Молодих людей, як правило, часто зображують як носіїв амбіцій та сподівань у світі, отже, саме вони запроваджують важливі зміни у культурі. Фонд народонаселення Організації Об’єднаних Націй в області народонаселення влучно описує очікування від молодих людей як формувачів культури майбутнього: 

Після підліткового віку молоді люди стрімко розвивають свою особистість і стають індивідуальностями. Молоді люди не поділяють досвід та спогади тих, хто старший від них. Вони створюють свої власні способи сприйняття, оцінки речей, класифікації та розрізнення проблем, а також знаки, символи і мову, якими вони висловлюються. Реакції молоді на мінливий світ, унікальні способи пояснення і спілкування молодих людей, їхній досвід — все це може допомогти змінити культури їхнього часу та підготувати їхні суспільства для задоволення нових викликів... Молодечий динамізм може змінити деякі з архаїчних і шкідливих аспектів у прийдешніх культурах, які були незмінно вкорінені старшими поколіннями.1

Культура — це все. Це те, як ми одягаємось, які зачіски ми носимо, як ходимо, як зав’язуємо краватки. Культура — це не лише написання книг чи будування будинків.
Еме Сезер3

Спорт є універсальним елементом в усіх культурах, і тому ми вирішили включити його як тему до КОМПАСу. Спорт особливо користується популярністю у молоді; статистика показує, що 61% молодих людей у віці від 15 до 24 років регулярно займаються (принаймні один раз на тиждень) спортом в Євросоюзі. Інша причина, чому ми включили спорт сюди, полягає у тому, що спорт надає молодим людям можливість для соціальної взаємодії, через яку вони можуть розвивати знання, навички та відношення, необхідні для їхньої повноцінної участі в житті громадянського суспільства.

Культура та спорт є правами людини і пов’язані з різними іншими правами людини. Вони також є підставами, де права людини найчастіше піддаються сумнівам і де ними зловживають, в тому числі правами молодих людей.

Що ми розуміємо під словом «культура»?

Слово «культура» використовується в різних значеннях, наприклад, популярна культура, масова культура, міська культура, феміністська культура, культура меншин, корпоративна культура і, не в останню чергу, культура молоді. Ми також можемо говорити про культурну людину, маючи на увазі, що така людина має гарні манери і знається на традиціях літератури і мистецтва, або про культурний шок: дезорієнтація і розчарування особи, яка зіштовхується з незнайомою культурою. Жодне з цих значень культури, як правило, не перетинається з міністерствами культури або їх еквівалентами в розумінні державної влади.

Слово «культура» походить від латинського «cultura» і означає «доглядати, піклуватися, охороняти, культивувати». Близько 1500 до н. е. слово «культура» почало з’являтися в переносному сенсі — «вирощування через освіту», але лише в середині ХІХ століття це слово почали пов’язувати з ідеями про спільні звичаї та спосіб життя різних угрупувань. 4 Саме це значення культури, як успадкування сталих моделей і загального розуміння, нас цікавить в цьому розділі.

Жодна культура не є однорідною. У кожній культурі можна віднайти «субкультури»: групи людей, які відрізняються від інших субкультур та культури середовища, в якому вони живуть, своєю поведінкою та діями. Крім того, культуру так само важко визначити, як і охопити її межі; культури постійно розвиваються і змінюються. Перефразовуючи Геракліта про те, що двічі в одну річку не ввійдеш, культура, в якій ми знаходимося сьогодні, відрізняється від тієї, в якій ми були вчора. Проте в наших очах і уявленнях це дійсно те саме.

Які нові ідеї або технології змінили вашу культуру за останні десять років?

Комітет ООН з економічних, соціальних і культурних прав визначає культуру таким чином: Культура [...] охоплює серед іншого спосіб життя, мову, усну і письмову літератури, музику та пісні, невербальну комунікацію, релігії або системи переконань, обряди і церемонії, спорт та ігри, методи виробництва або технології, природничі та техногенні середовища, продукти харчування, одяг та житло; мистецтва, звичаї і традиції, за допомогою яких індивіди, групи осіб і громади висловлюють свою людяність і сенс, що вони вкладають в своє існування та будують свій світогляд, зіштовхуючись із зовнішніми силами, які формують їхні життя.5

Деякі аспекти культури вельми помітні, наприклад, як люди одягаються. Інші аспекти, в основному, сприймаються несвідомо, майже інстинктивно. Одним із способів роздумів про культуру є використання метафори про айсберг. Айсберг має видиму частину вище лінії води, а більшу та невидиму частину — під водою. Таким же чином культура має деякі аспекти, які ми можемо спостерігати і які ми усвідомлюємо, та інші аспекти, про які ми можемо лише здогадуватися або уявляти, що вони існують чи досягнуті шляхом діалогу (обговорення) та самоаналізу. Так само, як основа айсберга набагато більша, ніж його верхня частина, так і велика частина культури є «невидимою». Ризик — взяти лише частину від цілого. Зосередивши увагу на тому, що видно нам (і що ми, здається, «розуміємо»), ми ризикуємо не побачити те головне та істотне в особах, в людському існуванні.

