Інструкції

1.    Поясніть, що це можливість для учасників/учасниць поділитися думками і почуттями про власний досвід міжособистісного насильства: коли люди були насильницьки налаштова­ні до них і коли вони були жорстокі з іншими.
2.    Переконайтеся, що кожен знає і розуміє правила участі у груповій роботі: до кожного слід ставитися з повагою, все сказане залишається конфіденційним, ніхто не повинен під тиском казати те, що змушує відчувати себе незручно.
3.    Проведіть короткий мозковий штурм зі словом «насильство», запропонувавши учасникам/учасницям навести приклади повсякденного насильства, наприклад, образи, словесні образи, сарказм, порушення черги, ставання без черги перед кимось, побиття дитини, залякування з боку банд, крадіжки зі зломом, дрібні або кишенькові крадіжки, вандалізм і т. д.
4.    Попросіть усіх поміркувати п'ять хвилин про особисті випадки, коли:
а)    хтось поводився жорстоко з ними;
б)    вони були жорстокі до інших;
в)    вони бачили насильство над іншими, але не втручалися.
5.    Попросіть охочих запропонувати свій досвід як приклад для групового обговорення. Не­хай розкажуть, що сталося і що вони відчувають. Спробуйте отримати по два приклади в кожній категорії – а, б, в.
6.    Зробіть короткі замітки про події на фліпчарті.

Дебрифінг та оцінка

Почніть з короткого обговорення заняття в цілому, чи дійсно це було важко і чому. Потім пе­рейдіть до аналізу причин і наслідків різних інцидентів.
•    Чому сталася ситуація насильства?
•    Чому ви поводились саме так?
•    Як би інші члени/членкині групи поводилися в подібних обставинах?
•    Як би ви могли повести себе по-іншому? Чи є у решти групи якісь пропозиції?
•    Що можна було б зробити, щоб запобігти цьому інциденту?
•    В останньому випадку в), чому ви не втрутилися?
•    Чи були загальні причини інцидентів або вони всі унікальні?
•    Скільки інцидентів були результатом непорозуміння, скільки – результатом гіркоти, злоби й заздрості і скільки – результатом відмінностей у культурі та звичаях, думках або переконаннях?
•    Що люди розуміють під словом «толерантність»? Як вони її визначають?
•    Чи маємо ми бути толерантні до всього, що роблять або говорять інші люди?
•    Чому толерантність має ключове значення для сприяння правам людини?

Поради фасилітатору/фасилітаторці

Підкресліть, що метою цієї вправи є розвиток навичок боротьби з насильством шляхом ви­значення причин, визнання почуттів та емоцій і розвинення навичок впевнених дій, щоб кон­тролювати ситуацію. Акцент робиться на пошуку ненасильницьких засобів реагування на си­туації жорстокості, а не на допомогу людям подолати травму. Якщо присутні постраждали в результаті насильства, то скажіть їм, що поговорите з ними наодинці потім, коли ви зможете допомогти їм знайти професійного консультанта/консультантки.

Будьте готові до сюрпризів та підтримайте тих, хто вважає цю діяльність складною або та­кою, що засмучує. Ви не можете знати біографію кожного/кожної, чи те, що відбувається або відбулося в їх сім'ях. Цілком імовірно, що деякі учасники/учасниці мали досвід насильства, наприклад, жорстоке поводження з дітьми, насильство в сім'ї, психологічне або емоційне насильство, залякування в кіберпросторі, сексуальне насильство, расизм, знущання в школі або на роботі, агресивна поведінка на дорозі, самоушкодження, спроба самогубства, злочи­ни з ненависті, тероризм, геноцид, війни, військові злочини і насильницькі злочини.

Скажіть людям, щоб пам'ятали статтю 1 Загальної декларації прав людини: «Всі люди на­роджуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства». Якщо хочемо, щоб інші сліду­вали цій статті, томи теж маємо їй слідувати.

Якщо у вас більше 10 осіб у групі, ви можете розділити їх на малі групи, щоб поділилися своїми історіями.

