Є багато різних способів вивчення та навчання прав людини. Спосіб, у який ви розглядаєте до питання, залежатиме від того, працюєте ви у сфері формальної чи неформальної освіти, від політичних, соціальних та економічних умов у вашій країні, від віку молодих людей, а також від їх інтересів та мотивації до вивчення прав людини. Також це, безсумнівно, залежить від вашої компетенції щодо питань та освіти з прав людини.

Ви можете бути молодим працівником/працівницею, тренером/тренеркою, шкільним учителем/учителькою чи викладачем/викладачкою, членом/членкинею церковної молитовної групи чи молодим активістом/молодою активісткою. Неважливо, хто ви і де ви працюєте – ми віримо, що в цьому посібнику ви знайдете щось саме для себе. Ми не вихваляємося особливими вміннями у викладанні, навчанні чи пріоритетними знаннями про права людини.

КОМПАС необхідно розглядати як універсальний ресурс. Пропаганда прав людини – це безперервний творчий процес, у якому ви – як користувач/користувачка цієї книги – є невід'ємною частиною. Ми сподіваємося, що ви використаєте надані нами ідеї і будете їх покращувати відповідно до своїх потреб та потреб молодих людей, з якими ви працюєте. Ми також сподіваємося, що ви переглянете все вивчене вами, і залишите нам свої коментарі стосовно набутого досвіду. Анкета зворотного зв'язку розміщена тут.

Про що йдеться в КОМПАСі

Ми переконливо рекомендуємо вам розпочати з короткого огляду всього посібника для того, щоб отримати загальне уявлення про його зміст. Особливої відправної точки немає; ми наполягаємо, щоб ви вибрали саме ту частину, яка вам ближча.

Розділ 1. Це вступ до прав людини та освіти з прав людини та підказка, як використовувати посібник.
Розділ 2. Він складається із вправ. Тут ви знайдете 58 вправ різних рівнів для вивчення прав людини, оскільки ці вправи стосуються відібраних тем та різних прав. Це є інструменти для вашої роботи з молоддю.
Розділ 3. Цей розділ пояснює, що саме ми розуміємо під словами «Вживання дій для прав людини», і складається з ідей та порад щодо шляхів просування прав людини в суспільстві та в усьому світі.
Розділ 4. Цей розділ несе довідкову інформацію про права людини та їх історичний розвиток разом з міжнародними стандартами і документами. 
Розділ 5. Тут ви знайдете довідкову інформацію про теми КОМПАСу світового масштабу. Глосарій. У ньому систематизовано найбільш уживані в посібнику терміни.  
Додатки. Сюди включено як у скороченому, так і в повному обсязі тексти основних декларацій і конвенцій про права людини.

Цього матеріалу повинно бути достатньо, щоб дозволити вам розпочати роботу над освітою з прав людини. КОМПАС був написаний для всіх, хто має бажання займатися освітою з прав людини, незалежно від того, вивчали вони цю галузь раніше чи ні. Щоб розпочати, вам не обов'язково потрібно бути «експертом/експерткою» з прав людини; головне – мати інтерес до цієї галузі та освіти з прав людини.

Теми з прав людини

Ми не стверджуємо, що всі теми з прав людини розглянуті в цьому посібнику. Але ми відібрали питання, найяскравіше відображені в житті молоді, і об'єднали їх у 20 тем. Довідкові матеріали з кожної теми наведено в Розділі 5, а перехресні посилання між видами вправ і темами представлено у вигляді таблиць тут.

20 глобальних тем:

1.    Діти.
2.    Громадянство та участь.
3.    Культура та спорт.
4.    Демократія.
5.    Інвалідність та стигматизація у зв’язку з інвалідністю.
6.    Дискримінація та нетолерантність.
7.    Освіта.
8.    Навколишнє середовище.
9.    Гендер.
10.    Фундаментальні права людини.
11.    Глобалізація.
12.    Здоров’я.
13.    Засоби масової інформації.
14.    Міграція.
15.    Мир та насильство.
16.    Бідність.
17.    Релігія та віра.
18.    Пам’ять.
19.    Війна і тероризм.
20.    Праця.

Фасилітація

У КОМПАСі ми використовуємо слово «фасилітатори/фасилітаторки» для людей, які готують вправи, представляють їх та керують ними. Фасилітатор/фасилітаторка – це людина, яка сприяє виконанню якоїсь дії та підбадьорює інших навчатися та розвивати свій потенціал. За допомогою фасилітації ви створюєте безпечний простір, у якому люди навчаються через експеримент, дослідження, віддачу та прийняття. І це не тільки питання однієї людини, лідера/лідерки, «експерта/експертки», яка дає знання іншим. Кожен/кожна повинен/повинна ділитися своїм досвідом і співучастю, та, ділячись, зростати.

Можливості бути фасилітатором/фасилітаторкою для молоді та працювати в атмосфері рівності і співпраці різняться по всій Європі. У сфері формальної освіти є різниця між цілями та філософією освіти, технічними можливостями класних кімнат і освітньою програмою. Для учнівства і студентства не є звичним вирішувати, що вони хочуть вивчати, а для вчительського кола – брати на себе функції фасилітаторів/фасилітаторок. У неформальній освіті є велика кількість варіантів, не тільки в цілях та філософії різних організацій, але й у видах діяльності та можливостях, які вони пропонують, і стиль лідерства варіює від авторитарного до демократичного. Ці відмінності є очевидними в різних країнах та в кожній окремій країні.

Ми всі живемо і працюємо, дотримуючись освітніх та соціальних норм нашого власного суспільства, яке дозволяє пропустити чи забути про невідворотність етноцентризму. Як результат, ми приймаємо все це як належне та йдемо визнаним шляхом. Для вас буде корисно подумати про власний стиль, практику та стосунки з молоддю, з якою ви працюєте, з метою розвивати свої організаційні навички.¹¹

Доволі складно бути лідером/лідеркою, оскільки деякі речі можуть вийти поза межі вашого контролю, але як фасилітатор/фасилітаторка освіти з прав людини, ви маєте бути готові перекласти відповідальність на ваших учасників/учасниць, щоб вони проаналізували цю ситуацію чи проблему, подумали і дійшли власних висновків. Це не означає, що вся відповідальність має перейти до молоді. Фасилітатори/фасилітаторки мають завдання створити безпечний простір, у якому молодь може навчатися.

Технічний бік фасилітації у шкільному середовищі не відрізняється від фасилітації в неформальній освіті, а рекомендації щодо діяльності, відображені в КОМПАСі, є повністю відповідними. 

Вирішення проблем як основа освіти з прав людини

Питання прав людини часто суперечливі, тому що всі люди мають різну систему цінностей і тому бачать права та відповідальність у різному ракурсі. Ці відмінності, що заявляють про себе як про різні точки зору, є основою нашої освітньої роботи.
Дві важливі цілі освіти з прав людини – це, по-перше, надати молоді навички оцінювання – але не обов'язково погодження – різних поглядів стосовно питання і, по-друге, допомогти їй розвинути вміння знаходити спільне вирішення проблеми.
Цей посібник та його вправи базуються на припущенні, що різниця в точках зору може бути використана в навчальному процесі. У багатьох навчальних заходах з використанням підходу неформальної освіти за мету ставлять не той факт, що всі мають прийти до однієї точки зору, а те, що учасники/учасниці мають розвивати вміння мис­лити критично, прислухатися один до одного, висловлювати свої думки та поважати думки інших. 
Діяльність фасилітаторів/фасилітаторок та конструктивне вирішення конфліктів може здаватися страхітливим, але боятися тут нічого. Кожна вправа включає «Поради для фасилітаторів/фасилітаторок» та «Подальшу інформацію», які допоможуть вам у роботі.

Загальні правила для користувачів та користувачок

Ви маєте використовувати КОМПАС, щоб задовольнити свої потреби та потреби молодих людей, з якими ви працюєте. І не має значення, яку сторінку ви відкриєте першою. Ви можете використовувати КОМПАС як джерело інформації про права людини – основні конвенції, як вони були сформульовані в 1948 році і як розвивалися після того. Ви також можете використовувати КОМПАС як стислий посібник з інформації про права людини стосовно бідності, гендеру та інших тем. Крім того, усі ці вправи цікавлять людство у всьому світі, тому що вони є інструментами розповсюдження та популяризації освіти з прав людини.

Як вибрати вправу

Перш ніж узятися за справу, вам важливо чітко уявити, чого саме ви хочете досягти; вам потрібно поставити перед собою цілі. Потім ви можете продовжити вибір діяльності, що стосується тієї мети, якої ви хочете досягти, та задіяти методи, зручні для вас та для молоді. Ця вправа має бути на відповідному рівні для вас та вашої групи та бути розрахованою на певну кількість часу.

Перечитайте вправу принаймні двічі і спробуйте уявити, як має відреагувати група, а також що вона може сказати. Імовірно, що ви захочете змінити вправу деякою мірою, принаймні, відкоригувати питання «Дебрифінгу та оцінки», щоб зробити ви­вчення більш доступним. Перевірте, чи є у вас весь матеріал для роботи. Також підготуйте достатньо місця для учасників/учасниць, особливо якщо ви будете працювати у мінігрупах.

Кожна вправа подається у стандартній формі. Ілюстрації та заголовки допомагають отримати загальне уявлення.

