Інструкції

1.    Представте завдання. Поясніть, що учасники/учасниці працюватимуть у маленьких групах для виконання коротеньких рольових ігор на теми залякування.
2.    Проведіть стисле заняття для вилучення думок типу «Що таке залякування?», щоб забез­печити цілковиту погодженість щодо поняття залякування, знання його різних форм, і усвідомлення того, що таке може статися в кожній школі, коледжі, клубі, організації або на робочому місті.
3.    Поділіть учасників/учасниць на три підгрупи і доручіть кожній одну зі сценок. Дайте їм 15 хвилин на репетицію і підготовку рольових ігор.
4.    Якщо готові, запросіть кожну групу по черзі представити свою сценку.
5.    Не залишайте жодних коментарів, поки всі групи не представлять свої сценки і не збе­руться на засідання для обговорення.

Дебрифінг та оцінка

Почніть з огляду рольових ігор:
•    Звідки групи брали матеріал для своїх сценок? Чи це були історії та фільми про заляку­вання, чи власний досвід?
•    Чи були сценки реалістичними?
•    У ситуації 1: що було сказано учасниками/учасницями конструктивного, що допомагало і що перешкоджало ситуації?
•    Стосовно сценки 2: чи легко щиро розмовляти з другом/подругою, який/яка теж заля­кує? Загалом, які прийоми здатні впливати позитивно, а яка тактика мала б негативний наслідок?
•    Щодо сценки 3: чи легко розмовляти щиро з другом/подругою, якого/яку залякують? Який найкращий спосіб знайти рішення, сприйнятливе для всіх?

Тепер запросіть трьох добровільних учасників/учасниць для прочитання трьох реальних історій. Нехай прокоментують випадки взагалі, а потім продовжать говорити про випадки залякування, як їм можна завадити і про порушені права.
•    На вашу думку, як це – бути залякуваним?
•    Чи залякувана особа несе за це відповідальність?
•    Чому трапляються залякування? Наприклад, ображаючи інших, чи не намагається особа довести щось?
•    Чи є залякування різновидом насилля?
•    Чи свідчить залякування про силу?
•    Чи неминуче залякування?
•    Якщо ваш друг/ваша подруга піддається залякуванню, чи маєте ви повідомити про це владу, навіть якщо цей друг/ця подруга повідомив/повідомила про свою проблему конфіденційно?
•    Які існують найбільш поширені упередження стосовно залякуваних людей?
•    Хто несе відповідальність за запобігання проблеми?
•    Що б ви зробили, якщо б вас залякували?
•    Як покарати людей, що залякують? Як їх перевиховати? Чи слід їх карати?
•    Які права людини нехтуються в різних випадках цих історій?

Поради фасилітатору/фасилітаторці

Залякування може бути пряме і непряме. Пряме залякування означає таку поведінку, як лайка, подразнення, штовхання або тяганина, побиття або напад, віднімання сумки або інших речей і розкидання їх навколо, примушення віддати гроші або інші речі, і напад або погрози на підставі релігії, кольору шкіри, вади або звички. Непряме залякування - це така поведінка, як поширення пліток із наміром зробити жертву соціально ізольованою. Така поведінка здебільшого викликана однією чи декількома людьми проти певної жертви або жертв. Як у випадку прямого залякування, так і непрямого головний чинник – це фізична і психологічна погроза, яка систематично має місце протягом певного часу і створює тривалу схему занепокоєння й образи.

Якщо ви працюєте з розширеною групою або в клубі, коледжі або на робочому місті, можливо, ви захочете пристосувати сцени до вашої особливої ситуації. Дізнайтеся про мо­лодь у вашій групі і будь-який особистий досвід залякування. Сформуйте групи і поділіться цими ситуаціями.

Варіації

Замість рольових ігор три групи можуть проаналізувати кожну сцену і пояснити, як вони вирішать проблему.

Ви можете зосередитися на одній зі сценок і надати кожній групі для роботи один і той самий сценарій. Тому кожна група презентує власну версію історії зі своїми різними можливими рішеннями й альтернативами. Перевага полягає в тому, що ви маєте більше заглибитися в ці питання і знайти більше рішень.

Якщо ви не встигаєте або не маєте місця для рольової гри, ви можете скористатися реальними історіями в ролі випадків для обговорення в малих групах. Запросіть учасників/ учасниць поміркувати над ситуаціями і запропонувати можливі конкретні рішення й альтернативи, і обговорити: що б вони зробили, якщо б їх залякували?

Пропозиції щодо продовження

Дізнайтеся про існування місцевих програм, що тренують вихователів-однолітків/виховательок-одноліток (молодих добровольців) у вирішуванні конфліктів. Запросіть їх виступити перед групою і обговорити налагодження служби з подолання конфліктів однолітками у вашій школі, коледжі або клубі.

