Як зробити так, щоб люди, постраждалі від війни, могли отримати допомогу, захистити свої права та домогтися відшкодування завданої шкоди? Як поєднати державні програми підтримки, судові й позасудові засоби правового захисту та кримінальне правосуддя, щоб вони доповнювали одне одного?
Ці питання стали центральними під час презентації Другого експертного звіту Ради Європи про засоби правового захисту та механізми відшкодування шкоди постраждалим від війни в Україні, яка відбулася 22 жовтня 2026 року в Києві. У заході взяли участь представники органів виконавчої та судової влади, прокуратури, конституційних і незалежних інституцій, системи безоплатної правничої допомоги, органів місцевого самоврядування, громадянського суспільства та інших партнерів.
Звіт, підготовлений міжнародним консультантом Ради Європи Еріком СВАНІДЗЕ, продовжує аналіз, започаткований у листопаді 2023 року. Він оцінює зміни в українському законодавстві, державних програмах підтримки та засобах правового захисту до 1 липня 2026 року, а в окремих випадках враховує й пізніші зміни. Документ визначає досягнутий прогрес, проблеми, що залишаються, та рекомендації для подальшого вдосконалення системи.
Від державної допомоги до ефективного захисту прав
Звіт аналізує не лише окремі програми й законодавчі рішення, а й те, наскільки наявні механізми відповідають потребам людей і як вони працюють на практиці.
Експерт розглядає вісім кластерів, що охоплюють різні категорії постраждалих і види шкоди: пошкодження та знищення житла; внутрішнє переміщення; позбавлення особистої свободи; зникнення безвісти; інвалідність та інші порушення здоров’я; шкоду, завдану волонтерам та особам, які надавали допомогу; порушення прав дітей унаслідок війни. Окремо розглянуто шкоду довкіллю та культурній спадщині.
Значну увагу приділено житловим і майновим правам. Звіт аналізує розвиток програми «єВідновлення», інших житлових програм, тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб і виплат у межах програми «Прихисток». Він також розглядає заходи підтримки цивільних осіб, звільнених із полону, та дітей, депортованих або примусово переміщених.
Документування шкоди та міжнародні механізми відшкодування
Для забезпечення відшкодування важливо не лише мати відповідний механізм, а й мати можливість задокументувати завдану шкоду, підтвердити втрати та використати відповідні матеріали в передбачених процедурах.
Тому звіт розглядає вимоги до документування й доказів, роботу національних реєстрів і баз даних, узгодженість процедур та методології оцінювання матеріальної й нематеріальної шкоди, зокрема екологічної та культурної.
Окремо розглянуто взаємозв’язок національних механізмів із міжнародними процедурами відшкодування, зокрема Реєстром збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України.
Кримінальна юстиція та засоби правового захисту: різні завдання, спільна мета
Ще один важливий аспект звіту — взаємозв’язок кримінальної юстиції із судовими та позасудовими засобами правового захисту. Документ охоплює питання розслідування міжнародних злочинів, процесуальних прав потерпілих, підтримки потерпілих і свідків, доступу до правничої допомоги та можливостей отримання відшкодування в межах кримінального й цивільного судочинства.
Кримінальне провадження може сприяти встановленню обставин злочинів, притягненню винних до відповідальності та документуванню завданої шкоди. Водночас судові й позасудові засоби правового захисту дають можливість вирішувати інші завдання — від отримання правничої допомоги й соціальної підтримки до захисту порушених прав і домагання відшкодування.
Звіт наголошує на важливості належної координації між кримінальним правосуддям, механізмами підтримки потерпілих і процедурами відшкодування. Інформація та докази, зібрані в кримінальних провадженнях, можуть мати значення для документування шкоди й отримання відшкодування за умови дотримання відповідних правових вимог і гарантій захисту персональних даних.
Національна допомога не замінює відповідальності Росії
У звіті підкреслено позитивний обов’язок України захищати життя та права людини, надавати невідкладну допомогу й реагувати на наслідки війни.
Водночас допомога, яку Україна надає постраждалим від війни, не замінює міжнародно-правової відповідальності Російської Федерації та її зобов’язання забезпечити повне відшкодування шкоди, завданої агресією. Державна підтримка постраждалих від війни, кримінальна відповідальність і механізми репарацій мають різні правові підстави та призначення.
Від експертних рекомендацій до практичних змін
Другий експертний звіт визначає напрями подальшої роботи над національною системою компенсаційної підтримки та забезпеченням ефективного доступу до засобів правового захисту. Серед ключових завдань — удосконалення практичного застосування наявних механізмів, усунення прогалин, посилення координації між інституціями та забезпечення відповідності процедур реальним потребам постраждалих від війни.
Кінцева мета — зробити так, щоб система працювала для людей, яких вона покликана захищати, а права та потреби постраждалих залишалися в центрі всіх відповідних заходів.
Звіт підготовлено в межах проєктів Ради Європи «Подальше посилення судових та позасудових засобів захисту прав людини постраждалих від війни в Україні» та «Сприяння захисту прав людини в системі кримінальної юстиції України — Фаза II», що реалізуються в межах Плану дій Ради Європи для України «Стійкість, відновлення та відбудова» на 2023–2026 роки.
Погляди, висловлені у звіті, належать автору й не обов’язково відображають офіційну позицію Ради Європи та/або її окремих проєктів