Якщо вам зрозуміло все, про що я говорю, це означає, що ви — це я.  
Майлс Девіс

Які аспекти вашої культури, у вашому розумінні, є невидимими для інших?

Культура також є призмою, через яку ми розглядаємо та інтерпретуємо життя і суспільство. Культура передається від одного покоління до наступного, при цьому до неї додаються нові елементи і відкидаються інші. Для нас дуже важко оцінити нашу власну культуру об’єктивно, тому що разом із молоком матері ми взяли так багато з цієї культури, що ми і є її частиною. Це лише здається, що у нашій культурі все нормально і природно, що наша власна культура є «правдивою, правильною», а інші культури з їхніми різними способами думати і робити є незвичними. Насправді це зовсім не так.
Культура також пояснюється як динамічна конструкція, зроблена самими людьми у відповідь на їхні потреби. Задумайтесь на хвилинку про навколишнє середовище у Північній Швеції та різні проблеми, з якими люди там стикаються, порівняйте ці проблеми з тими, які мають люди, що живуть на теплих берегах Середземного моря. Безсумнівно, вони мають різні проблеми і по-різному вирішують їх, а це означає, що у них різний спосіб життя, а отже, й культури. Сьогодні внаслідок сучасних технологій і глобалізації ці дві культури мають більше спільного, ніж в минулому, проте вони, як і раніше, мають багато відмінностей, у тому числі й відмінність у понятті, що означає бути європейцем/європейкою.

Культура в сучасному суспільстві є місцем суперечок і боротьби за ідентичність, приналежність, легітимність і право6

Хто ми і ким себе вважаємо, залежить значною мірою від культур, в яких ми ростемо, виховуємось і які охоплюють нас. Кожен з нас, однак, є унікальним. Де ми народилися — це випадковість, що спочатку визначає все, наприклад: мову, якою ми вчимося говорити, їжу, яку ми найбільше любимо, релігію, яку ми сповідуємо чи ні. Ідентичність, як і культура, — це складне поняття з частинами вище і нижче лінії свідомості, які змінюються з часом та місцем нашого розташування. Ми можемо говорити про особисту ідентичність, гендерну ідентичність, національну, культурну, етнічну, класову або сімейну ідентичність і насправді про будь-який інший вид ідентичності. Прийняти цю ідентичність, яка є складною, різноманітною і динамічною, і в той же час визнати і прийняти, що інші так само мають право на вираження власної індивідуальності, має важливе значення для формування культури прав людини, де кожен пов’язаний рівними правами і повагою. Ідентичність — те, що робить кожного з нас унікальним. Тим не менш, ця унікальність не є сталою, вона постійно змінюється.

Що ми розуміємо під словом «спорт»?

«Спорт» означає всі форми фізичної активності, які шляхом випадкової або організованої участі спрямовані на вираження або вдосконалення фізичного і психічного благополуччя, утворення соціальних відносин або отримання результатів у змаганнях усіх рівнів. 7 
Європейська спортивна
хартія

Спорт, і особливо командні ігри, є важливою частиною нашого життя, незалежно від того, є ми глядацькою аудиторією чи учасниками/учасницями. Для багатьох футбол — це нескінченне джерело розмов, фанати/фанатки відчувають глибоке споріднення з їхньою командою, і гравці/гравчині («зірки футболу») отримують статус героїв/героїнь. Нинішня мода на людей, які бажають виглядати молодими, спортивними і здоровими, відображається у кількості фітнес-клубів, що відкриваються, та у кількості журналів про схуднення, що видаються, незважаючи вже й на те, що парки заповнені особами, що займаються бігом. Інші види діяльності, які включають психічне, а не фізичне навантаження, такі як шахи, також вважаються видами спорту. Існує безліч видів спорту на будь-який смак і темперамент, і таким чином спорт дійсно може бути тісно пов’язаний з нашою ідентичністю та культурою в певний момент нашого життя.
Якщо ми проаналізуємо глибше основні цінності і цілі спорту та спортивних ігор (включно з дитячими іграми), стає очевидним, що всі види спорту, чи то футбол, чи метання списа, або йога, розроблені як засіб навчання необхідним життєвим навичкам, і саме тому спорт розглядається як важлива частина навчальної програми, як формальної, так і неформальної.

Культурні права

Культурні права вперше були закріплені у Загальній декларації прав людини, стаття 27:

Кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, насолоджуватися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами.

