Понад чотири роки тому, на початку повномасштабної агресії Росії, очолюючи агентство ЄС, я направив команду до кордонів України. Надзвичайна солідарність, яку виявляли жителі європейських міст і сіл, вражала. Приймаючі країни надали українцям право на перебування та доступ до ринку праці, освіти, охорони здоров'я та соціального захисту. Європа могла пишатися собою.
Однак сьогодні мене дедалі більше непокоїть зростаюча втома та посилення дискусій на рівні ЄС і окремих держав щодо згортання надзвичайних заходів. Хоча ЄС продовжив тимчасовий захист для українців відповідно до Директиви про тимчасовий захист (ДТЗ) до березня 2027 року, поступове та фрагментарне скасування цих заходів ризикує залишити найвразливіших без захисту. У деяких країнах зміни в політиці вже призвели до послаблення захисту та допомоги. Крім того, я спостерігаю зростання антиукраїнських настроїв, які подекуди підживлюються популістською політикою.
Ставки як ніколи високі: без міцних національних механізмів і скоординованого європейського підходу незліченна кількість українців може опинитися перед неможливим вибором.
Захист залишається вкрай необхідним, поки триває війна
Війна не закінчилася – вона ескалувала. Протягом минулого року кількість жертв серед цивільного населення досягла безпрецедентного рівня. Російські удари по цивільній інфраструктурі – житловим будинкам, лікарням, школам та енергетичній інфраструктурі – продовжують руйнувати базові умови життя. Очевидно, що жоден регіон України не є безпечним.
Будь-які міркування щодо майбутнього тимчасового захисту мають ґрунтуватися на принципі, що міжнародний захист скасовується лише тоді, коли повернення є безпечним і сталим – умови, які сьогодні явно не виконуються.
Деякі приймаючі країни вже розпочали поступове скасування тимчасового захисту, переводячи людей на інші наявні статуси проживання. Я побоююся, що багато людей можуть опинитися за бортом, оскільки не відповідають жорстким критеріям, пов'язаним із зайнятістю, фінансовими ресурсами чи навчанням. Країни повинні уникати того, що Агентство ООН у справах біженців описує як сценарій «обриву». Вони мають забезпечити, щоб найвразливіші – діти, матері-одиначки, люди з інвалідністю та літні люди – не провалилися крізь тріщини системи.
Деякі країни скоротили допомогу, особливо у сфері житла та виплат соціального захисту. Такі скорочення разом із перешкодами у доступі до ключових послуг можуть створювати надмірний тиск із метою передчасного повернення – ризик, який є особливо гострим для вразливих осіб.
Певні країни, на які не поширюється дія ДТЗ, виключають новоприбулих людей із тимчасового захисту або відхиляють їхні заяви про надання притулку, якщо ті прибувають із регіонів України, які ці країни вважають «безпечними». Такі кроки ризикують порушити принцип невислання.
Від надзвичайної ситуації до стабільності
Запобігання прогалині у захисті після березня 2027 року має бути пріоритетом. Також необхідні довгострокові рішення, які дозволять українцям планувати своє майбутнє. Мільйони людей живуть у невизначеності, яка посилює пережиту травму.
Приймаючі країни мають надати українцям можливість відбудувати своє життя – незалежно від того, чи пов'яже їх майбутнє з цими країнами, чи з Україною. Для багатьох інтеграція вже є реальністю: вони роблять внесок у ринок праці, а їхні діти розмовляють місцевою мовою і не знають іншого дому. Проте занадто багато людей живуть «у підвішеному стані». Я думаю насамперед про тих дітей, які досі перебувають поза національними системами освіти.
Підтримуючи доступ до української культури, участь у житті суспільства можна забезпечити через курси місцевої мови, освіту та перекваліфікацію, доступ до ринку праці, надійне житло та возз'єднання сімей.
Настав час для більшої солідарності, а не меншої. Кожна особа, переміщена через війну в Україні, повинна мати гарантований надійний правовий статус і доступ до прав на весь необхідний строк захисту. Рішення, ухвалені в Європі в найближчі місяці, визначатимуть майбутнє мільйонів українців. Час знову долучитися до того привітного та щедрого ставлення, яке так яскраво виявилося у 2022 році.
– Майкл О'Флаерті