Ключі до символів та заголовків,  які використовуються для розгляду вправ

Теми

Теми – це те, що ми вибрали для розгляду в КОМПАСі, наприклад, фундаментальні права людини, бідність і здоров'я.
Права людини є взаємозв'язаними та неподільними і збігаються в багатьох чинниках; як наслідок, кожна вправа стосується декількох тем. Ми зазначили три теми, яких з найвищою вірогідністю стосується одна вправа.

Рівень складності

Під рівнем складності хотілося б зазначити два фактори: як показати метод та критичне мислення, аналітичні та комунікативні здібності, за допомогою яких учасник/ учасниця із задоволенням займатиметься своєю діяльністю. 

Більшість вправ, які вимагають базових здібностей, мають також прості методи, що не вимагають тривалої підготовки та не займають багато часу. З іншого боку, ті вправи, які вимагають хороших комунікаційних та розумових навичок, завжди потребують низки компонентів і тривалої підготовки та займають значно більше часу.

Вправи першого рівня є доволі простими та короткими. До того ж ці вправи є цінними, оскільки вони примушують усіх учасників/учасниць взаємодіяти і спілкуватися один з одним. Активізація та встановлення контакту між людьми для вивчення належать до цієї категорії.
Вправи другого рівня не вимагають особливих знань про права людини чи добре розвинених особистих якостей. Багато вправ на цьому рівні створені з метою допомагати людям розвивати комунікаційні та групові навички, а також стимулювати інтерес до прав людини.
Вправи третього рівня є складнішими, вони створені для розвитку глибшого розуміння та занурення у предмет. Вони вимагають вищого рівня компетенції в обговоренні або хороших навичок роботи в групі. 
Вправи четвертого рівня довші, вимагають хороших навичок роботи в групі та комунікаційних навичок, концентрації та взаємозв'язку учасників/учасниць, а також займають більше часу. Вони також є всеохоплюючими, завдяки чому забезпечують ширше та глибше розуміння предмету.

Чисельність групи 

Ми вказуємо кількість людей, потрібну для успішного проведення вправи. Якщо частина вправи включає в себе роботу в мінігрупі, тоді розмір мінігрупи зазначаємо в дужках.

Час виконання

Ми вказуємо загальну кількість часу, потрібного для проведення вправи, включаючи опитування та обговорення із сталою кількістю учасників/учасниць, у хвилинах. Приблизно підрахований час не включає в себе обговорення чи сцені дії, пов'язані з етапом доробки.

Вам потрібно самотужки оцінити, скільки часу буде потрібно. Якщо ви працюєте з багатьма мінігрупами, тоді вам потрібно більше часу для того, щоб кожен учасник/ кожна учасниця залишив/залишила свої коментарі та зауваження. Якщо група велика, тоді вам потрібно більше часу, щоб надати кожному/кожній змогу для дебрифінгу та оцінки.

Опис

Ми встановлюємо основні критерії для предмету вивчення та методів, які використовуються під час проведення вправи. Наприклад, незалежно від того, ведете ви обговорення про бездомних людей чи про упередженість у засобах інформації – в обох випадках ваша вправа включатиме дискусію чи рольові ігри.

Відповідні права

Здатність співвідносити досвід та події зі специфічними правами людини є ключем до освіти з прав людини. Але все ж таки, оскільки права людини є суперечливими та неподільними, положення дублюються і кожна із вправ, як наслідок, стосується декількох прав. Отже, посилаючись на Загальну декларацію прав людини ми виділяємо три права, які пояснюються у вправі і які мають бути обговорені в ході дебрифінгу та оцінки.

Цілі

Цілі відносяться до навчальних цілей освіти з прав людини в рамках знань, вмінь, ставлення та цінностей, спрямованих на формування компетентностей та описаних тут.

Матеріали

Список матеріалів для проведення вправи.

Підготовка 

Контрольний перелік дій для фасилітатора/фасилітаторки із зазначенням того, що він/вона мають зробити перед проведенням вправи.
Ми впевнені, що фасилітатор/фасилітаторка сам/сама має контролювати підготовку, звернувшись до інформації, наданій у розділі 5, якщо це необхідно. Таким чином, це не повторюється після кожної вправи.

Інструкції         

Список інструкцій про те, як проводити вправу.

Дебрифінг та оцінка

Тут ми пропонуємо запитання, щоб допомогти вам під час дебрифінгу чи оцінки. Вони призначені відіграти роль вказівок для вас, і ми очікуємо, що ви розробите хоча б кілька власних питань з метою упевнитися, що ви обираєте пункти вивчення відповідно до своїх цілей.

Поради фасилітатору/фасилітаторці

Керівництво та пояснення методів та інших речей, про які потрібно знати. Наприклад, якщо ви працюєте над стереотипами стосовно меншин, чи є представник/представниця цієї меншини у вашій групі?

Варіації

Тут ми пропонуємо деякі ідеї щодо того, як можна використати вправи в тій чи іншій ситуації, а також, як їх вдосконалювати. Однак це лише пропозиції, і ви як фасилітатор/фасилітаторка, маєте право змінювати вправи у зручний для вас спосіб, пристосовуючись до своєї групи.

Пропозиції щодо виконання подальших дій

Проведення вправи – це ще не все; необхідний етап обмірковування подальших дій для забезпечення закріплення та запам'ятовування вивченого. До того ж нам необхідно пам'ятати, що важливою метою освіти з прав людини є надання можливості молодим людям вчиняти дії з питань, які хвилюють саме їх.

Таким чином, ми представляємо деякі ідеї стосовно того, що робити далі, наприклад, пропозиції щодо вибору тем для дослідження у місцевій бібліотеці чи в інтернеті, про які пізніше можна буде скласти звіт для цілої групи. Ми також пропонуємо ідеї для інших вправ, які ви, можливо, захочете спробувати наступними.

Ідеї для вправ

 

Прийняття рішень є важливою метою освіти з прав людини, і ми сподіваємося, що вам вдасться навчити молодих людей приймати рішення стосовно того чи іншого питання, яке хвилює саме їх. Ми підкреслюємо це, і тому посібник включає в себе окремий розділ про прийняття рішень, це Розділ 3, і тому пропонуємо ідеї для кожної вправи.

Основні дати

ООН та багато інших організацій використовують ідею святкування пам'ятного дня, щоб привернути увагу до різних аспектів прав людини. Ми зібрали понад 90 таких «основних дат» і пропонуємо вам використовувати їх для прив'язки до власних дій. Наприклад, група молодих шукачів/шукачок притулку в Данії об'єдналася з місцевою гілкою датської молодіжної організації Червоного Хреста, яким належало кафе, і разом вони організували публічну подію на День біженців, 20 червня.

Подальша інформація

Тут ми надаємо додаткову інформацію, яка стосується виключно цієї вправи. У будь-якому випадку радимо вам звертатися до розділу 5, де ви знайдете додаткову інформацію стосовно окремих тем, згаданих у вправі.

Роздаткові матеріали

Це рольові картки, листки з фактами і дискусійні картки, які ви маєте скопіювати. Ви можете змінювати їх згідно з потребами вашої групи.

Загальні поради щодо проведення вправ

Вправи рідко проходять за встановленим вами планом. Робота з КОМПАСом – одночасно і винагорода, і проблема. Ви маєте швидко реагувати на те, що відбувається, і думати на ходу. Головне, що слід запам'ятати: ставте чіткі цілі і будьте готові до всього.

Спільна фасилітація

Взагалі, якщо це можливо, завжди співпрацюйте з кимось іншим. У школі це називають роботою в парі. В цьому є і практичні переваги: у такому разі буде вже мінімум двоє відповідальних за фасилітацію в малих групах або для роботи з потребами окремих людей. Коли двоє ведуть заняття, легше пристосовувати темп до потреб кожного/кожної. Двоє фасилітаторів/фасилітаторок можуть підтримувати одне одного, якщо щось піде не за планом, до того ж оцінювати пройдене разом набагато корисніше, ніж самому.
Спільна фасилітація вимагає від обох фасилітаторів/фасилітаторок спільної підготовки вправи і впевненості кожного у своїй ролі. Краще все ж таки застосовувати роботу в групі, залучаючи до неї молодь.

Ретельна підготовка

Переконайтеся, що ви ознайомилися з усією інформацією щодо діяльності – краще навіть двічі! Пропустіть її через себе; спробуйте уявити собі, як вона працює. Спробуйте уявити реакцію групи, що вони скажуть. Звичайно ж, вони ставитимуть запитання, на які у вас не буде відповіді. Проте так має бути; ви також перебуваєте тут для того, щоб вчитися разом із молоддю. Незважаючи на це, ви маєте впевнитися, що ви досить добре обізнані з темою, прочитавши додаткову інформацію.
Перевірте, що ви маєте усі необхідні наочні матеріали і декілька додаткових на випадок, якщо прийде більше осіб, ніж очікувалося, або якщо хтось зламає олівець чи фломастер почне текти.

Розподіл часу

Ретельно плануйте і не намагайтеся вмістити занадто багато вправ у відведений час. Якщо певна вправа займає більше часу, ніж ви передбачали, спробуйте скоротити її так, щоб вистачило часу для дискусії (див. примітки щодо циклу навчання). Часто доречно залучати учасників/учасниць і обговорювати з ними, чи треба зупинитися негайно, за п'ять хвилин або знайти інший шлях вирішення проблеми.