Варіації

Ви можете зробити гарну драматичну вправу. Попросіть двох, трьох або чотирьох осіб, щоб під­готували коротку рольову гру з якогось інциденту. Інша частина групи спостерігає. Ви можете зупиняти рольову гру з інтервалами і запитувати аудиторію, щоб прокоментували або запро­понували те, як рольова гра має бути продовжена. Крім того, члени/членкині аудиторії можуть втрутитися безпосередньо і замість акторів/акторок розвинути альтернативні закінчення.

Замість театру обговорення ви також можете зробити «театр зображення». Це дуже ефективний метод, щоб змусити людей замислитися про насильство. Попросіть одну людину – скульптора/скульпторку створити збірний образ, розташовуючи інших учасників/ учасниць так, щоб отримати картину або сцену ситуації насильства. Коли скульптор/скульпторка закінчить, решта групи може коментувати і ставити запитання. Наступним кроком слід перетворити сцену в позитивне, ненасильницьке зображення ситуації.

Пропозиції щодо виконання подальших дій

Можливо, ви захочете обговорити суперечності в Декларації ООН про принципи толерант­ності і її межі. «Толерантність відповідає принципу поваги до прав людини; прояв толерант­ності не означає толерантного ставлення до соціальної несправедливості, відмову від або ослаблення своїх переконань. Це означає, що кожен вільний дотримуватися своїх переконань і визнає право інших дотримуватися своїх». Попросіть групу обміркувати те, що «прояв толе­рантності не означає толерантного ставлення до соціальної несправедливості». Тоді як мож­на одночасно «визнавати право інших дотримуватися своїх [переконань]», особливо якщо ці переконання є расистськими або фанатичними.
Дізнайтеся про організації, які надають підтримку жертвам насильства, наприклад, теле­фонні лінії довіри або заклади допомоги жертвам. Дізнайтеся більше про інші організації, які сприяють взаєморозумінню і толерантності у суспільстві.

Якщо ви б хотіли продовжувати працювати з темою миру і насильства, ви можете пе­реглянути вправи «Домашні справи» де розглядається насильство в сім’ї, «Моє життя — не шоу» про залякування в кіберпросторі і «А які в нас альтернативи?», де досліджено знущання.

Ідеї для вправ

Зв'яжіться з організацією, яка діє в інтересах миру та ненасильства в суспільстві, і дізнайтеся, як ви могли б допомогти в ролі волонтерів/волонтерок.

Додаткова інформація

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) у своїй першій доповіді про насильство і здо­ров'я (2002) визначила насильство як «навмисне застосування фізичної сили чи влади, чи за­гроза їх застосування, проти самого себе, проти іншої людини або проти групи чи спільноти, яке призводить або може призвести до травми, смерті, психологічної шкоди, недорозвинен­ня або позбавлення».

Декларація принципів толерантності (ЮНЕСКО)
Стаття 1. Визначення толерантності
1.1.    Толерантність означає повагу, прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів прояву людської індивідуаль­ності. їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань. То­лерантність – це гармонія різноманіття. Це не тільки моральний обов'язок, а й політична та правова потреба. Толерантність – це чеснота, яка робить можливим досягнення миру і сприяє заміні культури війни культурою миру.
1.2    Толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність - це, перш за все, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав людини і ос­новних свобод інших осіб. Ні за яких обставин вона не може бути використана для виправ­дання зазіхань на ці основні цінності, толерантність має проявлятися окремими людьми, гру­пами і державами.
1.3    Толерантність – це обов'язок, який сприяє утвердженню прав людини, плюралізму (втому числі культурного плюралізму), демократії та верховенства закону. Толерантність – це поняття, що означає відмову від догматизму, від абсолютизації істини і затверджує норми, встановлені в міжнародних документах з прав людини.
1.4    У співзвучності з повагою до прав людини практика толерантності не означає толерант­ного ставлення до соціальної несправедливості, відмови від своїх або поступки своїми пе­реконаннями. Це означає, що кожен вільний дотримуватися своїх переконань і визнає таке ж право інших дотримуватися своїх. Це означає визнання того, що люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою і цінностями і мають право жити в мирі та зберігати свою індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав'язані іншим.

Міжнародний день ненасильства Організації Об'єднаних Націй (ООН) є глобальним і сприяє поширенню ненасильства, освіти та інформуванню громадськості. Він проводиться щорічно 2 жовтня та збігається з днем народження відомого індійського лідера Махатми Ганді.