Інструкції

Вправа складається з двох частин. Частина 1 (35 хвилин) – це обговорення того, яку освіту хо­чуть мати люди, і частина 2 (60 хвилин) – дискусія про те, як розвивати демократичні системи таким чином, щоб молодь мала право голосу щодо освіти, яку вона отримує.

Частина 1. Яку освіту ми маємо і якою б ми хотіли її бачити? (35 хвилин)

1.    Почніть з короткого обговорення того, що люди розуміють під терміном «освіта».
Вкажіть, що освіта — це дещо більше, ніж те, що відбувається в школі або коледжі. Намалюйте відмінності між формальною, інформальною і неформальною освітою. Учасники повинні знати, що отримання освіти є одним з прав людини (стаття 26 Загальної декларації прав людини).
2.    Проведіть мозковий штурм щодо всіх позитивних і негативних аспектів шкільної системи у вашій країні і зверніть увагу на ключові слова на фліпчарті.
3.    Коротко розгляньте ключові слова і подумайте, чому система освіти саме така, з посиланням на деякі пункти із списку, наприклад, навчальний план, розміри класів, правила школи стосовно одягу і позакласної діяльності.
4.    Попросіть учасників/учасниць розділитися на малі групи по 4-5 осіб. Роздайте текст стат­ті 28 Конвенції про права дитини. Дайте групам 15 хвилин, щоб визначити цінність свого права на освіту. Наприклад, чи початкова освіта є доступною і безкоштовною для всіх у вашому суспільстві? Якщо ні, то для кого існують винятки і чому? Чи сприяє талантам і здібностям кожного навчальна програма розвитку особистості? Що знаходиться в цен­трі уваги, наприклад, виховання хороших громадян/громадянок, або підготовка робочої сили? Чи входить освіта у сферу прав людини?
5.    Поверніться до роботи у великій групі.

Частина 2. Розвиток демократичних систем, таким чином щоб люди могли висловити свою думку (60 хвилин)

1.    Запитайте у групи, хто приймає рішення щодо виду освіти, яку вони отримують.
2.    Попросіть учасників/учасниць повернутися у свої малі групи, щоб розглянути, як саме приймаються рішення в їх школі. Наприклад, хто вирішує: чому навчати, яку позакласну діяльність буде організовано? Як управляється школа або коледж? Як приймаються бюд­жетно-фінансові рішення? Як розроблюється й узгоджується політика? Наскільки врахову­ється думка молоді?
3.    Поясніть учасникам/учасницям, що вони не тільки мають право людини на освіту, але й також відповідно до статті 12 Конвенції про права дитини «дитина має право висловлю­вати свої погляди з усіх питань, що стосуються його/її, і думці дитини має бути приділена належна увага».
4.    Попросіть кожну групу розглянути позитивні і негативні аспекти існування демократич­но обраного органу, наприклад, студентської ради, прийняття рішення з питань освіти на місцевому рівні.
5.    Наступний етап залежить від обставин у групі. Якщо у вашій школі немає такої ради, то групи мають попрацювати, щоб вирішити, якого роду раду вони хотіли б, яку компе­тенцію вона може мати і як дійти до її створення. Якщо у вашій школі (коледжі) вже є рада, то вони мають розглянути, як вона працює, і розробити план, як змусити її працювати краще. Поясніть, як зробити SWOT-аналіз, і скажіть групі, що у них є 30 хвилин, щоб роз­робити план дій, написаних на великому аркуші паперу для фліпчарту (на дошці).
6.    Поверніться до пленарного засідання і попросіть групи повідомити про свої результати.

Дебрифінг та оцінка

Багато пунктів вже було зроблено на різних етапах попередніх обговорень. Однак буде по­трібен час, щоб проаналізувати діяльність у цілому, відобразити навчання в загальних балах і спланувати, що зробити наступним.
•    Чи сподобався учасникам/учасницям захід? Чи було це корисно? Чому так? Чому ні?
•    Чому існуючі структури прийняття рішень саме такі, як вони є? Які є історичні прецеденти?
•    Чи виконували вони свої функції в минулому? Чи відповідають вони вимогам сьогодення? Якщо ні, то чому?
•    Чому структури прийняття рішень та процедури мають переглядатися регулярно?
•    Як порівнювалися плани дій у різних групах?
•    Чого вони коштують із розрахунку часу, зусиль і грошей?
•    Наскільки вони реалістичні? (Звичайно, це добре – мати грандіозні задуми, але ви маєте робити крок за кроком, щоб досягнути мети!)
•    «Дитина має право висловлювати свої погляди з усіх питань, що стосуються його/її, і думці дитини має бути приділена належна увага». Чи є це реалістичною вимогою стосовно національної програми освіти? Як сюди може ввійти молодь?
•    Наскільки дотримуються в класі статті 12 Конвенції про права дитини? Скільки часу має бути присвячено для висловлення своєї думки?
•    Деякі групи, наприклад, роми, часто визнають що їх право на освіту порушують. Чому це так та як можна спростити доступ до освіти?

Поради фасилітатору/фасилітаторці

Ця діяльність була описана з посиланням на школи і коледжі із згадуванням про «ради школи або коледжу». Це не має стримувати тих, хто працює не в офіційній обстановці, за­хід рівною мірою стосується молоді в молодіжних клубах і асоціаціях, а не ради як її ке­рівного органу. Просто відповідно до цього адаптуйте вирази, які використовуватимете.

Ознайомтеся зі статтями 12 і 28 Конвенції про права дитини. Якщо ви працю­єте з молоддю у віці старше 18 років, то зверніться до права на освіту в Загальній декларації прав людини (стаття 26).

