З огляду оприлюднення Організацією Об'єднаних Націй доповіді, що документує порушення Росією прав людини та гуманітарного права, а також дискримінаційну політику, яка змушує українців залишати тимчасово окуповані території України, я повторюю свою позицію, що мирні переговори, особливо під час вирішення територіальних питань, не повинні ігнорувати глибокі та непоправні страждання українців, які живуть під російською окупацією.

Досвід показує: щоразу, коли російська окупація розширюється на нові українські території, повторюються та посилюються схеми серйозних порушень прав людини та міжнародних злочинів, тоді як безкарність за ці порушення та злочини залишається повсюдною.

Доповідь ООН підтверджує, що українці, які живуть під окупацією, зазнають кричущих порушень своїх прав людини та багаторівневого тиску, щоб покинути свої домівки та відмовитися від своєї ідентичності. Порушення включають нав'язування російського громадянства для збереження доступу до таких прав, як право на охорону здоров'я та право на власність, суворі обмеження свободи слова та мілітаризацію й ідеологічну обробку дітей у школах.

Ці дії відбуваються поряд з іншими грубими порушеннями прав людини, задокументованими, наприклад, в інших доповідях ООН та регулярних доповідях Генерального секретаря Ради Європи щодо тимчасово окупованих територій України. Порушення включають незаконне затримання, насильницькі зникнення, тортури, незаконні судові переслідування, депортацію цивільних осіб, включаючи дітей, та переслідування мирних дисидентів. Я засуджую постійну відсутність безпечного та безперешкодного фізичного доступу до тимчасово окупованих територій для регіональних та міжнародних правозахисних організацій.

Багато українців, які втекли з тимчасово окупованих територій до контрольованих урядом районів або закордон, тепер відрізані від близьких, які залишаються там, не маючи змоги відвідувати свої домівки, підтримувати регулярні контакти або забезпечити безпечне возз'єднання. Гуманітарні коридори мають вирішальне значення для відновлення зв'язків з українським суспільством та сприяння свободі пересування українців, які відмовилися від російського громадянства.

Я зазначаю, що окрім прямого та непрямого примусового переміщення або депортації українців з тимчасово окупованих територій, надходять повідомлення про нові плани Росії продовжити масове переміщення туди своїх власних громадян. Я зазначаю, що насильницьке переміщення або депортація цивільного населення з окупованої території та переміщення окупаційною владою частини власного цивільного населення на окуповану нею територію є воєнними злочинами і серйозними порушеннями Женевських конвенцій згідно з міжнародним правом.

Міжнародне право також вимагає, щоб окупаційна влада захищала населення, яке перебуває під її контролем. Нав'язування громадянства, конфіскація майна та придушення інакодумства ніколи не повинні бути нормалізованими чи терпимими. Ці порушення також підривають право всіх осіб, переміщених внаслідок конфлікту, повернутися до своїх домівок в умовах безпеки та гідності.

У міру того, як мирні переговори тривають, я повторюю свій заклик до всіх залучених сторін ставити в центр своїх обговорень порушення прав людини та людські страждання, спричинені окупацією. У цьому відношенні я повністю підтримую заклик, викладений у доповіді ООН: «Міжнародна спільнота повинна забезпечити, щоб мирні переговори включали змістовне врахування ситуацій та інтересів переміщених осіб, а також стосувалися конкретно їхнього добровільного, безпечного та гідного повернення до місць походження на окупованій території з повною повагою до їхніх прав людини та міжнародного гуманітарного права».

Тривалого та міцного миру неможливо досягти, ігноруючи жертв та допускаючи грубі порушення прав людини.