберпросторі залежить від подальшого розвитку правових підходів, а також від здатності держав та інституцій втілювати усталені принципи на практиці.

Серед важливих подальших кроків було визначено посилення механізмів обміну електронними доказами, покращення координації між юристами й технічними фахівцями, уточнення питань відповідальності за операції за підтримки ШІ та врахування нового практичного досвіду в правовій доктрині.

Пов’язані матеріали:

• Аналітичний документ щодо кіберзлочинності та злочину агресії
• Кіберзлочинність, електронні докази та штучний інтелект: дослідження
• Більше про 35-те пленарне засідання T-CY
• Більше про Конференцію Octopus 2026
• Конвенція про кіберзлочинність (Будапештська конвенція)
• Офіс Програми з кіберзлочинності (C-PROC)
• Ресурс «Електронні докази воєнних злочинів»