Якщо ви зацікавлені в прикладах гарної практики в освіті з однолітками, тоді зверніться до видання «Миротворчий проект в Офенбах, Німеччина, приклад вирішення конфліктів однолітками в школах», розділ 5.1 у посібнику «Доміно» (DOmino).

Якщо ви хочете звернутись до кіберзалякування, тоді продивіться завдання «Моє життя — не шоу». За бажанням група може запровадити політику проти залякування у своїй школі або організації. Метод, описаний у завданні «У відповідь на расизм» щодо впровадження антирасистської політики також стосується розвитку політики проти залякування.

В «Історіях, розказаних молоддю» розділ 4 у посібнику «Доміно», можете прочитати істо­рію Гейборо проте, як його залякували у школі через те, що він був єврей. Скористайтеся ним для обговорення антисемітизму і під час відповіді на запитання: «А що б ви зробили в такому випадку?».

Практичні ідеї

Знайдіть групу або спілку, яка працює над проблемою залякування у вашій країні і пропонує підтримку.
Якщо у вас напрочуд творча група, запропонуйте їм написати свій власний сценарій і виступити з ним перед іншими.
Члени/членкині групи можуть також організувати і провести дебати стосовно залякування в своїй школі або громаді.
Разом з іншими друзями/подругами створіть групу підтримки у своїй школі або громаді для допомоги залякуваній молоді.

Додаткова інформація

Шантажисти/шантажистки іноді не розуміють, якого лиха завдають людині. Можливо, вони думають, що просто дражнять когось або дурнувато глузують, щоб просто посміятися! Можливо, це так і починалося, але через пару днів або тижнів це починає засмучувати людину, над якою глузували. Іноді шантажисти/шантажистки гадають, що, чіпляючи інших, вони завдяки цьому стають «крутими». Вони можуть просто ревнувати когось або заздрити чиїйсь зовнішності. Можливо, вони звикли до безмежної уваги і коли хтось стає замість них центром уваги – це не до вподоби їм, отже, вони ображають людину. Часто їм не вистачає комунікабельності і вони не знають, як стати гарним другом/подругою. У них можуть бути проблеми вдома; коли люди стають свідками насильства або якщо люди погано ставляться один до одного вдома, вони моделюють те, що бачать. Вони почуваються погано і хочуть образити інших, щоб ті почувалися теж погано. Тілесні покарання можуть також спричинити залякування, тому що вони навчають дітей, що насильство – єдина сприйнятлива і належна стратегія вирішування конфлікту або примушення людей зробити те, що їм потрібно. Ви можете довідатись про кампанію Ради Європи, щоб зупинити залякування, на сайті: www.coe.int «Заборона тілесного покарання дітей, питання і відповіді».

Шантажисти/шантажистки потребують допомоги; вони мають зрозуміти причини, чому залякують інших і навчитися, як змінити свою поведінку, особливо як впоратися з почуттями, щоб не ображати інших, і як бути настирним, щоб досягти бажаного. Долучитися до практичної діяльності, де б вони могли знайти собі певні хобі, які б відволікли їх від заля­кування, і де б вони проявили свої обдаровання, а це б, у свою чергу, допомогло розвинути їх самооцінку і здатність вважати себе хорошою людиною, яка не ображає інших.

За детальною інформацією звертайтеся на сайти: www.bullying.co.uk, www.bullying.org, www.bullyonline.org або введіть слово «залякування» у вашу пошукову систему.

Матеріал для розповсюдження

PDF

Сцени для рольових ігор

Сцена 1
Студент/студентка звертається до представників/представниць влади і намагається пояснити, що один/одна із його однокласників/однокласниць піддається залякуванню. Директор/директорка авторитарний/авторитарна і традиційний/традиційна. Він/вона вважає, що стандарти зникають, і має негативну думку щодо загальної поведінки молоді в наш час. Класний керівник/класна керівниця не хоче брати на себе відповідальність за ситуацію. Інші вчителі/вчительки недооцінюють проблему і не вбачають у шантажисті/шантажистці такого. Представник/представниця місцевої влади, якого/якої це стосується, стурбований/стурбована, але занадто перевантажений/перевантажена, щоб мати можливість утрутитися зараз.

Сцена 2
Група студентів/студенток намагається поспілкуватися з товаришем/товаришкою, що залякує молодшого студента/молодшу студентку.

Сцена 3
Різні студенти/студентки зібралися, щоб обговорити друга/подругу, який/яка піддається залякуванню групою старших студентів/студенток. Їм би хотілося допомогти другові/подрузі, і вони аналізують усі можливі рішення, щоб допомогти йому/їй.

Реальні історії