3 іншого боку, якщо ви маєте багато часу, не намагайтеся затягувати дискусію, відпочиньте або проведіть швидку вправу, що стимулює розумову активність, або розважальну вправу.

Створення сприятливого середовища

Молоді люди, з якими ви працюєте, мають вільно досліджувати і відкривати нове, взаємодіяти і ділитися один з одним. Будьте щирими, приязними, заоохочувальними, з почуттям гумору. Не вживайте сленг або мову, незрозумілу для аудиторії. Присутні почуваються зручно, якщо знають, що відбувається, тому велике значення має те, як ви починаєте нову вправу. Ви не можете почати просто ні з чого; ви маєте зробити цю вправу такою, щоб логічно випливала з попередньої. Один із можливих шляхів – це використання розминок чи енерджайзерів.

Встановлення основних правил

Важливо, щоб кожний учасник/кожна учасниця групи розумів основні правила участі і поведінки. Наприклад, кожен/кожна має нести відповідальність за заняття; у кожного/кожної має бути шанс бути вислуханим/вислуханою, виговоритися і взяти участь в усьому. Ніхто не має бути змушений говорити те, що він не хоче обговорювати. Ці основні правила мають бути обговорені і погоджені на першому занятті з класом чи групою, і ви можете повторювати їх час від часу, особливо коли у вашій групі з'являються новачки.

Чітке пояснення

Завжди переконуйтеся, що всім зрозумілі ваші інструкції і всім відомо, що вони мають робити. Корисно почати з пояснення в загальних термінах, про що ця вправа і що вона включає, наприклад, що це рольова гра. Визначте часові обмеження для цього завдання і попередьте за п'ять хвилин до завершення, щоб учасники/учасниці могли дійти логічного кінця.

Фасилітація дискусій

Дискусія є основою процесу освіти з прав людини. Звертайте особливу увагу на те, щоб забезпечити участь у ній кожного охочого в групі. Використовуйте слова, вирази і мову, спільні для групи, і пояснюйте незнайомі слова із глосарію. Запрошуйте охочих висловлювати свою думку. Переконайтеся в існуванні рівноваги між загальним та приватним, щоб усі відчували безпосередній зв'язок матеріалу зі своїм життям.

Іноді дискусії заходять у глухий кут. Ви маєте визначити причину. Наприклад, таке сталося, можливо, тому, що тема вичерпана або вона занадто емоційна. Вам вирішувати, що робити – підказати питання, змінити тему або рухатися далі. Ви не маєте почуватися зобов'язаними знаходити відповіді на запитання чи проблеми учасників/ учасниць; група сама має знаходити власні відповіді, ділячись і слухаючи одне одного. Звичайно, учасники/учасниці групи можуть запитати у вас поради або вашої думки, але група повинна робити власні висновки.

Дебрифінг та оцінка

Жодна вправа КОМПАСу не може вважатися завершеною без дебрифінгу та оцінки; вони забезпечують ключі до навчання і допомагають усім сприйняти вивчений матеріал у ширшому контексті. Дайте учасникам/учасницям більше часу на закінчення завдання і в разі потреби виходьте з ролі перед тим, як обговорювати, що сталося і чому вони навчилися. Залиште час у кінці кожного завдання на обговорення того, чому навчилися молоді люди і як це стосується їх життя, громади або світу в цілому. Без міркувань люди мало чому навчаться з власного досвіду.
Ми пропонуємо вам пройти через послідовний процес дебрифінгу та оцінки, пропонуючи учасникам/учасницям питання такого зразка:

• що сталося під час вправи, які їх почуття при цьому;
• що вони дізналися про себе;
• що вони дізналися про питання, які висвітлювалися у вправі, і про відповідні права людини;
• як їм рухатися далі і використовувати вивчене.

Повторення

Періодичне оцінювання або перевірка того, що ви робите або вивчаєте, є важливими, тому що це допомагає одержати загальне уявлення про стан речей і надає вам змогу покращити практику. Час повторення залежить від обставин: це може бути наприкінці дня на семінарі або в кінці ряду з двох чи трьох занять або зустрічей.
Коли б ви не повторювали вивчене, слід завжди знаходити час для відпочинку, підбивання підсумків та розмірковування:

• як, з вашої точки зору, проходила вправа (вправи): підготовка, час і т. д.;
• що дізналися учасники/учасниці і чи відповідає це їх цілям навчання;
• які результати: чим група буде займатися зараз в результаті виконаного завдання;
• що ви самі дізналися про матеріал та про фасилітацію.

Періодичне повторення з групою також важливе і має бути задоволенням, отже, уникайте перетворення повторення в іншу дискусію, особливо якщо ви витратили багато часу на дебрифінг та оцінку. У Розділі 2 під заголовком «Вправи для повторення» Ви знайдете декілька прийомів, включаючи ті, що використовують мову жестів, зображення і ліплення.

Темп

Більшість завдань можна виконати за 90 хвилин, отже, труднощів зі збереженням темпу не повинно виникати. Незважаючи на це, короткі перерви, наприклад, між самою вправою і дебрифінгом та оцінкою, або між дебрифінгом та оцінкою і обговоренням наступних етапів, можуть бути корисними для залучення охочих. Якщо активність справді послаблюється, можете спробувати стимулювальну вправу. Також пам'ятайте про те, що важливо дати змогу всім, хто бере участь у вправі, завершити і відпочити після виконання завдання.

Зворотний зв'язок

Зворотний зв'язок – це зауваження з приводу сказаного або виконаного кимось. Надання й отримання зворотного зв'язку – це окреме вміння, і вам потрібно буде допомогти учасникам/учасницям групи навчитися робити це. Часто також зворотний зв'язок сприймається як нищівна критика, навіть якщо це не входило в наміри людини. Ключовими словами стосовно зворотного зв'язку є «повага», «конкретика» і «аргументованість».

Надаючи зворотний зв'язок, важливо поважати інших, зосереджуючись на тому, що вони сказали і зробили, й аргументувати свою думку. Ви можете сказати: «Я зовсім не погоджуюся з тим, що ви щойно сказали тому, що...». Негативний коментар сприймається негайно багатьма, і це може бути дуже болісним. До ваших обов'язків фасилітатора/фасилітаторки входить пошук шляхів запевнення людей, що зворотний зв'язок має сприяючий характер. Наприклад, шляхом:

• запевнення, що зворотний зв'язок починається з позитивного ствердження;
• поваги іншої людини і відсутності будь-яких принизливих зауважень;
• зосередження на поведінці, а не на людині;
• аргументування того, що говорить кожен учасник/кожна учасниця;
• відповідальності за те, що говорять учасники/учасниці, з використанням «Я-повідомлення».

Важко відчути зворотний зв'язок, особливо в разі незгоди. Ваш обов'язок – допомогти молоді вчитися з власного досвіду, відчувати підтримку і не здаватися. Заохочуйте людей пильно прислухатися до зворотного зв'язку без негайного самозахисту або захисту своєї позиції. Особливо важливо, щоб усі точно розуміли, що саме мала на увазі людина, яка давала зворотний зв'язок, і щоб вони мали час оцінити сказане, перш ніж прийняти або відхилити його.

Протидія з боку учасників

Робота фасилітатора/фасилітаторки дуже вимоглива, і поки ви будете застосовувати розмаїття прийомів, таких як дискусія, малювання, рольова гра або музика, неминуче те, що не всі вправи будуть завжди подобатися всім. Якщо учасник/учасниця впевнений/впевнена у своїй позиції і здатний/здатна обґрунтувати, чому йому/їй не подобається та чи інша вправа, тоді ви зможете пристосуватися до його/її потреб шляхом діалогу та переговорів.

Під «протидією» ми маємо на увазі навмисну нищівну поведінку. Всі фасилітатори/ фасилітаторки час від часу стикаються з протидією з боку учасників/учасниць. Протидія може набувати декількох форм. Небезпечний молодик/молодиця може заважати скрипінням свого стільця, дзижчанням або розмовою з сусідом/сусідкою. До більш витончених засобів зривання заняття належать: недоречні запитання і глузування з будь-чого. Інша «гра», якою користуються учасники/учасниці, – це «нашкодити фасилітатору/фасилітаторці». У цьому разі вони можуть говорити таке: «Ви не розумієте, ви вже давно не молодий/молода», або «Будь-що, крім дискусій, чому ми просто не можемо виконувати вправи?». Третій вид «гри» – це намагання ухилятись від навчання, наприклад, коли люди грають: «Так, але...»

Зрозуміло, краще, якщо ви зможете уникнути протидії. Наприклад, будьте по­інформовані про кожну людину в групі і будь-які чуттєві емоції, які можуть бути викликані певною вправою або якимось епізодом у рольовій грі або симуляції. Переконайтеся, що кожен почувається зручно і що його ніколи не примусять сказати чи викрити про себе щось неприємне. Відведіть учасникам/учасницям час для розминки (енерджайзеру) і налаштування перед заняттям і після нього.
Врешті-решт, не забудьте про достатній час для дискусії, щоб кожен/кожна відчував/відчувала, що його/її думка й участь цінуються.

