Новини та Заходи

Back «Суспільне мовлення в Європі під загрозою», - звіт Комісара Ради Європи з прав людини

Неофіційний переклад

3 травня, відзначають Всесвітній день свободи преси, який започаткували для того, щоб нагадати, що створення перешкод для обміну інформацією, залякування та пряме втручання в діяльність медіа є загрозою демократії, розвитку та загальній безпеці.

У переддень Всесвітнього дня свободи преси Комісар Ради Європи з прав людини Нілс Мужніекс опублікував звіт «Суспільне мовлення в Європі під загрозою».

До Вашої уваги переклад звіту українською мовою.

---

Фінансовані належним чином і стабільні суспільні медіа є хорошим показником того, що демократія є здоровою - такими є результати дослідження, опублікованого в минулому році Європейською мовною спілкою (ЄМС). У доповіді, зокрема, наголошується, що країни, в яких існують популярні і добре фінансовані суспільні мовники, стикаються з меншим рівнем ультраправого екстремізму та корупції, а також мають більшу свободу преси.

Втім, ситуація на місцях викликає стурбованість: аналіз повідомлень про загрози, що надходять на Платформу Ради Європи для захисту журналістики та безпеки журналістів з початку її функціонування в 2015 році, свідчить про зростання загроз незалежності суспільних мовників або діяльності їх органів управління. Все більше число повідомлень про небезпеку стосується політичного втручання в редакційну політику суспільних мовників, недостатніх гарантій захисту в законодавстві від політичного впливу, або ж відсутності належного фінансування, яке гарантувало б незалежність суспільних мовників.

Незалежність – ключова складова

Одна з проблем, з якою я стикався під час візитів до деяких країн, пов'язана зі спробами урядів впливати на незалежність і плюралізм суспільних мовників. У минулому році в Хорватії я висловив стурбованість у зв'язку з різкими і численними змінами у штаті працівників суспільного мовника, а також у зв'язку з повідомленнями про цензуру. Запит з боку уряду, в період припинення повноважень регулятора у сфері мовлення про звільнення членів цього органу також викликали мою стурбованість через політичний тиск на цей орган.

У 2016 році в Польщі була проведена реформа суспільних медіа, в результаті якої суспільне телебачення і радіо потрапили під прямий контроль уряду, а конституційна роль медіарегулятора була обмежена. Я звернув увагу польської влади на відсутність гарантій, що забезпечують незалежність суспільних медіа від політичного впливу, зокрема, з приводу складу і механізму відбору членів нещодавно створеного паралельного регулюючого органу - Національної медіаради. Ця реформа вже негативно вплинула на свободу медіа і на діяльність журналістів, зокрема. Список, складений незалежною асоціацією Товариство журналістів, свідчить про те, що з початку минулого року загалом 228 журналістів суспільного мовника було звільнено, переведено на нижчі чи інші посади або навіть звільнилися в знак протесту.

Ряд повідомлень, що були зареєстровані на Платформі Ради Європи, виявили також певні проблеми в законодавстві і в практиці щодо призначення, складу і звільнення співробітників наглядових органів, а також менеджменту суспільних мовників: від політичних призначень керівництва суспільних телеканалів в Іспанії до тиску з боку політичної партії для заміни члена Наглядової ради Суспільного мовника в Україні.

Забезпечення стабільного і належного фінансування

Система фінансування суспільних мовників також має виняткове значення, оскільки саме воно може потенційно утримувати їх політично залежними. У моїй доповіді про Болгарію в 2015 році я висловив стурбованість у зв'язку з тим, що бюджет болгарського національного телебачення, основним джерелом надходжень якого є субсидія державного бюджету, був значно скорочений. Дане скорочення бюджету розглядалося як реакція на висвітлення суспільним мовником антиурядових протестів влітку 2013 року.

Проблема фінансування також існує в Румунії, де в жовтні 2016 року парламент ухвалив закон, що ліквідовує більше 100 неподаткових зборів, включаючи ліцензійний збір на ТБ і радіо, що є основним джерелом фінансування суспільних мовників. Цей крок був жорстко розкритикований з боку журналістських організацій, оскільки він призвів би до залежності суспільних ЗМІ від державного бюджету, в той час як система ліцензійних зборів розглядалася як краща гарантія редакційної незалежності суспільних медіа.

Найбільш кричущий випадок був виявлений у Греції, де уряд країни несподівано прийняв рішення закрити суспільний мовник ERT в червні 2013 року в якості заходу із економії витрат. ERT продовжував працювати в Інтернеті і, врешті-решт, його мовлення відновили в 2015 році. Однак, ліквідувавши, хоч і тимчасово, суспільні медіа, грецька влада завдала значної шкоди плюралізму ЗМІ в країні. На даний час радіо і телебачення Боснії і Герцеговини (BHRT) стикаються з аналогічною загрозою і можуть бути закриті, оскільки відсутність узгодженого плану зі сталого фінансування суспільних медіа.

