Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначає здоров’я як «стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки як відсутність хвороб і фізичних дефектів».2

Серед найбільш важливих свобод, що ми можемо мати — це свобода від неминуче поганого стану здоров’я і від незворотності смертності.1
Амартія Сен

Людство досягло значного прогресу у поліпшенні стану здоров’я в світі. Ми дізналися, як лікуватися і контролювати хвороби, які раніше вбивали мільйони людей. Ми поліпшили доступ до води та санітарії, а також створили складні системи охорони здоров’я. Наші знання і досвід з охорони здоров’я швидко зростають і у нас є більше ресурсів для здоров’я, ніж будь-коли раніше.
Проте прогрес в сфері охорони здоров’я надзвичайно нерівний. Дитина, що народилася сьогодні в Швеції, може прожити більше 80 років, але менше ніж 72 роки, якщо вона народилася в Бразилії, і менше ніж 63 роки, якщо вона народилася в Індії, і менше ніж 50 років, якщо народилася в Лесото. В Ірландії ризик смерті жінки під час вагітності або пологів становить від 1 до 47 600, а в Афганістані це — від 1 до 8. Наша тривалість життя і здоров’я може різко відрізнятися залежно від того, де ми живемо і ростемо, проте значні нерівності стосовно здоров’я існують не тільки між країнами, а й всередині країн. Дитина, що народилася в Калтоні, в районі шотландського міста Глазго, може очікувати прожити на 28 років менше, ніж інша дитина, що живе в Лензі, шотландському селі всього тільки за 13 кілометрів далі. У Болівії діти, народжені від жінок без освіти, мають 10% шансів померти у віці до 1 року, в той час як дитина, народжена жінкою принаймні з середньою освітою, має 0,4% шансів померти до 1 року. У Великобританії темпи смертності дорослого населення в бідних кварталах в 2,5 разу вищі, ніж у менш неблагополучних районах.3

Драматична диспропорція у стані здоров’я, яку виявила статистика, не може бути пояснена біологією. Відмінності щодо здоров’я між країнами і всередині країн є результатом соціально-економічної політики, яка визначає середовище, в якому люди народжуються, ростуть, живуть і працюють.5  Диспропорції у стані здоров’я несправедливі і їх можна уникнути. У більшості випадків це навіть не питання економічного зростання. Хоча економічне зростання має важливе значення для розвитку, без рівного розподілу ресурсів зростання національної економіки може навіть поглибити нерівності стосовно здоров’я. ВООЗ зазначає, що деяким країнам, що розвиваються, таким як Куба, Коста-Ріка, або Шрі-Ланка, вдалося досягти хорошого рівня здоров’я, незважаючи на відносно низьке національне економічне зростання.6 Боротьба з диспропорціями у здоров’ї є питанням соціальної справедливості та прав людини.

Глобальне зобов’язання щодо здоров’я для всіх проголошується у декларації про Цілі розвитку тисячоліття. Наші уряди пообіцяли домогтися восьми цілей щодо зменшення бідності до 2015 року. Однак ці глобальні зусилля не будуть можливі без активної участі громадянського суспільства. Люди мають знати свої права і обов’язки своїх урядів; необхідно, щоб напрямки соціально-економічної політики, які створюються або реформуються урядами, не поглиблювали диспропорції у стані здоров’я. Здоров’я — це не тільки прагнення до благополуччя, це — право людини.

Право на здоров’я

Право на здоров’я визнається в численних міжнародних та регіональних договорах, починаючи із Загальної декларації прав людини (стаття 25), в тому числі в Міжнародному пакті про соціально-економічні права (стаття 12), в Конвенції про права дитини (статті 6, 24), в Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (статті 10, 11, 12, 14) і в Європейській соціальній хартії.
Право на здоров’я не слід розуміти як право бути здоровим: неможливо забезпечити захист від усіх можливих причин поганого стану людського здоров’я. Це право для всіх без дискримінації на користування різними послугами, установами та речами, а також мати відповідні умови життя, щоб бути здоровим, наскільки це є можливим. Право на здоров’я включає в себе не тільки послуги медико-санітарної допомоги, а й умови, що визначають наше здоров’я, в тому числі: доступ до безпечної питної води, належної санітарії та житла, достатнє харчування, здорові умови роботи і умови навколишнього середовища, а також доступ до освіти та інформації, пов’язаних із здоров’ям.7

Чи треба всім мати право на медичну допомогу незалежно від їхнього статусу та статку?