Вам необхідно вирішити для себе, який спосіб подолання труднощів буде найкращим, але запам'ятайте, що зазвичай найкращий спосіб вирішення проблеми – це її винесення на обговорення всій групі, щоб усі разом могли знайти рішення. Уникайте довгих дискусій або аргументування з окремим/окремою членом/членкинею групи. Це може призвести до образ і розчарувань серед інших учасників/учасниць і втрати ними зацікавлення.

Подолання конфлікту

Конфлікт може бути корисним і творчим, якщо він належно подоланий; фактично це невід'ємна і необхідна частина освіти з прав людини! Незгода й емоції стосовно пи­тань щодо прав людини неминучі – тому, що люди дивляться на світ по-різному, а їх погляди, припущення та упередження завжди знаходитимуть прояв у питаннях. Конфлікт як частина освіти у галузі прав людини дає людям змогу розвивати вміння та ставлення, такі, як критичне мислення та співпраця, співпереживання і почуття справедливості.

Конфлікти важко передбачити і може бути складно подолати, особливо якщо вони виникають тому, що учасники/учасниці почуваються незручно, розглядаючи питання щодо емоцій і цінностей, якщо їм не вистачає навичок групової роботи, або якщо вони мають зовсім різні думки стосовно матеріалу, або різні цінності. На­магайтеся зберігати спокій і холоднокровність і не втручайтеся в конфлікти всередині групи.

Вправи в КОМПАСі мають на меті забезпечення навчального досвіду у безпечному середовищі. Ретельно підбирайте їх і, якщо необхідно, переробляйте. Використо­вуйте їх, щоб викликати різні думки щодо матеріалу; поясніть усім, що незгода – це абсолютно нормально і універсальність прав людини не означає, що всі сприймають їх однаково.
Деякі поради:

• Залиште достатньо часу для дебрифінгу та дискусії. У разі необхідності збільшіть час.
• Допомагайте прояснити позицію, думку та інтереси кожного/кожної.
• Послаблюйте напруження в групі. Наприклад, запропонуйте кожному/кожній сісти і поспілкуватися три хвилини в маленьких підгрупах або сказати щось, щоб уявити ситуацію в перспективі.
• Заохочуйте кожного до уважного вислуховування один одного.
• Наголошуйте на тому, що об'єднує, а не на тому, що роз'єднує.
• Шукайте одностайності. Примусьте всіх знаходити спільні інтереси, а не компроміс з метою відходження від власних чітких позицій.
• Шукайте рішення, які б розв'язали проблеми без «поновлення» конфлікту.
• Запропонуйте поговорити з тими, хто залучений до конфлікту, особисто, в інший час.

Якщо виникають серйозніші і глибші конфлікти, можливо, краще відкласти пошук рішення і пошукати іншу, більш придатну можливість розв'язати проблему. Тим часом ви б змогли поміркувати, як подивитися на конфлікт з іншого боку. Крім того, відкладаючи спробу вирішити конфлікт, ви залишаєте час поміркувати над ситуацією для осіб, залучених до конфлікту, і підійти до нього з іншими підходами і рішеннями.

Конфлікти, що виникають у групі, а також шляхи їх подолання можуть використовуватися для розвитку розуміння й усвідомлення причин і труднощів конфлікту в ширшому світі. Протилежне теж є правильним; обговорення міжнародних конфліктів може допомогти глибше усвідомити конфлікт.

Адаптація вправ КОМПАСу до ваших потреб

Вправи у КОМПАСІ були випробувані і протестовані в діапазоні формальної та нефор­мальної освіти, а зворотний зв'язок з користувачами та користувачами говорить нам про те, що, як сказав Авраам Лінкольн: «Ви можете давати радість деяким людям весь час і всім людям деякий час, але ви не можете постійно подобатися всім людям», що є цілком розумним! КОМПАС призначений для керівництва, щоб допомогти вам з вашою роботою, – це не книга рецептів та не канони, написані на кам'яних скрижалях.
Автори КОМПАСу зіткнулися з двома основними проблемами. По-перше, зробити вправи достатньо загальними, щоб розроблені питання стосувалися широкої аудиторії, але водночас досить деталізованими, щоб вони розкривали суть питань, які можуть мати деякі конкретні групи. Друга проблема полягала у зворотному: представити теми, які досить глибоко розглядають питання, важливі для деяких груп, але ці питання є або не відповідними, або занадто делікатними, щоб бути порушеними в інших групах.

Із цих причин подані вправи майже напевно необхідно адаптувати чи розробити для задоволення потреб молодих людей, з якими ви працюєте. Див. розділ про «Основні методи роботи», які ми використовували в КОМПАСі. Розуміння того, як працюють різні методи, допоможе Вам адаптувати вправи.

Адаптація вправ

Вправи є інструментами, з якими ми працюємо: ви маєте бути впевнені, що той, який ви обрали, впорається як з питаннями, до яких ви бажаєте звернутися, так і з мето­дом, який підійде вашій групі.

До обов'язків фасилітатора/фасилітаторки входить точне регулювання, внесення коректив та адаптування вправи таким чином, щоб вона відповідала потребам моло­дих людей, з якими він/вона працює.

Практичні питання

При розгляді питання про придатність методу поміркуйте про практичні питання:

Рівень складності: Якщо рівень дуже високий, розгляньте способи спрощення вправи. Наприклад, звузьте питання, перепишіть картки із твердженнями або розробіть інші питання для дебрифінгу та дискусії. Якщо ви гадаєте, що є ризик того, що людям стане нудно або вони відчують, що їх інтелект ображений завданням з низьким рівнем складності, розгляньте його як короткий і веселий вступ до теми.

Чисельність групи: Якщо ваша група велика, вам може знадобитися допомога додаткових фасилітаторів/фасилітаторок, а також додатковий час. Якщо ви можете собі дозволити витратити додатковий час, будьте обережні, щоб сама вправа або дебрифінг і оцінка не затягнулися. Спробуйте розділити присутніх на дві групи для дебрифінгу та оцінки, а потім нехай учасники/учасниці коротко доповідатимуть на пленарному засіданні. Якщо ви влаштовуєте рольові ігри, то нехай дві людини грають разом, або розподіліть по ролі на кожного.
Якщо у вас невелика кількість учасників/учасниць і вправа включає в себе роботу в малих групах, скорочуйте число малих груп, а не зменшуйте число осіб у кожній малій групі. Таким чином, ви підтримаєте різноманітність внесків усередині кожної групи.

Час виконання: Можливо, вам знадобиться розглянути вправу за два заняття. Крім того, спробуйте влаштувати початок діяльності, коли ви можете зайняти більше часу, наприклад, у школі організувати подвійне заняття в розкладі. Якщо ви працюєте в молодіжному клубі, виконайте вправу у вихідні за місцем проживання.

Опис: Тут ви знайдете короткий опис основних методик, на яких базується вправа, у тому числі загальні поради з використання методу.

Матеріали: Імпровізувати! Якщо ви не маєте паперу для фліпчарту, тоді купіть рулон шпалер з паперовою підкладкою і розріжте його на шматки. Якщо кімната у вас маленька або заповнена меблями так, що для переміщення залишається мало місця, тоді або розділіться на невеликі групи, або спробуйте знайти іншу, досить велику, кімнату, або якщо погода хороша, то чому б не вийти на вулицю?

Підготовка: Мисліть творчо! Якщо ви хочете скопіювати щось і не маєте доступу до копіювальної машини, але у вас є комп'ютер і принтер, тоді візьміть цифровий фотоапарат і віддрукуйте копії за допомогою комп'ютера.

Інструкції: Ряд вправ складається з двох частин. Цілком можливо, що лише перша частина дозволить вам задовольнити ваші цілі.

Варіації: Варіації мають займати більше або менше часу, ніж вихідна вправа. Ство­ріть можливості для цього.

Дебрифінг та оцінка: Якщо запропоновані питання не відповідають вашим потре­бам, тоді підготуйте інші. Використовуйте довідкові матеріали для натхнення. Однак будьте впевнені, що ваше ставлення до питань прав людини висловлено до кінця.

Пропозиції щодо виконання подальших дій: Якщо рекомендовані пропозиції не підходять, не стосуються справи або не представляють практичних завдань, тоді знайдіть інш. Скористайтеся стислою інформацією про вправи, щоб знайти вправу для продовження теми.

Ідеї для вправ: Якщо рекомендовані пропозиції не підходять, не стосуються впра­ви або не представляють практичних завдань, тоді знайдіть інші. Зверніться до Розділу 3 «Вживання дій для прав людини».

Розробка вправ

Розробка вправи є радикальнішою за адаптацію. Наприклад, вам може подобатися зміст картки із твердженнями або рольові картки, які задіяні у певній вправі, але ви можете знайти інший, доцільніший метод. Наприклад, ви могли б використовувати деякі з карток із твердженнями із вправи «Хвилиночку!» разом із методом, розробленим у вправі «Де ви стоїте?».

Крім того, ви можете забажати опрацювати питання про надання притулку та про біженців, як і з ідеями вправи «Можна увійти?», але при цьому відчувати, з тієї чи іншої причини, що описана рольова гра не підходить. У цьому випадку ви все ще можете розділити групу на підгрупи, як описано, і розподілити рольові картки, але потім використайте метод «акваріум»  і надайте двом біженцям/біженкам і двом співробітникам/співробітницям міграційної служби час, щоб аргументувати свої ситуації. Інший варіант, особливо для вчителів/вчительок, які працюють з великим класом, – це організувати панельну дискусію або нехай кожен/кожна дізнається про питання з рольових карток, а потім візьме участь у повному обговоренні, наприклад, «Цей клас вважає, що всі біженці/біженки мають бути радо прийняті в нашій країні».

