Є багато різних способів вивчення та навчання правам людини. Спосіб, у який Ви підходите до питання, залежатиме від того, працюєте Ви в офіційному чи неофіційному секторі, від політичних, соціальних та економічних умов у вашій країні, від віку молодих людей, а також від їх інтересів та мотивації до вивчення прав людини. Також це, безсумнівно, залежить від вашої компетенції щодо питань та освіти в області прав людини.

Ніхто із нас не знає того, що ми знаємо всі разом.
Лао-Цзи

Ви можете бути молодим працівником, інструктором, шкільним вчителем чи викладачем, членом церковної молитовної групи чи молодим активістом.  Неважливо, хто Ви і де Ви працюєте – ми віримо, що в цьому посібнику Ви знайдете щось саме для себе. Ми не вихваляємося особливими вміннями у викладанні, навчанні чи пріоритетними знаннями про права людини.

КОМПАС необхідно розглядати як універсальний ресурс. Пропаганда прав людини – це безперервний творчий процес, в якому Ви – як користувач цієї книги – є невід’ємною частиною. Ми сподіваємося, що Ви використаєте надані нами ідеї і будете їх покращувати відповідно своїх потреб та потреб молодих людей, з якими Ви працюєте. Ми також сподіваємося, що Ви переглянете все вивчене вами, і залишите нам свої коментарі стосовно набутого досвіду. Анкета зворотного зв’язку знаходиться на тут.

Про що йдеться в КОМПАСі

Ми переконливо рекомендуємо Вам розпочати с короткого огляду всього підручника для того, щоб отримати загальне уявлення про його зміст. Особливої відправної точки немає; ми наполягаємо, щоб Ви вибрали саме ту частину, яка ближча вам.

Глава 1: Вступ до прав людини та освіти в області прав людини та рекомендації з використання посібника.
Глава 2: Глава складається із вправ. Тут Ви знайдете 58 вправ на різних рівнях для вивчення прав людини, оскільки вони віднесені до відібраних тем та різних прав. Ці вправи є інструментами для вашої роботи з молоддю.
Глава 3: «Початок дій» пояснює, що саме ми розуміємо під словами «Початок дій», і складається з ідей та порад щодо шляхів просування прав людини в суспільстві та в усьому світі.
Глава 4:  Ця глава містить довідкову інформацію про права людини та їх історичний розвиток разом із міжнародними стандартами та документами. 
Глава  5:  Тут Ви знайдете довідкову інформацію про теми КОМПАСу світового масштабу.  
Додатки: Короткий зміст основних декларацій, конвенцій та текстів про права людини, а та глосарій часто вживаних термінів.

Цього матеріалу повинно бути достатньо, щоб дозволити Вам розпочати роботу над освітою в області прав людини. КОМПАС був написаний для всіх, хто має бажання займатися освітою в області прав людини, незалежно від того, вивчали вони цю галузь раніше чи ні. Щоб розпочати, Вам не обов’язково потрібно бути «експертом» в області прав людини; головне – мати інтерес до цієї галузі та освіти в області прав людини.

Теми в області прав людини

Ми не можемо сподіватися на те, що всі теми в галузі прав людини будуть відображені в цьому посібнику. Але ми відібрали питання, котрі найбільше стосуються життя молоді, і об’єднали їх у 20 тем. Історичні довідки про кожну тему надані в 5-й Главі, а перехресні посилання між видами діяльності та темами надані тут.

20 глобальних тем:

1.    Діти
2.    Громаднство та участь
3.    Культура та спорт
4.    Демократія
5.    Інвалідність та стигматизація у зв’язку з інвалідністю
6.    Дискримінація та нетолерантність
7.    Освіта
8.    Навколишнє середовище
9.    Гендер
10.    Фундаментальні права людини
11.    Глобалізація
12.    Здоров’я
13.    Засоби масової інформації
14.    Міграція
15.    Мир та насильство
16.    Бідність
17.    Релігія та віра
18.    Пам’ять
19.    Війна та тероризм
20.    Праця

Фасилітація

У КОМПАСі ми використовуємо слово «фасилітатори»  для людей, які готують вправи, представляють їх та керують ними. Фасилітатор – це людина, яка сприяє виконанню якоїсь дії та сприяє іншим у навчанні та розвитку свого власного потенціалу. За допомогою сприяння Ви створюєте безпечний простір, в якому люди навчаються через експеримент, дослідження, віддачу та прийняття.  І це не тільки питання однієї людини, лідера, «експерта», який дає знання іншим. Кожен повинен зростати через обмін досвідом, однаково учасники та фасилітатори.

Можливості бути фасилітотором для молоді і працювати в атмосфері рівності та співпраці відрізняються по всій Європі. В формальному освітньому секторі є різниця між цілями та філософією освіти, технічною оснащеністю класних кімнат та освітньою програмою. Для учнів та студентів не є звичним вирішувати, що вони хочуть вивчати, а для вчителів – брати на себе функції фасилітатора. В неформальному секторі є велика кількість варіантів, не тільки в цілях та філософії різних організацій, але й у видах діяльності та можливостях, які вони пропонують, і стиль лідерства варіюється від авторитарного до демократичного. Ці відмінності  є очевидними в різних країнах та в кожній окремій країні.

Ми всі живемо і працюємо, дотримуючись освітніх та соціальних норм нашого власного суспільства, яке дозволяє пропустити чи забути про невідворотність етноцентризму. Як результат, ми приймаємо все це як належне та йдемо визнаним шляхом. Для Вас буде корисно подумати про власний стиль, практику та відносини з молоддю, з якою Ви працюєте, з метою розвивати свої організаційні навички11.

Будьте готові перекласти відповідальність за своє навчання на тих, хто вчиться.

Доволі складно бути лідером і «відпускати» когось з-під контролю, але як фасилітатор в області освіти з прав людини, Ви маєте бути готові перекласти відповідальність за своє навчання на ваших учнів, щоб вони проаналізували дану ситуацію чи проблему, подумали і дійшли власних висновків. Це не означає, що вся відповідальність має перейти до молоді. Завдання фасилітаторів полягає в тому, щоб створити безпечний простір, в якому молодь може навчатися.

Однак, контекст вправ у той же час може потребувати більшої адаптації і може поставити перед фасилітатором, педагогом чи вчителем глибші дилеми. Наприклад, там де курс «Освіта в області прав людини» є обов’язковим, це може призвести до відповідних результатів і, можливо, до ставлення студентів до прав людини. Інший аспект  стосується оцінювання, що є характерним для багатьох формальних освітніх систем, особливо якщо предмет оцінювання серйозно сприймається у школі.

Корисні поради щодо оцінювання можна знайти у роботі  «Навчання демократії: Історичні матеріали про демократичне громадянство та освіту в області прав людини».12

«Технічна сторона» сприяння у шкільному середовищі не обов’язково сильно відрізняється від неформального учбового контексту, а інструкції щодо діяльності, відображені в КОМПАСі, є повністю відповідними для обох випадків. 

Вирішення проблем як основа освіти в області прав людини

Питання прав людини часто суперечливі, тому що всі люди мають різну систему цінностей і тому бачать права та відповідальності в різному ракурсі.  Ці відмінності, що заявляють про себе як про різні точки зору, є основою нашої освітньої роботи.
Дві важливі цілі освіти в області прав людини – це, по-перше, надати молоді навички оцінювання, але не обов’язково погодження,  різних точок зору стосовно питання, і, по-друге, допомогти їм розвинути вміння знаходити спільне вирішення проблеми.
Цей посібник та його вправи базуються  на припущені, що різниця в точках зору може бути використана у навчальному процесі. У багатьох неформальних освітніх організаціях за мету ставлять не той факт, що всі мають прийти до однієї точки зору, а те, що учасники мають розвивати вміння мислити критично, прислухатися один до одного, виражати свої думки та поважати думки інших. 
Сприяння у вправах та конструктивне вирішення конфліктів може здаватися страхітливим, але боятися тут нічого. Кожна вправа включає «Підказки для фасилітаторів» та «Подальшу інформацію», які допоможуть Вам у роботі.

Загальні підказки для користувачів

Ви маєте використовувати КОМПАС, щоб задовольнити свої потреби та потреби молодих людей, з якими Ви працюєте. І не має значення, яку сторінку Ви відкриєте першою. Ви можете використовувати КОМПАС як джерело інформації про права людини – основні конвенції, як вони були сформульовані в 1948 році, і як розвивалися після того. Ви також можете використовувати КОМПАС як стислий посібник з інформації про права людини стосовно бідності, статі та інших тем.  Крім того, всі ці вправи цікавлять людей по всьому світі, тому що вони є інструментами розповсюдження та популяризації освіти в області прав людини.

Як вибрати вправу

Перед тим як взятися за справу, для Вас важливо мати чітке уявлення, чого саме Ви хочете досягти; Вам потрібно поставити перед собою цілі. Потім Ви можете продовжити вибір діяльності, що відноситься до тієї мети, якої Ви хочете досягти, та використати методи, зручні для Вас та для молоді. Ця вправа має бути на правильному рівні для Вас та вашої групи, та бути розрахованою на певну кількість часу.