Право для всіх без дискримінації на користування різними послугами, установами і товарами, а також відповідними умовами
життя, що необхідні для того, щоб почуватися більш здоровим.

Відповідно до міжнародних договорів з прав людини медичні послуги та пільги мають бути доступними, наявними, прийнятними і мати відповідну якість для всіх без дискримінації.

У вересні 2010 року Рада з прав людини ООН ухвалила резолюцію про визнання доступу до води та санітарії як право людини.

Наявність означає, що громадські об’єкти охорони здоров’я, товари та послуги, а також програми мають бути доступні в достатній кількості в межах країни.

Доступність означає, що медичні заклади, товари і послуги мають бути фізично і економічно доступними для всіх без дискримінації та має бути забезпечена можливість щодо пошуку, одержання і поширення інформації, що стосується питань здоров’я. Наприклад, медичні установи для молоді мають бути поряд з територією, де живуть молоді люди (у тому числі сільські райони та малі міста), і там має бути громадський транспорт, який дозволяє людям легко дістатися до медичного закладу. Прийомні години мають бути зручними для молодих людей. Медичні установи мають бути безкоштовними або дуже дешевими, так, щоб молоді люди могли собі дозволити користуватися ними. Інформація, пов’язана із здоров’ям, в тому числі про сексуальне і репродуктивне здоров’я, має бути легко доступною для молодих людей без будь-якої дискримінації.

Прийнятність означає, що товари і послуги мають бути культурно прийнятними і відповідати принципам медичної етики. Наприклад, лікарі/лікарки та медсестри/медбрати мають бути навчені тому, як говорити з молоддю та дітьми. Атмосфера в медичному центрі має забезпечувати підтримку та неупередженість щодо молодих людей.

... здоров’я, нарешті, буде розглядатися не як бажане благословення, а як одне з прав людини, за яке необхідно боротися.
Кофі Аннан

Якість означає, що медичні заклади, товари і послуги мають відповідати науковим та медичним вимогам і бути якісними.8 Наприклад, інформація про стан здоров’я має бути науково обґрунтованою, а послуги і лікарські засоби мають бути хорошої якості.

Чи особи, які шукають притулку, та люди без документів мають доступ до медичної допомоги там, де ви живете?

Участь

Ще одним важливим аспектом права на здоров’я є активна та поінформована участь населення, в тому числі молодих людей, у прийнятті рішень пов’язаних із здоров’ям на рівні громади, національному та міжнародному рівнях.9  Комітет ООН з економічних, соціальних і культурних прав пояснює, що «держави-учасники мають забезпечувати безпеку і сприятливе середовище для підлітків, що передбачає можливість брати участь у прийнятті рішень, що впливають на їх власне здоров’я, формувати необхідні для життя навички, набувати потрібну інформацію, отримувати поради, і домовлятися щодо умов здорового способу життя, який вони обирають».10    

Молоді люди можуть і мають бути стратегічними партнерами в діяльності або програмах, які стосуються проблем із здоров’ям. Є ціла низка міжнародних організацій і мереж, які працюють в партнерстві з молоддю з різних тем, пов’язаних зі здоров’ям, у тому числі: Міжнародна федерація товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Європейська мережа шкіл зміцнення здоров’я, Молодіжна освітня мережа, Міжнародна федерація асоціацій студентів-медиків та інші. 

Європейський молодіжний форум також підкреслює роль молодіжних організацій як основних заінтересованих сторін в розробці політики з охорони здоров’я, що стосується молоді. У їхньому програмному документі 2008 року про здоров’я і благополуччя молодих людей зазначається: «Вони [молодіжні організації] є хорошим простором, щоб організовувати консультації серед молоді, і вони є найбільш представницькими органами, щоб висловлювати стурбованість у широкому діапазоні серед молоді. Багато молодіжних організацій мають певні повноваження з охорони здоров’я, а отже, є, відповідно, адекватними партнерами для цих консультацій».11

Як ви можете брати участь у прийнятті рішень, пов’язаних зі здоров’ям, у вашій громаді або країні?