Захист і заохочення культурних прав має важливе значення для процесу розширення прав і можливостей окремих осіб та громади в цілому. Володіння своїми культурними правами допомагає громадам будувати власну самооцінку, також мотивує на збереження своїх традицій, не кажучи вже про повагу до своїх звичаїв та цінностей.

Термін «культура» чітко не визначений в законодавстві з прав людини. Захист культури в законодавстві з прав людини охоплюється двома поняттями. По-перше, право людей на практику і продовження спільних традицій і діяльності. По-друге, захист культури в міжнародному праві охоплює наукові, літературні та художні устремління надбання суспільства.8

Відповідно до Асоціації, що займається вивченням прав людини, право на культуру в законі про права людини визначено по суті як святкування та захист творчості і традицій людства. Право особи насолодитися культурою і розвивати культуру і науку без втручання з боку держави є одним із прав людини. У міжнародному законі про права людини держави (уряди) також зобов’язані долучатися до культурних заходів і збереження артефактів, особливо тих, що представляють універсальні цінності. Культура в переважній більшості схвалюється як позитивне явище у переважній більшості документів з прав людини. Право на культуру включає в себе безліч компонентів:

•  право на участь у культурному житті;
•  право на використання результатів наукового прогресу;
• право індивідума на користування привілегіями від захисту моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором/авторкою яких він/вона є.
• право на свободу від втручання держави в наукові розробки або творчі пошуки.9

Деякі інші аспекти культури також захищені в міжнародних правах людини, наприклад, право одружуватися і засновувати сім’ю, право вільно висловлювати свою думку, право на освіту, свободу отримувати і поширювати інформацію, право на відпочинок і дозвілля, а також право на свободу думки, совісті і релігії.

Деякі інші аспекти культури також захищені в міжнародних правах людини, наприклад, право одружуватися і засновувати сім’ю, право вільно висловлювати свою думку, право на освіту, свободу отримувати і поширювати інформацію, право на відпочинок і дозвілля, а також право на свободу думки, совісті і релігії.

Оскільки культура впливає на всі аспекти людського життя, культурні права ілюструють неподільність і взаємозалежність всіх прав всеосяжним чином, ніж це роблять будь-які інші права. ...культурні права часто є нерозривною частиною інших прав.10 
Ресурсний центр з прав людини Університету
Міннесоти

Які ще права людини пов’язані з культурою?

Щодо дітей КПД передбачає, що освіта дитини має бути спрямована на: «... розвиток особистості, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі», а також в статті 31 йдеться про право на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають віку дитини. Спорт та ігри — важливі заходи для особистісного та соціального розвитку, зростання і благополуччя дітей та молоді.
У 1966 році Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (МПЕСКП) підкреслив важливість культури: «визнаючи, що відповідно до Загальної декларації прав людини, ідеал вільної людської особистості, вільної від страху і нужди, може бути досягнутий тільки, якщо будуть створені умови, за яких кожен може користуватися своїми економічними, соціальними і культурними правами, а також своїми громадянськими і політичними правами».

Принципи ЮНЕСКО з міжнародного культурного співробітництва (1966 рік) також заявляють, що широке розповсюдження культури та освіти серед усіх людей, свободи і миру, необхідні для підтримки людської гідності. Стаття 1 говорить:
1. Кожній культурі властиві достоїнства і цінності, які належить поважати і зберігати.
2. Розвиток власної культури є правом і обов’язком кожного народу. У своїй різноманітності й взаємному впливові всі культури є частиною загальної спадщини людства.11

Усі культури є частиною загальної спадщини всього людства. 
ЮНЕСКО

У 2007 році прийняття Декларації про права корінного населення стало важливим кроком у роз’ясненні концепції культури з прав людини. Декларація підтверджує, що корінні народи рівні з усіма іншими народами, і одночасно визнається право всіх народів відрізнятися, право вважати себе особливими і право на повагу до них. Документ також підтверджує, що всі народи роблять внесок у розмаїття та багатство цивілізацій і культур, які складають спільну спадщину людства.

Декларація про права корінних народів
Стаття 8
1.    Корінні народи і окремі особи мають право не піддаватися примусовій асиміляції або знищенню їхньої культури.
2.    Держави забезпечують ефективні механізми попередження та правового захисту:
(А) Будь-яка дія, що має своєю метою або результатом позбавлення цілісності як окремих людей або їх культурних цінностей, або етнічної самобутності...
Стаття 11
1. Корінні народи мають право на дотримання і відродження своїх культурних традицій і звичаїв. Це включає в себе право на збереження, захист   і розвиток колишніх, нинішніх і майбутніх проявів їхньої культури, таких як археологічні та історичні пам’ятки, пам’ятки матеріальної культури, малюнки, обряди, технології, образотворче та виконавське мистецтво і література.

Чи можуть звичаї культури порушувати права людини?