Перечитайте вправи принаймні двічі і спробуйте уявити, як має відреагувати група, а також що її члени можуть сказати. Ймовірно, що Ви захочете змінити вправу в деякій мірі, принаймні, відкоригувати запитання після «Дебрифінгу та оцінки», щоб група самостійно дійшла до відповідних знань. Перевірте, чи є у Вас весь матеріал для роботи. Також підготуйте достатньо місця для учнів, особливо якщо  учасники будуть працювати у невеликих групах.

Кожна вправа подається у стандартній формі. Ілюстрації та заголовки допомагають отримати загальне уявлення про вправу.

Ключі до символів та заголовків,  які використовуються для презентації вправ
Теми

Теми - це те, що ми вибрали для розгляду в КОМПАСі, наприклад, загальні права людини, бідність та здоров’я.
Права людини є взаємозв’язаними та неподільними та збігаються в багатьох питаннях; як наслідок, кожна вправа стосується декількох тем.  Ми зазначили 3 теми, яких з найвищою вірогідністю стосується вправа.

Рівень складності

За допомогою рівня складності хотілося б зазначити два фактори: як показати метод та критичне мислення, аналітичні та комунікативні здібності, за допомогою яких учасник із задоволенням займатиметься вправою. 

Більшість вправ, які вимагають базових здібностей, мають також прості методи, які не потребують тривалої підготовки та не займають багато часу.  З іншого боку, ті вправи, які вимагають хороших комунікаційних та розумових навичок, завжди поділені на низку компонентів, вимагають більше підготовки, та займають значно більше часу.

Вправи на першому рівні є доволі простими та короткими. Тим не менше, ці вправи є цінними, оскільки вони примушують людей взаємодіяти та спілкуватися один з одним. До цієї категорії належать заходи з активізації, встановлення контакту між людьми та вправи з оцінювання.
Вправи на 2 рівні не вимагають особливих знань про права людини чи добре розвинених особистих якостей. Багато вправ на цьому рівні створені з метою допомагати людям розвивати комунікаційні та групові навички, а також стимулювати інтерес до прав людини.
Вправи на 3 рівні є складнішими, вони створені для розвитку глибшого розуміння та заглиблення у предмет. Вони вимагають вищого рівня вмінь ведення обговорення або хороших навичок роботи в групі. 
Вправи на 4 рівні довші, вимагають хороших навичок роботи в групі та комунікаційних навичок, концентрації та взаємозв’язку учасників, а також займають більше часу. Вони також є всеохоплюючими, завдяки чому забезпечують ширше та глибше розуміння предмету.

Чисельність групи 

Ми вказуємо кількість людей, потрібну для успішного проведення вправи. Якщо частина вправи включає в себе роботу в міні-групі, тоді розмір міні-групи зазначається в дужках.

Час виконання

Ми вказуємо загальну кількість часу, потрібного для проведення вправи, включаючи опитування та обговорення із сталою кількістю учасників, у хвилинах. Приблизно підрахований час не включає в себе обговорення чи дії, пов’язані з етапом доробки.

Вам потрібно самотужки оцінити, скільки часу буде потрібно. Якщо ви працюєте з багатьма міні-групами, тоді вам потрібно більше часу для того, щоб кожен учасник залишив свої коментарі та зауваження. Якщо група велика, тоді вам потрібно більше часу, щоб надати кожному змогу для дебрифінгу та оцінки.

Загальний опис

Ми встановлюємо основні критерії для предмету вивчення та методів, які використовуються піж час проведення вправи. Наприклад, незалежно від того, ведете Ви обговорення про бездомних людей чи про упередженість у засобах інформації – в обох випадках ваша вправа включатиме дискусію чи рольові ігри.

Права, пов’язані з цим

Здатність співвідносити досвід та події зі специфічними правами людини є ключем до освіти в області прав людини. Але все ж таки, оскільки права людини є суперечливими та неподільними, положення дублюються, і кожна із вправ, як наслідок, стосується декількох прав. Отже, посилаючись на резюме Загальної декларації прав людини  ми виділяємо три права, які пояснюються у вправі і які мають бути обговорені в ході дебрифінгу та оцінки.

Цілі

Цілі відносяться до професійно-залежних учбових цілей освіти в області прав людини в рамках знань, вмінь, ставлення та цінностей, описаних тут.

Матеріали

Список матеріалів для проведення вправи.

Підготовка 

Контрольний перелік дій для фасилітатора із зазначенням того, що він чи вона мають зробити перед проведенням вправи.
Ми впевнені, що фасилітатор сам підготовку ознайомиться з питаннями та у разі необхідності прочитає інформацію, надану у 5 Главі. Таким чином, це не повторюється в рамках кожної вправи.

Інструкції         

Список інструкцій про те, як проводити вправу.

Дебрифінг та оцінка

Тут ми пропонуємо запитання, щоб допомогти Вам під час дебрифінгу чи оцінки. Вони призначені відіграти роль вказівок для вас, і ми очікуємо, що Ви розробите хоча б кілька власних питань з метою упевнитися, що Ви обираєте точки вивчення відповідно до своїх цілей.

Поради фасилітатору

Керівництво та пояснення методів та інших речей, про які потрібно знати. Наприклад, якщо ви працюєте над стереотипами стосовно меншин, чи є представник цієї меншини у вашій групі?

Варіації

Тут ми пропонуємо деякі ідеї щодо того, як можна використати вправи в тій чи іншій ситуації, а також,як їх вдосконалювати. Однак, це лише пропозиції, і ви, як фасилітатор, маєте право змінювати вправи у зручний для вас спосіб, пристосовуючись до своєї групи.

Пропозиції щодо подальших дій

Проведення вправи — це ще не все; необхідний етап обмірковування подальших дій для забезпечення закріплення та запам’ятовування вивченого. У додаток, нам необхідно пам’ятати, що важливою метою освіти в галузі прав людини є надання можливості молодим людям вчиняти дії з питань, які хвилюють саме їх.

Таким чином, ми представляємо деякі ідеї стосовно того, що робити далі, наприклад, пропозиції щодо вибору тем для дослідження у місцевій бібліотеці чи в Інтернеті, про які пізніше можна буде скласти звіт для цілої групи. Ми також пропонуємо ідеї для інших вправ, яки ви, можливо, захочете спробувати наступними.

Ідеї для вправ
 

Прийняття рішень є важливою метою освіти в галузі прав людини, і ми сподіваємося, що вам вдасться навчити молодих людей приймати рішення стосовно того чи іншого питання, яке хвилює саме їх. Ми підкреслюємо це, і тому посібник включає в себе окрему главу про прийняття рішень, Главу 3, і тому ми включаємо ідеї для кожної вправи.

Основні дати

ООН та багато інших організацій використовують ідею святкування або пам’ятного дня, щоб привернути увагу до різних аспектів прав людини. Ми зібрали понад дев’яносто таких «основних дат» і пропонуємо вам використовувати їх для прив’язки своїх власних дій. Наприклад, група молодих шукачів притулку  в Данії об’єдналася з місцевою гілкою датської молодіжної організації Червоного Хреста, яким належало кафе, і разом вони організували публічну подію на День біженців, 20 червня.

Подальша інформація

Тут ми надаємо додаткову інформацію, яка стосується виключно цієї вправи. У будь-якому випадку радимо вам звертатися до Глави 5, де ви знайдете додаткову інформацію стосовно окремих тем, згаданих у вправі.

Роздаткові матеріали

Це рольові картки, листки з фактами і дискусійні картки, які ви маєте скопіювати. Ви можете змінювати їх згідно з потребами вашої групи.

Загальні поради щодо проведення вправ

Вправи рідко проходять за встановленим Вами планом. Співпраця з КОМПАСом - одночасно  і винагорода,  і проблема. Ви маєте швидко реагувати на те, що відбувається, і думати на ходу. Головне, що слід запам’ятати: ставте чіткі цілі і будьте готові до всього.

Спільне виконання функцій фасилітатора

Взагалі, якщо це можливо, завжди співпрацюйте з кимось іншим. Вчителі називають це «навчання в групі». В цьому є і практичні переваги: в такому разі буде вже двоє відповідальних за сприяння роботі в малих групах або тих, хто має справу з потребами окремих людей. Коли двоє ведуть заняття, легше пристосовувати темп до потреб кожного. Двоє ведучих можуть підтримувати один одного, якщо щось піде не за планом, до того ж, рецензувати пройдене разом набагато корисніше, ніж одному.
Спільна фасилітація вимагає від обох фасилітаторів спільної підготовки вправи і впевненості кожного у своїй ролі. Краще все ж таки роботу розробляти вправи в групі, залучаючи до цього процесу молодь.

Ретельна підготовка

Упевніться, що Ви ознайомилися з усією інформацією щодо діяльності - краще навіть двічі! Пропустіть її через себе; спробуйте уявити собі, як вона працює. Спробуйте уявити реакцію групи, що скажуть учасники. Звичайно ж, вони ставитимуть запитання, на які у Вас не буде відповіді. Проте так має бути; Ви також знаходитеся тут для того, щоб вчитися разом із молоддю. Незважаючи на це, Ви маєте впевнитись, що Ви досить добре обізнані зі справою, прочитавши додаткову інформацію.
Перевірте, що Ви маєте усі необхідні наочні матеріали і декілька додаткових на випадок, якщо прийде більше людей, ніж очікувалося, або якщо хтось зламає олівець чи фломастер почне текти.