Загальні рекомендації

Треба заохочувати молодих людей бути в курсі, що відбувається у світі навколо них, локально і глобально, і взяти на себе питання, які цікавлять їх у ролі відправної точки для вашої роботи – вашої спільної роботи. Завжди намагайтеся залучити молодих людей до того, як і що вони прагнуть вивчати. Те, як вони проявлять себе на практиці, залежатиме від того, чи працюєте ви у неформальному або формальному освітньому закладі, від віку молодих людей, наявності у вас часу і ресурсів. Разом із тим у міру можливостей дозволяйте учасникам/учасницям вирішувати, які вправи вони хотіли б провести.

Вирішуйте спірні або провокаційні запитання з передбачливістю і турботою. Якщо певне питання є табу у вашому суспільстві і, ймовірно, викличе опір з боку людей, наділених владою, розгляньте можливість вирішення питання з іншого боку, а не прямо, або встановіть інші рамки. Наприклад, попросіть учасників/учасниць замислитися про права, пов'язані зі свободою вираження, використовуючи історичний приклад. Питання про релігію, права ЛГБТ+, право на шлюб і сім'ю розглядаються у вправі «Віруючі» або «Планується оновлення».

Зіткнення з реальністю того, що ми живемо у світі, де деякі питання є спірними чи такими, які викликають розбіжності, – це важлива частина освіти з прав людини. Проте при розгляді вправ, що належать до спірних або провокаційних питань, ви маєте переконатися, що учасники/учасниці почувають себе в безпеці і що вони не відчувають збентеження або необхідності розкритися більше, ніж вони хочуть повідомити про себе або свої переконання. Такі методи, як вправа-висловлювання або тематичні дослідження – хороші методи для створення певної дистанції між людиною та цією темою. Інший підхід може полягати в заохоченні учасників/учасниць досліджувати різні точки зору. Вони могли б, наприклад, запрошувати когось, хто представляє точку зору меншості, щоб поговорити з групою. Якщо думки людей у вашій групі стосовно будь-якої проблеми розділилися, наприклад, якщо меншість вважає, що певне питання неважливе або не пов'язане з їхнім життям, попросіть їх безпосередньо пояснити й обґрунтувати свою думку. Вам потрібно буде привернути їх уяву таким чином, щоб вони відкрилися до ідеї вивчення цього питання. Покажіть фільм, зробіть візит (у центр для біженців, центр для безхатченків, етнічний магазин або кафе) або запросіть доповідача/доповідачку - усе це дієві способи пробудження цікавості.

Коли молоді люди розглядають можливість дій, ви маєте бути готові повідомити їм про наслідки того, що вони мають намір робити. Вони мають бути повністю обізнані про можливі особисті, соціальні та політичні наслідки дій, які вони планують. Заохочення молодих людей думати самостійно і брати на себе відповідальність є важ­ливою метою освіти з прав людини; таким чином, ви маєте описати будь-які труднощі, які ви передбачаєте, аргументувати ваші думки і надати поради. Якщо вам потрібно переконати їх, що деякі форми діяльності використовувати недоцільно, ви маєте запропонувати альтернативи (див. розділ 3 «Вживання дій для прав людини» для ідей стосовно різних форм продовження вправ).

Особливі примітки для вчительства

Зворотний зв'язок із вчителями/вчительками говорить нам про те, що КОМПАС ви­користовується в школах по всій Європі на уроках мови, географії, історії, громадян­ства та політології. Наприклад, на уроках мови цитата з вправи «Всі рівні — всі різні» може бути використана як текст для розвитку словникового запасу та розуміння, а цитата з вправи «Хвилиночку!» може бути використана для розвитку розмовних навичок. Статистика, наприклад, про працю дітей, гендерну нерівність і доступність освіти (цю інформацію ви можете знайти в різних главах довідникової інформації, розділ 3) може бути використана в математиці.  «Павутина життя» може використовуватися на уроках біології як інструкція до тематичних уроків про харчо­ву мережу та біорозмаїття, «Повість про два міста» – у соціальних науках, «Віруючі» – у релігійному напрямі, «Історія Ашика» та «Увага, ми все бачимо» дають додаткову перспективу на уроках географії, а приклади з «Борців за справедливість» додають цікавинки до світових подій. Можливості нескінченні. 

Необхідно визнати, що є деякі фундаментальні виклики, які постають перед нами у справі досягнення цілей освіти з прав людини у межах класної кімнаті. Наприклад, типовий термін проведення уроку може бути занадто коротким, щоб завершити всі вправи, або учні/учениці можуть бути не в тому становищі, щоб впливати на рішення про те, чого вони навчаються. Крім того, варіанти застосування того, чого вони навчилися, можуть бути більш обмеженими, але ці труднощі не є нездоланними. Наприклад, вчителі/вчительки знаходять шляхи подолання проблем, таких як тиск роз­кладу, шляхом розподілу вправи на два заняття або використовуючи можливості під час «Тематичних тижнів», коли звичайний розклад призупиняється.

У деяких країнах освіта з прав людини вимагає змін у шкільній практиці для того, щоб рухатися від підходу «крейда і розмова» (де вчитель/вчителька дає учням/ученицям інформацію, яку необхідно вивчити напам'ять) в бік заохочення критичного мислення і більш активного самостійного навчання. У країнах, де вчительство зазвичай не виконує ролі тренерів/тренерок, консультантів/консультанток або фасилітаторів/фасилітаторок, зміни мають вводитися поступово, щоб і вчительство, і учнівство відчували себе впевнено, працюючи в демократичній атмосфері, де перевага надається дискусії та свободі вираження думок. Розуміння кожним учителем/кожною вчителькою методів, що використовуються у КОМПАСі, допоможе внести зміни у процес навчання; вони описані нижче і включають поради, як організувати дискусії у великих класах. Інший спосіб розвинути навички фасилітації – через спільну роботу з кимось, хто має в цьому досвід. Наприклад, запросити тренера/тренерку з місцевої правозахисної організації для початку або об'єднатися і здійснювати процес навчання разом.

В ідеалі викладачі/викладачки усіх дисциплін мають бути добре обізнані з сис­тематичної точки зору, тобто мати відповідні навички щодо початкового навчання та підвищення кваліфікації. Публікація «Як усі вчителі можуть підтримати освіту з громадянства та прав людини: основа для розвитку навичок» може надати подальші вказівки щодо того, як це робити¹³.

Ряд практичних висновків було зазначено в недавньому невеликому дослідницькому проєкті з використання емпіричних вправ КОМПАСу та навчального пакета «Усі різні - усі рівні» на мовних уроках у датських закладах вищої освіти.

Дослідження показало, що всім учням/ученицям були дуже до вподоби самі вправи, а вчителі/вчительки відзначали, наскільки активну участь брали в них учасники/ учасниці. Однак під час дебрифінгу та оцінки були деякі труднощі. Учасникам/учасницям було важко за межами їхнього нормального способу роботи в класі, і вони зверталися зі зворотним зв'язком до викладача/викладачки, а не до учнів-однолітків/учениць-одноліток, а це означає, що бажаного рівня діалогу, вільного обміну ідеями або рівноправного навчання досягнуто не було. Учасники/учасниці чекають на коментар або на поправки вчителів/вчительок, а також на те, щоб учитель/учителька, у свою чергу, запросив/запросила їх до бесіди. Результатом було те, що учасники/учасниці були схильні проводити час у роздумах про те, що вони хотіли говорити, а не слухати, що вони самі говорять і відповідають один одному. Крім того, виявилося складно змінити звичну динаміку класу, і домінуючий учасник/домінуюча учасниця справді домінував/домінувала, а кумедний/кумедна прикидався/прикидалася дурнем/дурепою.

Висновки були такими: використання вправ у класі може бути корисним, оскільки вони залучають учнів/учениць до теми, але, ймовірно, виникатимуть обмеження в тій мірі, в якій можуть бути досягнуті всі цілі освіти в галузі прав людини, особливо стосовно розвитку співпраці та вміння брати на себе відповідальність і діяти. Проте, школи можуть зробити істотний внесок у розвиток певних навичок, як результатів освіти з прав людини, наприклад, активне слухання та комунікативні навички, критичне мислення і цікавість. Аналогічним чином, на перший погляд, застосування таких вправ може здатися проблематичним у школі. Але застосування вправ може означати багато різних речей, а в класі це може означати поліпшення загальної поведінки, приділення більшої уваги одноліткам, прийняття учнями/ученицями самостійних рішень, щоб дізнатися більше про героїв/героїнь у сфері захисту прав людини, або розвиток більш дискусійного підходу до історії. У розділі 3 міститься ще більше ідей стосовно застосування вправ.

Якщо вчителям/вчителькам важко використовувати багато вправ, вони мусять ро­зуміти, що освіта з прав людини також стосується розвитку знань і розуміння, напри­клад, знання про те, що представляють собою права людини, про історичний розвиток прав, правових документів, а також актуальність прав людини для розвитку громадян­ського суспільства і миру в усьому світі, де кожен може знайти своє місце в системі фор­мальної освіти. Додаткова інформація про права людини та глобальні теми (розділ 4, розділ 5 і додатки) робить цінними саме викладання і вивчення матеріалу.

Вчителі/вчительки, які працюють із дітьми віком від 7 до 13 років, можуть також забажати краще ознайомитися з КОМПАСІТО, посібником із навчання дітей прав людини, вправи в якому можуть краще відповідати структурі шкільних класів.

Нарешті, коментар про «сміттєву освіту з прав людини», під якою ми розуміємо вчення, яке претендує на те, щоб бути освітою з прав людини, але через спосіб свого подання воно не має права визнаватися як виховання з прав людини. Є багато способів надання освіти з прав людини, але, як було зазначено на початку цього розділу, процес теж має важливе значення. Таким чином, для того, щоб будь-який вид навчання, пов'язаного з правами людини, міг бути визнаний як освіта з прав людини, він повинен бути поставлений у такий спосіб, щоб забезпечити поважне ставлення до учнів/учениць і дати їм змогу поважати і цінувати права людини. Освіта з прав людини не може нав'язуватися чи диктуватися. Крім того, освіту з прав людини не можна розглядати як щось таке, що відбувається в ізольованому класі, вона повинна поширюватися на всю школу та суспільство в цілому.

Основні методи, які лежать в основі вправ КОМПАСу 

Розуміння основних методів роботи з КОМПАСом є необхідним для успішного проведення вправ.

Методи нашої роботи ми називаємо «вправами», адже учасникам/учасницям треба буде активно проявляти свою вправність – як розумову, так і фізичну. Це не просто активність учасників/учасниць, спрямована на заповнення вільного часу, але це ще й освітня методика. Деякі види завдань ми називаємо «грою». Такі завдання несуть у собі не лише освітню, а ще й розважальну функцію. Однак деякі люди сприймають гру як вид дитячих розваг, забуваючи при цьому про освітню роль будь-якої гри.

Розуміння основних методів стане вам у пригоді не тільки під час роботи з молоддю та створення індивідуальних видів активності з метою задоволення її потреб, але й для розробки власних вправ. Під час написання пояснень щодо виконання тих чи інших завдань ми розраховували на те, що людям відомі і зрозумілі такі поняття, як «групова робота», «мозковий штурм» та «рольова гра». Уточнення цих понять надаємо нижче.

Робота в групі

Робота в групі є основою багатьох вправ, і проходить вона за умови співпраці людей та об'єднання талантів, умінь та сил кожного учасника/кожної учасниці з метою успішного виконання завдання. Такий вид вправ:

• підвищує відповідальність. Коли люди відчувають свою відповідальність за виконання того чи іншого завдання, вони зазвичай докладають усіх можливих зусиль для отримання гарного результату;
• розвиває комунікабельність. Люди мають вміти не лише слухати і сприймати, що говорять інші, але й пропонувати власні ідеї, відстоюючи їх;
• розвиває співпрацю. У процесі роботи над досягненням спільної мети люди невдовзі починають розуміти, що спільна робота дає кращі результати, ніж змагання один з одним.
• залучає навички прийняття рішень. У групі люди швидко вчаться тому, що найкращим шляхом прийняття рішень є аналіз усієї наявної інформації та пошук рішення, яке б задовольнило всіх. Якщо хоча б одна людина в групі не бере участі в обговоренні і прийнятті рішення, це може суттєво погіршити спільний результат, адже незалучення бодай однієї людини до роботи підриває повагу цієї людини до решти групи та до рішень, які були прийняті.

Важливо зазначити, що під час роботи в групі передусім потрібно чітко сформулювати мету. За умов групової роботи завдання «обговорити питання» не є продуктивним. Якою б не була тема роботи, необхідно чітко визначити мету, досягнення якої вимагає участі кожного члена/кожної членкині групи в роботі. Але це не означає, що важливим є виключно досягнення кінцевої мети. Справа в тім, що спільна робота в чітко визначеному напрямі сприяє кращому навчанню учасників/учасниць у процесі виконання спільного завдання, що і є головним у цьому виді діяльності.

У більшості вправ у КОМПАСі використовується робота в маленьких групах, а саме: на таких етапах навчання, як «здобуття досвіду» (вправа), та групова робота на таких етапах циклу навчання, як «рефлексія» та «узагальнення» (дебрифінг та оцінка). Робота в маленькій групі дозволяє залучити до співпраці всіх учасників/учасниць і покра­щити навички взаємодопомоги в колективі. Розмір таких груп залежить від загальної кількості учасників/учасниць та наявного робочого простору. Так, наприклад, маленька група може складатись і з двох-трьох осіб, але кращі результати досягаються в групах від шести до восьми осіб. Робота такої групи може тривати як 15 хвилин, так і годину або й весь день, залежно від отриманого завдання.

Мозковий штурм

Мозковий штурм – це спосіб представлення нової теми, підвищення творчої активності і швидкої та плідної генерації ідей. Також його можна застосовувати для вирішення особливих завдань або для відповідей на питання.

Як проводити мозковий штурм:

1.    Окресліть основне коло питань, які б ви хотіли б використати під час мозкового штурму, та сформулюйте їх у формі простих тверджень або запитань.
2.    Напишіть питання на великому аркуші паперу або дошці, щоб усі могли його бачити.
3.    Попросіть учасників/учасниць висловити свої ідеї та запишіть їх у формі тверджень або питань. Використовуйте для цього окремі слова або короткі фрази.
4.    Мозковий штурм варто зупинити, якщо ідеї щодо зазначеного питання вичерпано.
5.    Перегляньте записані пропозиції та попросіть прокоментувати кожну з них.
6.    Підсумуйте всі отриманні знання і переходьте до дискусії або виконання обговоре­ного питання.

Правила мозкового штурму:
1.    Записуйте КОЖНУ нову ідею. Часто саме найбожевільніші пропозиції виявляються найбільш дієвими та цікавими!
2.    Жоден з учасників/учасниць не повинен коментувати або засуджувати попередньо записану ідею, доки не будуть записані пропозиції кожного учасника/ кожної учасниці.
3.    Уникайте повторення. Якщо озвучена пропозиція вже згадувалася, делікатно по­дякуйте та вкажіть на її запис на дошці.
4.    Залучайте до участі кожного учасника/кожну учасницю.
5.    Власні ідеї можна висловити лише за необхідності заохочення групи до роботи.
6.    Якщо ідея висловлена нечітко, попросіть пояснити її.

Записи на стіні

Це один із видів мозкового штурму. Ведучий/ведуча записує питання або висловлювання для мозкового штурму, бажано на чистій глухій стіні. Однак замість ведучого/ ведучої, який/яка потім би записував/записувала пропозиції, учасники/учасниці записують свої ідеї на невеличких папірцях (наприклад, стикерах), та прикріплюють їх на стіні. Перевагою цього методу є те, що кожен учасник/кожна учасниця має змогу зосередитись і сформулювати свої думки, не перебуваючи під впливом інших учасників/учасниць. Крім цього, папірці з ідеями дуже зручно розділити на групи для їх подальшого обговорення.

Гра в асоціації

Ще один із видів мозкового штурму, який можна використати як криголам або вступ до дискусії. Учасники/учасниці сідають у коло, і ведучий/ведуча називає ключове слово, що є основним у майбутньому обговоренні питання. Далі кожен учасник/кожна учасниця по черзі повторює ключове слово і швидко називає власне слово, що асоціюється в нього/неї з основним. Для ускладнення та урізноманітнення гри кожен учасник/кожна учасниця може називати асоціацію зі словом попереднього гравця/гравчині  по черзі повторює ключове слово і швидко називає власне слово, що  асоціюється в нього з основним. Для ускладнення та урізноманітнення гри кожен учасник може називати асоціацію зі словом попереднього гравця.

 

 

Дискусія

 

Дискусія є невід'ємною частиною освіти з прав людини, тому що в процесі обговорення люди вчаться аналізувати інформацію, критично мислити, розвивати навички спілкування, обміну думками та вчитися на власному досвіді, і саме тому «Дебрифінг та оцінка» є основною частиною кожного виду діяльності.

Існує багато різних способів проведення дискусій, і деякі способи, наприклад, які пов'язані з рівнем співпраці та активності, можна розглядати як окремі вправи. Такі дискусії в маленьких групах можна назвати «вправами», а їх приклади можна побачити в «Хвилиночку!», або в «Поговоримо про секс!». Після завершення дискусій варто знов-таки підбити підсумки та оцінити здобуті знання.

Обговорення у великих групах

Дискусійні групи

Цей метод є дієвим у разі виникнення проблем з обговоренням основної теми у великій групі. Розбийте учасників/учасниць на менші групи, по дві-три особи в кожній, і попросіть їх обговорити загальне питання, після чого попросіть учасників/учасниць маленьких груп поділитися своїми ідеями з іншими групами. Таким чином, через певний проміжок часу почнеться активне та неперервне обговорення!

Вправа – «висловлювання»

Виконання цієї вправи дозволяє учасникам/учасницям висловлювати власні думки без необхідності їх подальшого пояснення. Така методика виконання завдання дає змогу підвищити рівень самовпевненості кожного учасника/кожної учасниці і позбавляє його/її страху висловлювати власну думку.