В принципах ЮНЕСКО з міжнародного культурного співробітництва йдеться, що кожній культурі властиві достоїнства і цінності, які належить поважати і зберігати. Що саме цей принцип означає на практиці? 

Такі звичаї, як бої биків, пиття теплого пива, полювання на китів або вживання конини, можуть бути важливими звичаями в деяких культурах, але здаються незрозумілими і навіть образливими для інших культур. Є й інші звичаї, які мають більш фундаментальні наслідки для прав і гідності людей, наприклад, застосування смертної кари, традиції щодо статевого життя (його наявність чи відсутність) до вступу в шлюб, носіння релігійних символів або тілесні покарання дітей.

Адже часто, коли ми дивимося на інших людей, то ув’язнюємо їх у своїх власних вузьких пристрастях. 
Амін Маалуф14

Чи потрібно поважати всі культурні звичаї?

Організація Об’єднаних Націй має чітку позицію з цього питання: право, яке порушує інше, не може бути використане, як зазначено в Загальній декларації прав людини:

[...] Культурні права не можуть служити підставою чи тлумачитися таким чином, щоб виправдати будь-які дії, що ведуть до заперечення або порушення інших прав людини і основних свобод. Таким чином, використання культурного релятивізму як приводу для порушення або спростування прав людини являє собою зловживання правом на культуру. Існують законні, основні обмеження на культурні звичаї, навіть на добре вкорінені традиції. Наприклад, жодна культура сьогодні не може законно претендувати на право практикувати рабство. Незважаючи на такий звичай в багатьох культурах протягом всієї історії, рабство сьогодні не може вважатися законним, правовим або бути частиною культурної спадщини, що має право на захист у будь-якому випадку. Навпаки, всі форми рабства, в тому числі сучасні звичаї, подібні до рабства, є грубим порушенням прав людини в рамках міжнародного права.

Аналогічно, культурні права не виправдовують катування, вбивства, геноцид, дискримінацію за ознакою статі, раси, мови чи релігії або порушень будь-якого з інших універсальних прав людини та основних свобод, встановлених у міжнародному праві. Будь-які спроби виправдати такі порушення, що базуються на культурі, не мають юридичної сили у відповідності з міжнародним правом.13

Серед пасток культури, в які можна потрапити, є маркування людей, іншими словами, «знаходження їх у коробці» відповідно до їхньої культури, якій вони найбільше довіряють, і, отже, увічнення стереотипів і забобонів. Це особливо характерно для представників культури більшості, які вважають дії, вибір або рішення членів групи меншин, чимось, що впливає на їхню культуру, в той час як їхні дії, вибір або рішення взагалі не впливають на культуру.

У мене є право бути рівним у той час, коли різниця змушує мене поступатися, і право бути неповторним, коли рівність ігнорує особливості, що визначають мене.
Боавентура де Суза Сантос

Культурне розмаїття є природним наслідком комбінації людської гідності та прав людини в повному обсязі. Права людини гарантують свободу думки, релігії, переконань, культурне самовираження, освіту і так далі. Так само як перевага більшості не може бути використана для придушення прав меншин, так і культурні права меншин не можуть бути використані для виправдання порушень прав людини, незалежно від того, ким ці порушення були здійснені — людиною з більшості чи з меншин. Повага до розмаїття має відбуватися в рамках прав людини, а не використовуватися як причина для дискримінації. Розмаїття можливе лише за гідності; рівність має співіснувати з розмаїттям.

Спорт і права людини

П’єр де Кубертен, «батько» сучасних Олімпійських ігор, вважав, що спортивні заходи в цілому і міжнародні зокрема є важливими інструментами для просування прав людини: спорт має явну функцію для заохочення активного світу, міжнародного взаєморозуміння в дусі взаємної поваги між людьми різних культур, ідеологій і вірувань.

Ніякі документи чи пакти про права людини не містять конкретної згадки про спорт. Проте Міжнародний олімпійський комітет (МОК) заявив у своїй Олімпійській хартії, що «практика спорту є правом людини. Кожен має можливість займатися спортом, без будь-якої дискримінації і в олімпійському дусі».15

Участь у спорті може зміцнювати права людини через споріднені спільні інтереси і цінності і навчати соціальним навичкам, які необхідні для демократичного громадянства. Спорт підвищує соціальне і культурне життя шляхом об’єднання окремих осіб і громад. Спорт може допомогти подолати соціальну прірву між людьми і заохотити до діалогу, і тим самим допомогти зруйнувати забобони, стереотипи, культурні відмінності, невігластво, нетерпимість та дискримінацію.