Розподіл часу

Ретельно плануйте і не намагайтеся втиснути занадто багато вправ у відведений час. Якщо певна вправа займає більше часу, ніж Ви передбачали, спробуйте скоротити його так, щоб вистачило часу для дискусії (дивіться примітки щодо циклу навчання. Часто доречно залучати учасників і консультувати їх стосовно того, чи треба зупинитися негайно, за п’ять хвилин, або знайти інший шлях вирішення проблеми.

З іншого боку, якщо у вашому розпорядженні багато часу, не намагайтеся затягувати дискусію, відпочиньте або виконайте швидку розумову розважальну вправу.

Створення сприятливого середовища

Молоді люди, з якими Ви працюєте, повинні вільно досліджувати і відкривати нове, взаємодіяти і ділитися один з одним. Будьте щирими, приязними, заоохочуючими, використовуйте жарти. Не вживайте сленг або мову, незрозумілу для учасників. Люди почуваються зручно, якщо знають, що відбувається, тому велике значення має те, як Ви запроваджуєте нову вправу. Ви не можете почати просто ні з того ні з цього; Ви маєте зробити цю вправу такою, щоб вона логічно випливала з попередньої. Один із можливих шляхів - це використання розминок.

Встановлення основних правил

Важливо, щоб кожний учасник групи розумів основні правила участі і досліджень емпіричної діяльності. Наприклад, кожен має нести відповідальність за заняття; у кожного має бути шанс бути вислуханим, виговоритися і прийняти участь в усьому. Ніхто не має бути змушений говорити те, що він не хоче обговорювати. Ці основні правила мають бути обговорені і погоджені при першому занятті з класом чи групою, і Ви можете повторювати їх час від часу, особливо, коли у Вашій групі з’являються новачки.

Чітке пояснення

Завжди переконуйтеся, що всі зрозуміли Ваші інструкції і знають, що вони мають робити. Корисно почати з пояснення в загальних термінах, про що ця вправа і що вона включає, наприклад, що це рольова гра. Визначте часові обмеження для даного завдання і попередьте за п’ять хвилин до завершення, щоб вони могли дійти до логічного кінця.

Сприяння обговоренням

Дискусія є основою процесу освіти в області прав людини. Звертайте особливу увагу на те, щоб забезпечити участь в ній кожного бажаючого в групі. Використовуйте слова, вирази і формулювання, спільні для групи, і пояснюйте незнайомі слова із глосарію. Запрошуйте учасників висловлювати свою думку. Упевніться в існуванні рівноваги між загальним та приватним, щоб люди відчували безпосередній зв’язок матеріалу зі своїм життям.

Іноді дискусії заходять у глухий кут. Ви маєте визначити причину. Наприклад, таке сталося, можливо, тому, що тема вичерпана, або вона занадто емоційна. Вам вирішувати, що робити – підказати питання, змінити тему або рухатися далі. Ви не повинні почуватися зобов’язаними знаходити відповіді на запитання чи проблеми учасників; група сама має знаходити свої власні відповіді, ділячись і слухаючи один одного. Звичайно, учасники групи можуть запитати в Вас поради або вашої думки, але група повинна робити власні висновки.

Дебрифінг та оцінка

Жодна вправа КОМПАСу не може вважатися завершеною без дебрифінгу та оцінки; вони є ключами до навчання і допомагають учасникам розташувати вивчений матеріал у ширшому контексті. Дайте учасникам багато часу для закінчення завдання і в разі потреби виходьте з ролі перед тим, як обговорювати, що сталося і чому вони навчилися. Залиште час в кінці кожного завдання на обговорення того, чому навчилися молоді люди, і як це стосується їх життя, громади або світу в цілому. Без міркувань люди мало чому навчаться з власного досвіду.
Ми пропонуємо Вам послідовно пройти через процес дебрифінгу та оцінки, пропонуючи учасникам питання стосовно наступного:

• що сталося під час вправи, та їх почуття при цьому
• що вони дізналися про себе
• що вони дізналися про питання, які висвітлювалися у вправі, і про відповідні права людини
• як їм рухатися далі і використовувати вивчене.

Перегляд

Без рефлексії люди мало чому можуть навчитися з власного досвіду.

Періодичне оцінювання або екзаменування того, що виробите або вивчаєте, є важливим тому, що це допомагає одержати загальне уявлення про стан речей і надає Вам змогу покращити практику. Час повторення залежить від обставин: це може бути наприкінці дня на семінарі або в кінці ряду з двох чи трьох занять чи зустрічей.
Коли б Ви не повторювали вивчене, слід завжди знаходити час для відпочинку, підведення підсумків та розмірковування:

• Як, на вашу думку, проходила вправа (вправи): підготовка, час і т.д.
• Що дізналися учасники і чи відповідає це їх цілям навчання
• Які результати: чим група буде займатися зараз в результаті виконаного завдання
• Що Ви самі дізналися про матеріал та про фасилітацію.

Періодичний перегляд з групою також важливий і має бути веселим, отже, уникайте  перетворення повторення в іншу дискусію, особливо якщо Ви витратили багато часу на дебрифінг та оцінку. у Главі 2 під заголовком «Вправи для повторення»  ви знайдете декілька прийомів, у тому числі ті, що використовують мову жестів, зображення і ліпнину.

Темп

Більшість завдань можна виконати за 90 хвилин, отже, труднощів із збереженням темпу не повинно виникати. Незважаючи на це, короткі перерви, наприклад, між самою вправою і дебрифінгом та оцінкою, або між дебрифінгом та оцінкою і обговоренням наступних етапів, можуть бути корисними для залучення людей. Якщо активність справді послаблюється, можете спробувати стимулюючу вправу. Також пам’ятайте про те, що важливо дати людям згорнути роботу і відпочити після виконання завдання.

Коментування

Коментар - це зауваження з приводу сказаного або виконаного кимось. Коментування і отримання коментарів - це окреме вміння, і Вам потрібно буде допомогти членам групи навчитися робити це.Часто також коментар сприймається як нищівна критика, навіть якщо це не входило в наміри людини. Ключовими словами стосовно коментаря є “повага”, ”конкретика” і “аргументованість”.

Коментуючи, важливо поважати інших людей, зосереджуючись на тому, що вони сказали і зробили, і аргументувати свою думку. Ви можете сказати: “Я зовсім не погоджуюсь з тим, що Ви щойно сказали тому, що...”. Негативний коментар сприймається негайно багатьма людьми, і це може бути дуже болісним. В Ваші обов’язки фасилітатора входить пошук шляхів забезпечення того, щоб люди давали коментарі, які  носять сприятливий характер. Наприклад, шляхом:

• Забезпечення того, що коментар починається з позитивного ствердження,
• Поваги іншої людини і відсутності будь-яких принизливих зауважень,
• Зосередження на поведінці, а не на людині,
• Аргументування того, що кажуть учасники, і
• Відповідальності за те,  що кажуть учасники,  з використанням «Я-повідомлень».

Важко чути коментар, особливо в разі незгоди. Ваш обов’язок - допомогти молоді вчитися з власного досвіду, відчувати підтримку і не здаватись. Заохочуйте людей пильно прислухатися до коментарів без негайного самозахисту або захисту своєї позиції. Особливо важливо, щоб люди точно розуміли, що саме мала на увазі людина, яка давала коментар, і щоб вони мали час оцінити сказане перед тим, як прийняти або відхилити його.

Протидія з боку учасників

Залучення до діяльності багато чого вимагає, і поки Ви будете застосовувати розмаїття прийомів, таких як дискусія, малювання, рольова гра або музика, неминуче те, що не всі вправи будуть завжди подобатися всім учасникам. Якщо учасник впевнений у своїй позиції і здатний обґрунтувати, чому йому не подобається та чи інша вправа, тоді Ви зможете пристосуватися до його потреб шляхом діалогу та переговорів.

Під “протидією” ми маємо на увазі навмисно нищівну поведінку. Всі ведучі час від часу стикаються з протидією з боку учасників. Протидія може приймати декілька форм. Небезпечна молода людина може заважати скрипінням свого стільця, дзижчанням або розмовою з сусідом. До більш витончених засобів зривання заняття відносяться: недоречні запитання і глузування з будь-чого. Інша “гра”, якою користуються учасники – це “нашкодити фасилітатору”. В цьому разі вони можуть говорити таке: “Ви не розумієте, Ви вже давно не молодий”, або “Будь-що, крім дискусій, чому ми просто не можемо виконувати вправи?” Третій вид “гри” - це намагання ухилятись від навчання, наприклад, коли люди грають: «так, але...»

Зрозуміло, краще, якщо Ви зможете уникнути протидії. Наприклад, будьте поінформовані про кожну людину в групі і будь-які чуттєві емоції, які можуть бути викликані певною вправою або якимось епізодом в рольовій грі або моделюванні. Упевніться, що кожен почувається зручно, і що його ніколи не примусять сказати чи викрити про себе щось неприємне. Відведіть учасникам час для розминки і згортання діяльності перед заняттям і після нього.
Врешті-решт, не забудьте про достатній час для опитування і дискусії, щоб кожен відчував, що його думка й участь цінуються.

