Інструкції

1.    Почніть із короткого обговорення питання «знущання». Запропонуйте учасникам/учасницям витратити пару хвилин на обмірковування того, що таке знущання, які його про­яви. Потім зберіть відповіді та запишіть їх фліпчарт-папері.
2.    Зробіть те саме на чистому аркуші фліпчарт-паперу, обговорюючи кібербулінг, його сут­ність, ознаки.
3.    За допомогою нитки або скотча проведіть уздовж підлоги лінію, яка називається «лінія так». Попросіть учасників/учасниць стати у шеренгу з одного боку від «лінії так».
4.    Поясніть, що ви будете зачитувати твердження стосовно кібербулінгу і хочете, щоб вони висловили своє відношення до цієї проблеми, не використовуючи слів. Якщо вони згодні з твердженням, то мають зробити крок в бік «лінії так». Учасники/учасниці мають відпові­дати щиро.
5.    Зачитайте перше твердження. Дайте час на роздуми та відповідь. Пізніше подивіться на результати і занотуйте, скільки людей встали на «лінію так».
6.    Скажіть учасникам/учасницям повернутися на вихідну позицію і зачитайте нове твер­дження.
7.    У кінці встаньте в коло і почніть підбивання підсумків та оцінювання.

Дебрифінг та оцінка

Почніть з обговорення тверджень та досвіду учасників/учасниць, а потім продовжуйте обгово­рювати, наскільки схожі різні види знущань і як вирішувати ці проблеми

• Що ви знали про кібербулінг до виконання цієї вправи?
• Чи всі твердження достатньо серйозні, щоб ідентифікувати їх як кібербулінг? Чому?
• Чи є інші види кібербулінгу, які не згадувалися?
• Наскільки розповсюджене явище кібербулінгу у вашій спільноті або країні?
• Які права людини порушує кібербулінг?
• Чому люди знущаються над іншими? Чому люди стають жертвами цього?
• Чому люди, які ставали жертвами знущань, продовжують знущатися над іншими?
• Що може бути зроблено, щоб припинити кібербулінг? Жертвою? Іншими?
• Що ви можете зробити, щоб захистити себе від кібербулінгу?
• Про які права людини йде мова, коли знущаються над людьми?
• У статті 19 ЗДПЛ зазначається: «Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-яки­ми засобами і незалежно від державних кордонів». Чи мають бути обмеження свободи слова? Якщо так, то які будуть наслідки і хто повинен визначати ці обмеження? Якщо свободу слова не слід обмежувати, то які будуть наслідки?

Поради фасилітатору/фасилітаторці

Знущання та кібербулінг – це делікатні питання, і вам слід підготуватися до того, що деякі учасники/учасниці будуть реагувати емоційно, оскільки вони пригадають свій негативний досвід. Люди, над якими знущалися, відчувають сором та провину; вони не вважають себе жертвами, а ті, хто знущаються, можуть повністю не усвідомлювати, що вони коять. Отже, перш ніж обгово­рювати тему кібербулінгу, добре підготуйтеся і вирішіть, чи хочете ви звернутися по допомогу до когось, хто має відповідний досвід.

Приклади того, як слід реагувати на знущання:

•    Не відповідайте на погрози або образи.
•    Зробіть «чорний» список електронних адрес.
•    Змініть електронні адреси.
•    Змініть провайдера Інтернету (ISP).
•    Змініть номер мобільного телефона.
•    Залиште образливе повідомлення як доказ.
•    Поділіться цією проблемою з кимось, кому довіряєте. Якщо ви неповнолітній/неповнолітня, на певному етапі вам необхідно залучити дорослу людину.
•    За певних обставин ви можете протистояти знущанням. Призначте зустріч із посередником/посередницею і спробуйте допомогти кривднику/кривдниці зрозуміти наслідки своїх дій.
•    У деяких випадках, мабуть, бажано повідомити поліцію або проконсультуватися з юристом/юристкою.
Запам'ятайте, що не рекомендується мститися, відповідати знущанням на знущання, оскільки це тягне за собою цивільну або кримінальну відповідальність.

Приклади дій, які можуть вчиняти люди, щоб захистити себе від знущань:
•    Обмежте час зв'язку з інтернетом: не будьте на зв'язку весь час.
•    Ніколи не перевіряйте електронні повідомлення, надіслані з невідомих вам адрес.
•    Регулярно змінюйте свої паролі.
•    Не залишайте занадто багато персональних даних усвоєму профайлі.

Найважливіше, що мають запам'ятати учасники/учасниці, виконавши цю вправу, – необ­хідно говорити про цю проблему, ділитися нею, незалежно від того, стали ви жертвою або свідком.

Виховання – це ключ до запобігання знущанню та припинення таких дій, якщо вони мали місце. У кожному випадку механізми складні, а причини різні, але і жертва, і кривдник/кривдниця мають розуміти соціальні та психологічні рушійні сили, яких задіють для вирішення про­блеми. Люди, які стають жертвами, найімовірніше, – сором'язливі, делікатні, тривожні та безза­хисні, у них низький рівень самоповаги та їм бракує соціальних навичок. Існує занадто багато фізичних особливостей, над якими глузують: невеликий зріст, фізичне порушення або прина­лежність до іншої раси, релігії або соціальної групи. Люди, які знущаються, роблять це, оскільки так вони краще почуваються, відчувають себе важливими та контролюють інших людей. Якщо інші роблять це, вони можуть думати, що стануть популярними або «крутими». Знущання – це також спосіб привернути увагу, отримати бажане або покарати людей, яким заздрять.