Спорт часто застосовують як перший крок для підбадьорення вразливих і маргінальних груп. Вуличний футбол використовується в багатьох районах міста як спосіб для людей, що працюють з молоддю, вступити в контакт з відчуженими молодими людьми. Чемпіонат світу для бездомних — це міжнародний футбольний турнір, в якому команди складаються повністю з бездомних. Захід проводиться щорічно з 2003 року. На офіційному сайті організації ми можемо прочитати, що «...дослідження впливу Кубка світу для бездомних в Копенгагені 2007 року в черговий раз демонструє значні зміни в житті гравців — 71% гравців перестали вживати алкоголь та наркотики, і змінили своє життя, сконцентрувавши свою увагу на роботі, власних домівках, навчанні, освіті, налагодженні відносин, все ще продовжуючи грати в футбол».16

Спортивні гравці як приклади для наслідування

Найголовніше не перемога, а участь. 
Девіз Олімпійських ігор

Спортсмени і спортсменки часто є прикладами для захоплення завдяки їхньому статусу, досягненням, а іноді надихає шлях, яким вони йшли до успіху. Багато молодих людей поважають їх за докладені зусилля у боротьбі за соціальну справедливість і права людини. Наприклад, Ліліан Тюрам є одним із цікавих гравців в історії французької збірної з футболу, він відомий завдяки своїй боротьбі проти расизму та захисту молоді. Ерік Кантона є також відомим колишнім футболістом. Він походить з бідної іммігрантської сім’ї і в даний час добре відомий своєю акторською майстерністю, а також підтримкою бездомних.

ООН покладається на деяких видатних особистостей із світу мистецтва, музики, кіно, літератури та спорту, щоб привернути увагу до своєї діяльності і сприяти досягненню місії організації. Можна навести такі приклади: футболіст Лео Мессі — посол доброї волі ЮНІСЕФ; зірка тенісу Марія Шарапова — посол доброї волі Програми розвитку ООН (ПРООН) та співачка Селін Діон — артистка ЮНЕСКО за мир.17

Спорт без кордонів 18

Спорт без кордонів є некомерційною організацією, створеною групою спортсменів різних видів спорту. Вона прагне до захисту права на гру і зайняття спортом: кожна дитина, незалежно від її соціально-економічного статусу або контексту, в якому він (вона) живе, має право грати і брати участь у спорті, вона сприяє розвитку освіти через спортивну роботу з групами ризику і, таким чином, робить внесок у боротьбу проти нерівності. Її девіз: «Солідарність — це насамперед колективний спорт». www.playthegame.org

Порушення прав людини, пов’язані зі спортом

Використання медичних препаратів, які підвищують фізичні показники, є найбільш відо- мим зловживанням, яке принижує гідність людини і несе шкоду для здоров’я. Існують і такі суперечливі питання, як гормонотерапія і визначення статі в спортсменок; ці питання стосуються людської гідності та права на інтимне життя людини. Спонсори можуть експлуатувати спортсменів та спортсменок, а амбіційні батьки можуть експлуатувати своїх дітей, які занадто рано проявили здібності у спорті. Тренування з великими навантаженнями і примус до участі в змаганнях несуть за собою фізичні травми та ризики для психіки.
Заняття спортом, а також використання спортивного інвентаря не завжди доступні кожному, адже часто у спорті наявні елементи дискримінації щодо жінок, релігійних і культурних меншин або інших груп. Наприклад, футбольні класи у школі пропонуються тільки для хлопчиків. Комерційні міркування та інтереси також можуть призвести до порушень прав людини, що підривають гідність і повагу до інших. Наприклад, деякі гравці беруть хабарі з метою вчинення «професійних порушень» (навмисне зроблених порушень) у футболі, чи підробляють результати у матчах з крикетуДеякі порушення прав людини пов’язані з глобалізацією промисловості спортивних товарів. Наприклад, постачальники спортивного одягу та спорядження були піддані критиці за укладення контрактів із заводами, де використовується дитяча праця.

Чи всі види спорту однаково доступні для всіх молодих людей?

Найбільш загальна проблема прав людини, що стосується спорту, — це питання рівності та відсутність дискримінації. Ефективне забезпечення рівності доступу до спорту стикається з різними економічними, соціальними і логістичними бар’єрами: наявність спортивного спорядження, до якого завжди буде доступ і змога використання його; безперешкодне прийняття у спортивні клуби, їх доступність і так далі. Незважаючи на широко визнану інтеграційну роль спорту, у більшості країн багато молодих людей не мають доступу до занять спортом.