Вам необхідно вирішити для себе, який спосіб подолання труднощів буде найкращим, але запам’ятайте, що зазвичай найкращий спосіб вирішення проблеми – це її винесення на обговорення всієї групи, щоб усі разом могли знайти рішення. Уникайте довгих дискусій або суперечки з окремим членом групи. Це може призвести до образ і розчарувань серед інших учасників і втрати ними зацікавлення.

Подолання конфлікту

Conflict is an unavoidable and necessary dimension in HRE.

Конфлікт може бути корисним і творчим, якщо його скерувати у правильне русло; фактично це невід’ємна і необхідна частина освіти в області прав людини! Незгода і емоції стосовно питань щодо прав людини неминучі, тому що люди дивляться на світ по-різному, а їх  погляди, припущення та упередження  завжди знаходитимуть прояв у питаннях. Конфлікт, як частина освіти в області прав людини, дає людям можливість розвивати вміння та ставлення, такі як критичне мислення та співпраця, співпереживання  і  почуття  справедливості.

Конфлікти важко передбачити і може бути важко подолати, особливо, якщо вони виникають тому, що учасники почуваються незручно, розглядаючи питання щодо емоцій і цінностей, якщо їм не вистачає навичок групової роботи, або якщо вони мають зовсім різну думку стосовно матеріалу, або різні цінності. Намагайтеся зберігати спокій і холоднокровність і не втручайтеся в конфлікти між учасниками групи.

Вправи КОМПАСу мають на меті забезпечення навчального досвіду у безпечному середовищі. Ретельно підбирайте їх, і, якщо необхідно, переробляйте. Використовуйте їх, щоб викликати різні думки учасників щодо матеріалу; поясніть їм, що незгода – це абсолютно нормально, і універсальність прав людини не означає, що всі сприймають їх однаково.
Деякі поради:

• Залиште достатньо часу для дебрифінгу та дискусії. В разі необхідності збільште час.
• Допомагайте прояснити позицію, думку та інтереси людей.
• Послаблюйте напруження в групі. Наприклад, запропонуйте кожному сісти і поспілкуватися 3 хвилини в маленьких підгрупах або сказати щось, щоб представити ситуацію в перспективі.
• Заохочуйте кожного до уважного вислуховування один одного.
• Наголошуйте на тому, що об’єднує, а не  на тому, що роз’єднує.
• Шукайте одностайності. Примусьте людей знаходити спільні інтереси, а не компроміс з метою відходження від власних чітких позицій.
• Шукайте рішення, які б розв’язали проблеми без “поновлення” конфлікту.
• Запропонуйте поговорити з людьми, залученими до конфлікту, особисто, в інший час.

Якщо виникають серйозніші і глибші конфлікти, можливо, краще відкласти пошук рішення і пошукати іншу більш придатну можливість розв’язати проблему. Тим часом Ви б змогли поміркувати, як вирішити конфлікт з іншого боку. Більш того, відкладаючи спробу вирішити конфлікт, Ви залишаєте час  поміркувати над  ситуацією для людей, залучених до конфлікту, і підійти до нього з іншими підходами і рішеннями.

Конфлікти, що виникають в групі, а також шляхи їх подолання, можуть використовуватися для розвитку розуміння і усвідомлення причин і труднощів конфлікту в ширшому світі. Протилежне теж є вірним; обговорення міжнародних конфліктів може допомогти глибше усвідомити конфлікт.

Адаптація вправ КОМПАСу до ваших потреб

Вправи у КОМПАСі була випробувані і протестовані в діапазоні формальної та неформальної освіти, а зворотній зв'язок з користувачами говорить нам про те, що, як, за твердженням, сказав Авраам Лінкольн: «Ви можете радувати деяких людей весь час і всіх людей деякий час, але Ви не можете постійно подобатися всім людям», що є цілком розумним! КОМПАС призначений для надання рекомендацій, щоб допомогти Вам з вашою роботою, - це не книга рецептів та не канони, написані на кам'яних скрижалях.
Автори КОМПАСу зіткнулися з двома основними проблемами. По-перше, зробити вправи достатньо загальними, так щоб розроблені питання мали відношення до широкої аудиторії, але в той же час досить докладними, щоб вони досягали до суті занепокоєння, яке деякі конкретні групи можуть мати проблеми стосовно питань. Друга проблема полягає в зворотному: представити вправи, які досить глибоко розглядають питання, важливі для деяких груп, але ці питання або не є відповідними, або занадто делікатними, щоб бути піднятими в інших групах.

З цих причин ці вправи майже напевно необхідно адаптувати чи розробити для задоволення потреб молодих людей, з якими Ви працюєте. Див. розділ про «Основні методи», які ми використовували в КОМПАСі. Розуміння того, як працюють різні методи, допоможе Вам адаптувати вправи.

Адаптація вправ

Вправи є інструментами, з якими ми працюємо: Ви повинні бути впевнені, що та вправа, яку Ви обрали, стосується питань, до яких Ви бажаєте звернутися,  і що метод підійде Вашій групі.

В обов'язки фасилітатора входить налаштування, внесення коригувань та адаптування вправи таким чином, щоб вона відповідала потребам молодих людей, з якими він працює.

Практичні питання

При розгляді питання про придатність методу поміркуйте про практичні питання:

Рівень складності: Якщо рівень дуже високий, розгляньте способи спрощення вправи. Наприклад, звузьте питання, перепишіть картки із твердженнями або розробіть інші питання для дебрифінгу та дискусії. Якщо Ви гадаєте, що є ризик того, що людям стане нудно або вони відчують, що їх інтелект недооцінений завданням з низьким рівнем складності, розгляньте його як короткий і веселий вступ в тему.

Чисельність групи:  Якщо  ваша  група велика, вам  може знадобитися допомога додаткових фасилітаторів, а також додатковий час. Якщо ви можете собі дозволити витратити додатковий час, будьте обережні, щоб сама вправа або дебрифінг і оцінка не затягнулися. Спробуйте розділити учасників на дві групи для дебрифінгу та оцінки, а потім нехай учасники коротко доповідатимуть на пленарному засіданні. Якщо ви влаштовуєте рольові ігри, то нехай дві людини грають разом, або розподіліть по ролі на кожного.
Якщо у вас невелика кількість учасників, і вправа включає в себе роботу в малих групах, скорочуйте число малих груп, а не зменшуйте число людей в кожній малій групі. Таким чином, ви підтримаєте різноманітність внесків всередині кожної групи.

Час виконання: Можливо, Вам знадобиться розглянути можливість виконання вправи за два заняття. Крім того, спробуйте влаштувати початок вправи, коли Ви можете виділити більше часу, наприклад, у школі організувати подвійне заняття в розкладі. Якщо Ви працюєте в молодіжному клубі, виконайте вправу на вихідних.

Опис: Тут ви знайдете короткий опис основних методик, на яких базується вправа, в тому числі загальні поради з використання методу.

Матеріали: Імпровізуйте! Якщо Ви не маєте будь-яких учбових плакатів, тоді купіть рулон шпалер з паперовою підкладкою і розріжте його на шматки. Якщо кімната у Вас маленька або заповнена меблями так, що для руху залишається мало місця, тоді або розділіться на невеликі групи, або спробуйте знайти іншу, досить велику, кімнату, або якщо погода хороша, то чому б не вийти на вулицю?

Підготовка: Мисліть творчо! Якщо ви хочете скопіювати щось, і не маєте доступу до копіювальної машини, але у вас є комп’ютер і принтер, тоді візьміть цифровий фотоапарат і віддрукуйте копії за допомогою комп’ютера.

Інструкції: Ряд вправ складається з двох частин. Цілком можливо, що лише перша частина дозволить Вам задовольнити Ваші цілі.

Варіації: Варіації повинні займати більше або менше часу, ніж вихідна вправа. Створіть можливість для цього.

Дебрифінг та оцінка: Якщо запропоновані питання не відповідають вашим потребам, тоді підготуйте інші. Використовуйте довідкові матеріали для натхнення. Однак, будьте впевнені, що ваше ставлення до питань прав людини висловлено до кінця.

Пропозиції щодо наступних вправ: Якщо рекомендовані пропозиції не підходять, не стосуються питань або представляють практичні проблеми, тоді знайдіть інші. Скористайтеся стислою інформацією про вправи, щоб знайти вправу для продовження теми.

Ідеї стосовно дій: Якщо рекомендовані пропозиції не підходять, не справи стосуються питань або представляють практичні проблеми, тоді знайдіть інші. Зверніться до Глави 3 «Початок дій».

Розробка вправ

Розробка вправи є радикальнішою за адаптацію. Наприклад, Вам може подобатися зміст картки із твердженнями або рольові картки, які задіяні у певній вправі, але Ви можете знайти інший, доцільніший метод. Наприклад, Ви могли б використовувати деякі з карток із твердженнями із вправи «Хвилиночку!» разом із методом, розробленим у вправі «Де ви стоїте?».

