Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи 15 жовтня 2024 року ухвалив Декларацію щодо знищення культурної спадщини в Україні, представлену Мартіною Дішбург-Нікельс (Люксембург, L, ILDG) та Гунн-Маріт Гелґесен (Норвегія, R, EPP/CCE).
Конгрес знову висловив рішучу позицію проти військової агресії проти України та підтвердив свою непохитну прихильність до незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.
Конгрес висловив жаль з приводу продовження атак Російської Федерації на об'єкти культурної спадщини в Україні, що є порушенням міжнародного гуманітарного права, зокрема Конвенції ЮНЕСКО про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту (Гаазька конвенція 1954 року) та її двох протоколів. Відзначивши, що понад тисяча культурних об'єктів були пошкоджені або знищені від початку війни, Конгрес підкреслив, що цілеспрямоване знищення та пограбування культурних об'єктів виглядають як систематична політика, спрямована на знищення історичної та культурної ідентичності України, що виглядає як геноцидний намір.
Декларація наголошує, що Російська Федерація повинна виплатити компенсації за пошкодження історичної, культурної та релігійної спадщини; у цьому контексті українські місцеві та регіональні органи влади відіграють важливу роль у сприянні роботі Реєстру збитків та поданні заяв до цього Реєстру в межах своєї компетенції.
Конгрес підкреслив, що збереження культурної спадщини допомагає поєднати минуле з майбутнім через спільне відчуття ідентичності і що європейська культурна спадщина нерозривно пов’язана з правами людини; тому настав час поставити українську культурну спадщину та її відновлення на перше місце в політичному порядку денному, зокрема на Конференції з відновлення України у 2025 році, яка відбудеться в Римі.
У своїй Декларації Конгрес закликав місцеві та регіональні органи влади по всій Європі посилити свої зусилля, щоб допомогти Україні, створюючи реальні партнерства для збереження культурної спадщини, які могли б вирішувати не лише актуальну потребу у відновленні та терміновому захисті, але й оцінювати збитки та ризики. Такі партнерства також могли б підтримувати плани відновлення, які мають охоплювати матеріальну та нематеріальну культурну спадщину.
Конгрес також закликав держави-члени підписати та ратифікувати Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства (Фароська конвенція) та Конвенцію Ради Європи щодо злочинів, спрямованих проти культурних цінностей (Нікосійська конвенція), а також підвищити обізнаність про вкрадені та розграбовані українські культурні цінності, зокрема з Криму, та посилити зусилля з їх повернення Україні.
Члени Конгресу підтвердили свою підтримку українському народу та знову висловили свою прихильність до спільного демократичного майбутнього, заснованого на повазі до міжнародного права та справедливому миру.