Нові умови, нові виклики

Вищенаведені приклади показують, що спроби урядів перетворювати суспільне телерадіомовлення на державне залишаються поширеними. Як підкреслюється в Рекомендації (2012)1 Комітету міністрів Ради Європи, за деяких обставин все ще необхідним є перехід від державного мовлення, що пов'язане з органами державної влади та низьким рівнем підзвітності широкій аудиторії і громадянському суспільству, у бік справжнього суспільного телерадіомовлення з незалежною редакційною політикою і операційною незалежністю від держави.

Даний виклик - не єдиний; адаптація та розвиток у цифровому середовищі – це ще один виклик. Суспільне мовлення, що визначається як служба, що фінансується державою або суспільством, і має органи управління, які призначаються громадськими органами, і яка виробляє та транслює контент, що має суспільний інтерес - все більше замінюється поняттям суспільного медіа, що включає в себе нові форми комунікації і платформи, а не лише телебачення і радіо.

Суспільні медіа стикаються із серйозними труднощами в залученні аудиторії у медіапросторі, який швидко змінюється і характеризується швидким розвитком цифрових технологій, що все більше домінують у ланцюзі поширення інформації. Деякі суспільні медіа адаптують свою модель функціонування, інвестуючи в нові технології і нові стратегії роботи в соціальних мережах, а інші намагаються розширювати свою аудиторію в мережі, незважаючи на хороші показники в офлайновому середовищі.

Інформація проти дезінформації

В умовах гострої поляризації суспільств, відсутності довіри до інституцій та системи органів влади, коли розповсюдження однобокої інформації та відвертої дезінформації підсилюється соціальними медіа, саме існування сильної і справді незалежного суспільного мовлення набуває ще більшого значення.

Проблема дезінформації не буде вирішена шляхом обмеженням контенту чи довільного блокування, а лише шляхом забезпечення доступу громадськості до неупередженої і точної інформації через суспільні мовники, яким довіряють. Справжня відповідь на пропаганду - це ще більший рівень свободи і плюралізму ЗМІ, зокрема, завдяки розвитку високоякісного суспільного мовлення, що відповідає високим професійним стандартам та шляхом побудови довіри аудиторії завдяки правдивому, відповідальному та етичному висвітленню.

У Спільній декларації про свободу вираження поглядів та "фейкові новині", дезінформацію та пропаганду, що була прийнята в березні, чотири спеціальні доповідачі про свободу вираження поглядів знову підтвердили важливість наявності "сильних, незалежних і належним чином фінансованих суспільних медіа, які діють відповідно до чітких повноважень, і спрямовані на те, щоб служити суспільним інтересам в цілому і встановлювати і підтримувати високі стандарти журналістики".

Дорожня карта для суспільного мовлення

Загальні рекомендації щодо усіх цих питань містяться у прецендентній практиці Європейського суду з прав людини. Хоча зобов'язання створювати суспільне мовлення не передбачене статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, Суд вказав на те, що таке мовлення найкраще здатне сприяти якості та збалансованості програм. Більш того, коли держава вирішує створити систему суспільного мовлення, то "національне право і практика повинні гарантувати, щоб ця система виконувала плюралістичну функцію (...), передавала неупереджені, незалежні і збалансовані новини, інформацію та коментарі, а також надавала форум для суспільних обговорень, на якому можна висловити якомога ширший спектр думок та поглядів "(справа «Mаноле (Мanole) та інші проти Молдови»).

Держави-члени повинні спиратися на існуючі інструменти Ради Європи та дотримуватися всіх принципів і стандартів, що містяться в різних рекомендаціях щодо зміцнення організацій суспільного мовлення. Зокрема, держави повинні забезпечувати, щоб:

• були передбачені правові інструменти для гарантування їх редакційної незалежності та інституційної автономії, а також для уникнення їх політизації;
• цим організаціям надавалося стале фінансування;
• члени керівництва і наглядових органів призначалися на підставі прозорого процесу, в якому беруться до уваги їх кваліфікація та професійні навички, а також обов'язки, пов'язані з роботою в суспільній службі;
• цим організаціям надавалися необхідні ресурси для виробництва якісних програм, що відображають культурне і лінгвістичне розмаїття, і при цьому приділяючи увагу мовам меншин.

Суспільне мовлення - це не лише надання інформації, не тільки освіта, культура і розваги - це і найважливіший фактор плюралістичної комунікації, що є однією з основних характеристик демократичного суспільства.

Нілс Муйжніекс

Список джерел: