Тринадцяту Премію Вацлава Гавела з прав людини, яка відзначає видатні дії громадянського суспільства у захисті прав людини, було присуджено українському журналісту та правозахиснику Максиму Буткевичу. Премію було вручено на спеціальній церемонії в день відкриття осінньої пленарної сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) у Страсбурзі.
Пан Буткевич є співзасновником правозахисного центру «Зміна» та «Громадського радіо». Незважаючи на свій пацифізм, який він сповідував протягом життя, Максим Буткевиіч добровольцем вступив до лав Збройних сил України на початку російського вторгнення 2022 року та став командиром взводу. Його взяли в полон і засудили до 13 років позбавлення волі, тож він провів понад два роки суворого ув'язнення, перш ніж його звільнили в результаті обміну полоненими в жовтні 2024 року. Він залишається потужним символом мужності та стійкості у захисті справедливості та свободи.
Двома номінантами, які також претендували на премію 2025 року стали грузинська журналістка Мзія Амаглобелі та азербайджанський журналіст Ульві Гасанлі. Оскільки обидва вони наразі перебувають під вартою у своїх рідних країнах, їхні представники – адвокат пані Амаглобелі та дружина пана Гасанлі – отримали дипломи від їхнього імені на сьогоднішній церемонії нагородження.
Відкриваючи церемонію, президент ПАРЄ Теодорос Русопулос заявив, що не випадково всі троє кандидатів, які потрапили до короткого списку цього року, були журналістами. «Без права на свободу слова та вільні, незалежні та плюралістичні медіа немає справжньої демократії», – зазначив він, нагадавши, що Платформа безпеки журналістів Ради Європи зафіксувала 171 журналіста, який перебував під вартою в Європі до середини березня цього року, зокрема 98 у державах-членах Ради Європи, тоді як щонайменше 26 українських журналістів залишаються незаконно утримуваними Росією.
Закликаючи до негайного звільнення пані Амаглобелі та пана Гасанлі, він сказав: «Ваш голос можуть змусити замовкнути, але ваші свідчення чути голосно та чітко». Президент, який сам був раніше журналістом, також подякував усім трьом кандидатам за їхню мужність у протистоянні авторитаризму та за те, що вони стали взірцем для цілого покоління журналістів та правозахисників: «Уряди не повинні боятися правди», – заявив він.
Приймаючи нагороду, пан Буткевич сказав, що це «велика честь, яка так багато значить для мене і для всіх нас», і що це було «лише мрією», поки він перебував у російському полоні рік тому. Він присвятив нагороду українським військовополоненим та цивільним особам, незаконно утримуваним Росією, а також усім колегам-журналістам, позбавленим волі в авторитарних режимах. Він закликав світ не забувати їх, а також усіх тих, хто бореться за свободу та гідність: «Україна захищає не лише свою територіальну цілісність, а й фундаментальні цінності. Наша співпраця, наша свобода та наше бажання жити у взаємній повазі, з гідністю та без страху базуються на цих цінностях».
Премія Вацлава Гавела з прав людини вручається щороку ПАРЄ у партнерстві з Бібліотекою Вацлава Гавела та Фондом Хартія 77 «для відзначення видатних дій громадянського суспільства на захист прав людини в Європі та за її межами». Нагорода включає суму у 60 000 євро, трофей і диплом.
З моменту свого заснування премія по черзі присуджувалася Марії Коріні Мачадо (2024), Осману Кавалі (2023), Володимиру Кара-Мурзі (2022), Марії Колесніковій (2021), Луджайну Альхатлулу (2020), спільно Ільхаму Тохті та Молодіжній ініціативі з прав людини (2019), Оюбу Тітієву (2018), Мурату Арслану (2017), Надії Мурад (2016), Людмилі Алексєєвій (2015), Анару Мамедлі (2014) та Алесю Бяляцькому (2013).