Спорт і політика

Спорт вже давно використовується як мирний засіб політичної діяльності проти несправедливості. В епоху апартеїду багато країн відмовилися мати спортивні відносини з Південною Африкою, чим зробили значний внесок у політичні зміни в цій країні. У 1992 році Федеративна Республіка Югославія була замінена Данією у чемпіонаті Європи з футболу через стан війни серед республік колишньої Югославії.
Проте спортом також зловживають задля націоналістичних чи політичних цілей. Наприклад, в 1972 році під час Олімпійських ігор в Мюнхені вісім палестинських терористів вторглися в штаб ізраїльської команди, яких взяли в заручники. Двоє спортсменів були вбиті одразу ж під час бійки, і ще дев’ять заручників були вбиті після невдалої спроби німецької поліції врятувати їх. Олімпійські ігри, зокрема, вже давно використовуються як своєрідний форум для країн, що бажають зробити політичні заяви. Наприклад, Сполучені Штати Америки разом з 65 іншими країнами бойкотували Олімпійські ігри в Москві в 1980 році через радянське вторгнення в Афганістан. Після цього Радянський Союз і п’ятнадцять його союзників бойкотували наступні ігри в Лос-Анджелесі в 1984 році з міркувань безпеки і побоювань можливих прохань про політичний притулок та можливість його надання. Зовсім недавно вибір Пекіна для Олімпійських ігор у 2008 році зазнав критики через відсутність демократії в Китаї і порушення прав людини.

Спорт і расизм

Расизм у спорті може стосуватися всіх видів спорту і може виявлятися на різних рівнях: в аматорському спорті, на інституційному та міжнародному рівнях, а також у засобах масової інформації. Особливо чітко він виявляється на місцевому рівні — і не тільки (як наслідок реальних чи уявних причин, пов’язаних з кольором шкіри, релігією, національністю чи етнічним походженням) в стосунках між гравцями, командами, тренерським штабом та глядацькою аудиторією або стосовно всіх перерахованих категорій, а також щодо суддів.
Відповідальність за боротьбу з расизмом у спорті лежить на кожному: як на державних органах (законодавці, суди, поліція, органи державної влади, які відповідають за спорт, і місцеві органи влади), так і на неурядових організаціях (професійні та аматорські спортивні асоціації загальнонаціонального рівня, спортивні клуби, місцеві спортивні асоціації, клуби вболівальників, організації гравців та організації боротьби з расизмом і так далі), а також на кожній людині.

Мондіалі Антиразісті

Це міжнародний футбольний турнір і великий фестиваль боротьби з расизмом, проводиться щороку близько Болоньї в Італії. Він відкритий для уболівальницьких груп, антирасистських організацій, асоціацій іммігрантів, молодіжних груп, і всіх, хто любить чесну гру в футбол. Турнір є неконкурентоспроможним і прагне об’єднати людей. Окрім матчів, багато інших заходів організовано, наприклад, дискусії, семінари, кінопокази, концерти і так далі. http://www.mondialiantirazzisti.org

Чи потрібно вболівальнику/вболівальниці, який/яка підозрюється в хуліганстві, заборонити виїзд на матч до іншої країни? Чи не буде це порушенням його/її права на свободу пересування?

Культура та молодь

Що відбувається з нашою молоддю? Вони не поважають старших, вони не слухаються своїх батьків. Вони ігнорують закон. Вони бунтують на вулицях з дикими поняттями. Їх мораль в занепаді. Що буде з ними? 
Платон,
IV століття до н.е.

Ми часто узагальнюємо і говоримо про культуру тієї чи іншої країни, ігноруючи той факт, що культура є плюралістичною. Крім того, ми помиляємось, говорячи про молодіжну культуру як гомогенну конструкцію. У Європі соціальні, економічні зміни, які відбулися після Другої світової війни, привели до розквіту молодіжних субкультур. Молоді люди зі своїми специфічними потребами, знаннями, принципами, методами, інтересами, поведінкою та мріями оновили культуру, в якій вони виросли, і переробили її на свій лад: деякі повністю охопили її, інші — відмовившись від неї.

Доступ до інформації та участь у культурній діяльності може стати вектором згуртованості та інтеграції і сприяти активній громадській участі. Таким чином, важливо, щоб молоді люди мали «доступ до культури», чи то як споживацьке коло, наприклад, відвідуванням бібліотеки, музеїв, театрів чи футбольних матчів; або як автори/авторки музики і відеофільмів, або активні учасники/учасниці танців чи спорту.

Чи всі громадяни/громадянки вашої країни мають рівний доступ до участі в культурному житті суспільства?

Європейський молодіжний форум є платформою європейських молодіжних організацій.
www.youthforum.org