Підзвітність

Права людини вимагають від урядів звітування про свої дії: щоб демонструвати, пояснювати і обґрунтовувати те, як держава виконує свої зобовязання щодо права на здоровя.
НУО та активісти по всьому світу використовують різні методи, щоб вимагати підзвітності щодо права на здоров’я, в тому числі кампанії засобів масової інформації, подання альтернативних доповідей міжнародним договірним органам, подання скарг до національного, регіонального та міжнародного судів, захист права на здоров’я на національних і регіональних виборах, а також активно беруть участь в ініціативах з моніторингу.

Як ви домагаєтесь підзвітності уряду вашої країни стосовно дотримання права на здоров’я?

Право на здоров’я та Європейська соціальна хартія

У Європі право на здоров’я закріплене у Європейській соціальній хартії. Основна стаття, яка фокусується на праві на здоров’я, це стаття 11, яка зобов’язує європейські держави вживати заходів щодо зміцнення здоров’я та забезпечення медичною допомогою у разі хвороби.

Європейська соціальна хартія — Стаття 11 — Право на захист здоров’я

З метою забезпечення ефективного здійснення права на охорону здоров’я Договірні Сторони зобов’язуються самостійно або у співробітництві з громадськими чи приватними організаціями вживати відповідних заходів, спрямованих, зокрема, на:
1) усунення, у міру можливості, причини слабкого здоров’я;
2) забезпечення діяльності консультативно-просвітницьких служб, які сприяли б поліпшенню здоров’я і підвищенню особистої відповідальності у питаннях здоров’я;
3) запобігання, у міру можливості, епідемічним, ендемічним та іншим захворюванням, а також нещасним випадкам.

Дотримання Хартії контролюється Європейським Комітетом з соціальних прав. Кожного року Комітет розглядає доповіді, які надаються державами-учасниками, і вирішує, чи ситуація в країні щодо права на здоров’я та інших соціальних та економічних прав відповідає Європейській соціальній хартії, чи ні. Крім цього, деякі європейські організації та національні НУО можуть направляти колективну скаргу проти держави до Комітету.

Рада Європи та здоров’я

Ні! — поганому здоров’ю для бідних людей.
Рада Європи, Політика в галузі охорони здоров’я, вебсайт

На додаток до подальшої роботи з моніторингу та реалізації Європейської соціальної хартії Рада Європи надає допомогу державам-членам у реалізації підходу «здоров’я та права людини для всіх», з урахуванням кількості меншин та вразливих груп спільно з Комітетом експертів щодо належного управління у галузі охорони здоров’я. Європейський директорат з якості лікарських засобів та охорони здоров’я сприяє правам людини на  доступ до високоякісних лікарських засобів шляхом узгодження та координації стандартизації, регулювання та контролю якості лікарських засобів, переливання крові, трансплантації органів, фармацевтичних препаратів та фармацевтичної допомоги.

У галузі біоетики, що постійно змінюється, Рада Європи прагне знайти баланс між свободою досліджень та захистом фізичних осіб. Європейська конференція національних комітетів з етики сприяє співробітництву між національними органами етики у державах- членах і грає важливу роль у розвитку дискусії з питань, що виникають внаслідок розвитку біомедичних і медичних наук. Конвенція про права людини та біомедицину, що відбулася у місті Ов’єдо (Іспанія) у 1997 році встановила основні принципи біомедичної етики. З того часу вже було прийнято три додаткові протоколи, що стосуються заборони клонування людини, трансплантації органів та біомедичних досліджень.