Крім того, Ви можете забажати опрацювати питання про надання притулку та про біженців, так, як з ідеями вправи «Можна увійти?», але при цьому відчувати, з  тієї чи іншої причини,  що  описана рольова гра  не підходить.  У цьому випадку Ви все ще можете розділити групу на підгрупи, як описано, і розподілити рольові картки, але потім використайте «акваріумну»  методикуі надайте двом біженцям і двом співробітникам імміграційної служби час, щоб аргументувати свої ситуації. Інший варіант, особливо для вчителів, які працюють з великим класом, — це організувати панельну дискусію або нехай кожен дізнається про питання з рольових карток, а потім візьме участь  у  повному  обговоренні, наприклад,  «Цей  клас  вважає, що  всі біженці повинні бути радо прийняті в нашій країні».

Загальні рекомендації

Треба заохочувати молодих людей бути в курсі того, що відбувається у світі навколо них, на локальному і глобальному рівні, і взяти на себе питання, які цікавлять їх в якості відправної точки для вашої роботи - вашої спільної роботи. Завжди намагайтеся залучити молодих людей до того, як і що вони прагнуть вивчати. Те, як вони проявлять себе на практиці, залежатиме від того, чи працюєте Ви у неформальному або формальному освітньому закладі, від віку молодих людей, наявності у Вас часу і ресурсів. Тим не менше, по мірі можливостей дозволяйте учасникам вирішувати, які вправи вони хотіли би провести.

Учасники не повинні соромитися або бути змушені розкрити більше себе та свої переконання, ніж вони хотіли б самі.

Вирішуйте спірні або провокаційні запитання з передбачливістю і турботою. Якщо певне питання є табу у Вашому суспільстві і, ймовірно, викличе опір з боку людей, наділених владою, розгляньте можливість вирішення питання з іншого боку, а не прямо, або встановіть інші рамки. Наприклад, попросіть учасників замислитися про права, пов’язані зі свободою вираження, використовуючи історичний приклад. Питання про релігію, права ЛГБТ і права на шлюб і сім’ю розглядаються таким чином у вправі «Віруючі» або «Планується оновлення».

Зіткнення з реальністю того, що ми живемо в світі, де деякі питання є спірними чи такими, які викликають розбіжності, - це важлива частина освіти в області прав людини. Проте при розгляді прав, що належать до спірних або провокаційних запитань, Ви повинні переконатися, що учасники відчувають себе в безпеці, і що вони не відчувають збентеження або необхідності розкрити більше, ніж вони хочуть повідомити про себе або свої переконання. Такі методи, як вправа-висловлювання або тематичні дослідження - хороші методи для створення певної дистанції між людиною та цією темою. Інший підхід може полягати в заохоченні учасників до дослідження різних точок зору. Вони могли б, наприклад, запрошувати когось з точкою зору меншості, щоб поговорити з групою. Якщо думки людей у Вашій групі стосовно якоїсь проблеми розділилися, наприклад, якщо меншість вважає, що певне питання неважливе або не має відношення до їх життя, попросіть їх безпосередньо пояснити і обґрунтувати свою думку. Вам потрібно буде захопити їх уяву так, щоб вони відкрилися до ідеї вивчення цього питання. Покажіть фільм, нанесіть візит (у центр для біженців, центр для бездомних, етнічний магазин або кафе) або запросіть доповідача – все це хороші способи пробудження цікавості.

Коли молоді люди розглядають можливість дій, Ви повинні бути готові повідомити їм про наслідки того, що вони мають намір робити. Вони повинні бути повністю обізнані про можливі особисті, соціальні та політичні наслідки  акції, яку вони планують. Заохочення молодих людей думати самостійно і брати на себе відповідальність є важливою метою в області прав людини; таким чином, Ви повинні описати будь-які труднощі, які Ви передбачаєте, аргументувати Ваші думки, і надавати поради. Якщо Вам потрібно переконати їх, що деякі форми діяльності використовувати недоцільно, Ви повинні запропонувати альтернативи (див. Главу 3 «Початок дій» для ідей стосовно різних форм здійснення дій).

Особливі примітки для вчителів

Зворотний зв’язок із вчителями говорить нам про те, що КОМПАС використовується в школах по всій Європі на уроках мови, географії, історії, громадянства та політології. Наприклад, на уроках мови цитата з вправи «Всі рівні — всі різні» може бути використана як текст для розвитку словникового запасу та розуміння, а цитата з вправи «Хвилиночку!» може бути використана для розвитку розмовних навичок. Статистика, наприклад, про працю дітей, гендерну нерівність та доступність освіти (цю інформацію ви можете знайти в різних розділах довідникової інформації, Глава 5) може бути використана в математиці.  «Павутина життя» може використовуватися на уроках біології, як інструкція до тематичних уроків про харчову мережу та біорозмаїття, «Повість про два міста» в соціальних науках, «Віруючі» — в релігійному напрямку, «Історія Ашика» та «Увага, ми все бачимо» дають додаткову перспективу на уроках географії, а приклади з «Борців за справедливість» додають цікавинки до світових подій. Можливості безкінечні.

Можуть існувати фундаментальні складнощі в процесі досягненні цілей освіти в галузі прав людини у школі.

Необхідно визнати, що є деякі фундаментальні виклики, які постають перед нами у справі досягнення цілей освіти в області прав людини у середовищі шкільного класу. Наприклад, типовий час проведення уроку може бути занадто коротким, щоб завершити всі, крім найкоротших вправ, або учні можуть знаходитися не в тому положенні, щоб впливати на рішення про те, чому вони навчаються. Крім того, можливості застосування того, чому вони навчилися, можуть бути більш обмеженими, але ці труднощі не є нездоланними. Наприклад, вчителі знаходять шляхи подолання проблем, таких як тиск розкладу, шляхом розподілу вправи на два заняття, або використовуючи можливості під час «Тематичних тижнів», коли звичайний розклад не діє.

У деяких країнах освіта в області прав людини вимагає змін у шкільній практиці для того, щоб відійти від підходу «крейда і розмова» (де вчитель дає учням інформацію, яку необхідно вивчити напам'ять) в бік заохочення критичного мислення і більш активного самостійного навчання. У країнах, де вчителі зазвичай не виконують ролі інструктора, консультанта або фасилітатора, зміни повинні вводитися поступово, щоб і вчителі, і учні відчували себе впевнено, працюючи в демократичній атмосфері, де процвітають дискусії та свобода вираження думок. Розуміння методів, що використовуються в КОМПАСі, допоможе вчителям внести зміни; вони включають поради щодо  організації дискусії у великих класах. Інший спосіб розвинути навички фасилітатора – через спільну роботу з кимось, хто має в цьому досвід. Наприклад, запросити інструктора з місцевої організації з захисту прав людини розпочати засідання або об'єднатися і вчити учнів разом з Вами.

В ідеалі, викладачі усіх дисциплін повинні мати систематичну підготовку, тобто мати відповідні навички в рамках початкового навчання та підвищення кваліфікації. Публікація «Як усі вчителі можуть підтримати освіту в області громадянства та прав людини: основа для розвитку навичок» містить  наступні рекомендації щодо того, як це робити.13 

Ряд практичних проблем було визначено у недавньому, невеликому дослідницькому проекті з використання емпіричних вправ КОМПАСу та навчального пакету «Усі різні - усі рівні» на мовних уроках в датських вузах.

Дослідження показало, що студентам були дуже до вподоби самі вправи, а вчителі відзначали активну участь, яку брали в них студенти. Тим не менш, під час підведення підсумків та оцінки були деякі труднощі. Студентам було важко відійти від свого нормального способу роботи в класі, і вони зверталися з коментарями до викладача, а не до студентів-товаришів, а це означає, що бажаний рівень діалогу, вільного обміну ідеями або рівноправного навчання досягнуто не було. Студенти чекають на коментар або на поправки вчителів, а також на те, щоб вчитель, у свою чергу, запросив їх до бесіди. Результатом було те, що студенти були схильні проводити час у роздумах про те, що вони хотіли говорити, а не слухати, що вони самі говорять і відповідають один одному. Крім того, виявилося важко змінити звичну динаміку класу, і домінуючий студент справді домінував, а кумедний прикидався дурнем.

Освіту в сфері прав людини неможливо нав'язати чи вимусити наказом.

Висновки були наступними: використання вправ у класі може бути корисним, оскільки вони залучають учнів до теми, але, ймовірно, виникатимуть обмеження в тій мірі, в якій можуть бути  досягнуті  всі  цілі  освіти  в  галузі прав людини, особливо стосовно розвитку співпраці та вміння брати на себе відповідальність та діяти. Проте, школи можуть зробити істотний внесок у розвиток певних навичок, як результатів освіти в галузі прав людини, наприклад, активне слухання та комунікативні навички, критичне мислення і цікавість. Аналогічним чином, на перший погляд, застосування таких вправ може здатися проблематичним в школі. Проте, застосування вправ може означати багато різних речей, а в класі це може означати поліпшення загальної поведінки, приділення більшої уваги одноліткам, прийняття учнями самостійних рішень, щоб дізнатися більше про героїв в  сфері захисту прав людини, або розвиток більш дискусійного підходу до історії. У Главі 3 міститься ще більше ідей стосовно застосування вправ.
Якщо вчителям важко використовувати багато вправ, вони повинні мати на увазі, що освіта в галузі прав людини також стосується розвитку знань і розуміння, наприклад, знання про те, що представляють собою права людини, історичний розвиток прав, правових документів, а також актуальність прав людини для розвитку громадянського суспільства і миру в усьому світі, де кожен може знайти своє місце в системі формальної освіти. Додаткова інформація про права людини та глобальні теми (Глави 4, Глави 5 і додатки) робить цінними саме викладання  і вивчення матеріалу.

