У доповіді КЗК йдеться про явне поліпшення поводження персоналу з ув'язненими у виправній колонії № 89 у Дніпропетровську, що була вперше відвідана Комітетом у 2009 році. Склалося враження, що заходи, вжиті для покладення краю жорстокому поводженню з ув'язненими, яке спостерігалося під час попереднього відвідання, почали приносити свої плоди.

Крім того, поводження із засудженими жінками у Качанівській виправній колонії № 54 у Харкові загалом не викликає серйозного занепокоєння. Разом з тим, у доповіді висловлені сумніви щодо ефективності проведеного розслідування справи про нібито застосування співробітниками колонії сили проти Юлії Тимошенко під час її переведення до Центральної клінічної лікарні № 5 у Харкові у квітні 2012 року.

Навпаки, стосовно Олексіївської виправної колонії № 25 у Харкові і Стрижавської виправної колонії № 81 поблизу Вінниці, у делегації Комітету склалося враження, що жорстоке поводження з ув'язненими стало майже загальноприйнятою практикою, спрямованою на підтримання порядку і боротьби з в'язничними субкультурами. Засоби, що використовуються співробітниками, яким частково допомагає ретельно підібрана група ув'язнених, були очевидно спрямовані на досягнення покірної поведінки всіх ув'язнених від самого початку їх перебування у в’язниці. Жорстоке поводження, про яке заявляли опитані, що перебували у цих установах або раніше утримувались у них, часто було такої тяжкості, що воно фактично може бути розцінене як катування.

Комітет рекомендував такі подальші дії, спрямовані на боротьбу із жорстоким поводженням з ув'язненими у виправних колоніях: I) керування процесом змін на найвищому рівні та розроблення етики поводження серед тюремного персоналу; II) поліпшення стосунків між персоналом і ув'язненими (зокрема боротьба з корупційними діями); III) посилення ролі медичного персоналу у запобіганні жорстокому поводженню; IV) більш чітке визначення меж застосування сили та поліпшення професійної підготовки щодо нього; V) забезпечення ефективності розслідування випадків можливого жорсткого поводження, зокрема шляхом негайного створення загальнодержавної групи, яка б спеціалізувалася на розслідуванні подібних справ; VI) розвиток ефективного національного превентивного механізму.

У своїй доповіді Комітет зазначає, що умови, у яких жінки відбувають довічне ув'язнення, значно покращилися. Тим не менше, основні рекомендації, зроблені у минулому щодо довічно ув'язнених чоловіків, досі не виконані. У зв'язку з цим, Комітет виступає проти усталеної практики установки відеоспостереження у камерах цієї категорії ув'язнених.

У ході візиту делегація Комітету розглянула ситуацію Юлії Тимошенко. Матеріальні умови її тримання були визнані такими, що знаходяться на високому рівні, а надання їй медичної допомоги Клінічною лікарнею № 5 у Харкові не викликає особливих зауважень. Однак КЗК наполегливо закликає українську владу забезпечити, щоб стосовно пані Тимошенко дотримувалася лікарська таємниця і щоб заходи безпеки, які її стосуються (що під час візиту включали ведення відеоспостереження) обмежувалися лише тими, яких суворо вимагають обставини.

У своїй відповіді українська влада надала інформацію про заходи, вжиті для вирішення деяких термінових питань, порушених КЗК у доповіді про своє відвідання, зокрема, заходи проти катувань та корупції у виправних колоніях та інших пенітенціарних установах, результати, отримані органами прокуратури за наслідками розгляду тверджень про жорстоке поводження з ув'язненими з боку персоналу, а також розробка керівництва з використання «технічних засобів спостереження та контролю» (зокрема відеоспостереження). Що стосується Юлії Тимошенко, українська сторона у відповіді посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 30 квітня 2013 року, у якому суд не встановив порушення заборони катувань та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

Доповідь про відвідання і відповідь були оприлюднені на прохання української влади і доступні англійською (та українською) мовою на веб-сайті Комітету: http://www.cpt.coe.int.