Пані та панове,

Я маю честь представити вам сьогодні звіт Міжнародної дорадчої групи про здійснення нагляду за розслідуваннями трагічних подій на Майдані, що привели до численних смертей та серйозних поранень у період до 20 лютого 2014 р. МДГ була започаткована Генеральним секретарем Ради Європи у квітні минулого року з метою здійснення нагляду за цими розслідуваннями. Сьогодні разом зі мною присутні два інших члени Міжнародної дорадчої групи Володимир Буткевич та Олег Анпілогов.

Передусім необхідно виправити деякі поширені хибні уявлення про МДГ та її роль. Перш за все хотів би підкреслити, що перед МДГ  не стояло завдання проводити розслідування цих подій чи брати в них участь. Це було і є справою виключно українських органів влади, а саме державної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України, які відповідали за певні провадження в рамках розслідувань подій на Майдані. Згідно мандату МДГ, її завдання було зовсім іншим: дослідити, чи розслідування, які проводилися та проводяться державними органами, відповідають всім вимогам Європейської Конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини.  Загалом ці вимоги полягають у тому, що розслідування має бути незалежним, проводитися швидко і без зволікань, бути ефективним, при цьому має бути забезпечено належний рівень громадського контролю та участі у розслідуванні постраждалих та членів їхніх родин.

По-друге маю підкреслити, що завданням МДГ не було дослідження якості розслідування окремих проваджень за фактами смертей чи поранень цивільних осіб або ж правоохоронців, чи виявлення самих фактів, що привели до смертей та поранень.  Натомість її завдання полягало у тому, щоб оцінювати і доповідати, чи розслідування подій державними органами загалом відповідають міжнародним стандартам. Як видно зі звіту, в процесі проведення своєї оцінки МДГ часом ретельно вивчала матеріали розслідувань  окремих інцидентів, що набули особливого розголосу. Втім, це робилося не з метою з’ясовування якості конкретного розслідування, а для виявлення важливих ознак відповідності розслідувань в цілому.

Звіт МДГ був підготовлений на основі детальної інформації, наданої як письмово, так і усно в ході зустрічей у Києві в серпні – грудні минулого року з представниками державних органів та громадських організацій. МДГ також намагалася відобразити у звіті важливі події, що відбувалися в період до 23 лютого цього року, якщо інформацію про них можна було знайти у загальнодоступних джерелах. 

У цьому ґрунтовному звіті МДГ дійшла висновку, що проведені державними органами розслідування у декількох відношеннях не відповідали вимогам Конвенції.  При цьому МДГ прямо визнала, що цим органам довелося зіштовхнутися зі значними труднощами після того, як у лютому минулого року перед ними повстало завдання проводити розслідування подій на Майдані: безпрецедентний масштаб цих розслідувань; відсутність будь-яких ефективних розслідувань з боку попередньої влади протягом перших трьох місяців акцій протесту на Майдані; значні проблеми, викликані втечею з України очільників попереднього режиму, а також втратою чи знищенням документів та зникненням зброї; відсутність розпізнавальних знаків на одязі правоохоронців, що брали участь в актах насильства; та вимоги щодо одночасного розслідування цими ж органами інших серйозних подій, що відбувалися після Майдану, включно з надзвичайно небезпечним конфліктом на сході України та актами насильства, що сталися в Одесі у травні минулого року, якими МДГ вже почала займатися відповідно до свого мандату.   

Водночас у звіті чітко зазначено: ці труднощі не можуть виправдовувати будь-які порушення, що не є їхніми незворотними наслідками; державні органи продовжують нести обов'язок зробити усе необхідне для забезпечення того, аби розслідування відповідали вимогам статей 2 та 3 Конвенції. 

МДГ вирішила, що розслідування у багатьох відношеннях не відповідали цим вимогам. Наведені у звіті висновки необхідно читати в цілому, та я хотів би дуже коротко підсумувати основні висновки МДГ.

Насамперед МДГ звернула увагу на вкрай актуальну проблему безкарності та безвідповідальності українських правоохоронців перед законом – проблему, яка вже кілька років поспіль є предметом серйозної критики з боку Європейського суду та міжнародних державних органів і недержавних організацій. 

МДГ вважає, що попри неодноразові заклики запровадити в Україні незалежний та ефективний механізм розслідування злочинів, що вчиняються співробітниками правоохоронних органів, існують приклади того, що на практиці розслідуванням подій на Майдані бракує незалежності.  Зокрема, Міністерству внутрішніх справ було доручено розслідувати злочини, які поза всяким сумнівом були вчинені правоохоронцями; крім того, на МВС було покладено обов'язок розслідувати злочини, які, як стверджувалося, скоєні так званими тітушками – попри беззаперечні докази того, що тітушки залучалися, забезпечувалися та озброювалися колишніми посадовцями цього відомства.