Молодь і здоров’я

«Якщо ми, як медичні працівники, або вчителі, або студенти, або державні службовці, не відчуваємо, що ми і групи та організації, до яких ми належимо, мають право змінювати політику, яка впливає на наше життя, або на життя оточуючих нас людей, задля чого нам вставати вранці?
Гілл Уолт4

Вести здоровий спосіб життя для кожного — це своє. В цілому можна погодитися, що здоровий спосіб життя — це те, що дозволяє людині жити життям, яке б сприяло фізичному і психічному благополуччю. Для молодих людей існують різні фактори ризику, на які вони наражаються протягом усього дитинства і юності, які часто можуть призвести до поганого харчування, відсутності фізичної активності та/або наркоманії, всі з них мають наслідки, що можуть тривати протягом усього їхнього життя.
Для молодих людей, які починають працювати дуже рано в житті, є професійні ризики для здоров’я, які іноді також можуть призвести до життєвих наслідків. По всій Європі молоді люди, принаймні більш імовірно на 50%, ніж літні люди, можуть отримати травму на роботі, а також існує більша ймовірність, що вони страждатимуть від професійних захворювань.12

Молодіжна політика Ради Європи також визнає благополуччя молодих людей як важливу мету молодіжної політики в рамках Порядку денного 2020 року стосовно молодіжної політики Ради Європи, що стало наслідком факту, що в останні роки в багатьох європейських країнах зросла тривожна тенденція споживання алкоголю, наркотиків та тютюну серед молоді в поєднанні з погіршенням перспектив соціально-економічної самостійності.

Тютюн: у глобальному масштабі 5,4 мільйона оcіб вмирають від тютюнової епідемії кожен рік — більше, ніж від ВІЛ/СНІДу, малярії та туберкульозу разом взятих. У Європі куріння є причиною до 21% всіх випадків смерті. У середньому 24% молодих людей у віці 15 років палять щотижня.13

Чи повинен тютюн бути визнаним незаконним?

Алкоголь: За даними ВООЗ, споживання алкоголю в Європі в два рази перевищує середньосвітові показники. Алкоголь є другим за величиною чинником ризику смерті та інвалідності серед дорослих і найбільшим фактором ризику для молодих людей. У Європі алкоголь є причиною 618000 випадків смерті в рік. Надмірне вживання призводить не тільки до поганого стану здоров’я, але й до втрати продуктивності в галузі освіти і на робочому місці, злочинної шкоди та насильства.14

АКТИВНІСТЬ — тверезість, дружба і мир — це європейська організація, яка об’єднує молодих людей, які вирішили жити тверезо, поділяють бачення «демократичного, різноманітного і мирного світу, вільного від алкоголю та інших наркотиків, де будь-яка людина може жити, використовуючи свій повний потенціал». 
www.activeeurope.org

Наркотики: за даними Управління Організації Об’єднаних Націй у справах наркотиків  і злочинності, у 2009 році від 155 до 250 мільйонів людей у всьому світі, або 3,5–5,7% населення у віці 15–64 років хоча б раз вживали заборонені наркотики. Коло тих, хто курить марихуану, становить найбільшу кількість серед незаконних споживачів/споживачок наркотиків, однак з точки зору шкоди здоров’ю на вершині знаходяться ті, що вживають опіум.15

Чи знаєте ви, які наслідки надмірного вживання молодими людьми алкоголю та незаконних наркотиків?

Ожиріння: за даними ВООЗ, 30–80% дорослих в Європі і близько 20% дітей і підлітків мають надлишкову вагу і 7% страждають від ожиріння.16 Ожиріння створює ризики для серцево-судинних захворювань, діабету, ортопедичних проблем і психічних розладів. Звіти показують, що дискримінація, залякування і дражніння можуть бути як причинами, так і наслідками збільшення ваги.17

Занадто просто сказати, що кожна людина сама повністю відповідає за своє здоров’я, а отже, якщо вона починає палити, їсти нездорову їжу або вживати наркотики, це її вибір. Звинувачення жертви є популярним підходом щодо «вирішення» даної проблеми і, на жаль, такий підхід реалізується у політиці і програмі охорони здоров’я в деяких європейських країнах. Фахівці з охорони здоров’я вважають, що якщо політика з охорони здоров’я буде ігнорувати існуючу диспропорцію і фокусуватиметься тільки на кампаніях освіти та медико-санітарної інформації, то величезна кількість людей не зможе скористатися своїм правом на здоров’я. Наприклад, доповідь ВООЗ по боротьбі з ожирінням в Європі показує, що діти з сімей з низьким соціально-економічним статусом і низьким рівнем освіти обирають менш здорову їжу, ніж діти з сімей з більш високим рівнем освіти і більш високим соціально-економічним статусом.18

Як ви думаєте, чому відносно більш забезпечені групи суспільства мають менше шансів їсти нездорову їжу або страждати наркоманією?

