Інструкції

1.    Введіть поняття «зміна з часом». Попросіть учасників/учасниць згадати: коли вони були молодші, якими були їхні будинки і місцеві вулиці, і як вони змінилися. Які-небудь з кімнат у школі або центрі, де ви зустрічаєтеся, ремонтувалися, чиє в них нові меблі? Чи є нові будівлі в районі, наприклад, торгові центри, житлові комплекси, дороги, парки для ігор або велосипедні доріжки?
2.    Запитайте учасників/учасниць, чому ці речі змінилися і хто приймав рішення про те, що має оновлюватися і як це має бути зроблено. Наприклад, чи забезпечила конкретна схема житла таке необхідне, дешеве житло для місцевих жителів, або це розкішні апарта­менти чи будинок для відпочинку, побудований як інвестиційна фінансова компанія?
3.    Коротко обговоріть один або два приклади: хто виграв від розвитку і яким чином? Що б вони зробили, якби брали участь у політиці управління?
4.    Тепер проведіть паралелі між прийняттям рішень, які впливають на інших людей, і права­ми людини. Невже люди вважають, що права людини – це корисне та важливе підґрунтя для прийняття рішень? Чи будуть права людини більш чи менш важливі для прийняття рішень у майбутньому? Чому?
5.    Скажіть групі, що можливість – це зараз! Це момент для них, щоб ризикнути, щоб почати думати про те і впливати – це майбутнє, у якому вони можуть жити.
6.    Попросіть учасників/учасниць розділитися на групи по 3–4 особи.
7.    Роздайте папірці і ручки і попросіть їх накреслити або зробити ескіз ідей для їх ідеальних мікрорайонів / міст майбутнього. Вони мають робити це на власний розсуд.
8.    Коли кожна група погодиться накреслити плани, вона має перенести його на великий аркуш паперу і завершити його, використовуючи фарби і колаж матеріалів.
9.    Коли робота завершена, попросіть кожну групу по черзі представити свій план і розказати, звідки вони взяли свої ідеї і як розвивали їх. Дайте час для коротких запитань і відповідей після кожної презентації, але залиште загальне обговорення для дебрифінгу.

Дебрифінг та оцінка

Почніть з обговорення того, як учасникам/учасницям працювалося разом у своїх групах. По­тім перейдіть до розмови про те, як плани зіставлялися або не задовольняли потреби людей для здорового середовища проживання.
•    Чи всі почувалися здатними взяти участь і здійснити свій внесок у роботу? Як різні малі групи якнайкращим чином використовували індивідуальні здібності і таланти своїх членів/членкинь?
•    Що вони відчували при отриманні зворотного зв'язку щодо своїх планів?
•    Яким було відчуття, коли вони давали зворотний зв'язок щодо своїх планів?
•    Чи готові вони до компромісу стосовно деяких їхніх ідеалів, якби тепер їм довелося розробити єдиний план, який відповідає потребам і сподіванням усіх у класі або групі?
•    Чи бралася до уваги в планах охорона навколишнього середовища, наприклад, необ­хідність скорочення викидів вуглекислого газу, використання відновлюваних і сталих ресурсів, утилізація?
•    Чи сподобалося учасникам/учасницям відчуття того, що вони – «архітектори/архітекторки свого майбутнього»? Чи вірять вони, що ці ідеали могли б коли-небудь здійснитися? Чому так? Чому ні?
•    Чи вірять вони, що дорослі люди були б готові обговорити свої плани? Чому так? Чому ні?
•    Яким був найбільший сюрприз у будь-якому з планів?
•    Якими будуть їхні права як громадян/громадянок у майбутньому?
•    Якими будуть їхні обов'язки громадян/громадянок у майбутньому?
•    Чи мають молоді люди у вашій школі (клубі або спільноті) право висловлюватися стосовно розвитку, який пов'язаний з ними безпосередньо, або стосовно розвитку в цілому? На які права вони могли б претендувати, щоб мати право брати участь у процесах прийняття рішень?
•    На які можливості молоді люди в цілому мають впливати щодо демократичних процесів, які формують їхнє життя та майбутнє?
•    Які види місцевих пам'яток необхідні для забезпечення права кожного на охорону здоров'я, відпочинок і дозвілля та культурне життя?

Поради фасилітатору/фасилітаторці

Назва цієї вправи — «Наше майбутнє». Намір, з яким використовується форма множини, покликаний підкреслити, що майбутнє не є визначеним, а це те, що ми робимо. Таким чином, існує безліч можливих варіантів майбутнього і завданням для молодих людей є побудувати майбутнє, яке відображає їхні ідеали і прагнення.

Щоб зміцнити концепцію змін, ви можете показати старі фотокартки, як місцева площа виглядала 10 чи 20 років тому. Ви також можете попросити учасників/учасниць подумати про глобальні зміни. Наприклад, вони мають подумати про те, що 30 років тому інтернет був предметом наукової фантастики, але через декілька років підключення до інтернету буде в кожній школі та бібліотеці у світі.