Доступ молоді до культури можна полегшити різними способами, наприклад, за допомогою пропозицій низьких цін, абонементів, або за допомогою вільного доступу молоді до музеїв, художніх галерей, опери, театральних постановок і концертів симфонічних оркестрів. Доступ до культури також має заохочуватися за допомогою освітніх та розважальних заходів, наприклад, надання субсидій молодіжним театральним колективам та надання підтримки молодіжним клубам, громадським, молодіжним та культурним центрам.
Переглянута Європейська хартія про участь молодих людей у місцевому та регіональному житті рекомендує місцевим і регіональним гілкам влади таке: «підтримувати соціально-культурні заходи, що здійснюються молодіжними асоціаціями і організаціями, молодіжними групами та громадськими центрами, які спільно з родиною, школою або роботою, є одним із стовпів соціальної єдності в місті або регіоні; вони є ідеальним каналом залучення молоді та реалізації молодіжної політики в області спорту, культури, ремесел і промислів, художніх та інших форм творчості, а також в області соціальної активності».
Розуміння соціальної та культурної участі переплітаються. Більшість молодіжних організацій розвивають свою діяльність в цьому напрямку. Вони можуть і не мати за мету своєї діяльності розвиток культури або спорту, але вони існують і працюють, щоб сприяти благополуччю молодих людей, які не можуть бути реалізовані без соціальної, культурної та спортивної складової. Деякі молодіжні організації займаються безпосередньо участю у культурному житті та міжкультурними обмінами (наприклад, Європейська Федерація міжкультурного навчання, Молодь для обміну і взаєморозуміння або Всесвітня Рада молоді в Європі), інші акцентують увагу на спорті, до таких належать: Міжнародна спортивна і культурна асоціація або Неурядова організація Європейського спорту. Всі вони, особливо безліч великих і малих організацій, що діють на місцевому рівні, пропонують можливість для молодих людей стати суб’єктами соціального і культурного життя, а це означає значно більше, ніж бути просто споживачами культурних надбань, зроблених іншими.

Робота Ради Європи

Молодіжна європейська карта — карта, що пропонує знижки на відвідування закладів культури, транспорт, проживання, покупки та послуги в багатьох європейських країнах для молоді. www.eyca.org

Європейська Культурна Конвенція19

Ця Конвенція Ради Європи датується 1954 роком. «Мета цієї Конвенції полягає в розвитку взаєморозуміння між народами Європи та у взаємоповазі до їх культурного розмаїття, збереженні європейської культури, сприянні національним внескам в європейську культурну спадщину, повагу до її фундаментальних цінностей і заохочення, зокрема, до вивчення мов, історії та цивілізації сторін Конвенції. Конвенція сприяє узгодженим діям щодо заохочення культурного співробітництва в інтересах Європи».

Ми повинні розвивати політичну культуру, що базується на правах людини.
Нельсон Мандела

Біла книга з міжкультурного діалогу

У 2008 році Рада міністрів Європи запустила новий проєкт — Біла книга з міжкультурного діалогу Ради Європи «Жити разом, у рівності і в гідності». У Раді Європи міжкультурний діалог розглядається як засіб сприяння обізнаності, розумінню, примиренню та терпимості, а також як засіб для запобігання конфліктам та забезпечення інтеграції і згуртованості суспільства.
Біла книга пропонує різні напрямки просування міжкультурного діалогу, взаємної поваги та розуміння, засновані на основних цінностях Організації. Міністри підкреслили важливість забезпечення належного бачення (розуміння) Білої книги і закликали Раду Європи та її держав-членів, а також інших відповідних заінтересованих сторін втілювати в життя рекомендовані заходи, зазначені в Білій книзі.

Конвенція проти застосування допінгу

Конвенція проти застосування допінгу є міжнародним правовим інструментом у боротьбі з допінгом. Вона була відкрита для підписання країнами в 1989 році, на сьогодні 51 країна ратифікувала її. Конвенція встановлює загальні стандарти і правила, які вимагають від учасників/учасниць прийняти законодавчі, фінансові, технічні, освітні та інші заходи з боротьби з допінгом у спорті.

Європейська конвенція про запобігання насильству

Конвенція спрямована на запобігання та контроль над насильством та хуліганською поведінкою глядацького кола під час спортивних змагань, а також на забезпечення безпеки глядацької аудиторії під час спортивних заходів. Конвенція була ратифікована 41 державою. Вона стосується всіх видів спорту в цілому, але особливо футболу. Конвенція зобов’язує держави вживати практичних заходів по запобіганню і контролю над насильством. Вона також встановлює заходи для виявлення та переслідування правопорушників/правопорушниць. 

Параолімпійські ігри

Паралімпійські ігри є спортивними змаганнями для людей з інвалідністю, в тому числі людей з ампутованими кінцівками, людей з ослабленим зором, які страждають паралічем нижніх кінцівок і людей з церебральним паралічем. Паралімпійські ігри стартували в 1948 році, а з 1952 року Паралімпійські ігри почали проводити в ті ж роки, що й Олімпійські ігри. Зимові Паралімпійські ігри були вперше проведені в 1976 році. Перші справжні ігри відбулися паралельно з Олімпійськими іграми в 1988 році в Сеулі, Південна Корея, де спортсмени/спортсменки мали паралімпійське село та використовували олімпійські об’єкти для змагань. Керування паралімпійцями/паралімпійками здійснюється Міжнародним паралімпійським комітетом (МПК), вони визнані і підтримуються Міжнародним олімпійським комітетом (МОК) і регулюються МПК.