Інші елементи, які можуть призвести до нездорової поведінки, — це цінності і життєві цілі, які в даний час культивуються в суспільстві і оприлюднені в ЗМІ. Західні промислово розвинені суспільства все частіше обирають життєві цілі, такі як фінансовий успіх, популярність, влада, престиж, соціальний статус та споживання. Рекламні кампанії часто підводять молодих людей до думки, що вони не досить гарні, якщо вони не мають новий гаджет або модний одяг, не п’ють новий тип напою, або не мають ідеального волосся або досконалого тіла, що демонструє телебачення. Величезний тиск стосовно того, щоб добре виглядати і мати нові речі, негативно впливає на розумове і фізичне здоров’я молоді. ВООЗ визначила знущання, низьку самооцінку, соціальний тиск, труднощі у спробах впоратися зі стресом і гламуризацію худорлявості в засобах масової інформації як фактори ризику, що спричиняють розвиток розладів харчової поведінки, таких як анорексія і булімія.19

Заборона на нульовий модельний розмір

У 2006 році на Мадридському тижні моди були заборонені моделі, які важать нижче норми. Мілан також прийняв таке саме рішення безпосередньо після цього. Організації охорони здоров’я та групи громадянського суспільства проводили кампанію, що мала обмежений успіх, в інших містах. Іспанська заборона почала діяти в результаті смерті двох молодих моделей в Південній Америці, які вмерли від голоду та анорексії.20

Сексуальне і репродуктивне здоров’я

Сексуальне і репродуктивне здоров’я часто включають чутливі та спірні питання для молоді, їхніх сімей і медичних працівників. Підлітки і молоді люди стикаються з багатьма проблемами, пов’язаними з їхнім сексуальним та репродуктивним здоров’ям. Зважаючи на статеве дозрівання і швидкий психологічний розвиток молодих людей, через який вони проходять, вони уразливі до тиску з боку суспільства та своїх однолітків у виборі ризикованої для здоров’я поведінки, яка часто включає ризиковану сексуальну поведінку. У багатьох суспільствах сексуальність підлітків є дуже спірним питанням і люди часто запитують, чи мають молоді люди отримувати статеве виховання поза сім’єю, або чи мають молоді люди у віці до 18 років отримувати анонімні консультації або лікування без дозволу на це їхніх батьків. Сексуальне і репродуктивне здоров’я також впливає на жінок і чоловіків по-різному.

Які погляди існують у вашій країні, що можуть негативно позначитися на сексуальному та репродуктивному здоров’ї молоді?

Сексуальне і репродуктивне здоров’я в цифрах.
• Кожну хвилину у світі принаймні одна жінка вмирає при пологах, або від ускладнень, пов’язаних з вагітністю, а це означає, що помирає 529000 жінок в рік.21
• За оцінками Фонду народонаселення ООН, принаймні 200 мільйонів жінок у всьому світі хочуть використовувати, але не мають доступу до безпечних і ефективних методів планування сім’ї.
• Більше чверті жінок, які завагітніли, щороку роблять аборти, більшість з цих абортів робляться таємно і здійснюються в небезпечних умовах.22
• Згідно з дослідженням, проведеним в 2008 році, 33,4 мільйона осіб живуть з ВІЛ/СНІДом, переважна більшість з яких у країнах з низьким і середнім рівнем доходу.23  Молоді люди (15–24 років) становлять приблизно 40% від всіх нових випадків ВІЛ-інфекції у всьому світі.

Захворювання стає порушенням права людини, коли воно виникає, тому що держава не може поважати, захищати або виконувати зобов’язання у галузі прав людини.24  Наші держави зобов’язані зробити все можливе, щоб захистити нас від поганого стану здоров’я, у тому числі такі заходи, як забезпечити освіту з сексуального та репродуктивного здоров’я, відповідні консультації, доступні і якісні медичні послуги, а також програми боротьби зі стигмою, дискримінацією і небезпечною культурною практикою.