Вчителі, які працюють з дітьми віком від 7 до 13 років, можуть також забажати краще ознайомитися з КОМПАСІТО, посібником з навчання дітей правам людини, вправи в якому можуть краще відповідати структурі шкільних класів.

І, в решті-решт, коментар про «сміттєву освіту в області прав людини», під якою ми розуміємо вчення, яке претендує на те, щоб бути освітою в області прав людини, але через спосіб свого подання воно не має права визнаватися як освіта в області прав людини. Є багато способів надання освіти в області прав людини, але, як було зазначено на початку цієї глави, процес теж має важливе значення. Таким чином, для того, щоб будь-який вид навчання, пов'язаного з правами людини, міг бути визнаний освітою в області прав людини, він повинен  подаватися таким чином, щоб забезпечити повагу до учнів і давати їм можливість поважати і цінувати права людини. Освіту в області прав людини не можна нав'язувати чи диктувати. Крім того, освіту в області прав людини не можна розглядати як щось таке, що відбувається в ізольованому класі, вона повинна поширюватися на всю школу та суспільство в цілому.

Основні методи, які лежать в основі вправ КОМПАСу 

Розуміння основних методик, які лежать в основі вправ КОМПАСу, є необхідним для успішного проведення вправ.

Методи нашої роботи ми називаємо «вправами», адже учасникам треба буде активно проявляти свою вправність, як розумову, так і фізичну. Це не просто вправи, спрямовані  на заповнення вільного часу, але це ще й освітня методика. Деякі види завдань  ми називаємо «грою». Такі завдання несуть в собі не лише освітню, а ще й розважальну функцію. На жаль, деякі люди сприймають гру як вид дитячих розваг, забуваючи при цьому про освітню роль будь-якої гри.

Розуміння основних методик стане Вам у нагоді не тільки під час адаптації окремих вправ з метою задоволення  потреб молоді, але й для  розробки власних вправ. Під час написання  пояснень щодо виконання тих чи інших завдань ми розраховували на те, що людям відомі і зрозумілі такі поняття, як  «командна робота», «мозковий штурм» та «рольова гра». Уточнення цих понять надаємо нижче.

Командна робота

Робота в команді є основою багатьох вправ, і  проходить вона за умови співпраці людей  та об'єднання талантів, умінь та сил кожного учасника з метою успішного виконання завдання.
Такий вид вправ:

• Підвищує відповідальність. Коли люди відчувають свою відповідальність за виконання того чи іншого завдання, вони зазвичай докладають всіх можливих зусиль для отримання гарного результату.
• Розвиває комунікабельність. Люди повинні вміти  не лише слухати та сприймати, що говорять інші,  але й пропонувати власні ідеї, відстоюючи їх.
• Розвиває співпрацю. У процесі роботи над досягненням спільної мети люди невдовзі починають розуміти, що спільна робота дає кращі результати, ніж змагання один з одним.
• Залучає навички прийняття рішень. У команді люди швидко вчаться тому, що найкращим шляхом прийняття рішень є  аналіз всієї наявної інформації та пошук  рішення, яке б задовольнило всіх. Якщо хоча б одна людина в команді не бере участі в обговоренні і прийнятті рішення, це може суттєво погіршити спільний результат, адже незалучення бодай однієї людини до роботи підриває повагу цієї людини до решти команди, та до рішень, які були прийняті.

Важливо зазначити, що під час роботи в команді мета роботи має бути чітко зазначеною. За умов командної роботи завдання «обговорити питання» не є продуктивним. Якою б не була тема роботи, необхідним є чітке визначення мети, досягнення якої вимагає участі в роботі кожного члена команди. Але це не означає, що важливим є виключно досягнення кінцевої мети. Справа в тому, що спільна робота за чітко визначеними правилами сприяє кращому навчанню учасників у процесі виконання спільного завдання, що і є головним в даному виді діяльності.

У більшості вправ в КОМПАСі використовується робота в маленьких командах, а саме, на таких етапах навчання, як «здобуття досвіду» (вправа), та командна робота на таких етапах циклу навчання, як «відображення» та «узагальнення» (дебрифінг  та  оцінка).  Робота  в  маленькій  команді  дозволяє  залучити  до співпраці усіх учасників команди і покращити навички взаємодопомоги в колективі. Розмір таких команд залежить від загальної кількості учасників та наявного робочого простору. Так, наприклад, маленька група може складатись і з двох-трьох людей, але кращі результати досягаються в групах з шести до восьми людей. Робота такої групи може тривати як 15 хвилин, так і годину або й весь день, в залежності від отриманого завдання.

Мозковий штурм

Мозковий штурм — це спосіб представлення нової теми, підвищення творчої активності та швидкої та плідної генерації ідей. Також його можна застосовувати для вирішення особливих завдань або для відповідей на питання.

Як проводити мозковий штурм:

1.    Окресліть  основне  коло  питань,  які  б  Ви  хотіли  б  використати  під  час мозкового штурму, та сформулюйте їх у формі простих тверджень або запитань.
2.    Напишіть питання на великому аркуші паперу або дошці, щоб усі могли його бачити.
3.    Попросіть учасників висловити свої ідеї, та запишіть їх у формі тверджень або питань. Використовуйте для цього окремі слова або короткі фрази.
4.    Мозковий  штурм  варто  зупинити,  якщо  ідеї  щодо  зазначеного  питання вичерпано.
5.    Перегляньте записані пропозиції та попросіть прокоментувати кожну з них.
6.    Підсумуйте всі отриманні знання і переходьте до дискусії або виконання обговореного питання.

Правила мозкового штурму:
1.    Записуйте  КОЖНУ  нову  ідею.  Часто  саме  найбожевільніші  пропозиції виявляються найбільш дієвими та цікавими!
2.    Жоден з учасників не повинен коментувати або засуджувати попередньо записану ідею, доки не будуть записані пропозиції кожного учасника.
3.    Уникайте   повторення.   Якщо   озвучена   пропозиція   вже   згадувалася, делікатно подякуйте та вкажіть на її запис на дошці.
4.    Залучайте до участі кожного члена команди.
5.    Власні ідеї можна висловити, лише за необхідності заохочення групи до роботи.
6.    Якщо ідея висловлена нечітко, попросіть пояснити її.

Записи на стіні

Це один з видів мозкового штурму. Ведучий записує питання або висловлювання для мозкового штурму, бажано на чистій, глухій стіні. Однак, замість фасилітатора, який би потім записував пропозиції, учасники записують свої ідеї на невеличких папірцях (наприклад, стикерах), та прикріплюють їх до свого одягу. Перевагою цього методу є те, що кожен учасник має змогу зосередитись і сформулювати свої думки, не перебуваючи під впливом інших учасників.  Крім цього, папірці з ідеями дуже зручно розділити  на групи  для їх подальшого обговорення.

Гра в асоціації

Ще один з видів мозкового штурму, який можна використати  як метод налагодження контакту між людьми або вступ до дискусії. Учасники сідають у коло, і ведучий називає ключове слово, що є основним в майбутньому обговоренні питання. Далі кожен учасник  по черзі повторює ключове слово і швидко називає власне слово, що  асоціюється в нього з основним. Для ускладнення та урізноманітнення гри кожен учасник може називати асоціацію зі словом попереднього гравця.

 

 

Дискусія

 

Дискусія є невід'ємною частиною освіти в області прав людини, тому що в процесі обговорення люди вчаться аналізувати інформацію, критично мислити, розвивають навички спілкування, обміну думками та вчаться на власному досвіді, і саме тому «Дебрифінг та оцінка» є основною частиною кожної вправи.

Існує багато різних способів проведення дискусій, і деякі способи, наприклад, ті які пов’язані з рівнем співпраці та активності, можна розглядати як окремі вправи. Такі дискусії в маленьких групах можна назвати «вправами», а їх приклади можна побачити в «Хвилиночку!», або в «Поговоримо про секс!». По завершенні дискусій варто, знов-таки, підвести підсумки та оцінити здобуті знання.

Обговорення у великих групах

Дискусійні групи

Цей метод є дієвим у разі виникнення проблем з обговоренням основної теми у великій групі. Розбийте учасників на менші групи, по два-три учасники в кожній, і попросіть їх обговорити загальне питання, після чого попросіть учасників маленьких груп поділитися своїми ідеями з іншими групами. Таким чином, через певний проміжок часу почнеться активне та неперервне обговорення!

Вправа – «висловлювання»

Виконання цієї вправи дозволяє учасникам висловлювати власні думки без необхідності їх подальшого пояснення. Тим самим така методика виконання завдання дозволяє підвищити рівень впевненості кожного учасника і позбавити його страху висловлювати власну думку.