Якщо учасники/учасниці не впевнені в тому, яким може бути місто в майбутньому, ви могли б спонукати їх, запитуючи:
•    Хто буде жити тут? Люди, які народилися тут, або новачки? Якого віку вони будуть? Чи будуть вони жити в сім'ях?
•    Яким буде їхнє повсякденне життя? Де вони будуть купувати продукти? Як вони будуть їздити і подорожувати? На чому?
•    Яких видів соціальних послуг, таких як лікарні, стоматологічні клініки і т. д., вони потре­буватимуть?
•    Якими будуть їхні школи?
•    Як вони будуть подорожувати?
•    Якими будуть їхні будинки?
•    Яким буде їхнє соціальне життя? Що вони будуть робити у вільний час?
•    Чи будуть у них домашні тварини?
•    Яку роботу люди матимуть?
•    Про які нові технологічні розробки може йти мова?
•    Стосовно навколишнього середовища? Природнього середовища?

Варіації

Замість колажу ви могли б зробити моделі з використанням підручних матеріалів, наприклад, картонних коробок/упаковок, рулонів туалетного паперу або складеної картки: ви можете використовувати як будівельну цеглу, наприклад, легоблоки.

Замість розробки загальних планів того, як би вони хотіли, щоб виглядала їхня місце­вість, учасники/учасниці могли б вибрати місцеву територію, яка в цей час покинута і яка може бути розбудована та доведена до ладу. Нехай група дослідить потреби різних верств суспільства і вийде з пропозицією до місцевої ради стосовно того, який внесок вони мо­жуть зробити. Зокрема, на цій території можна розмістити: торговий центр, розважальний центр, школу, житло, парковку, зелені насадження, дитячий майданчик, спортивний май­данчик, тихий рожевий сад із зоною відпочинку для літніх людей, міську ферму, заповід­ник дикої природи, парк розваг, парк для мандрівників чи боулінг. Якщо ви хочете зробити це як проєкт діяльності, можете знайти інформацію про планування та здійснення таких проєктів у розділі 3.

Пропозиції щодо виконання подальших дій

Ви можете дослідити, як ваша місцевість могла б адаптуватися до майбутніх викликів – піку цін на нафту та зміни клімату. Ініціатива зміни міста включає в себе погляд місцевих жителів на всі аспекти їх спільноти (продукти харчування, енергетика, транспорт, охорона здоров'я; серце і душа; економіка і засоби для існування і т. д.) і пошук творчих шляхів, щоб у кінце­вому результаті запустити визначений та імплементований спільнотою «План дій стосовно зменшення енергетичних затрат» протягом 15–20-річного терміну. Подальші ініціативи вклю­чають у себе: створення громадських садів для вирощування продовольчих культур, бізнес у сфері обміну відходами, який прагне досягти обміну і використання відходів однієї галузі іншою галуззю; ремонт старих елементів, а не викидання їх, розвиток місцевого обміну торговими системами (МОТС).

Додаткову інформацію та приклади того, як люди розвивають цю концепцію в усьому сві­ті, див. на сайті: www.transitiontowns.org або введіть «переродження міста» у вашій пошуковій системі

Наступна ідея – попросити учасників/учасниць скласти персоналізовану, своєрідну, ілю­стровану та анотовану великомасштабну карту, де вони живуть, щоб показати особливості, які важливі для них. Наприклад, графіті на стіні, конкретні дерева вздовж дороги або неофі­ційна доріжка, якою вони користуються, щоб скоротити шлях до іншого кінця міста. Запис про існування чогось є першим кроком, щоб показати, що це цінується, це спосіб захистити його від знесення в майбутньому для чийогось «розвитку». 

Див. сайт: www.commonground.org.uk і проєкт Parish Maps.

Інший спосіб розгляду та запису розташування і розподілу ресурсів, особливостей ланд­шафту, використання основних земель ділянки є інструмент, відомий як «поперечна про­гулянка», який використовується в аналіз Світовим банком бідності та соціального впливу. Спробуйте одного дня, якщо ви хочете виїхати в сільську місцевість! Пошук про «поперечну прогулянку» на сайті: http://web.worldbank.org

Дізнайтеся більше про процес планування місцевого розвитку та способи впливу на ньо­го. Візьміть участь у прийнятті рішень у школі, клубі або асоціації, будучи присутнім на засі­даннях ради, або навіть балотуйтеся на виборах. Є й інші заходи, які можуть бути корисні для дослідження підходів до майбутнього. Наприклад, «Шлях до країни рівності» розглядає, як досягти гендерної рівності.

Якщо ви хочете спробувати інший вид діяльності, який передбачає залучення молодих людей до демократичного процесу прийняття рішень, - цього разу про те, якого виду освіти вони потребують для участі у шкільних радах, – подивіться вправу «Нехай кожен голос буде почутий».

Мріючи про наше майбутнє, ми можемо започаткувати побудову справедливішого су­спільства. Якщо групи хотіли б поглянути на питання щодо знущання і дослідити шляхи роз­витку співчуття та поваги до кожного, то вони могли б виконати вправу «А які у нас альтернативи?».

Ідеї для вправ

Зробіть виставку колажів та запросіть місцеві ради, щоб прийшли та почули ваші думки.

Зробіть копію стратегії планів (річні та довгострокові) для вашої спільноти. Проаналізуй­те їх у середині групи, а потім проконсультуйтеся з друзями/подругами та родиною. Залиште свій відгук, створивши блог, написавши до однієї з місцевих газет, організувавши громадські збори із цього питання або взявши участь у публічних зборах, організованих владою.

Дізнайтесь про місцевий Порядок денний 21 чи про іншу екологічну групу і візьміть участь, працюючи для сталого майбутнього.