Підготуйте кілька висловлювань (4-6 має бути достатньо) на тему, яку ви бажаєте обговорити з групою. Намалюйте «+» та «-» на підлозі (або на папері і розмістіть потім малюнок на підлозі) або покладіть різнокольорові стрічки, які б символізували дві сторони «за» та «проти», і залиште між ними місце для острівця нейтралітету.

Після цього зачитайте одне з висловлювань і попросіть учасників/учасниць пе­реміститись у ті частини кімнати, які їм до вподоби. Ті, що не можуть визначитись «за» чи «проти», залишаються посередині. Виконавши це, попросіть учасників/учасниць аргументувати їх вибір. Якщо в процесі обговорення хтось із учасників/учасниць змінює свою точку зору, він/вона має змінити своє місцезнаходження.

Ще одним варіантом такої вправи може бути гра «Точка зору». Як і в попередній грі, учасники/учасниці діляться на чотири групи: «Згоден», «Не згоден», «Не знаю», «Маю щось сказати». Так само, як і в попередньому варіанті, учасники/учасниці мають змінювати позицію, якщо в процесі обговорення їх думка змінилася.

Акваріум

Цей метод є корисним способом зробити так, щоб учасники/учасниці адресували свої зауваження один/одна одному/одній замість того, щоб робити це на адресу фа­силітатора/фасилітаторки або вчителя/вчительки. Попросіть кількох – в ідеалі від п'яти до шести - учасників/учасниць сісти разом у невелике коло в середині кімнати, щоб обговорити тему в той час, як усі інші залишаться за межами цього кола і слухатимуть «рибок в акваріумі». Якщо один зі спостерігачів/спостерігачок бажає внести свій вклад в обговорення, він виходить і стає позаду однієї з «рибок». Після цього така «рибка» має встати і приєднатися до слухачів/слухачок.
Є кілька переваг у використанні цього методу, головною з яких є те, що учас­ники/учасниці контролюють обговорення і будь-яка людина може приєднатися до дискусії тоді, коли вирішить сама, але й інші члени/членкині групи можуть перервати промову будь-кого, хто дозволяє її затягувати або повторюється, змушуючи їх прийняти рішення про заміну учасника/учасниці.

Дебати

Традиційні парламентські дебати корисні, особливо в класі, де є менше можливостей для використання інших методів дискусії. Якщо брати участь у дискусії має весь клас, наприклад, «Ця палата вважає, що права людини є винаходом Заходу, а не світовим досягненням», тоді нехай якийсь учень/учениця замість учителя/учительки, виступить у ролі голови.

Іншою формою дебатів є дебати експертів/експерток, коли аудиторія запрошує групу «експертів» відповісти на запитання. Це хороший спосіб надання інформації, заохочування запитів, надання учасникам/учасницям можливості дослідити різні точки зору та продемонструвати те, що права людини є складними. Наприклад, роз­дайте картки з ролями із завдання «Мака-китобої» вісьмом охочим (дві особи для представлення кожної з чотирьох організацій, що беруть участь у дебатах). Ці восьмеро осіб використовують картки для того, щоб підготуватися до своєї позиції, а потім займають місце в групі експертів/експерток для відповіді на питання та до­ведення своєї точки зору решті класу. Наприкінці клас може провести голосування щодо того, чи має бути заборонене полювання на китів.

Обговорення в малих групах

Обговорення часто краще за все проводити в невеликих групах, тому що тоді кожна людина має більше шансів на висловлення своєї думки. Люди не тільки відчувають себе більш упевнено, висловлюючись у малих групах, – кожен із них отримує більше реального часу для висловлення думки у бесіді.

Обговорення покладається на певний стимулювальний матеріал, який, як правило, міститься в картках. Приклади таких матеріалів включають теми, що висвітлюються у телевізійних новинах, зображуються на плакатах, картках з різними висловлюваннями, у цільових дослідженнях та фотографіях. Під час підготовки стимулювальних матеріалів важливо пам'ятати про свою цільову групу і також уникати інформації, яка може образити чи бути занадто особистою для когось. Крім того, необхідно враховувати рівень навичок читання молодших груп і мовних навичок, якщо ви працюєте в мультикультурній групі; у таких випадках намагайтеся, щоб ваша мова була простою. Інформація на картках повинна бути якомога коротшою: переважно 2-8 рядків і максимум половина аркуша формату А4.

AAA BBB CCC (Ажурна пилка)

Цей метод є дуже корисним, якщо ви бажаєте, щоб люди розвивали свої знання і розуміння без вашого «навчання». Учасники/учасниці працюють у невеликих групах із метою розвинути свої знання щодо певного аспекту теми. Після цього знову розподіляються на групи та діляться своїми знаннями.

Підготуйте картки з твердженням або питанням для кожної групи на тему, яку ви хотіли б опрацювати. Кожна група повинна працювати над різними аспектами одного й того ж питання.
Учасники/учасниці мають розподілитися на три невеликі групи; одна група є групою «А», друга – групою «В», а третя – групою «C». Дайте кожній групі узгоджений період часу для обговорення питання або проблеми. Потім повторно розподіліть їх таким чином, щоб кожна з нових груп містила одного представника/одну представницю з кожної первинної групи; тобто утворені нові групи мають виглядати так: «ABC», «ABC» та «ABC». Дайте групам «ABC» завдання для вирішення проблеми або можливість прийти до консенсу з урахуванням думки кожного члена/кожної членкині групи.

Факти в капелюсі

Цей метод є делікатним способом представити тему, змусити людей висловлюватися або генерувати ідеї. Підготуйте кілька карток із питаннями або висловлюваннями і покладіть їх у капелюх. Капелюх передавайте по колу або помістіть його в середину кола. Кожний учасник/кожна учасниця має вийняти картку та прокоментувати її.

Замість фасилітатора/фасилітаторки, що готує картки, учасникам/учасницям можна запропонувати зробити картки власноруч, помістивши в них своє запитання або висловлювання. Таким чином, запитання можуть бути поставлені групі анонімно, що корисно, якщо обговорюються такі запитання, які можуть вважатися делікатними.

Пріоритетність

Це корисна форма дискусії, коли ви бажаєте простимулювати цілеспрямовану дискусію в малих групах. Вам потрібен один набір карток із висловлюваннями для кожної малої групи; вам вистачить від дев'яти до дванадцяти тверджень. Ви обираєте прості висловлювання, пов'язані з темою, яку ви бажаєте висунути на обговорення учасників/ учасниць, та записуєте по одному висловлюванню на кожній картці.

Групи обговорюють висловлювання і намагаються дійти згоди щодо порядку важливості. Це може бути зроблено у формі драбини або у форму діаманта. У випадку «драбинної» пріоритетності найбільш важливе висловлювання поміщається у верхній частині, питання меншої пріоритетності розташовується під ним і так далі, аж до найменш важливого питання в самому низі.

У випадку «діамантової» пріоритетності вам потрібно дев'ять карток із твердженнями. Учасники/учасниці визначають найбільш пріоритетне твердження, під яким розміщуються два висловлювання трохи меншої важливості, потім йдуть три висловлювання середньої важливості і так далі, як показано на схемі. Через те, що питання рідко бувають чіткими, «діамантове» ранжування часто є більш прийнятним методом, аніж простий метод пріоритетності. Воно не таке заплутане і тому прийнятніше для учасників/учасниць. Воно також надає більше можливостей для досягнення консенсусу. Різновидом методу ранжування є написання восьми тверджень із залишенням однієї картки порожньою для заповнення її самими учасниками/учасницями.

 

 

Цільове дослідження

Цільовими дослідженнями є короткі «історії» про людей та події, що ілюструють проблему. Подібно до карток із висловлюваннями, вони являють собою корисні інструменти для представлення інформації недидактичним шляхом. Вони також є цінними, оскільки створюють відстань між учасниками/учасницями і проблемою, що робить обговорення теми менш загрозливим. Наприклад, якщо в групі є задираки і ви б хотіли вирішити цю проблему, ви можете представити на обговорення історію з фактом агресивної поведінки, яка б проводила паралелі з реальною ситуацією. Учасники/учасниці ознайомлюються з історією, аналізують проблему і пропонують дії щодо вирішення такої проблеми.

Постановчі вправи

Вивчення ідей і питань через постановчі вправи може надати учасникам/учасницям можливість виразити себе за допомогою емоцій, думок, бачення і творчості, які вони не в змозі висловити іншим чином. Постановка передбачає участь людини повністю – її розуму, серця і рук, а отже, передбачає участь не тільки за рахунок інтелекту, але ще й за рахунок почуттів та емоцій, що робить її потужним інструментом. Крім того, це найбільш ефективний метод, оскільки він звертається до людей усіх стилів навчання, а саме – за допомогою слухового, візуального, кінестетичного або тактильного сприйняття.

Дебрифінг є особливо важливим після вправ, які базуються на тій чи іншій формі виступу, включаючи рольові ігри та симуляції. Акторам/акторкам, можливо, знадобиться час для того, щоб вийти з ролі, перш ніж вони продовжать обговорювати свої почуття і причини того, чому вони вирішили діяти саме так, а не інакше.

Рольові ігри

Рольова гра являє собою коротку виставу за участю присутніх. Незважаючи на те, що учасники/учасниці спираються на власний життєвий досвід для обігравання ситуації, рольові ігри є, в основному, імпровізованими. Рольові ігри можуть поліпшити розуміння ситуації і змусити перейнятися ситуацією стосовно людей, які в ній зображуються. Вони дозволяють кожному/кожній випробувати себе в складній ситуації, але в безпечній атмосфері.

