Як забезпечити соціальним житлом тих, хто його найбільше потребує? За яких умов система соціального житла в Україні може стати самоокупною? Де у цій системі людина та її потреби?  Ці та інші питання стали предметом експертної зустрічі Робочої групи з розробки проєкту Закону України «Про соціальне житло», що відбулася 27 жовтня 2026 року в Києві.

Захід об’єднав представників органів державної влади, міжнародних інституцій і громадських організацій, а також профільних експертів. Учасники обговорили пропозиції до проєкту закону, що надійшли від центральних органів виконавчої влади та інших заінтересованих сторін, а також правові, фінансові та управлінські аспекти майбутньої системи соціального (орендного) житла.

Робота над законопроєктом наближається до завершального етапу, повідомила під час відкриття зустрічі Наталія Козловська, заступниця Міністра у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України. Серед ключових завдань: узгодити позиції центральних органів виконавчої влади, знайти рішення, які дозволять майбутній системі ефективно працювати на практиці, та залучити додаткове фінансування, зокрема від міжнародних партнерів.

Масштаби житлової кризи роблять цю реформу особливо актуальною. За даними П'ятої швидкої оцінки завданої шкоди та потреб на відновлення (RDNA5), станом на кінець 2025 року близько 14% житлового фонду України було пошкоджено або зруйновано, що торкнулося понад трьох мільйонів домогосподарств. Але йдеться не лише про подолання наслідків війни: Україні потрібна довгострокова житлова політика, здатна забезпечити доступ до належного житла тим, хто не може самостійно вирішити житлове питання.

Питання доступності житла має і ширший вимір: йдеться про захист прав людини та соціальну згуртованість. Валентіна Фалько, Голова Офісу Ради Європи в Україні, нагадала про європейські стандарти як орієнтир для реформи, зокрема про положення Європейської соціальної хартії щодо сприяння доступу до житла належного рівня та запобігання бездомності.

Валентіна Фалько наголосила, що «належне житло має бути безпечним, придатним для проживання та доступним для людей із різними потребами, а доступ до нього повинен забезпечуватися на засадах справедливості, прозорості та недискримінації».

«У межах нашого проєкту “Сприяння розробці житлових рішень для осіб, постраждалих від війни в Україні. Фаза II” Офіс Ради Європи в Україні продовжує надавати правову та експертну підтримку у сфері формування політики, сприяти діалогу та підтримувати узгодження національних підходів із європейськими стандартами», — продовжила вона.

«Ці стандарти не передбачають єдиної універсальної моделі. Вони слугують орієнтиром для України у створенні власної системи соціального житла, адаптованої до національних реалій та міцно заснованої на принципах прав людини», — підсумувала Валентіна Фалько.

Як перетворити ці принципи на конкретні законодавчі механізми?

Протягом двох тематичних сесій учасники опрацьовували зауваження та пропозиції до законопроєкту: хто отримуватиме соціальне житло і в якому порядку, якою має бути доступна орендна плата та як субсидувати орендарів.

Значну частину дискусії присвятили майбутнім операторам соціального житла, організаціям, від яких залежатимуть створення, утримання та управління житловим фондом:

• вимогам до їхньої діяльності,
• розширенню переліку організацій, які можуть отримати такий статус,
• самоокупності без втрати соціального призначення,
• позабюджетному фінансуванню та револьверним фондам.

До пошуку рішень долучилися представники Європейської Комісії, Європейського інвестиційного банку, Групи Світового банку, УВКБ ООН, українських державних інституцій, міжнародних і громадських організацій.

Рада Європи й надалі підтримуватиме розробку законодавства в Україні, надаючи правову та експертну допомогу, сприяючи діалогу між усіма заінтересованими сторонами та впровадженню європейських стандартів прав людини у житлову політику.

Захід організовано Міністерством у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України за підтримки Проєкту Ради Європи «Сприяння розробці житлових рішень для осіб, постраждалих від війни в Україні. Фаза ІІ», що реалізується в межах Плану дій Ради Європи для України «Стійкість, відновлення та відбудова» на 2023–2026 роки.