K.L. проти Перу і свобода від жорстокого і нелюдського поводження

K.L., 17-річна дівчинка, була вагітна аненцефальним плодом (плід з частковою або повною відсутністю головного мозку, що не виживе при народженні або помре протягом декількох годин або днів після народження). Хоча перуанський закон про аборти дозволяє робити аборт у разі, коли життя або здоров’я матері знаходиться в небезпеці, K.L. було відмовлено в аборті і вона повинна була народити дитину і годувати її груддю протягом чотирьох днів, поки вона була жива.
У 2005 році Комітет ООН з прав людини прийняв рішення, що Перу порушило право K.L. бути вільною від жорстокого, нелюдського і такого, що принижує гідність, поводження (стаття 7 Міжнародного пакту про громадські та політичні права) та право на недоторканність приватного життя (стаття 17). Комітет ухвалив, що держава мала забезпечити під час і після вагітності «медичну та психологічну допомогу, необхідну в конкретних обставинах її випадку».25

Психічне здоров’я

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначає психічне здоров’я як «стан благополуччя, в якому людина може реалізувати свій власний потенціал, справлятися зі звичайними життєвими стресами, може продуктивно і плідно працювати і мати можливості робити внесок у життя своєї спільноти».26  За даними ВООЗ, кожна четверта людина в світі буде вражена психічним або неврологічним розладом в якийсь момент її життя.27 Молоді люди особливо схильні до ризику розвитку психічних порушень у процесі переходу від залежного до самостійного або дорослого життя. Нові потреби і зміни, такі як статева зрілість, нові відносини, покидання батьківського дому вперше, фінансова нестабільність, зайнятість чи освіта, пов’язані  з  тривогою,  можуть  викликати  високі  рівні  стресу,  що  може  призвести до психічних розладів. Певні розлади, такі як депресія, шизофренія, розлади харчової поведінки та зловживання психоактивними речовинами, визначені як такі, що беруть свій початок в молодому віці.28 На додаток до цього, самогубство є другою за значимістю причиною смерті серед дітей і молодих людей у віці 10–24 років по всьому світу.

Непотрібні хвороби і страждання знедолених, в бідних чи багатих країнах, є результатом того, як ми організовуємо наші відносини у суспільстві.
Мішель Мармот 30

Підраховано, що тільки 10–15% молодих людей з проблемами психічного здоров’я отримують допомогу від професіоналів.29 Тому дуже важливо не тільки мати доступні послуги з охорони психічного здоров’я, але й навчати широку громадськість щодо існуючої професійної допомоги, а також боротися зі стигматизацією та стереотипами, які заважають молодим людям звертатися за допомогою.

Чи знаєте ви, де молода людина може отримати дружню до молоді допомогу з охорони психічного здоров’я там, де ви живете? 

Бідність і доступ до лікарських засобів

Державними витратами на здоров’я в країнах з високим і низьким рівнями доходів в основному виграють багаті, а не бідні. Більше 90% світового виробництва лікарських засобів споживає тільки 15% населення земної кулі. Наприклад, в період з 1975 по 2004 роки на світовому ринку були схвалені 1556 нових ліків. Тим не менше, тільки 21 з них були спеціально розроблені для тропічних захворювань і туберкульозу, хоча на ці захворювання припадає 11,4% глобального тягаря хвороб.31 31 Тропічні хвороби, такі як малярія, проказа, хвороба Шагаса та інші, називають забутими хворобами, тому що незважаючи на те, що вони впливають на більше ніж один мільярд людей у всьому світі, про них часто забувають, тому що вони є характерними для найбідніших та найбільш відокремлених спільнот.32 За оцінками, в країнах, що розвиваються, пацієнти/пацієнтки мають сплачувати 50–90% вартості основних лікарських засобів з власної кишені.