Існує загальна інформація про освіту та права людини в довідковій інформації розділу 5. Замітки про відмінності між формальною, неформальною та інформальною освітою можна знайти тут. Метод SWOT-аналізу описано і пояснено в «Ідеї для вправ».

Навіщо потрібна шкільна рада?

Школа/шкільна рада покликана дати учням право голосу у шкільних питаннях, які безпосе­редньо стосуються їхніх інтересів. Існує багато хороших причин для створення рад і забез­печення їх ефективної роботи. Ті ж міркування стосуються й ради або комітету управління молодіжними організаціями.

Користь для учнів

Участь у шкільній раді сприяє освітньому чи особистісному розвитку учнів/учениць, тому що:
•    ради сприяють навчанню громадянству, політичній ефективності і демократичним відносинам;
•    ради сприяють формуванню соціальної впевненості й особистих цінностей;
•    учні/учениці мають право кинути виклик владі;
•    учні/учениці дізнаються, як приймати рішення справедливим і підзвітним чином;
•    учні/учениці дізнаються про реалії життя, наприклад, як працювати з обмеженим бю­джетом або при байдужому ставленні керівництва.

Практичні вигоди

•    Демократичні методи управління діють краще від авторитарних, тому що вони в кінцево­му підсумку більш ефективні, оскільки заохочують учнів брати на себе відповідальність.
•    Ради заохочують співпрацювати, використовувати енергію і зменшувати відчуження.
•    Ради можуть поліпшити атмосферу школи: педагоги викликають більше довіри; вимоги сприймаються як більш обґрунтовані.
•    Якими б не були обмеження внаслідок зовнішніх, соціальних і політичних тисків шкільної ради, на практиці показано учням добру волю педагогічного колективу та відданість певним цінностям.

Пропозиції щодо виконання подальших дій

Нехай група і далі працює над ідеями, що виникли в ході виконання вправ і, взявши поради із пункту «Ідеї для вправ», прагне до більш вагомої ролі у прийнятті рішень в школі, коледжі чи клубі.
Якщо групі сподобалося розмислювати про освіту, яку вони хотіли б мати, вони можуть скористатися настільною грою з вправи «Повість про два міста», що задає питання про те, у яких містах люди хотіли б жити. Якщо учасники/учасниці бажають дізнатися про за­гальне ставлення до голосування, то перегляньте заходи у вправі «Голосувати чи не голосувати».

Ідеї для вправ

Учасники/учасниці можуть розглянути посилання і здійснити обмін інформацією з іншими студентськими радами своєї області, на національному чи міжнародному рівні.

Група може черпати натхнення із проєкту «Світло в Правах Автобусного Туру». Організа­ційне бюро студентських союзів європейських шкіл (OBESSU) і його члени влаштувало тур по всій Європі, з відвідуванням більш ніж 10 країн і організації різних заходів, прагнучи сприяти активній участі, і зробити так, щоб студентські голоси були почуті. Тур почався у Вільнюсі, Литва, 9 вересня 2001 року, а кінцева зупинка була 21 жовтня в місті Клуж-Напока, Румунія (див. сайт: www.lightontherights.eu)

Додаткова інформація

Міра участі молоді у процесах прийняття рішень залежить від віку учасників/учасниць та пи­тання, що вирішується. Візьміть драбину молодіжної участі Роджера Харта за корисну модель (див. сайт: www.freechild.org). Існує більш детальна інформація про драбину участі у підрозділі «Громадянство та участь».

Можливості безпосередньої участі у процесах прийняття рішень збільшаться у багатьох країнах, наприклад, формування бюджетів, процес, в якому безпосередньо спостерігають­ся ефекти участі людей, або зміна політики, пріоритету витрат. Це не просто консультаційна вправа, а втілення прямої, дорадчої демократії: http://www.participa-torybudgeting.org.uk. Одним із прикладів є програма («Ти вирішуєш» (Udecide), Ньюкасл (Велика Британія)) участі програмного бюджетування, де в травні 2008 року молодь мала 20 % голосів на закупівлю послуг на £2,25 млн для Дитячого фонду міста. Визнаючи, що діти і молодь є експертами/експертками, проєкт покликаний дати молодим людям у місті, які найбільше виграють від Фонду, шанс мати реальний голос в тому, як він буде розподілений.

Організаційне бюро студентських союзів європейських шкіл (OBESSU) є європейською організацією, яка об'єднує студентські організації. Воно працює для того, щоб:
•    представляти погляди школярів/школярок у Європі стосовно різних освітніх установ і платформ;
•    підтримувати і покращувати якість і доступність освіти та освітньої демократії в Європі;
•    покращувати умови в середніх школах у Європі, щоб сприяти більшій солідарності, співпраці і взаєморозумінню між школярами;
•    покласти край дискримінації і несправедливості в рамках освітніх систем у країнах Європи, де вони існують.
Більше інформації на сайті:  www.lightontherights.eu

Матеріал для розповсюдження

Download as PDF

Конвенція про права дитини, стаття 28:
Дитина має право на освіту. Держава має зробити початкову освіту обов’язковою, доступною і безкоштовною для всіх та заохочувати розвиток різних форм середньої освіти, зробити їх доступними для кожної дитини. Шкільна дисципліна має бути забезпечена методами, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини. Освіта має бути спрямована на розвиток особи, її талантів і здібностей, поваги прав людини та основних свобод, свідомого життя у вільному суспільстві в дусі миру, дружби, взаєморозуміння, толерантності та рівності, виховання поваги до природного середовища.