Варіації

Багато людей, які були жертвами знущань, самі стають кривдниками/кривдницями, тому важ­ливо змусити людей замислитися про особисту відповідальність. Після прочитання тверджень почніть виконувати другу частину вправи, але цього разу зробіть це з точки зору кривдника/ кривдницю. Учасники/учасниці не стають на «лінію так», а залишаються на місці і розміркову­ють. Наприклад, «Чи відкривали ви коли-небудь електронну скриньку користувача/користувачки без його дозволу»? та «Чи ви коли-небудь користувалися чужим мобільним телефоном без дозволу»?

Якщо проблема знущання визнана, то вам може сподобатися ідея вивчити цю проблему більш детально. Симуляція форуму – добрий спосіб поглибити розуміння причин знущання та обговорити цю проблему. Поділіть учасників/учасниць на малі групи та запропонуйте їм розказати про справжні випадки знущання. Мова може йти про власний досвід або досвід знайомих. Кожна група має вибрати випадок, із яким буде працювати. Учасники/учасниці мають намагатися уявити причини, чому кривдник/кривдниця знущається, як відбувається знущання, що трапиться потім і які настануть наслідки. Потім групи мають створити невелику виставу і представити її іншим членам/членкиням групи. Після вистави знову розіграйте фі­нальну сцену «якими будуть наслідки» і попросіть «аудиторію» запропонувати альтернативні дії, які могла б здійснити жертва.

Пропозиції щодо виконання подальших дій

Зробіть гасло для кампанії проти знущань.
Розробіть політику протидії знущанням для вашої школи або клубу чи передивіться полі­тику, якщо вона вже існує.
Ви можете висловити бажання дослідити інші аспекти насильства за допомогою вправи «Насильство у моєму житті».

Ідеї для вправ

Використайте ідеї другого варіанта і покажіть виставу іншим групам, молодим людям або батькам.
Організуйте публічне обговорення цієї проблеми у своїй школі або клубі, тому що багато вчителів та батьків не знають, що відбувається.
Дізнайтеся, чи проходить у вашому місті інформаційна кампанія, присвячена ризикам та зловживанням у сфері ІКТ і який особистий внесок ви можете зробити.

Додаткова інформація

Кібербулінг – це використання електронної пошти, миттєвих повідомлень, чатів, пейджерів, мобільних телефонів або інших інформаційних технологій для переслідування, погроз або за­лякування. До таких дій належать:

•    погрози;
•    відправлення провокаційних образливих повідомлень расистського або етнічного характеру;
•    гомофобія;
•    намагання розповсюдити вірус укомп'ютері жертви;
•    відправлення на електронну адресу багаточисленних безглуздих повідомлень;
•    розміщення або розповсюдження неправдивої інформації про особу з метою завдавання шкоди їй або її репутації;
•    пошук жертви та запрошення інших знущатися або глузувати з нього/неї;
•    намагання бути кимось, хто створює видимість того, що інша людина каже речі, у які він/ вона не вірить або є неправдою про нього/неї;
•    розповсюдження зображення людини, зокрема у незручній ситуації, без його/її дозволу;
•    розповсюдження електронних листів без дозволу їх автора/авторки;
•    здійснення тиску на інших, щоб виключити зі спільноти іншу людину (у режимі онлайн/ офлайн);
•    регулярне відправлення комусь брудних, підступних та образливих повідомлень.

Найчастіше кібербулінг здійснюється дітьми, але не тільки ними. Однією з найбільших проблем у боротьбі з кібербулінгом є анонімність кривдника/кривдниці, що ускладнює його/ її пошук.

В інтернеті багато сайтів, присвячених проблемі кібербулінгу. Використайте режим по­шуку, щоб дізнатися про місцеві ініціативи. Загальну інформацію можна знайти на сайтах:

http://www.stopcyberbullying.org;
http://yp.direct.gov.uk/cyberbullying;
http://europa.eu/legislation_summaries.

Конвенція Ради Європи «Про кіберзлочинність»Конвенція, яка набрала чинності 1 липня 2004 року, є першим міжнародним договором стосов­но злочинів, здійснених через Інтернет та інші комп'ютерні мережі, пов'язані з порушенням ав­торських прав, кібершахрайством, дитячою порнографією та зломом систем безпеки. Це також стосується низки повноважень та процедур, таких як пошук комп'ютерних мереж та їх прослуховування. Дивіться на сайті: http://conventions.coe.int та шукайте договір № 185.

Твердження

Чи хто-небудь відкривав без вашого дозволу вашу поштову скриньку?
Чи хто-небудь читав без вашого дозволу будь-які ваші смс-повідомлення?
Чи хто-небудь відсилав вам на ваш мобільний телефон або на електронну адресу образливі повідомлення, зображення чи відео?
Чи хто-небудь відсилав ваші зображення/інформацію/відео комусь іншому без вашого дозволу?
Чи хто-небудь розміщував ваші зображення або інформацію про вас на сайтах або в соціальних мережах без вашого дозволу?
Чи хто-небудь змінював ваші зображення/відео без вашого дозволу або маніпулював ними? Чи повідомляли ви кому-небудь ваші паролі?
Чи хто-небудь знущався над вами в інтерактивній ігровій кімнаті чи чаті? Чи вам коли-небудь надокучали по телефону?
Чи хто-небудь залишав недоречні коментарі у блогу чи соціальних мережах?
Чи хто-небудь розповсюджував про вас неправдиву/образливу інформацію або плітки за допомогою електронної пошти або смс?
Чи знаєте ви когось, хто став жертвою кібербулінгу?
Чи знаєте ви, що є спеціальні закони щодо подібних злочинів?
Чи вважаєте ви, що необхідні обмеження стосовно того, що люди можуть розміщувати в інтернеті? Чи правильно заборонити мобільні телефони в школі?

Матеріал для розповсюдження

Download as PDF