Микола Точицький: «Знищення української культури означає знищення української нації».
Від початку вторгнення в Україну в лютому 2022 року Росія систематично здійснювала цілеспрямовані атаки на її культурно-мистецьку спадщину, прагнучи також «переписати історію», щоб мати краще виправдання своїй агресії. Під час дебатів, які передували прийняттю декларації про знищення культурної спадщини України 15 жовтня 2024 року, Конгрес не лише закликав Росію дотримуватися міжнародних правил щодо захисту культурних цінностей під час війни, але також наголосив на геноцидному характері ударів по культурній спадщині, які покликані підірвати засади української ідентичності. Він сподівається, що порятунок об’єктів і цінностей, які були знищені або зникли, стане одним з пріоритетів під час відбудови країни.
Міністр культури та стратегічних комунікацій України Микола Точицький підготував моторошний список руйнувань, завданих Росією, який налічує майже 1 200 зруйнованих об’єктів, з них 117 національного значення, а також понад 2 000 пошкоджених культурних установ, з яких 368 були вщент знищені. «Історія та культура платять високу ціну через війну і невипадково зазнають ударів, адже саме через них здійснюються атаки на українську ідентичність та природу», – сказав він. На його думку, декларація Конгресу стала б чітким нагадуванням агресорам, що їхні дії не залишаться безкарними. Голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук зазначив, що в його області Росія знищує все, що зберегла або побудувала Україна: з лютого 2022 року російські снаряди влучили в понад 400 об’єктів і будівель, зокрема собор в Одесі; багато музеїв були уражені або опинилися під загрозою разом з їхніми колекціями і, звичайно, працівниками.
Знищення спадщини як форма геноциду
Представляючи декларацію Конгресу, Мартін Дішбург-Нікельс (Люксембург, L, ILDG), навела символічний приклад знищення маріупольського театру і зазначила, що крім руйнування пам’ятників під час війни відбувається ще розграбування бібліотек і музеїв, а також незаконні археологічні розкопки. Гунн Маріт Гельгесен (Норвегія, R, EPP/CCE), згадала «геноцидну волю» російського агресора – як і кілька наступних спікерів під час дебатів – перш ніж представити ініціативи, які можуть бути прийняті європейськими органами місцевої та регіональної влади. Насамперед необхідно було б розвивати й розширювати партнерські відносини зі спустошеними містами та областями України, а також допомагати їм фіксувати їхні втрати в Реєстрі збитків. Інші ініціативи могли б допомогти в питаннях української спадщини, зокрема в частині документування та інвентаризації, а також створення культурних маршрутів у відповідних областях після відновлення миру. Крім того, Рада Європи прийняла кілька конвенцій про охорону спадщини, зокрема Фароську та Нікосійську конвенції, які повинні бути оприлюднені, підписані та ратифіковані більшим колом учасників.
Культурна спадщина України є також культурною спадщиною Європи
Під час дебатів Гюнтер Бергманн (Німеччина, R, EPP/CCE) зазначив, що земля Північний Рейн-Вестфалія вже кілька років бере участь у відновленні історично-архітектурної спадщини України і «докладатиме ще більше зусиль після війни». Тібо Гіньяр (Франція, L, EPP/CCE) заявив, що в його офісі висять роботи українських художників, і закликав усіх мерів також розвивати обмін і партнерські відносини з українськими художниками. Передусім, за його словами, не слід забувати, що напад на українську спадщину означає напад на європейську спадщину в цілому.
Кілька членів від України зворушливо описали руйнування, які спіткали їхні міста, а молодіжна делегатка від України Софія Богданова також згадала мільйони спалених книжок та шкільні підручники, які замінено такими, що прославляють російську «спеціальну воєнну операцію». Вона також наголосила на руйнуванні культурної спадщини кримських татар, де налічується щонайменше 150 000 знищених об’єктів. «Якщо ми втратимо свою ідентичність, наша нація зникне», – завершила вона. Зі свого боку молодіжний делегат від Естонії Хенрік Хар’юс згадав викрадення Росією українських археологічних артефактів, зокрема викриті нещодавно після перехоплення на митному посту вантажівки, повної тисяч таких артефактів. Окрім культурних цінностей Мелані Лепультьє (Франція, L, ILDG) закликала до кращої підтримки та захисту журналістів, які працюють на місцях, оскільки саме вони інформують нас про те, що відбувається в країні.
Однак тема навмисного знищення культурної спадщини не обмежується лише Україною, на що вказали делегати від Вірменії, Грузії та Туреччини, причому останній засудив, зокрема, вплив такого знищення під час конфлікту в Палестині та Лівані. Молодіжний делегат від Данії Тарік Дейкович, чия сім’я родом з Боснії і Герцеговини, підкреслив масштаб втрат, понесених спадщиною цієї країни 30 років тому, і виявлене після того бажання більше ніколи не бути свідками подібного. Він запитав учасників: «Ми вже забули той урок?»
Наостанок Крістіан Вайс (Люксембург, L, EPP/CCE) представив побратимські відносини, які його місто Еш-сюр-Альзетт встановило з українськими муніципалітетами, допомагаючи зміцнити співпрацю дотичну до питань спадщини та культури. У своїх висновках усі спікери наголосили, що такі побратимські та партнерські відносини – один із найефективніших способів збереження та відновлення української культурної спадщини.
***
47-ма сесія
Порядок денний – Вебфайл – Фото