Підготуйте кілька висловлювань (4-6 має бути достатньо) на тему, яку Ви бажаєте обговорити з групою. Намалюйте + та - на підлозі (або на папері, і розмістіть потім малюнок на підлозі) або покладіть різнокольорові стрічки, які б символізували дві сторони «за» та «проти», і залиште між ними місце для острівця нейтралітету.

Після цього зачитайте одне з висловлювань і попросіть учасників переміститись в ті  частини кімнати, які їм до вподоби. Ті, що не можуть визначитись «за» чи «проти» залишаються посередині. Виконавши це, попросіть учасників аргументувати їх вибір. Якщо в процесі обговорення хтось із учасників змінює свою точку зору, він має змінити своє місцезнаходження.

Ще одним варіантом такої гри може бути гра «Точка зору». Як і в попередній грі, учасники діляться на чотири групи: «Згоден», «Не згоден», «Не знаю», «Маю щось сказати». Так само як і в попередньому варіанті, учасники мають змінювати позицію, якщо в процесі обговорення  їх думка змінилася.

«Рибки в банці»

Цей метод є корисним способом зробити так, щоб учасники адресували свої зауваження один до одного замісто того, щоб робити це на адресу фасилітатора або вчителя. Попросіть кількох — в ідеалі від п’яти до шести — учасників сісти разом у невелике коло в середині кімнати, щоб обговорити тему в той час, як всі інші залишаться за межами цього кола і слухатимуть «рибок в банці». Якщо один зі спостерігачів бажає внести свій вклад в обговорення, він виходить і стає позаду однієї з «рибок». Після чого така «рибка» має встати та приєднатися до слухачів.
Є кілька переваг у використанні цього методу, головною з яких є те, що учасники контролюють обговорення, і будь-яка людина може приєднатися до дискусії тоді, коли вирішить сама, але й інші члени групи можуть перервати промову будь-кого, хто затягує її або повторюється, змушуючи їх дійти до рішення про заміну учасника.

Дебати

Традиційні парламентські дебати корисні, особливо в класі, де є менше можливостей для використання інших методів дискусії. Якщо брати участь в дискусії має весь клас, наприклад, «Дана палата вважає, що права людини є винаходом Заходу, а не світовим досягненням», тоді нехай один з учнів, замість вчителя, виступить в ролі голови.

Іншою формою дебатів є дебати експертів, коли аудиторія запрошує групу «експертів» відповісти на запитання. Це хороший спосіб надання інформації, сприяння запитанням, надання учасникам можливості дослідити різні точки зору та продемонструвати те, що права людини є складними. Наприклад, роздайте картки з ролями із завдання «Мака-китобої» вісьмом добровольцям (дві особи для представлення кожної з чотирьох організацій, що приймають участь у дебатах). Ці восьмеро осіб використовують картки для того, щоб підготуватися до своєї позиції, а потім займають місце в групі експертів для відповіді на питання та доведення своєї точки зору решті класу. Наприкінці клас може провести голосування щодо того, чи має бути заборонене полювання на китів.

Обговорення в невеликих групах

Обговорення часто краще за все проводити в невеликих групах, тому що тоді кожна людина має більше шансів на висловлення своєї думки. Люди не тільки відчувають себе більш впевнено, висловлюючись в невеликих групах, кожен з них отримує більше реального часу для висловлення думки у бесіді.

Обговорення ґрунтується на певному стимулюючому матеріалі, який, як правило, міститься в картках. Приклади стимулюючих матеріалів включають теми, що висвітлюються у телевізійних новинах, зображуються на плакатах, картках з різними висловлюваннями, в цільових дослідженнях та фотографіях. Під час підготовки стимулюючих матеріалів важливо пам’ятати про свою цільову групу і також уникати інформації, яка може образити чи бути занадто особистою для когось. Крім того, необхідно враховувати рівень навичок читання молодших груп і мовних навичок, якщо Ви працюєте в мультикультурній групі; в таких випадках намагайтеся, щоб Ваша мова була простою. Інформація на картках повинна бути якомога коротшою: переважно 2-8 рядків і максимум половина аркуша формату А4.

AAA BBB CCC (Ажурна пилка)

Цей метод є дуже корисним, якщо Ви бажаєте, щоб люди розвивали свої знання і розуміння без Вашого «навчання». Учасники працюють у невеликих групах з метою розвинути свої знання щодо певного аспекту теми. Після цього учасники заново розподіляються на групи та діляться своїми знаннями.


Підготуйте картки з твердженням або питанням для кожної групи на тему, яку б Ви хотіли опрацювати. Кожна група повинна працювати над різними аспектами одного й того ж питання.
Учасники мають розподілитися на три невеликі групи; одна група є групою «А», друга — групою «В», а третя — групою «C». Дайте кожній групі узгоджений період часу для обговорення питання або проблеми. Потім повторно розподіліть їх таким чином, щоб кожна з нових груп містила одного представника з кожної первинної групи; іншими словами, нові утворені групи  мають виглядати так: «ABC», «ABC» та «ABC». Дайте групам «ABC» завдання для вирішення проблеми або можливість прийти до одностайної думки, яка вимагає внеску від кожного члена групи.

Факти в капелюсі

Цей метод є делікатним способом представити тему, змусити людей висловлюватися або генерувати ідеї. Підготуйте кілька карток з питаннями або висловлюваннями і покладіть їх у капелюх. Капелюх передавайте по колу або розмістіть його в середині кола. Кожний учасник має витягнути картку та прокоментувати її.

Замість ведучого, який готує картки, учасникам можна запропонувати зробити картки власноруч, помістивши в них своє питання або висловлювання. Таким чином, питання можуть бути поставлені групі анонімно, що корисно, якщо обговорюються такі питання, які можуть вважатися делікатними.

Пріоритетність


Це корисна форма дискусії, коли Ви бажаєте простимулювати цілеспрямовану дискусію в невеликих групах. Вам потрібен один набір карток із висловлюваннями для кожної малої групи; Вам вистачить від дев'яти до дванадцяти тверджень. Ви обираєте прості висловлювання, пов'язані з темою, яку Ви бажаєте висунути на обговорення учасників, та записуєте по одному висловлюванню на кожній картці.
Групи обговорюють висловлювання і намагаються дійти згоди щодо порядку важливості. Це може бути зроблено у формі драбини або у форму діаманту. У випадку «драбинної» пріоритетності, найбільш важливе висловлювання слід розмістити у верхній частині, питання меншої пріоритетності розташовується під ним і так далі, аж до найменш важливого питання в самому низу.

У випадку «діамантової» пріоритетності Вам потрібно дев'ять карток із висловлюваннями. Учасники визначають найбільш пріоритетне висловлювання, під яким знаходяться два висловлювання трохи меншої важливості, потім йдуть три висловлювання середньої важливості і так далі, як показано на схемі. Через те, що питання рідко бувають чіткими, «діамантове» ранжування часто є більш прийнятним методом, аніж простий метод пріоритетності.

 

Воно не таке заплутане, і тому прийнятніше для учасників. Воно також надає більше можливостей для досягнення консенсусу. Різновидом методу ранжування є написання восьми затверджень із залишенням однієї картки порожньою, для заповнення її самими учасниками.

 

Цільове дослідження

Цільовими дослідженнями є короткі «історії» про людей та події, що ілюструють проблему. Подібно до карток із висловлюваннями, вони представляють собою корисні інструменти для представлення інформації недидактичним шляхом. Вони також є цінними, оскільки створюють відстань між учасниками і проблемою, що робить обговорення теми менш загрозливим. Наприклад, якщо в групі є «задираки» і Ви б хотіли вирішити цю проблему, Ви можете представити на обговорення історію з фактом агресивної поведінки, яка б проводила паралелі з реальною ситуацією. Учасники ознайомлюються з історією, аналізують проблему і пропонують заходи щодо вирішення такої проблеми.

Постановчі програми

Вивчення ідей і питань через постановчі програми може надати людям можливість виразити себе за допомогою емоцій, думок, бачення та творчості, які вони  не  в  змозі  висловити іншим  чином.  Постановка передбачає участь людини повністю — її розуму, серця і рук, а отже, передбачає участь не тільки за рахунок інтелекту, але ще й за рахунок почуттів та емоцій, що робить її потужним інструментом. Крім того, це найбільш ефективний метод, оскільки він звертається до людей всіх стилів навчання, а саме, за допомогою слухового, візуального, кінестетичного або тактильного сприйняття.

Дебрифінг є особливо важливим після вправ, які базуються на тій чи іншій формі виступу, включаючи рольові ігри та моделювання. Акторам, можливо, знадобиться час для того, щоб вийти з ролі, перш ніж вони продовжать обговорювати свої почуття і причини того, чому вони вирішили діяти саме так, а не інакше.

Рольові ігри

Рольова гра представляє собою коротку виставу за участі присутніх. Не дивлячись на те, що учасники спираються на власний життєвий досвід для відігравання ситуації, рольові ігри є, в основному, імпровізованими. Рольові ігри можуть поліпшити розуміння ситуації і змусити перейнятися ситуацією по відношенню до людей, які в ній зображуються. Вони дозволяють людям випробувати себе в складній ситуації, але в безпечній атмосфері.