На шляху до культури прав людини

Незважаючи на те, що ми всі спілкуємося по-різному і в різних культурах і «субкультурах», ми все ж таки, в першу чергу, людські істоти і в цьому сенсі актори і гравці в універсальній культурі, культурі прав людини. Це культура, в якій люди знають і поважають свої власні права, а також права інших, несуть відповідальність за свою гідність і гідність інших і діють згідно з принципами прав людини.
Тут не досліджується питання створення нової культури або нової ідеології, філософії, але підтримується кожна культура для інтеграції принципів прав людини у закони, політичні системи і культурні практики. Можливо, для початку доречно буде роздивитися світ навколо нас все-таки через призму прав людини і після цього вже діяти.23 Такий спосіб правильний, тому що захист і заохочення прав людини не є специфікою якоїсь окремої культури, релігії або етнічного походження: такий шлях має об’єднувати нас всіх всупереч нашим різним культурам і етнічному походженню.

Посилання

1 «Генерація змін, молоді та культури», Доповнення молоді до положення ЮНФПА у Всесвітній доповіді з народонаселення, 2008:  www.unfpa.org/webdav/site/global/shared/documents/publications/2008/swp_youth_08_eng.pdf
2  ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_334_en.pdf
3 Еме-Фернан-Давід Сезе, мартинікський письменник, у виступі на Всесвітньому конгресі Чорних письменників і художників в Парижі: www.wsu.edu/gened/learn-modules/top_culture/quotations-on-culture
4 Он-лайн словник з етимології:  www.etymonline.com/index.php?term=culture
5 Зауваження загального порядку №21 до статті 15, пункт. 1 (а) Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права Комітету з економічних, соціальних та культурних прав, 2009
6 Т-Комплект з навчальної бази Ради Європи та Європейської комісії, 2002 рік: www.youth.partnership-eu.coe.int
7 Європейська спортивна хартія, Рада Європи, 1993
8 Асоціація з освіти в галузі прав людини: www.hrea.org/index.php?base_id=157
 www.un.org/en/documents/udhr/  та  www2.ohchr.org/english/law/cescr.htm
10 Сфера права, Ресурсний центр з прав людини, розділ 5 модуль 17: www1.umn.edu/humanrts/edumat/IHRIP/circle/modules/module17.htm
11 portal.unesco.org/en/ev.php-URL_ID=13147&URL_DO=DO_PRINTPAGE&URL_SECTION=201.html
12 www.un.org/esa/socdev/unpfii/documents/DRIPS_en.pdf
13 Ейтон-Шенкер Діана, «Виклик прав людини», Департамент ООН з питань громадської інформації DPI/1627/HR 1995: www.un.org/rights/dpi1627e.htm
14 Амін Маалуф, В ім’я ідентичності: Насильство і потреба належати, Нью-Йорк: видання Аркада, 2000.
15 Олімпійська хартія, Міжнародний олімпійський комітет, 2011: www.olympic.org/Documents/olympic_charter_en.pdf
16  Для отримання додаткової інформації див:  www.homelessworldcup.org/
17 Подивитись  більш  детальну  інформацію  можна  тут:  www.un.org/sg/mop/gwa.shtml та http://portal.unesco.org/en/ev.php-URL_ID=4049&URL_DO=DO_TOPIC&URL_SECTION=201.html   
18 Для отримання додаткової інформації www.sportsansfrontieres.org
19 conventions.coe.int/Treaty/Commun/QueVoulezVous.asp?NT=018&CL=ENG
20 www.coe.int/t/dg4/intercultural/Source/Pub_White_Paper/White%20Paper_final_revised_EN.pdf
21 http://conventions.coe.int/Treaty/Commun/QueVoulezVous.asp?CL=ENG&NT=135
22 http://conventions.coe.int/Treaty/Commun/QueVoulezVous.asp?NT=120&CM=1&DF=18/08/2009&CL=ENG
23 Цікаве обговорення цієї проблеми в галузі прав людини освіти на форумі: www.hrea.org/lists/hr-education/markup/msg01188.html

Ключова дата
  • 21 лютогоМіжнародний день рідної мови
  • 21 березняВсесвітній день поезії
  • 23 квітняВсесвітній день книг і авторського права
  • 3 травняВсесвітній день свободи преси
  • 21 травняВсесвітній день культурного різноманіття заради діалогу та розвитку
  • 28 травняЄвропейський день сусідів
  • 9 серпняМіжнародний день корінних народів світу
  • 12 серпняМіжнародний день молоді
  • 1 жовтняМіжнародний день людей похилого віку
  • 1 жовтняМіжнародний день музики
  • 25 жовтняМіжнародний день митців
  • 11 листопадаМіжнародний день науки і миру
  • 21 листопадаВсесвітній день телебачення