Щороку більше 100 мільйонів стають бідними, тому що вони мають сплачувати свої рахунки за охорону здоров’я.33

Майже два мільярди людей у всьому світі не мають доступу до основних лікарських засобів. Висока вартість ліків є однією з основних причин, чому люди, які їх потребують, не можуть отримати доступу до необхідних їм ліків. Спеціальний доповідач Організації Об’єднаних Націй з питання про право на здоров’я стверджує, що поліпшення доступу до існуючих лікарських засобів може рятувати 10 мільйонів життів щороку.34

Дженерики

Один із найкращих способів знизити ціни і збільшити доступ до медикаментів — дозволити і сприяти поширенню дженериків. Дженерики — це копія запатентованих фармацевтичних продуктів. Дженерики такі ж ефективні, як і їхні фірмові аналоги; проте найбільша різниця полягає в ціні. Дешевше виготовити дженерики, тому що виробники не мають покривати витрати на винаходи ліків та чисельні заходи з безпеки та ефективності клінічних випробувань. Завдяки низькій ціні дженерики часто є єдиними ліками, до яких люди, які живуть у бідності, можуть отримати доступ.
Фармацевтичні компанії стверджують, що дженерики зменшують їхній прибуток, і як наслідок впливають на їх здатність інвестувати в дослідження і розробку нових ліків. Для того, щоб допомогти фармацевтичним компаніям, які досліджують нові ліки, повернути гроші, які вони витратили на створення ліків і дати їм можливість отримати прибуток від винаходу, вони отримують патент. Патент або право інтелектуальної власності — це набір ексклюзивних прав, наданих державою винахіднику для того, щоб виготовляти, використовувати, продавати і пропонувати на продаж або імпортувати винахід. Дія патенту, зазвичай, триває протягом двадцяти років і протягом цього періоду інші компанії не можуть виробляти, продавати, пропонувати продавати або імпортувати запатентовані ліки.

Чи мають фармацевтичні компанії обов’язки з прав людини? 

Питання інтелектуальної власності створило величезну напругу між глобальними Північчю і Півднем. Розвинені країни виступали за права фармацевтичної промисловості запатентувати свої ліки. Країни, що розвиваються, стверджували, що глобальні стандарти інтелектуальної власності будуть перешкоджати їх розвитку, тому що вони не були добре підготовлені отримувати вигоду від таких стандартів. Міжнародна угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) вступила в силу в 1995 році і знаходиться у компетенції Світової організації торгівлі (СОТ). Угода здійснила величезний вплив на виробництво лікарських препаратів, таким чином країни, що розвиваються, отримали перехідний період і їм було дозволено продовжувати розробки дженериків до 2000 року, а для найменш розвинених країн було надано перехідний період до 2016 року для фармацевтичних патентів і нерозкритої інформації.35

Вплив прав інтелектуальної власності на право на здоров’я

«Наслідком ТРІПС є те, що нові, більш досконалі препарати доступні тільки в тих країнах, які мають можливість покрити їх високу вартість. [...] Побутує думка, що якщо існує здатність забезпечити ефективне, але недороге лікування з допомогою дженериків в боротьбі зі СНІДом в країнах, що розвиваються, то аморально не допускати виробництво ліків, які врятують мільйони життів».36 AVERT — міжнародна благодійна організація по боротьбі з ВІЛ та СНІДом (www.avert.org)

За даними організації Лікарі без кордонів (MSF), багато країн, що розвиваються, перебувають під тиском для запровадження більш жорстких умов щодо їхніх патентних законів, ніж передбачено згідно з угодою ТРІПС. Незважаючи на те, що країни, які розвиваються, не зобов’язані за міжнародним правом посилювати свої патентні закони, дуже часто у них немає вибору, оскільки обмежувальні положення включені в торговельні угоди зі США чи ЄС.37 Як реакція на переговори щодо створення зони вільної торгівлі між ЄС та країнами Азії та Латинської Америки, MSF розпочала кампанію під назвою Європа! Руки геть від нашої медицини. Ви можете дізнатися більше про кампанію за адресоюwww.msfaccess.org