Рольові ігри необхідно застосовувати з особливою обережністю. По-перше, важливо, щоб у людей був час все ж таки вийти з ролі. По-друге, кожен повинен поважати почуття інших людей і соціальну структуру групи. Наприклад, у  рольовій грі про людей з вадами необхідно взяти до уваги той факт, що деякі учасники можуть самі мати деякі вади (які можуть бути невидимі) або можуть мати родичів чи близьких, які є інвалідами. Вони не повинні відчувати біль, незахищеність чи наслідки маргінальної поведінки. Якщо це станеться, поставтеся до цього серйозно і, вибачившись, поясніть.

Крім того, обов’язково пам’ятайте про схильність до стереотипів. Рольові ігри виказують те, що учасники думають про інших людей через їх «здібність» до гри чи імітації. Це також робить такі вправи задоволенням! Корисно під час підведення підсумків запитати: «Ви гадаєте, що люди, ролі яких Ви грали, дійсно є такими?» З педагогічної точки зору важливо спонукати людей усвідомлювати необхідність постійно критично  оцінювати інформацію; запитайте в учасників, де вони отримали інформацію, яку вони використали для представлення свого героя.

Моделювання

Моделювання може розглядатися як розширені, структуровані рольові ігри (вони не передбачають такого самого ступеня імпровізації), які переносять учасників до незнайомих ситуацій та ролей. Наприклад, у постановці «Доступ до лікарських засобів» було визначено та сплановано зал суду, а учасникам була надана докладна інформація про ролі, які вони повинні грати. Моделювання вимагає високого рівня емоційного залучення та інтелектуальних здібностей, особливо для тих гравців, які мають наводити аргументи з точки зору, з якою вони особисто не згодні.

Форум-театр

Форум-театр є інтерактивною формою театру, яка заохочує аудиторію до взаємодії та розгляду різних варіантів для вирішення проблеми або питання. Форум-театр (також відомий як Театр Боала, «Театр пригнічених» або «Театр для розвитку») був створений на початку 1970-х років Аугусто Боалем, який хотів надати прав своїй аудиторії.

Форум-театр є однією з форм рольової гри. Глядач бачить невелику п'єсу, в якій головний герой стикається з тиском або перешкодами, які він не в змозі подолати; тема представлена таким чином, що співвідноситься із життям аудиторії. Після завершення вистави вона повторюється, а члени аудиторії можуть вийти на сцену і запропонувати альтернативні варіанти того, які дії головний герой міг би вчинити. Актори вивчають результати цих варіантів разом з аудиторією, створюючи свого роду театральні дебати, в яких повторюється та розділяється досвід і ідеї, даючи волю солідарності та почуттю довіри володіння правами.

Форум-театр є дуже корисним інструментом для передачі принципів освіти в області прав людини, наприклад, коли досліджуються шляхи вирішення проблем або конфліктів. Це дозволяє людям вийти на сцену і дослідити різні можливості. Таким чином, подію можна використовувати для репетиції неминучої події або розкриття й аналізу альтернатив у будь-якій ситуації в минулому, сьогоденні чи майбутньому.

Аудіовізуальні методи

Використання зображень: фотографій, малюнків, карикатур, колажів

«Картина замінить тисячу слів». Візуальні образи є потужним інструментом як для передачі інформації, так і для стимулювання інтересу. Пам'ятайте також про те, що малюнок є важливим засобом самовираження і спілкування не лише для тих, для кого візуальний спосіб мислення більш прийнятний, а й для тих, хто не достатньо добре вміє виражатися в усній формі. Ідеї для вправ зі спільним використанням картинок і малюнків представлені в розділі 2 під загальним заголовком «Гра з картинками».

Підказки для формування колекції зображень

Зображення є настільки універсальним інструментом, що ведучим краще мати свою власну колекцію. Збирати зображення можна, наприклад, з газет, журналів, плакатів, туристичних брошур, листівок та вітальних листів.

Обріжте зображення, розмістіть його на картці та покрийте прозорою плівкою зверху (такі плівки продаються для обгортання книг), щоб забезпечити його тривале використання та зручність під час роботи з ним. Колекція буде більше схожа на набір, якщо всі картки будуть єдиного розміру. A4 є ідеальним форматом, але A5 є непоганою та практичною альтернативою.

Непоганою ідеєю буде супроводити зображення номером на зворотному боці і записати джерело, оригінальну назву або іншу корисну інформацію в іншому місці. Таким чином, люди матимуть лише те зображення, на яке треба реагувати, і не відволікатимуться на інші моменти.

При відбиранні зображень спробуйте зробити так, щоб вони походили з півночі, півдня, сходу та заходу, а також мали різну природну і соціальну атмосферу. При виборі фотографій людей шукайте різноманітності і враховуйте стать, расу, здібності та наявність вад, вік, національність та культуру. Також майте на увазі, що окремі зображення мають вплив через свій розмір та колір. Цей ефект може спотворити сприйняття людьми картини, тому зробіть так, щоб Ваша колекція була гармонійною та однорідною.

Не забудьте перевірити, чи існують авторські права на фотографії і зображення, які Ви бажаєте використовувати.

Використання фільмів, відео- та радіопостановок

Фільми, відео- та радіопостановки є потужним інструментом для освіти в області прав людини, вони користуються популярністю серед молоді. Обговорення після перегляду фільму можуть стати чудовою відправною точкою для подальшої роботи. Обговорювати необхідно першу реакцію людей на фільм, наскільки «правдоподібним» він був, чи були персонажі зображені реалістично, або ж вони були направлені на зображення якоїсь конкретної політичної чи моральної точки зору, і не забудьте згадати, про які саме прав людини йшлося!

Не забудьте перевірити, чи існують авторські права або будь-які обмеження на публічну трансляцію відео, які Ви хочете використати. Показ фільму класу або групі молодих учнів вважається публічною трансляцією.

Фотографування, знімання фільмів та відео

Сьогодні технології відеокамер, цифрових камер і мобільних телефонів зробили знімання фільмів та відео більш доступним. Фотографії та фільми, які знімає молодь, яскраво відображають їх точку зору та ставлення, а також формують відмінний матеріал для наочної демонстрації.

Відео-листи

Відео-листи є перевіреним способом для того, щоб зламати бар'єри та забобони. Вони дозволяють людям, які не мають іншої можливості зустрітися обличчям до обличчя, «поговорити» і обмінятися думками про те, як вони живуть і що для них важливо. Одним із прикладів є британський телевізійний проект, де одна циганка і чоловік, який проживав поблизу зазначеного місця розміщення табору циган, відмовилися розмовляти один з одним. Проте посереднику вдалося переконати їх обмінятися серією відео-листів один з одним. Кожен почав з показу свого будинку і знайомства із своєю сім’єю. Поступово, у наступних листах, у процесі того, як вони розкривали один одному своє життя, рівень упередженого відношення знизився і змінився на розуміння і співчуття. Кожен зрозумів, що у них було набагато більше спільного, ніж вони могли собі уявити і, нарешті, вони погодилися зустрітися особисто.

Засоби масової інформації: газети, журнали, радіо, телебачення та інтернет

Засоби масової інформації є надійним джерелом чудового матеріалу для обговорення. Завжди цікавим є обговорення способу подачі новин чи інформації, а також аналіз упередженості і стереотипів. Подальше обговорення може включати в себе такі питання, як право власності на засоби масової інформації, політичні спотворення, цензура і свобода слова. Вправа «Перша шпальта» звертає особливу увагу на ці питання, і Ви знайдете ще більше ідей в додатковій інформації про засоби масової інформації. Не забудьте знову перевірити матеріали, які Ви хочете використовувати, на предмет авторських прав.

Кінцеві примітки

11 Тренувальні набори «Основи підготовки» (Training Essentials) та «Організаційний менеджмент» (Or- ganisational Management) забезпечують корисну базу про стилі вивчення та відношення тренерів та фасилітаторів./Тренувальний набір Training Essentials, Видавництво Ради Європи, 2002 р. Тренувальний набір Organisational Management, Видавництво Ради Європи, 2000 р. Матеріал доступний на веб-сайті: www.youth-partnership-eu.coe.int

12 Голлоб Р., Крапф П., Олафсдоттір О. та Ведінгер В. (2010 р.) «Виховання в дусі демократії»: Базові матеріали з виховання в дусі демократичного громадянства та освіти в галузі прав людини. Страсбург: Рада Європи
/ Gollob, R., Krapf, P., Ólafsdóttir, Ó., and Weidinger, W. (2010) Educating for democracy: Background ma- terials on democratic citizenship and human rights education. Strasbourg: Council of Europe

13 Бретт П, Момпон-Жилар П. та Салема М.Х. (2009 рік) Як вчителі можуть підтримати виховання в дусі демократичного громадянства та освіту в галузі прав людини: структура розвитку навичок. Страсбург: Рада Європи/ Brett, P., Mompoint-Gaillard, P. and Salema M.H. (2009) How all teachers can support citizenship and human rights education: a framework for the development of competences. Strasbourg: Council of Europe