Далі у звіті наведено низку критичних зауважень щодо неефективності розслідувань.  Було визнано, що це є результатом, по-перше, чисельних недоліків у кадровій політиці та ресурсах Генеральної прокуратури, а також у розподілі обов'язків з розслідування злочинів.  МДГ дійшла висновку, що кількість слідчих, які працюють виключно над розслідуванням подій на Майдані, була абсолютно недостатньою. Крім того було визнано, що відсутність належного керівництва та безперервності розслідувань (спричинена тим, що протягом року на посаді Генерального прокурора змінилося три особи, а також тим, що два керівники розслідувань подій на Майдані були відсторонені від виконання своїх обов'язків) мала серйозний вплив та їхній перебіг, якість та ефективність. Крім того, непослідовним та неефективним було визнано розподіл деяких проваджень між Генеральною прокуратурою з одного боку та прокуратурою м. Києва і Міністерством внутрішніх справ з іншого боку. 

На думку МДГ, ефективність розслідувань подій на Майдані суттєвим чином залежала від тісної співпраці між слідчими органами.  МДГ дійшла висновку, що відсутність співробітництва між Генеральною прокуратурою та двома іншими органами, що здійснюють розслідування, мала значний негативний вплив на їхню ефективність. На думку МДГ, є вагомі підстави вважати, що за своїм ставленням Міністерство внутрішніх справ не було налаштоване на співпрацю і в деяких відношеннях перешкоджало процесу.  Як приклад цього у звіті наведено випадок, коли прокуратура намагалася допитати і затримати окремих бійців «Беркуту». 

З боку Служби безпеки України МДГ констатувала  аналогічну відсутність співпраці щодо розслідуванні подій на Майдані.  Хоча МДГ не певна, що Генеральна прокуратура зробила усе можливе для забезпечення ефективної співпраці з боку цих двох органів, основна відповідальність, на її думку, лежить саме на них.

МДГ також висловила занепокоєння щодо судових рішень, які, на її погляд, підірвали ефективність розслідувань подій на Майдані та послабили стримувальний ефект судової системи у більш загальному розумінні.  Зокрема, рішення Печерського районного суду про звільнення під домашній арешт командира «Беркуту», що обвинувачувався у вбивстві 39 осіб і зник після звільнення, мало серйозний вплив на перебіг та результати розслідування одного з найтяжчих епізодів застосування насильства під час подій Майдану. 

На думку МДГ, прямим наслідком цих недоліків стало те, що розслідування актів насильства значно затягнулося. 

МДГ вважає, що події на Майдані були настільки важливими, що влада мала надавати достатню інформацію про розслідування, аби сприяти здійсненню ефективного громадського контролю над цим процесом.  В цій сфері знову були виявлені недоліки.  Визнаючи, що докладалися певні зусилля для інформування громадськості, МДГ дійшла висновку про відсутність узгодженої політики комунікацій між трьома слідчими органами, яка б забезпечувала надання послідовної та комплексної інформації про розслідування в цілому.  Крім того МДГ не вважає, що сама надана громадськості інформація була достатньою для захисту прав та інтересів потерпілих та їхніх родичів.

Ознайомившись із поточним статусом різних проваджень, МДГ дійшла до загального висновку про відсутність значних зрушень у розслідуванні, а також про те, що виявлені недоліки (які можна деякою мірою пояснити труднощами, з якими зіштовхнулася влада) підірвали здатність державних органів встановити обставини злочинів Майдану та виявити осіб, що несуть за них відповідальність. 

Проте я хотів би завершити свій виступ на позитивній ноті.  Міжнародна дорадча група, створена за розпорядженням Генерального секретаря, – це нова і у багатьох відношеннях унікальна модель.  Повноваження з розслідування справ є виключною компетенцією уповноважених державних органів, але перебіг цих розслідувань постійно перебував під наглядом з боку міжнародного органу.  МДГ хотіла б відзначити не лише сприяння, яке вона отримувала з боку органів влади у процесі безпрецедентного і вимогливого розслідування у дуже складний для країни період, але і справжні, на її думку, зусилля з боку органів прокуратури щодо дотримання міжнародних стандартів у проведенні розслідувань.  

У заключних зауваженнях МДГ звернула увагу на обнадійливі кроки, зроблені впродовж року з метою підвищення відповідності міжнародним стандартам.  Основним заходом було створення Управління спеціальних розслідувань, що розслідує події на Майдані і складається зі співробітників усіх трьох слідчих органів.  З часу створення управління вже спостерігаються ознаки зрушень у розслідуваннях.  Втім, це управління було створено через багато місяців після подій, які воно має розслідувати, і час покаже, чи здатне воно вирішити проблеми недостатньої незалежності слідства та неефективності розслідувань, про які йдеться у звіті МДГ.

Труднощі у розслідування подій на Майдані залишаються значними.  Можна лише щиро сподіватися, що за допомогою висновків звіту МДГ можна буде подолати ці труднощі і поступово забезпечити довіру суспільства до розслідування.