Посилання

1 Amartya Sen, «Health in Development», Бюлетень Всесвітньої організації охорони здоров’я (1999 рік): 77:620.
2  Преамбула до Конституції Всесвітньої організації охорони здоров’я, затверджена на Міжнародній конференції з питань охорони здоров’я, Нью-Йорк, 19-22 червня 1946 року; підписана 22 липня 1946 року представниками 61 країни (Архівні документи Всесвітньої організації охорони здоров’я, №. 2, стор. 100), введена в дію 7 квітня 1948 року.
3 Комісія з соціальних детермінант здоров’я, усунення недоліків покоління: рівність у питаннях здоров’я, що забезпечується за рахунок соціальних детермінант здоров’я. Заключний звіт (ВООЗ: 2008 рік).
4 Gill Walt, Health Policy: an introduction to process and power, p.
5 Прес-реліз, http://www.who.int/mediacentre/news/releases/2008/pr29/en/index.html
6 Те саме.
7 Комітет з економічних, соціальних і культурних прав, Загальний коментар 14, Право на найвищий досяжний рівень здоров’я (2 сесія, 2000 рік). Текст див. в документі ООН E/C.12/2000/4 (2000): A Compilation of General Comments and General Recommendations Adopted by Human Rights Treaty Bodies, U.N. Doc. HRI/GEN/1/Rev.6 at 85 (2003).
8 Загальний коментар 14, посилання 7, стаття, пункт 12.
9 Загальний коментар 14, посилання 7, стаття, пункт 11.
10 Загальний коментар 14, посилання 7, стаття, пункт 23.
11 Європейський форум з питань молоді, 2008 рік, Директива з питань охорони здоров’я і благополуччя молоді, ст. 14.
12 http://osha.europa.eu/en/priority_groups/young_people
13 http://www.euro.who.int/en/what-we-do/health-topics/disease-prevention/tobacco/facts-and-figures
14 Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) (2010 р.) Передова практика в оцінці коштів, витрачених на алкоголь — Рекомендації для подальшого дослідження.
15 Управління ООН з наркотиків та злочинності (2010 рік), Всесвітній звіт з питань наркотичної залежності, 2010 рік
16 ВООЗ (2007). Проблема ожиріння у Європі та стратегії боротьби з ним, ВООЗ, ст. 1.
17 ВООЗ (2007). Проблема ожиріння у Європі та стратегії боротьби з ним, ВООЗ, ст. 158.
18 ВООЗ (2007). Проблема ожиріння у Європі та стратегії боротьби з ним, ВООЗ.
19 ВООЗ (2004) Профілактика психічних розладів: ефективне лікування і його методи.
20 http://www.telegraph.co.uk/news/uknews/1540595/Fashion-leaders-refuse-to-ban-size-zero-models.html
21 http://www.who.int/research/en/
22 Фонд народонаселення ООН; http://www.unfpa.org/rh/planning.htm
23 http://www.who.int/research/en/
24 Paul Hunt, Judith Bueno de Mesquita. (2005) The Right to Sexual and Reproductive Health, Ессекський Університет.
25 K.L. v. Peru, Communication No. 1153/2003, U.N. Doc. CCPR/C/85/D/1153/2003, 2005.
26  ВООЗ (2005) Зміцнення психічного здоров’я: концепції, нові дані, практика: доповідь Всесвітньої організації охорони здоров’я, Департамент психічного здоров’я та токсикоманії у співпраці з Вікторіанським фондом зміцнення здоров’я і Університетом Мельбурн. ВООЗ. Женева.
27 ВООЗ (2001) Психічне здоров’я: Нове розуміння, нові сподівання.
28 ВООЗ (2010) Зміцнення психічного здоров’я молоді — внесок у майбутнє.
29 ВООЗ (2010) Зміцнення психічного здоров’я молоді — внесок у майбутнє.
30 Marmot, M. Health in an unequal world. Lancet, (2006) ст. 2,081.
31 http://www.dndi.org/index.php/media-centre.html?ids=6 
32 http://www.who.int/neglected_diseases/en/
33 Доповідь з сприяння розвитку і захисту усіх прав людини, громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав, включаючи право на розвиток, 31 березня 2009 року, A/HRC/11/12.
34 Доповідь спеціального доповідача з питань прав кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я, 11 серпня 2008 року, A/63/263, ст. 15.
35 http://www.wto.org/english/thewto_e/whatis_e/tif_e/agrm7_e.htm
36 http://www.avert.org/generic.htm
37 http://www.msfaccess.org/main/access-patents/introduction-to-access-and-patents/trips/going-beyond-trips-trips-plus-provisions/