Рольові ігри необхідно застосовувати з особливою обережністю. По-перше, важливо, щоб у всіх був час все ж таки вийти з ролі. По-друге, кожен повинен поважати почуття інших людей і соціальну структуру групи. Наприклад, у рольовій грі про людей з інвалідністю необхідно взяти до уваги той факт, що деякі учасники/учасниці можуть самі мати деякі порушення (які можуть бути непомітні) або можуть мати родичів чи близьких, які мають інвалідність. Вони не мають відчувати біль, незахищеність чи наслідки маргінальної поведінки. Якщо це станеться, поставтеся до цього серйозно і, вибачившись, поясніть.

Крім того, обов'язково пам'ятайте про схильність до стереотипів. Рольові ігри виказують те, що учасники/учасниці думають про інших людей через їх «здібність» до гри чи імітації. Це також робить такі вправи задоволенням! Корисно під час підбивання підсумків запитати: «Ви гадаєте, що люди, ролі яких ви грали, дійсно є такими?». Із педагогічної точки зору важливо спонукати всіх присутніх усвідомлювати необхід­ність постійно переглядати інформацію критично; запитайте в учасників/учасниць, де вони отримали інформацію, яку використали для представлення свого героя/героїні.

Симуляція

Симуляція може розглядатися як розширені, структуровані рольові ігри (вони не передбачають такого самого ступеня імпровізації), які переносять учасників/учасниць у незнайомі ситуації та ролі. Наприклад, у симуляції «Доступ до лікарських засобів» було визначено та сплановано зал суду, а учасникам/учасницям була надана докладна інформація про ролі, які вони мають грати. Симуляція вимагає високого рівня емоційного залучення та інтелектуальних здібностей, особливо для тих гравців/гравчинь, які мають наводити аргументи з точки зору, з якою вони особисто не згодні.

Форум-театр

Форум-театр є інтерактивною формою театру, яка заохочує аудиторію до взаємодії та розгляду різних варіантів для вирішення проблеми або питання. Форум-театр (також відомий як Театр Боаля, «Театр пригнічених» або «Театр для розвитку») був створений на початку 1970-х Аугусто Боалем, який хотів довіряти своїй аудиторії.

Форум-театр є однією з форм рольової гри. Глядач/глядачка бачать невелику п'єсу, в якій головний герой/головна героїня стикається з тиском або перешкодами, які він/вона не в змозі подолати; предмет представлений таким чином, що співвідноситься із життям аудиторії. Після завершення вистави вона повторюється, а охочі з глядацької аудиторії можуть вийти на сцену і запропонувати альтернативні варіанти того, які б дії головний герой/головна героїня міг/могла вчинити. Актори/акторки вивчають результати цих варіантів разом з аудиторією, створюючи свого роду театральні дебати, у яких повторюється та розділяється досвід і ідеї, даючи волю солідарності та почуттю довіри.

Форум-театр є дуже корисним інструментом для передачі принципів освіти з прав людини, наприклад, коли досліджуються шляхи вирішення проблем або конфліктів. Це дозволяє охочим вийти на сцену і дослідити різні можливості. Таким чином, подію можна використовувати для репетиції неминучої події або розкриття й аналізу альтернатив у будь-якій ситуації в минулому, сьогоденні чи майбутньому.

Аудіовізуальні методи

Використання зображень: фотографій, малюнків, карикатур, колажів

«Картина замінить тисячу слів». Візуальні образи є потужним інструментом як для передачі інформації, так і для стимулювання інтересу. Пам'ятайте також про те, що малюнок є важливим засобом самовираження і спілкування не лише для тих, для кого візуальний спосіб мислення більш прийнятний, а й для тих, хто недостатньо добре може виражатися в усній формі. Ідеї для вправ зі спільним використанням картинок і малюнків наведено в розділі 2 під загальним заголовком «Гра з  картинками». 

Підказки для формування колекції зображень

Зображення є настільки універсальним інструментом, що фасилітаторам/фасилітаторкам краще мати свою власну колекцію. Збирати зображення можна, наприклад, із газет, журналів, плакатів, туристичних брошур, листівок та вітальних листів.

Обріжте зображення, розмістіть його на картці та покрийте прозорою плівкою зверху (такі плівки продаються для обгортання книг), щоб забезпечити його тривале використання та зручність під час роботи. Колекція буде більше схожа на набір, якщо всі картки підготуєте одного розміру. A4 є ідеальним форматом, але A5 є непоганою практичною альтернативою.

Непоганою ідеєю буде супроводити зображення номером на зворотному боці і записати джерело, оригінальну назву або іншу корисну інформацію в іншому місці. Таким чином, люди матимуть лише те зображення, на яке треба реагувати, і не відволікатимуться на інші моменти.

При відбиранні зображень спробуйте зробити так, щоб вони представляли північ, південь, схід та захід, а також мали різну природну і соціальну атмосферу. При виборі фотокарток людей шукайте різноманітності і враховуйте стать, расу, здібності та наявність інвалідності, вік, національність і культуру. Також майте на увазі, що окремі зображення мають вплив через свій розмір та колір. Цей ефект може спотворити сприйняття людьми картини, тому зробіть так, щоб ваша колекція була гармонійною та однорідною.

Не забудьте перевірити, чи існують авторські права на фотокартки і зображення, які ви бажаєте використовувати.

Використання фільмів, відео- та радіопостановок

Фільми, відео- та радіопостановки є потужним інструментом для освіти з прав людини, вони користуються популярністю серед молоді. Обговорення після перегляду фільму можуть стати чудовою відправною точкою для подальшої роботи. Обговорювати необхідно першу реакцію людей на фільм, наскільки «правдоподібним» він був, чи були персонажі зображені реалістично, або ж вони були направлені на зображення якоїсь конкретної політичної чи моральної точки зору, і не забувайти згадати про те, яких саме прав людини фільм торкався!

Не забудьте перевірити, чи існують авторські права або будь-які обмеження на публічну трансляцію відео, які ви хочете використати. Показ фільму класу або молодіжній групі вважається публічною трансляцією.

Фотографування, знімання фільмів та відео

Сьогодні технології відеокамер, цифрових камер і мобільних телефонів зробили знімання фільмів та відео більш доступним. Фотокартки та фільми, які знімає молодь, яскраво відображають їх точку зору та ставлення, а також формують відмінний матеріал для наочної демонстрації.

Відео-листи

Відеолисти є перевіреним способом для того, щоб зламати бар'єри та забобони. Вони дозволяють усім, хто не має іншої можливості зустрітися віч-на-віч, «поговорити» й обмінятися думками про те, як вони живуть і що для них важливо. Одним із прикладів є британський телевізійний проєкт, де жінка ромської національності і чоловік, який проживав поблизу зазначеного місця розміщення табору, відмовилися розмовляти одне з одним. Проте посереднику/посередниці вдалося переконати їх обмінятися серією відеолистів один/одній з одним/одною. Вони почали з показу свого будинку і знайомства зі своєю сім'єю. Поступово, у наступних листах, у процесі того, як вони розкривали один/одна одному/одній своє життя, рівень упередженого ставлення знизився і змінився на розуміння і співчуття. Кожен/кожна зрозумів/зрозу- міла, що в них було набагато більше спільного, ніж вони могли собі уявити і, нарешті, вони погодилися зустрітися особисто.

Засоби масової інформації: газети, журнали, радіо, телебачення та інтернет

Засоби масової інформації є надійним джерелом чудового матеріалу для обговорення. Завжди цікавим є обговорення способу подачі новин чи інформації, а також аналізу упередженості і стереотипів. Подальше обговорення може включати в себе такі питання, як право власності на засоби масової інформації, політичні спотворення, цензура і свобода слова. Вправа «Перша шпальта» звертає особливу увагу на ці питання, і ви знайдете ще більше ідей з додаткової інформації про засоби масової інформації. Не забудьте знову перевірити матеріали, які ви хочете використовувати, на предмет авторських прав.

Кінцеві примітки

¹¹ Тренувальні набори «Основи підготовки» (Training Essentials) та «Організаційний менеджмент» (Organisational Management) забезпечують корисну базу щодо стилів навчання та відношення тренерів й фасилітаторів. Тренувальний набір Training Essentials, Видавництво Ради Європи, 2002 р. Тренувальний набір Organisational Management, Видавництво Ради Європи, 2000 р. Матеріал доступний на вебсайті: www.youth-partnership-eu.coe.int

12 Голлоб Р, Крапф П., Олафсдоттір О. та Ведінгер В. (2010) «Освіта для демократії»: Базові матеріали з осві­ти для демократичного громадянства й освіти з прав людини. Страсбург: Рада Європи / Gollob, R., Krapf, P., Olafsdottir, О., and Weidinger, W. (2010) Educating for democracy: Background materials on democratic citizenship and human rights education. Strasbourg: Council of Europe

¹³ Бретт П, Момпон-Жилар П.та Салема М.Х. (2009) Як вчителі можуть підтримати освіту для демократич­ного громадянства й освіту з прав людини: структура розвитку навичок. Страсбург: Рада Європи / Brett, P., Mompoint-Gaillard, P and Salema M. H. (2009) How all teachers can support citizenship and human rights education: a framework for the development of competences. Strasbourg: Council of Europe